Постанова

від 12.02.2007 по справі 42/406

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/406

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2007                                                                                           № 42/406

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 позивача - Гісунова Н.В. (дов. від 07.08.06); Тверська Н.О. (дов. від12.01.07);

 відповідача - Літвінов Р.О. (дов. від 01.08.06); Шляпніков О.О. (дов.від 22.01.07 №11);

третьої особи: Галушкевич Є.М. (посв. б/д №81)  в засіданні від 05.02.07,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек."

та Міського музею "Духовні скарби України"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2006

 у справі № 42/406 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Міського музею "Духовні скарби України"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек."

 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача           Головне управління культури і мистецтв

 про                                                  відшкодування збитків, ціна позову 354900 грн.,

ВСТАНОВИВ:

 Міський музей “Духовні скарби України” (далі-позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек” (далі-відповідач) з позовом про стягнення 354900 грн. збитків, в т.ч. 201100 грн. вартості обладнання, зменшення вартості експонатів в сумі 139000 грн. та 14800 грн. вартості реставраційних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.06 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153800 грн. збитків, 1538 грн. державного мита та 51,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

           Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в позові та позов задовольнити повністю.

          Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки позивачем підтверджено встановлення відповідачем неналежного обладнання та неякісного виконання робіт з його установки, що є підставою для стягнення збитків у вигляді вартості цього обладнання.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову як незаконне та необгрунтоване.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що після залиття ікон позивачем було проведено лише їх візуальну експертизу, за допомогою якої не можна достовірно визначити оціночну вартість ікон, яка існувала до спрацювання спринклера. В матеріалах справи відсутні документи, які б містили інформацію про фізичний стан пошкоджених експонатів до аварії, що виключає можливість визначити розмір матеріальної шкоди. Позивачем також не надано доказів, які підтверджують фактичні витрати по проведенню реставраційних робіт по відновленню ікон.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача  вважає рішення суду в частині задоволення позову законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги – безпідставними.          

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача проти викладених в ній доводів заперечує, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від  22.01.07 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  Головне управління культури і мистецтв. Експерт-мистецтвознавець Галушкевич Є.М. був заслуханий в засіданні суду 05.02.07.  

          Розглянувши мотиви апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 26.01.06 в Міському музеї "Духовні скарби України" по вул. Десятинній, 12 у місті Києві за відсутності пожежі та підвищення температури сталося спрацювання спринклера системи автоматичного водяного пожежогасіння з подачею води в приміщення фондосховища, розташованого на першому поверсі музею. Внаслідок залиття було пошкоджено 54 ікони та 1 картина.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, актом обстеження технічного приміщення від 26.01.06 та не заперечуються відповідачем.

Належне позивачу приміщення музею обладнане системою спринклерного водяного пожежогасіння, встановленою відповідачем на виконання договору від 27.10.04 № ИЦ-118.

Крім того, відповідач є виконавцем робіт з проектування системи водяного пожежогасіння у приміщенні музею, що підтверджується актом виконаних робіт від 07.12.04.

Як вбачається з вказаного акту, відповідач належним чином відповідно до вимог замовника виконав проектну документацію "Система автоматичного водяного пожежогасіння приміщення музею "Духовні скарби України" за адресою                 вул. Десятинна, 12, м. Київ", яка отримала позитивний експертний висновок Головного управління МНС України в м. Києві (від 10.12.04 за №16/5/6993вх).

Можливість встановлення в приміщенні музею системи водяного пожежогасіння передбачена ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд" (додатки Б, В).

Монтажні та пуско-налагоджувальні роботи за договором № ИЦ-118 від 27.10.04 були виконані відповідачем відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, зокрема ДБН В.2.5-13-98, і були прийняті позивачем без застережень, що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними позивачем без зауважень актами приймання-передачі робіт №1 від 28.11.04, №2 від 17.12.04, актами №№ 12-1/138-ВП гідростатичного або манометричного випробування на герметичність системи автоматичного водяного пожежогасіння від 07.12.04, 12-2/138-ВП освідчення прихованих робіт автоматичної установки пожежогасіння міського музею "Духовні скарби України" від 14.12.04, 12-3/138-ВП про виконання пусконалагоджувальних робіт від 14.12.04, 12-5/138-ВП вимірювання опору електричних проводок від 19.10.04, 12-6/138-ВП випробування трубопроводів на герметичність системи водяного автоматичного пожежогасіння, 12-7/138-ВП проведення вхідного контролю від 07.12.04.

У січні 2005 року система пожежогасіння була здана органам Державного пожежного нагляду, що підтверджується актом № 12-4/138-ВП прийняття автоматичної установки водяного пожежогасіння в експлуатацію, підписаним  в тому числі і представником Державного пожежного нагляду. Непідписання позивачем вказаного акту не свідчить про те, що система пожежогасіння мала недоліки, оскільки цей акт підписаний спеціалізованою організацією - Державним пожежним наглядом

Отже, роботи за договором від 27.10.04 № ИЦ-118 були виконані відповідачем у повному обсязі належним чином.

Статтею 623 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'зання, доказується кредитором.

