Ухвала

від 18.06.2012 по справі 25/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

18.06.12 р. Справа № 25/151

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі госопдасрького суду скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (юридична адреса: 84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; поштова адреса: 83001, місто Донецька, вулиця Постишева, будинок № 99-А; код ЄДРПОУ - 00131268) на дії ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, будинок № 2) щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 22 вересня 2009 року на підставі наказу про примусове виконання рішення суду від 30 жовтня 2009 року № 25/151 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» місто Краматорськ Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (84100, Донецька область, місто Слов'янськ, провулок Пісчаний, будинок № 16) про стягнення заборгованості, -

за участю представників сторін:

від скаржника (позивач): ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 26-12 «Д» від 03.04.2012

від ВДВС: ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності б/н від 01.06.2012

від боржника (відповідач): не з'явився

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 8927,30 гривень.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 22 вересня 2009 року задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» борг за активну електроенергію в сумі 5516,32 гривень, борг за перевищення договірних величин споживання в сумі 2947,36 гривень, пеню в сумі 270,71 гривень, індекс інфляції в сумі 159,06 гривень, три відсотки річних в сумі 33,84 гривень, витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

27 березня 2012 року річними загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», прийнято статут Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», який є новою редакцією статуту Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (код ЄДРПОУ - 00131268).

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

30 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції, в якій просить:

- здійснити заміну найменування позивача у справі № 25/151 Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»;

- визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанов про повернення виконавчого документу від 06 квітня 2012 року (виконавче провадження № 16762921, № 16762492) - наказів господарського суду Донецької області у справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року такими, які не відповідають Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати незаконними постанови про повернення виконавчих документів від 06 квітня 2012 року (виконавче провадження № 16762921, № 16762492), за наказами господарського суду Донецької області у справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року винесені державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31 травня 2012 року розгляд вищевказаної скарги призначено на 14 червня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 червня 2012 року в судовому засіданні за клопотання представника скаржника оголошено перерву відповідно до частини третьої статті 77 Господарського кодексу України, до 18 червня 2012 року.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що 16 травня 2012 року на адресу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» надійшли постанови ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 06 квітня 2012 року (виконавче провадження № 16762921, № 16762492) про повернення виконавчих документів, а саме наказів господарського суду Донецької області у по справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року, що підтверджується відміткою штампу вхідної кореспонденції підприємства на супровідних листах.

Скаржник вважає, що державним виконавцем безпідставно повернуті накази господарського суду у справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року, так як всупереч вимогам пункту другого статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» державною службою не здійснено жодних заходів щодо виявлення майна боржника та його розшук. Крім того, на думку скаржника, виконавцем не було зроблено всіх необхідних запитів до державних органів для розшуку майна боржника, а саме до інспекції державного технічного нагляду обласної держадміністрації, підрозділу Державтоінспекції для отримання інформаційної довідки стосовно зареєстрованого транспорту за боржником, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації для отримання інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, запит до підрозділу Держземагенства для отримання інформаційної довідки стосовно державної реєстрації земельної ділянки за боржником, не витребувано баланс боржника, та його не проаналізовано, що на думку скаржника, призвело до неправильного висновку щодо відсутності майна боржника та неправомірного винесення постанов про повернення виконавчих документів від 06 квітня 2012 року.

Боржник в жодне судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений за адресою його реєстрації; заяв про причини неявки до суду не надходили, відзиву на скаргу не надано.

Відповідно до частини другої статті 121-2 ГПК України, неявка боржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

13 червня 2012 року через канцелярію господарського суду за вхідним № 06-12/2139 від представника ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції надійшло заперечення на скаргу, в якому викладено наступне.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов, можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Представник зазначає, що постанови про повернення виконавчого документа, стягувач отримав саме 27.04.2012, а ні 16.05.2012, як вказано у скарзі. Тобто, на момент звернення до суду зі скаргою, а саме - 28.05.2012, строк оскарження вказаних вище постанов сплинув.

Вказує, що на примусовому виконанні у ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження, стороною якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_2. Виконавчі провадження з примусового виконання наказів господарського суду Донецької області у справі № 25/151, що видані 30 жовтня 2009 року, входили до складу вказаного зведеного провадження.

По зведеному виконавчому провадженню згідно Закону України «Про виконавче провадження», були проведені виконавчі дії, а саме у відповідності до статей 5, 6, 63 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем були направлені запити до реєстраційних установ міста Слов'янська та Слов'янського ОДПІ щодо зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, а також наявності відкритих боржником у банківських установах рахунків.

Згідно відомостей наданих комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» міста Слов'янська за боржником зареєстровано право власності на два об'єкта нерухомого майна, на які, згідно статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження. Один із цих об'єктів, при проведенні подальшої перевірки майнового стану боржника, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявився предметом іпотеки.

Згідно відомостей наданих відділенням РЕР міста Слов'янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за боржником зареєстровано право власності на автомобіль марки DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1, на який, згідно статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

На підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем оголошено розшук вказаного майна і направлена відповідна постанова на виконання до органів ДАІ.

Розшук вказаного автомобіля результатів не дав.

При проведенні подальшої перевірки майнового стану боржника, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, автомобіль виявився предметом залога у банківській установі.

Згідно відомостей наданих Слов'янською ОДПІ боржник немає відкритих рахунків у банківських установах.

Згідно відповіді з Слов'янської районної інспекції державного технічного нагляду за боржником не зареєстровані трактори, самохідні шасі, тракторні причепи та інші сільськогосподарські машини.

Згідно витягів Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції було накладено арешт.

При виїзді за місцем мешкання боржника, а саме: місто Слов'янськ, провулок Пісчаний, будинок № 16, встановлено відсутність боржника та майна на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргів.

Листом від 16 листопада 2011 року на ім'я керівника Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» місто Краматорськ Донецької області, державним виконавцем було запропоновано проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій, а саме - проведення оцінки арештованого майна.

До теперішнього часу письмової відповіді на цей лист отримано не було, що свідчить про перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій.

При прийнятті рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві було проведено всі виконавчі дії направлені на виявлення майна боржника.

Виконавче провадження, при затвердженні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, було перевірено начальником ОСОБА_1 державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у тому числі щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів щодо розшуку майна боржника, що свідчить про проведену державним виконавцем роботи у повному обсязі.

06 квітня 2012 року державним виконавцем на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчих документів стягувачеві. Тобто держаний виконавець вважає, що ним вжито всіх заходів, передбачених законом.

Представник ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, мотивуючи свою позицію доводами аналогічними викладеним у запереченні. Вважає, що діяв відповідно до приписів закону в межах наданих повноважень, у зв'язку з чим порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» в своїх діях не вбачає.

На підтвердження заперечень суду було надано копії матеріалів зведеного виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши представника скаржника та представника виконавчої служби, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що скарга Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенція суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується Розділом ХІV ГПК України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Так, 30 жовтня 2009 року господарським судом Донецької області були видані накази у справі № 25/151, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» боргу за активну електроенергію в сумі 5516,32 гривень, боргу за перевищення договірних величин споживання в сумі 2947,36 гривень, пені в сумі 270,71 гривень, індексу інфляції в сумі 159,06 гривень, трьох відсотки річних в сумі 33,84 гривень, витрат по сплаті держмита в сумі 102,00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 121-2 ГПК України передбачено, що право на звернення до суду зі скаргою мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вони вважають, що дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушені їх права та свободи.

29 січня 2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції винесено постанову (без номеру) про об'єднання в зведене виконавче провадження три виконавчі документи, що перебувають на виконанні у ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь юридичних осіб (стягувачів) суми заборгованості (а.с. 72).

