Рішення

від 24.09.2010 по справі 2-6120/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №2- 6120 /10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя в складі: головуючого-судді Дзюба М.В., при секретарі Горіной Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає невиплату в повній мірі зазначеного підвищення протиправною та просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.

Позивач у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача, будучи повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду справи, до суду не з'явився, в своїй письмової заяві просив справу розглянути за його відсутності. Проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» (надалі по тексту - Закон) від 18 листопада 2004 року, який встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачу станом на 2 вересня 1945 року було менше 18 років.

За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рікВ» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа соціальні гарантії громадян) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рікВ» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» .

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , при цьому зміни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу І І Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення доля судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , визнаних неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, суд визнає, виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відносно вимог позивача, які стосуються періоду з 01.01.2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому суд у задоволенні позовних вимог у часті зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 26 серпня 2007 року - відмовляє, тому що позивач звернувся до суду 27 серпня 2010року .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 27.08.2007 року по 31.12.2007року, та з 22.05.2008 року по 24.09.2010 року, тобто по день винесення рішення. Тому у зазначений період неправомірність дій відповідача є очевидною, а порушене право позивача на отримання підвищення до пенсії в цей період підлягає поновленню.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України „Про соціальний захист дітей війниВ» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держав відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Не знаходить суд підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині покладення на відповідача обов'язку у майбутньому виконувати начислення та виплату щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком оскільки в цій частині права позивача не порушені і позивачем доводи таких порушень в суді не наведені, а порядок та підстави нарахування такої допомоги можуть бути змінені законодавством. Тому суд не може застосувати такий засіб захисту прав на майбутнє, визначивши обов'язок суб'єкта владних повноважень здійснювати виплати у майбутньому.

Прийшовши до висновку щодо часткового задоволення позову, та враховуючи, що відповідач - орган управління ПФУ за статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне митоВ» звільнений від сплати державного мита, суд не стягує з відповідача відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 15, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , з 27 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 27 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 27 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року з урахуванням фактично сплачених сум за вказані періоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Дзюба