Рішення

від 08.09.2015 по справі 265/2657/15-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/2657/15-ц

Провадження № 2/265/1393/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко О. В.,

при секретарі Бабенко А.Г.,

за участі

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

представника відповідача ОСОБА_8 міської ради - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 міської ради про визнання протиправними дій, про визнання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2015 року звернулися до суду із заявою, щодо якої 25 травня 2015 року були усунуті зазначені судом недоліки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами гаражно-будівельного кооперативу «Східний-Авто-1». У позові зазначено, що у 1990 році ГБК «Східний-Авто-1» була виділена земельна ділянка по вулиці Київській в місті Маріуполі для будівництва гаражів. У 1993 році членами кооперативу, в тому числі і позивачами, за власний кошт було завершено будівництво гаражів у відповідності з архітектурно-плановим завданням, яке видавалося у 1991 році. Рішенням виконкому ОСОБА_8 міської ради № 297/12 від 17 жовтня 2012 року було дозволено міському комунальному підприємству «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» видати правовстановлювальні документи - свідоцтво про право власності на гаражі у кількості 78 на ім'я членів кооперативу, в тому числі і позивачів. Позивачі вказують, що копії вказаного рішення отримав голова кооперативу ОСОБА_6 та в супереч закону відразу не віддав їх, посилаючись на комплексне оформлення правовстановлювальних документів. Копії рішення виконкому та технічні паспорти на гаражі він віддав кожному з позивачів у 2013 році, тобто тоді, коли законодавчо був змінений порядок оформлення права власності. Ці дії ОСОБА_6 позивачі вважають шахрайськими. Вважають, що користуючись гаражами більше 24-х років та земельними ділянками під ними, на підставі ст.14 Конституції України, ст. ст. 41, 121 ЗК України мають право на оформлення у власність землі та гаражів, збудованих на ній. На підставі вказаних обставин просять визнати дії голови ГБК «Східний-Авто-1» ОСОБА_6 незаконними та такими, що потягли за собою протиправне рішення виконкому, на підставі якого були приватизовані незаконні будівлі на дахах гаражів, що позбавило позивачів можливості оформити право власності. Також просили визнати їх законними власниками збудованих ними гаражів та землі, а саме: ОСОБА_1 - гараж № 78 площею 29,6 кв.м; ОСОБА_4 - гараж № 67 площею 36,8 кв.м; ОСОБА_10 - гараж № 77 площею 32,3 кв.м; ОСОБА_2 - гараж № 75 площею 23,5 кв.м; ОСОБА_3 - гараж № 56 площею 25,4 кв.м. Також позивачі просили зобов'язати реєстраційну службу видати їм сертифікати на право власності на гаражі та землю.

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали.

Позивачка ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог, при цьому конкретизувати, які дії голови кооперативу ОСОБА_6 є протиправними, не змогла, а саме, не змогла зазначити, яке протиправне рішення виконкому потягли за собою дії відповідача. Також позивачка не змогла зазначити, чому саме ОСОБА_8 міську раду вона вважає відповідачем. У своїх поясненнях вона також зазначала, що вона, як ініціативна особа, займається спірним питанням. Коли та у який спосіб ОСОБА_6 отримав рішення виконкому № 297/12 від 17 жовтня 2012 року, чи звертався він до БТІ для виконання цього рішення, їй не відомо. До реєстраційної служби вона разом з іншими позивачами звернулася у період розгляду справи. До інших органів, що вирішують питання прийняття будівлі до експлуатації, про виділення громадянам земельної ділянки вона не зверталася. Про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ГБК «Східний-Авто-1» їй відомо і саме з цих підстав вважає, що як член кооперативу вона має право, що суд визнав за нею право власності як на гараж, так і на земельну ділянку під гаражем.

Позивач ОСОБА_10 до судового засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_5 наполягали на задоволенні позовних вимог, але конкретизувати їх не змогли. Зазначили, що їх питанням здебільшого займається ОСОБА_1, а тому вони підтримують її позицію.

Відповідач ОСОБА_6 до судового засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та за присутності представника.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7 проти позову заперечувала. Зазначила, що ОСОБА_6 є головою ГБК «Східний-Авто-1». Дійсно, рішенням виконкому ОСОБА_8 міської ради № 297/12 від 17 жовтня 2012 року було дозволено міському комунальному підприємству «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» видати правовстановлювальні документи - свідоцтво про право власності на гаражі у кількості 78 в місті Маріуполі по вулиці Київській 51б на ім'я членів кооперативу ГБК «Східний-Авто-1». Як слідує із вказаного рішення, у 2012 році кожен член кооперативу звертався до виконкому ОСОБА_8 міської ради із заявою про видачу правовстановлюючих документів, в тому числі позивачі та сам ОСОБА_6 як член кооперативу. Отримавши зазначене рішення, ОСОБА_6 як член кооперативу та як його голова у 2012 році звернувся до БТІ для виконання такого рішення. До 01 січня 2013 року рішення не було виконано через відсутність ГБК «Східний-Авто-1» в словнику вилиць, провулків, спілок та кооперативів міста Маріуполя в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно Міністерства юстиції України. Вказані обставини підтверджуються листом МКП «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» від 22 березня 2013 року. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання якихось дій ОСОБА_6 є необґрунтованими. ОСОБА_6 так само як і позивачі не отримав свідоцтво про право власності на належний йому гараж.