При цьому, зазначена постанова не містить відомостей про те, які саме виконавчі провадження об'єднані у зведене провадження; відсутні докази направлення цієї постанови сторонам.

З матеріалів справи виконавчого провадження № 2-456 вбачається, що Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області листом від 11 червня 2009 повідомила, що не має законних підстав для надання інформації на запит державного виконавця відносно рахунків і вкладів у банках, чи інших фінансових установах фізичної особи ОСОБА_2, оскільки надавати таку інформацію можливо лише за згодою самого платника податків; на письмову вимогу суду або судовим рішенням; на письмову вимогу правоохоронних органів за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність (а.с. 86).

Слов'янська районна інспекція державного технічного нагляду листом № 164 від 17 червня 2009 року повідомила, що трактори, самохідні шасі, тракторні причепи та інші сільськогосподарські машини за ОСОБА_2 не зареєстровані (а.с. 85).

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» міста Слов'янська у листі № 2502/0.81 від 28 липня 2009 року повідомило державного виконавця про те, за боржником - ОСОБА_2 зареєстрована нежитлова будівля, розташована за адресою: місто Слов'янськ, вулиця Аграрна, будинок № 5, та житловий будинок, розташований за адресою: місто Слов'янськ, провулок Пісчаний, будинок № 16 (а.с. 87).

На підставі цієї відповіді, 27 серпня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про арешт нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Слов'янськ, вулиця Аграрна, будинок № 5, та житлового будинку, розташованого за адресою: місто Слов'янськ, провулок Пісчаний, будинок № 16, що належить боржнику на праві власності та оголошено заборону на його відчуження при примусовому виконанні наказу № 13/30 від 13 квітня 2009 року (а.с. 88).

Як вбачається з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 08 червня 2012, нежитлова будівля (електромайстерня), розташована за адресою: місто Слов'янськ, вулиця Аграрна, будинок № 5, що належить ОСОБА_2, перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки № 1512 від 25 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с. 78-81).

Згідно довідки ВРЕР міста Слов'янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, станом на 17 вересня 2009 року за ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб - автомобіль марки DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 92).

Постановою ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 25 вересня 2009 року накладено арешт на вказаний транспортний засіб та оголошено заборону на його відчуження при примусовому виконанні наказу № 13/30 від 13 квітня 2009 року (а.с. 93).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08 червня 2012 року, транспортний засіб DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, перебуває в заставі у ЗАТ КБ «Приватбанк» внаслідок грошового зобов'язання (а.с. 74-77).

Крім того, постановою ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 15 січня 2010 року оголошено розшук майна боржника, а саме автомобіля марки DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 при примусовому виконанні саме наказу № 13/30 від 13 квітня 2009 року (а.с. 98).

18 листопада 2011 року державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь юридичних осіб держави та управління Пенсійного фонду України у місті Слов'янську на загальну суму 21 761,99 гривень встановлено, що за адресою: провулок Пісчаний, 16 у місті Слов'янську, ОСОБА_2 не мешкає. Майна в рахунок погашення боргу за вказаною адресою не має (а.с. 100).

Так, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 06 квітня 2012 року, повернуто наказ № 25/151, виданий господарським судом Донецької області 30 жовтня 2009 року про стягнення заборгованості у розмірі 8463,68 гривень (виконавче провадження № 16762492), а також наказ № 25/151, виданий господарським судом Донецької області 30 жовтня 2009 року про стягнення заборгованості у розмірі 683,61 гривень (виконавче провадження № 16762921). Підставою повернення наказів зазначено відсутність майна у боржника на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, що передбачено пунктом другим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 55, 57).

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

В порушення вказаної норми закону, державним виконавцем не було оголошено розшук майна боржника в рамках виконавчих проваджень № 16762492, № 16762921 з виконання судових наказів у справі № 25/151, виданих господарським судом Донецької області 30 жовтня 2009 року.

