Постанова

від 04.07.2012 по справі 25/151

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2012 № 25/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Зеленіна В.О.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 28.11.2011 року

від третьої особи: ОСОБА_3, дов. № 557 від 06.06.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрегатор Мобільного

КонтентуВ»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 15.11.2011 року

у справі № 25/151 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон інтернейшнл

Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрегатор Мобільного

КонтентуВ»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Київстар»

про стягнення грошових коштів у розмірі 86 270,19 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон інтернейшнл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрегатор Мобільного КонтентуВ» , третя особа Публічне акціонерне товариство «Київстар», про стягнення грошових коштів у розмірі 86 270,19 грн., з яких сума основного боргу 82 571,85 грн. та пеня у розмірі 3 698,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг № 49/110610, за умовами якого позивач надає відповідачу платні контент-послуги та послуги з технічної та сервісної підтримки доступу до WAP-порталів позивача.

Позивач належним чином та своєчасно надавав відповідачу обумовлені договором послуги, проте останній оплатив їх лише частково внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 82 571,45 грн. Оскільки на вимогу позивача сплатити вказану суму заборгованості відповіді не отримано, позивач вирішив звернутися до Господарського суду м. Києва з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 86 270, 19 грн., з яких 82 571,85 грн. сума основного боргу та 3698,34 грн. нарахована пеня.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 87270,19 грн., в тому числі 82571,45 грн. основного боргу та 4698,34 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 р. у справі № 25/151 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон інтернейшн Україна» основний борг у сумі 82571,45 грн., пеню в сумі 2033,75 грн., державне мито у сумі 846,05 грн. та 228,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що зобов'язання сторін по договору не може ставитись в залежність від виконання / невиконання третіми особами (які не є сторонами цього договору) своїх зобов'язань перед боржником, а отже оскільки умовами договору не передбачено чіткого строку виконання зобов'язань відповідач повинен був оплати заборгованість з наданих позивачем послуг у розмірі 82571,45 грн. у семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги, тобто з 10.04.2011 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 р. у справі 25/151 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом невірно надано оцінку дослідженому у судовому засіданні листу оператора ПрАТ «Київстар» № 8965/03/03 від 03.11.2011 р., зміст якого не підтверджує обставини відсутності у ПрАТ «Київстар» заборгованості перед ТОВ «Агрегатор Мобільного Контенту», а отже висновки суду є передчасними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 року скаржнику було поновлено пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 25/151 та апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження.

16.05.2012 року судове засідання було відкладено в порядку ч. 1 ст. 77 ГПК України до 13.06.2012 р.

Ухвалою суду від 13.06.2012 року було задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк розгляду спору у справі до 04.07.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року витребувано від третьої особи докази на підтвердження проведення оплати за договором між третьою особою та відповідачем за розрахунковий період з 01.11.2010 року по 04.11.2010 року за короткими номерами доступу, за якими надавалися голосові послуги (доступ контенту) - 234, 254, 302, 423, 522, 544, 565, 575, 577, 588, 9966.

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року ПрАТ «Київстар» було надіслано на адресу суду бухгалтерську довідку № 6404/03/03 від 02.07.2012 року, згідно якої ПрАТ «Київстар» не має заборгованості перед ТОВ «Агрегатор мобільного контенту» (код ЄДРПОУ 33998057) за листопад 2010 року за договорами, укладеними між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Агрегатор мобільного контенту» та у зв'язку із встановленим місячним розрахунковим періодом, ПрАТ «Київстар» не може надати докази на підтвердження проведення оплати за період з 01.11.2010 року по 04.11.2010 року за вищенаведеними договорами.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами ОСОБА_4 за № 01-22/1/4 від 03.07.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 21 від 04.04.2012р., у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 25/151 введено до складу судової колегії замість судді Чорної Л.В. суддю Зеленіна В.О.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року у справі № 25/151 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги покладався на розсуд суду.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрегатор Мобільного КонтентуВ» у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2010 року між позивачем (Субконтент - провайдер) та відповідачем (Контент - провайдер) укладено договір № 49/110610 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого позивач надає відповідачу контент-послуги по Оператору (національному оператору мобільного зв'язку), послуги по наданню доступу до свого інформаційно довідкового/сервісного центру для подальшого надання користувачам мережі Оператора доступу до контенту/контент-послугам, перелік, специфікація та опис яких приведені в Додатках зо цього договору.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору сторони домовились, що розрахунки будуть проводитись наступним чином: щомісячно, протягом 2-х робочих днів після отримання від Операторів даних статистики по кількості транзакцій за розрахунковий період, відповідач надає позивачу відповідну статистику по кількості транзакцій за розрахунковий період, після чого позивач надає відповідачу ОСОБА_5 приймання-передачі наданих послуг, а також рахунок на оплату вартості послуг за розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі відповідних статистичних даних по кількості транзакцій за період з 01.11.2010 по 04.11.2010 сторонами 30.11.2010р. було складено та підписано Акт приймання передачі наданих послуг по Договору, у відповідності до якого позивачем надано відповідачу послуг за вказаний період на загальну суму 112 571,45 грн.