На момент спрацювання спринклера (26.01.06) система пожежогасіння знаходилась на обслуговуванні відповідача на підставі договору від 01.01.06            № І Ц-177/7 про надання послуг технічного обслуговування системи спринклерного водяного пожежогасіння. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати роботи по технічному обслуговуванню справної і дієспроможної системи сплінклерного пожежогасіння, проводити планові регламентні роботи, необхідні для утримання установок в дієспроможному стані згідно регламенту обслуговування, усувати недієспроможності установок за викликом замовника, надавати технічну допомогу замовнику з питань, які стосуються експлуатації установок (п.п. 1.2,1.3). Строк дії договору – до 31.12.06 (п.8.1).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що по закінченню робіт відповідач передає, а позивач приймає роботи шляхом підписання Журналів технічного обслуговування з відповідними записами виконаних робіт і актів здачі-приймання виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за виконані роботи по обслуговуванню установки.

Позивач протягом дії договору, в тому числі і після спрацювання спринклера та подальшого усунення відповідачем пошкоджень системи, підписувався в Журналі №2 реєстрації робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту установок протипожежної автоматики та охоронної сигналізації в музеї “Духовні скарби України” та підписував відповідні акти здачі-приймання виконаних відповідачем робіт без зауважень.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги про відшкодування збитків у сумі 201100 грн., завданих неналежною якістю обладнання та робіт по встановленню системи водяного пожежогасіння, з посиланням на ст.ст. 623, 687 ЦК України, безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі зазначеного доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів до уваги не приймає як такі, що спростовуються матеріалами справи.  

Згідно з висновком спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.05.06 №4403 можливими причинами несанкціонованого спрацювання спринклера є його невірний монтаж, нагрівання до межі спрацювання 68 °С, а також підвищений тиск води або повітря у підвідних трубопроводах чи регулюючих пристроях понад 5-6 атм.

Відповідно до переліку регламентних робіт по технічному обслуговуванню системи водяного пожежогасіння (додаток до договору від 01.01.06  № І Ц-177/7) відповідач зобов'язався щомісячно проводити контроль тиску води у системі пожежогасіння, перевіряти працездатність системи у різних режимах.

Як вбачається з записів в Журналі №2 реєстрації робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту установок протипожежної автоматики та охоронної сигналізації в музеї “Духовні скарби України” починаючи з 12.08.05 і в кожному наступному місяці відповідальним працівником відповідача проводилася підкачка повітря в імпульсний пристрій до 6 атм. у той час, коли розрахунковий тиск в імпульсному пристрої згідно проекту 0,45 мпа. Доказів нагрівання повітря у приміщенні музею в день аварії до межі спрацювання спринклера суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спрацювання спринклера у приміщенні позивача 26.01.06 сталося з вини відповідача, який всупереч умов договору на технічне обслуговування системи спринклерного водяного пожежогасіння не проконтролював тиск води та не забезпечив працездатність системи пожежогасіння, що призвело до перевищення тиску води та повітря у підвідних трубопроводах і регулюючих пристроях понад розрахункові рівні.

Доводи відповідача, що спрацювання спринклера сталося внаслідок неналежної експлуатації позивачем встановленої системи пожежогасіння та механічний вплив на спринклер, доказами не підтверджені.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Внаслідок спрацювання спринклера та залиття водою приміщення позивачу заподіяно матеріальних збитків у вигляді зниження вартості експонатів музею. Оскільки визначення оціночної вартості ікон і суми матеріальних збитків потребує спеціальних знань, позивач звернувся до Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації (лист від 14.02.06 №48).

З матеріалів справи вбачається, що експерт-мистецтвознавець Галушкевич Є.М. мав кваліфікацію необхідну для проведення такої експертизи. Оцінка залитих експонатів музею здійснювалась у відповідності з Законами України “Про музеї та музейну справу”, “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Інструкцією про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам'яток Музейного фонду України, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13.07.98 №325, Порядком проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.03 №1343.

Матеріальні збитки позивача в сумі 139000 грн. підтверджуються експертними заключеннями Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації від 30.06.05 щодо оціночної вартості пошкоджених експонатів,  експертним висновком Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації  від 21.02.06  № 012-08/816 (додаток №1),  довідкою позивача від  19.01.07 №6. Доказів, які б спростовували розмір заподіяних позивачу збитків, відповідачем не надано.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, є передчасними, а тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на реставраційні роботи в сумі 14800 грн.

Посилання позивача на договір від 26.01.06 на виконання реставраційних робіт та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт від 05.02.07 не приймаються судом до уваги, оскільки  позивачем не надано доказів фактичної оплати за проведення цих робіт, а основним критерієм наявності збитків є їх реальність.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів понесення ним збитків в сумі 14800 грн.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Міського музею “Духовні скарби України” залишитибез задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек” задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10..06 у справі №42/406 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов Міського музею “Духовні скарби України” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек” (01023, місто Київ, вул. Еспланадна, 2; код 32072453) на користь Міського музею “Духовні скарби України” (01024, місто Київ, вул. Десятинна, 12 (юридична адреса: місто Київ, пров. Чекістів, 2-А, кв.34); код 31453492) 139000 грн. збитків, 1390 грн. державного мита, 46 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 19.02.07 (відправлено)