Представник відповідача ОСОБА_8 міської ради ОСОБА_9 проти позову заперечував. Зазначив, що позов взагалі не містить вимог до ОСОБА_8 міської ради. Якщо йдеться мова про невиконання рішення виконкому ОСОБА_8 міської ради № 297/12 від 17 жовтня 2012 року, то слід звернути увагу, що це рішення приймав виконком ради, який є самостійною юридичною особою, а не ОСОБА_8 міська рада. Що стосуються вимог про визнання права власності на землю, то законодавством передбачена чітка процедура передачі землі у власність, яку позивачі навіть не розпочинали. Також звернув увагу суду на той факт, що земельна ділянка площею 0,61га перебуває у користуванні ГБК «Східний-Авто-1».

Не зважаючи на заперечення представника ОСОБА_8 міської ради та роз'яснення судом положень ст. 33 ЦПК України, позивачі не подавали клопотання про заміну відповідача або про залучення іншої особи як співвідповідача.

Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запереч, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Так, позивачі просять визнати дії голови ГБК «Східний-Авто-1» ОСОБА_6 незаконними та такими, що потягли за собою протиправне рішення виконкому, на підставі якого були приватизовані незаконні будівлі на дахах гаражів, що позбавило позивачів можливості оформити право власності.

Вирішуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

Позивачі вказують, що протиправні дії відповідача ОСОБА_6 потягли за собою протиправне рішення виконкому, при цьому ні у позові, ні в подальшому у судовому засіданні позивачі не зазначили, які саме дії ОСОБА_6 призвели до прийняття якого рішення виконкому. Суд не вправі самостійно обирати предмет спору.

Що стосується позиції позивачів про протиправність дій ОСОБА_6 щодо затягування оформлення правовстановлюючих документів на підставі рішення виконкому ОСОБА_8 міської ради № 297/12 від 17 жовтня 2012 року, то представлені представником відповідача документи свідчать про те, що відповідач як член кооперативу та його голова вчасно звернувся до МКП «ОСОБА_8 бюро технічної інвентаризації» з питанням виконання рішення, однак, рішення не було виконано з інших причин, а не з вини відповідача ОСОБА_6

За таких обставин та у відповідності з вимогами ст. ст. 11, 60 ЦПК України вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачі просили визнати їх законними власниками збудованих ними гаражів та землі, а саме: ОСОБА_1 - гараж № 78 площею 29,6 кв.м; ОСОБА_4 - гараж № 67 площею 36,8 кв.м; ОСОБА_10 - гараж № 77 площею 32,3 кв.м; ОСОБА_2 - гараж № 75 площею 23,5 кв.м; ОСОБА_3 - гараж № 56 площею 25,4 кв.м. Також позивачі просили зобов'язати реєстраційну службу видати їм сертифікати на право власності на гаражі та землю. За цими позовними вимогами відповідачем, на думку позивачів, є ОСОБА_8 міська рада.

Позивачі вважають, що право власності на збудовані гаражі має бути визнано судом на підставі рішення виконкому ОСОБА_8 міської ради № 297/12 від 17 жовтня 2012 року, так як рішення до теперішнього часу не є виконаним.

Положеннями ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту реєстрації.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При вирішенні позовних вимог про визнання за позивачами права власності на землю, суд виходить з наступного.

Правовими підставами для задоволення позовних вимог позивачі вказують ст. 14 Конституції України, ст. ст. 41, 119, 121 ЗК України.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Рішенням виконкому ОСОБА_8 міської ради народних депутатів від 02 лютого 1993 року № 43/14 за гаражно-будівельним кооперативом «Східний-Авто-1» були закріплені земельні ділянки для будівництва підземних гаражів.

Згідно з положеннями ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Аналогічні положення були закріплені у ст. 66 ЗК України, що діяв на час прийняття рішення виконкомом ОСОБА_8 міської ради народних депутатів від 02 лютого 1993 року № 43/14.

За даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців гаражно-будівельний кооператив «Східний-Авто-1» з 11 липня 1990 року є юридичною особою.

Позивачі не заперечують того факту, що до теперішнього часу ГБК «Східний-Авто-1» є користувачем земельної ділянки, кооперативом сплачується земельний податок.

Стаття 119 ЗК України, на яку посилаються позивачі, передбачає підстави набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Також позивачі посилаються на ст. 121 ЗК України, яка передбачає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам

Ці норми закону не можуть бути застосовані до позовних вимог позивачів, так як частки земельної ділянки, на яких розташовані збудовані позивачами гаражі, перебуваються у законному користуванні ГБК «Східний-Авто-1», позивачі тривалий час користуються цими ділянками як члени кооперативу, а тому правила набувальної давності не можуть бути застосовані.

Крім того, позивачі до визначеного законом органу з питанням про передачу у власність певної земельної ділянки не зверталися, а суд не є повноважним органом з цього питання.

За таких підстав і ці позовні вимоги задоволенню не підгають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 міської ради про визнання протиправними дій ОСОБА_6, про визнання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя