Ухвала

від 19.02.2010 по справі 2-652/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 22 ц - 18/2010 р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 23 - ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

10 лютого 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Айова», посилаючись на те, що вона є власницею земельної ділянки і в 2006 році уклала договір оренди з відповідачем. Відповідач порушував умови договорів, не доплачував орендної плати, ціну на зерно, яке видавав, як орендну плату, встановив завищену, погіршив стан земельних ділянок, так як не дотримується сівозмін, відмовився від перегляду ставки орендної плати на підставі Указу Президента України від 19 серпня 2008 року, розпорядження Кабінету Міністрів та Черкаської обласної держадміністрації «Про підвищення орендної плати за землі сільськогосподарського призначення», крім того, не виконує п.п. 9, 10, 13, 17, 34, 36 договору і тому вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Айова» 02 червня 2006 року.

Зобов'язано ТОВ «Айова» повернути земельну ділянку розміром 2,7386 га її власниці ОСОБА_6.

Стягнуто з ТОВ «Айова» судові витрати на користь позивача в розмірі 44 грн. 21 коп..

В апеляційній скарзі ТОВ «Айова» просить рішення суду скасувати, як постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що у лютому 2009 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що 02 червня 2006 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки строком на десять років для сільськогосподарського використання і умови даного договору відповідач грубо порушує.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідно орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами.

При цьому ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Запровадження обов'язкового укладання договорів оренди землі з її власниками та з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формі передбачений Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Пунктами 10 і 13 Договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у випадках зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін; тарифів, у тому внаслідок інфляції; в інших випадках передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12 травня 2000 року «Про проведення індексації грошової оцінки земель» затверджено Порядок проведення такої індексації та обов'язковість забезпечення інформування власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки земель.

Згідно п. 1 Указу Президента України № 92/2002 року від 02 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток паїв» із послідуючими змінами: Визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення (Указ Президента України від 02 лютого 2002 року, № 92/2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)») від 19 серпня 2008 року запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3-х відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указ Президента України № 725 (2008) від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» має рекомендаційний характер, але зобов'язує орендарів встановити розмір орендної плати не менше 3 відсотків.

Розпорядженням від 12 листопада 2008 року КМ України вніс зміни до розпорядження від 16 травня 2002 року № 270 і встановив орендну плату у розмірі не менше як 3 відсотки.

Колегія суддів враховує, що вказаний Указ Президента України має рекомендаційний характер, однак є підставою для перегляду та корегуванню щорічної орендної плати на підставі п. 13 договору. Умовами договору оренди земельної ділянки (п. 13) передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік крім того у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом.

З протоколу зборів власників земельних та майнових паїв від 17 вересня 2008 року, протоколу уповноважених власників земельних та майнових паїв, колективної заяви та заяв власників майнових паїв, письмових звернень посадових осіб до керівництва ТОВ «Айова» вбачається, що орендодавці неодноразово звертались до орендаря з вимогою змінити розмір орендної плати в сторону її збільшення відповідно до діючих законодавчих актів, але такі звернення відповідачем залишені без належної уваги.

Відповідно ст.ст. 21, 23 ЗУ «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 9 договору, орендна плата становить 1,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендарем у грошовій формі. Відповідно до п. 10 договору обчислення розмірів орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідач не надав суду доказів про збільшення орендної плати з урахуванням індексів інфляції. В порушення вимог ст.9 Договору орендна плата виплачувалась зерном пшениці.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач неналежно виконував умови договору.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Якщо орендар не використовує земельну ділянку відповідно до умов укладеного договору, це на думку колегії суддів може бути причиною розірвання договору з підстав істотного порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливості досягнення мети договору.

Звертаючись з позовом про розірвання договору, позивач на ряду з іншим обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідачем земельна ділянка не використовується за призначенням, оскільки не обробляється, що призвело до її забур'янення.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 15-17 Договору від укладеного з позивачем, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: вирощування сільськогосподарської продукції. Умови збереження стану об'єкта оренди: застосування заходів по підвищенню родючості грунтів та їх захисту від ерозії.