Державний виконавець у своїх запереченням посилається на те що, виконавчі провадження були зведені відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» в одне виконавче провадження.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому, постанова державного виконавця (без номеру) від 29 січня 2010 року про об'єднання у зведене виконавче провадження (а.с. 72), взагалі не містить відомостей про те, які саме виконавчі провадження об'єднані, що є порушенням Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Згідно приписів статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В матеріалах виконавчого провадження, оглянутого в судовому засіданні відсутні докази, про направлення сторонам виконавчого провадження вищевказаної копії постанови.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2009 року та 25 вересня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження за виконавчими документами № 13/30 від 13 квітня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Райгородської сільської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 8504,11 гривень (виконавче провадження № 12489250), однак відсутні докази, що було здійснено заходи і по виконанню наказів № 25/151, виданих господарським судом Донецької області 30 жовтня 2009 року (виконавче провадження № 16762492, № 16762921).

Частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік заходів примусового виконання рішень, якими є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно даних комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Слов'янська за ОСОБА_2 зареєстрована нежитлова будівля, розташована за адресою: місто Слов'янськ, вулиця Аграрна, будинок № 5 (що перебуває в іпотеці), а також житловий будинок, розташований за адресою: місто Слов'янськ, провулок Пісчаний, будинок № 16 (даних щодо обтяжень вказаного будинку виконавцем не виявлено).

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, і безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища (пункт четвертий частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно акту при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь юридичних осіб держави та управління Пенсійного фонду України у місті Слов'янську на загальну суму 21 761,99 гривень встановлено, що за адресою: провулок Пісчаний, 16 у місті Слов'янську, ОСОБА_2 не мешкає та майна в рахунок погашення боргу не має.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд вважає, що висновок державного виконавця про відсутність майна, яке може бути описане та вилучене для його подальшої реалізацію в рахунок погашення заборгованості є передвчасним, оскільки як вбачається з наведеного акту, то відсутні дані про огляд кімнат будинку та прибудинкової території.

При цьому, державним виконавцем взагалі не було здійснено заходів щодо опису та вилучення майна, розташованого у нежитловій будівлі (електромайстерні) за адресою: місто Слов'янськ, вулиця Аграрна, будинок № 5, що належить ОСОБА_2

Відповідно до пункту 13 Інструкції про проведенню виконавчих дій, дані стосовно виконавчих документів, що надійшли до органу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Дані вносять з моменту впровадження автоматизованої системи «Реєстр виконавчих проваджень».

В матеріалах справи відсутні докази внесення до реєстру виконавчих проваджень відомостей, у тому числі про зведене виконавче провадження.

Отже, надані державним виконавцем документи мають суперечливий характер і не підтверджують вжиття всіх необхідних засобів по примусовому виконанню наказів господарського суду Донецької області № 25/151 від 30 жовтня 2009 року.

Також, суд не приймає доводи представника державної виконавчої служби стосовно того, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» перешкоджало проведенню виконавчих дій, у зв'язку з не проведенням авансування витрат, пов'язаних з оцінкою арештованого майна з наступних підстав.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4.18.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Так, в матеріалах справи міститься лист державного виконавця від 16 листопада 2011 року іменований ПАТ «Донецькобленерго», з проханням повідомити про можливість авансування витрат, пов'язаних з проведенням оцінки майна, однак докази такого відправлення в матеріалах справи відсутні.

Пункт четвертий частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 4.18.1 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

При цьому, державний виконавець постановою від 06 квітня 2012 року, повернув виконавчі документи (накази № 25/151, видані господарським судом Донецької області 30 жовтня 2009 року), саме з підстав відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (пункт другий частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд вважає таке повернення виконавчих документів безпідставним та передчасним.

Статтею 124 Конституція України передбачено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими на всій території України. Рішення - найважливіший акт здійснення правосуддя. Обов'язковість рішень суду підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню режиму законності і зміцненню правопорядку в державі.