У відповідності до п. 4.1.3 Договору відповідач зобов'язується протягом 3-х банківських днів після отримання грошових коштів від Операторів за Контент-послуги за відповідний розрахунковий період сплатити рахунок позивачу за аналогічні контент-послуги за такий період, на підставі належним чином підписаних, завірених і оформлених оригіналів документів від позивача (п. 4.1.5 Договору).

Після підписання між сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2011 р., позивачем за надані послуги було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000078 від 30.11.2010 р. у розмірі 112 571,45 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було оплачено позивачу 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 31.01.2011р. у розмірі 30 000,00 грн. та банківською випискою по особовому рахунку позивача від 31.01.2011. Оплату решти вартості наданих позивачем у відповідності до Договору послуг в сумі 82571,45 грн. відповідачем здійснено не було.

Оскільки відповідач добровільно не виконав вимог позивача, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки за договором № 49/110610 від 01.06.2010 року щодо своєчасного та у повному обсязі надання відповідачу контент-послуг, що представниками сторін у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому, специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об'єктивних обставин не можуть знати точної дати настання цієї події.

Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір є оплатним, обов'язок відповідача як замовника оплатити поставлені послуги виникає згідно із положеннями п. 4.1.3, 4.1.5 договору № 49/110610 від 01.06.2010 р., яким передбачено, що зустрічне зобов'язання виконується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання грошових коштів від Операторів за аналогічні контент-послуги за такий період, на підставі належним чином підписаних, завірених і оформлених оригіналів документів від позивача

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що включення до договору умов, які надають одній із сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку, тим більше такого суттєвого як оплата поставленого товару, суперечить таким засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано обумовлені умовами договору контент послуги, які були прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано між сторонами акт прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2011 р. та виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000078 від 30.11.2010 р. у розмірі 112 571,45 грн.

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково у розмірі 30 000,00 грн.

Посилання скаржника на те, що зобов'язання щодо оплати наданих послуг виникає у відповідача виключно за умови надходження коштів від Операторів, не приймаються до уваги.

Так, в силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобовязанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Подія, яка зазначена сторонами в п. 4.1.3 договору, вмотивовано не визнана судом такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки юридичної особи, яка не є учасником договірних правовідносин, проте за умовами договору саме від її волі та можливості по проведенню розрахунків з відповідачем залежить належне виконання останнього своїх зобов'язань перед позивачем.

Отже посилання на вказану подію порушує принцип розумності та справедливості, а також спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Аналогічні правові позиції відображенні у судових рішення Вищого господарського суду України № 61/226 від 11 січня 2012 р., № 32/387 від 21 лютого 2011 р., № 2/82-10 від 22 лютого 2012р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про не можливість застосування положень п. 4.1.1 договору № 49/110610 від 01.06.2010 р. в частині виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуги з моменту остаточного виконання грошових зобов'язань перед відповідачем третьою особою.

Крім того з бухгалтерської довідки № 6404/03/03 від 02.07.2012 року вбачається що, ПрАТ «Київстар» не має заборгованості перед ТОВ «Агрегатор мобільного контенту» (код ЄДРПОУ 33998057) за листопад 2010 року за договорами, укладеними між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Агрегатор мобільного контенту», що додатково підтверджує позицію позивача про відсутність у відповідача підстав для ухилення від сплати заборгованості у сумі 82571,45 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу № 86/060411 від 06.04.2011р. з вимогою оплатити вартість наданих послуг в сумі 82571,45 грн. Направлення позивачем вказаної вимоги підтверджується описом вкладення з відміткою поштового відділення про відправлення від 06.04.2011р.

У відповідності до п. 4.1.3 Договору відповідач зобов'язується протягом 3-х банківських днів після отримання грошових коштів від Операторів за Контент-послуги.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, затверджено «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів»

Згідно положень п. 4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

За таких умов, з урахуванням положень частини другої ст. 530 ЦК України, а також зважаючи на те, що між сторонами підписано Акт приймання передачі наданих позивачем послуг від 30.11.2010, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих позивачем послуг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме до 17.04.2011 з урахуванням терміну поштового обігу поштових відправлень по м. Києву (3 дні).

З досліджених судом матеріалів вбачається, що відповідач договірні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг по Договору № 49/110610 від 01.06.2010р. виконав неналежним чином, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 82 571,45 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 82 571,45 грн. та необхідністю задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 5.10 Договору за несвоєчасне виконання своїх платіжних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент заборгованості, за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання відповідачем по оплаті вартості наданих позивачем послуг наступив після отримання відповідної вимоги (листа № 86/060411 від 06.04.2011) та тривав до 16.04.2011р., прострочення відповідача почалося з 17.04.2011. А тому пеня має нараховуватися починаючи з вказаної дати до 14.06.2011 р. (закінчення періоду нарахування пені, вказане позивачем в позовних вимогах), та складає 2 033,75 грн., що розраховано наступним чином: 82571,45 грн. х 15,5% подвійної облікової ставки НБУ / 365 днів у році х 58 днів прострочення = 2 033,75 грн.

Таким чином, вимоги позивача у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатор мобільного контенту» заборгованості у розмірі 82 571,45 грн. та нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі

2 033,75 грн. є обґрунтованими, а отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку стосовно їх задоволення.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрегатор мобільного контенту В» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва 15.11.2011 року по справі № 25/151 залишити без змін.

Матеріали справи № 25/151 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Зеленін В.О.

ОСОБА_1