Ухвала

від 17.03.2010 по справі 7/166-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ СКАРГИ ОСОБА_1

від "17" березня 2010 р. № 7/166-Б

Господарський суд у складі судді Машевської О.П., розглянувши скаргу на неправомірні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2 у справі № 7/166-Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" (м.Бердичів), порушеній за заявою ліквідаційної комісії ВАТ "Агромаш" (м.Бердичів),

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2010 року ( вх.№ 2488) до господарського суду Житомирськоїобласті надійшла скарга на неправомірні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2 від фізичної особи ОСОБА_3 ( м. Київ ).

За правилами частини 4 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ОСОБА_4 № 2343) можуть бути оскаржені дії арбітражного керуючого, вчинені в якості ліквідатора боржника.

Відповідно до наведеної норми скаргу на дії ліквідатора боржника може подати:

1) власник майна (орган, уповноважений управляти майном) банкрута;

2) особа, яка відповідає по зобов'язанням банкрута;

3) кожен кредитор окремо або комітет кредиторів;

4) особа, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

З приводу посилання у скарзі на статус акціонера ВАТ "Агромаш" в контексті права на оскарження дій ліквідатора боржника в порядку статті 25 Закону № 2343, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне:

- у скарзі відсутні посилання на докази, які підтверджують статус акціонера та, відповідно, такі докази не додано;

- у підпункті 4.4 рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом;

- відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів;

- згідно зі ст. 1 Закону № 2343 учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони (кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

- акціонери господарського товариства можуть бути учасниками справи про банкрутство, якщо вони матимуть статус будь-якої із зазначених осіб ( Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 квітня 2005 р. та від 15 травня 2007 р.);

- акціонери господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство ( п.12 Постанови ВСУ № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство);

- відповідно до абз.1 ч.2 статті 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать;

- відповідно до абз.2 ст. 152 ЦК України акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій;

- акціонери зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства (стаття 29 Закону України " Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI).

ОСОБА_4 № 2343 не встановлює вимог до скарги на дії ліквідатора, однак передбачає можливість застосування вимог Господарського процесуального кодексу України при здійсненні провадження у справах про банкрутство (стаття 5 цього Закону), тому при розгляді скарги на дії арбітражного керуючого господарський суд оцінює відповідність поданої скарги нормам статей 54 -57 ГПК України, і зокрема.

Відповідно до статті 54 ГПК України скарга на дії ліквідатора повинна містити, окрім іншого, виклад обставин, на яких грунтуються її вимоги, а також посилання на докази, що їх підтверджують. Аналогічні вимоги до оформлення заяви кредитора фізичної особи містить ст.7 Закону № 2343.

Зміст поданої скарги не відповідає цим вимогам Закону № 2343, оскільки у скарзі не викладено обставини, які вказують на те, що фізична особа ОСОБА_3 ( м. Київ) відноситься до кола осіб, які відповідно до ч.4.ст. 25 Закону № 2343 мають право оскаржити дії ліквідатора до господарського суду, та, відповідно, не зазначено докази, які підтверджують викладені обставини.

Слід зазначити, що відповідні докази не додані і до скарги, у зв'язку з чим господарський суд позбавлений можливості оцінити їх сукупно із скаргою на дії ліквідатора боржника, яка не містить на них посилання.

Водночас господарський суд звертає увагу фізичної особи ОСОБА_5 на те, що неподання до скарги доказів, на які здійснюється посилання у її змісті, не є підставою для повернення скарги без розгляду, однак особа, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог вправі відповідно до ч.3 ст.38 ГПК України порушити клопотання перед господарським судом про витребування доказів , у якому повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що цей доказ має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Окрім того, відповідно до статті 56 ГПК України особа, яка звертається зі скаргою на дії ліквідатора боржника зобов'язана надіслати її копію також ліквідатору та подати господарському суду відповідні докази.

Зазначену вимогу процесуального Закону фізичною особою ОСОБА_5 також не дотримано.

Невідповідність скарги на дії ліквідатора вище зазначеним вимогам процесуального Закону є підставою для повернення її без розгляду на підставі п.п. 3, 6 статті 63 ГПК України, а саме:

- у зв'язку з відсутністю у скарзі на дії ліквідатора посилань на докази, що підтверджують викладені у ній обставини;

- у зв'язку з неподанням доказів надсилання копії скарги ліквідатору боржника ОСОБА_2

Повернення скарги на дії ліквідатора з вище наведених підстав не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додатково до викладеного повідомляю, що за приписами ч.8 ст. 3-1 Закону № 2343 про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, господарський суд виносить ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства. Відповідно до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 13.02.2002 N 22/35, контроль за додержанням арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Вище зазначені органи контролю уповноважені приймати рішення про анулювання ліцензії арбітражного керуючого, з підстав, передбачених п.6.5 цього Порядку.

Відповідно до викладеного, господарський суд неуповноважений проводити перевірку діяльності арбітражного керуючого та анулювати його ліцензію.

В свою чергу, частину 9 ст. 3-1 Закону № 2343 про право суду усунути арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків слід застосовувати сукупно із ч. 13 ст. 30 Закону № 2343, відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора, і за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 3,6 ст. 63 Господарського процесуального Кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Повернути без розгляду скаргу фізичної особи ОСОБА_3 на неправомірні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_2

Додаток: на 7-х аркушах.

Ухвалу суду про повернення скарги без розгляду може бути оскаржено

Суддя Машевська О.П.

1 - у справу, 2 - фізичній особі ОСОБА_3 ( 02002, м.Київ, вул. Р.Окіпної,4-А.кв.8) -рек.