Однією із засад судочинства Конституція України (стаття 129) закріпила принцип обов'язковості судових рішень, який знайшов своє подальше відображення у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних кодексах. В контексті практики Європейського Суду з прав людини, обов'язковість судових рішень виступає однією із організаційно-правових гарантій доступності правосуддя та характеризує судову владу не лише з процесуальної, а й з організаційної сторони.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається i діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду у справі № 25/151, за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» місто Краматорськ Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання.

Невиконання рішення суду органом державної влади та державним службовцем є неприпустимим, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, орган державної влади та державний службовець діє в межах Закону і не може його порушувати.

Приписами статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий i публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить cпip щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 1-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини», у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Як зазначено в рішеннях Європейського Суду у справах «Бурдов проти Росії» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року «право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язувальне рішення, залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатись невід'ємною частиною цивільного процесу». Отже про захищеність прав і свобод людини і громадянина можна говорити лише коли даний цивільний процес закінчено виконанням судового рішення. Виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України, Законом України «Про державну виконавчу службу» покладено на державну виконавчу служба, яка в своїй роботі керується Законом України «Про виконавче провадження» та проводить виконавчі дії згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що суди повинні мати на увазі, що при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі статтею 50 Закону № 606-XIV у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Наведений у додатку до Закону № 606-XIV Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно. Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил статті 62 Закону N 606-XIV. При введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна виконавче провадження підлягає зупиненню. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (стаття 56 Закону № 606-XIV). Відмова державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнана в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що ця вимога не порушувала інтересів стягувача й не ускладнювала виконання рішення.

Також, суд відхиляє доводи представника виконавчої служби щодо пропущення скаржником строку на подання скарги, оскільки державним виконавцем не доведено факту вчасного направлення оскаржуваних постанов, а надана копія повідомлення не може вважатися таким доказом, оскільки не містить даних, що саме оскаржувані постанови були направлені на адресу скаржника. Крім того, як вбачається з наданих скаржником копій супровідних листів про направлення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 54, 56), зазначені листи отримані Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» 16 травня 2012 року.

Згідно статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 121-2 ГПК України, скарги на дії органів державної виконавчої служби подаються до суду, який видав виконавчий документ, протягом десяти днів з моменту коли особа дізналася про порушення свої прав. Враховуючи, що десятиденний строк на оскарження отриманих постанов припадав на 27 травня 2012 року, який був неробочим днем - неділя, то строк для подання скарги закінчувався 28 травня 2011 року - наступний робочий день.

Частиною третьою статті 51 ГПК України передбачено, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

З відповідною скаргою публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до суду 28 травня 2011 року, про що свідчить поштовий конверт (а.с. 63), тому строк на оскарження дій ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанов про повернення виконавчих документів від 06 квітня 2012 року, скаржником не пропущено.

Не знайшли свого повного підтвердження і доводи скаржника стосовно того, що виконавчою службою не здійснювались взагалі будь-яких заходів щодо виявлення майна боржника, накладення на нього арешту та оголошення заборони на його відчуження, а також надіслання запитів до відповідних органів для такого виявлення.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 року № 01-08/369 про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акту органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними (незаконними). Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення суду не виконано і цивільне право скаржника не захищено, а тому мають бути поновлені його порушені права та свободи, у зв'язку з чим скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», задовольнити.

Здійснити заміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (код ЄДРПОУ - 00131268).

Визнати дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 щодо винесення постанов від 06 квітня 2012 року про повернення виконавчих документів - наказів господарського суду Донецької області у справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року за виконавчими провадженнями № 16762921, № 16762492 такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати незаконним постанови про повернення виконавчих документів - наказів господарського суду Донецької області у справі № 25/151 від 30 жовтня 2009 року за виконавчими провадженнями № 16762921, № 16762492, винесених головним державним виконавця ОСОБА_1 державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4.

Суддя Фурсова С.М.