Відповідно ст. 25 ЗУ «Про оренду» орендар зобов'язаний дотримуватись режиму використання земель, а п.1 Договорів оренди товариство використовувати земельну ділянку для сільськогосподарського призначення. Проте згідно наданих доказів більшість земельних ділянок, в тому числі і позивача не використовувались за цільовим призначенням в порушення вимог ст.ст. 163, 164 ЗК України. Відповідно до акту обстеження орендованих земель ТОВ «Айова» від 20 березня 2009 року проведеного за участю головного агронома АПК, начальника Уманського міжрайонного відділу облдержадміністрації, головного агронома ТОВ «Айова», депутата сільської ради, поля № 1,2,5,7,8,9,10 після збору урожаю 2008 року не оброблялися та відповідно до пояснень представників не обробляються і на даний час, порушені строки обробітку землі, що призвело до порушення сівозміни та негативно вплине на майбутній урожай.

На підтвердження факту не використання договірних зобов'язань позивачами було надано: фото таблицю до акту обстеження використання орендованих земель ТОВ « Айова», висновок про необхідні затрати оброблення забур'яненої земельної ділянки орендованих полів на загальну суму 226 474,42 гривні.

Колегія суддів критично оцінює пояснення представника відповідача про те, що обробіток полів не проводиться у зв'язку з залишенням полів під пар, поскільки згідно висновку Уманського управління агропромислового розвитку Уманської районної державної адміністрації від 17 листопада 2009 року ТОВ «Айова» у 2008 році залишили необробленими землі в кількості 762 га орендованих 1040 га.. Обробіток полів по типу чорний пар складається з літньо-осіннього та весняно-літнього періоду і мало чим відрізняється від системи зяблевого обробітку грунту. Після збору попередньої культури проводяться лущення стерні. Оранку проводять у жовтні місяці. Обробіток пару у весняно-літній період починають з боронування. Далі проводиться культивація, а якщо утворюється кірка - поле боронують. Культивацію повторюють по мірі проростання бур'янів 2-3 рази. Обробіток грунту проводять пошарово починаючи з глибини 10-12 см.. Глибину наступної культивації зменшують на 2-3 см.. Остання культивація проводиться на 6-8 см. Перед посівом. Поле до посіву повинне бути чорним без бур'янів. Землі у кількості 762 га., які знаходяться у оренді ТОВ «Айова» та розташовані на території сільської ради с. Рогова Уманського району не оброблялись по типу чорного пару.

Відповідно до висновку спеціаліста від 10 грудня 2009 року порушення сівозміни ТОВ «Айова», не обробіток грунту на протязі тривалого часу, не обробіток полів під чорний пар на площі 762 га, привело до зниження родючості грунтів. Відповідно до пояснень представника відповідача керівник ТОВ «Айова» був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв'язку з забур'яненістю орендованих полів.

Таким чином, органи державної влади (чи місцевого самоврядування) на які покладено обов'язок по здійсненню контролю за використанням земельних ділянок встановили факт неналежного використання.

Також відповідач порушив умови договору, передбачені п. 33, 34 про страхування об'єкта оренди на весь період цього договору за рахунок орендаря. Відмова від страхування земельної ділянки, дає змогу відповідачу уникнути матеріальної відповідальності за погіршення родючості грунту.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельних кодексом України та іншими законами України.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з проханням розірвання договору оренди земельної ділянки, поскільки відповідач неналежно виконував умови договору про ведення товарного сільського господарства. Сільськогосподарську продукцію на орендованих земельних ділянках не вирощує, чим порушує мету передачі земельної ділянки в оренду, яка полягає в забезпеченні її раціонального використання відповідно до її цільового призначення, підвищення її родючості, застосування природоохоронних технологій виробництва, утримуватися від дій які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. Також грубо порушує сівозміни та умови збереження стану об'єкта оренди.

Таким чином судова колегія вважає, що факт не цільового використання земельної ділянки позивачем був доведений.

А тому, відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом..

Вказані положення ЦК України повністю відповідають принципам захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «ОСОБА_7 Девелопмент: ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, передаючи свої земельні ділянки в оренду ТОВ «Айові» відповідачем порушені.

Крім того у судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив відкласти розгляд справи для укладення з позивачами мирової угоди на умовах збільшення розміру орендної плати відповідно до Указу Президента України № 725 (2008) від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та Розпорядженням від 12 листопада 2008 року КМ України від 16 травня 2002 року № 270 про встановлення орендної плати у розмірі не менше як 3 відсотки. Разом з тим представники відповідача включили у додаткову угоду п. 42-1 договору відповідно до якого передбачена можливість відповідачем відчужувати право на оренду земельну ділянку приватної форми власності іншим особам та збільшення строку договору оренди, що неприйнятно для позивачів та свідчить про те, що відповідач не збирався у добровільному порядку вирішити даний спір.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» про розірвання договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.

Головуючий -

Судді -