Ухвала

від 02.10.2015 по справі 8/53-1103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" жовтня 2015 р. Справа № 8/53-1103 Суддя Гирила І.М., розглянувши скаргу б/н від 30.09.2015 р. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на дії органів Державної виконавчої служби у справі

за позовом Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ»Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» , вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в загальній сумі 19 600 грн. 16 коп.

Встановив:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року у справі №8/53-1103 позовні вимоги Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» , вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №21155959) на користь Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул. Шолуденко,1, м. Київ (ідентифікаційний код №31301827) 17 593 грн. 17 коп. боргу за поставлений природний газ, 1 460 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 546грн. 76 коп. 3% річних, 432 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

01 жовтня 2010 року господарським судом Тернопільської області, на підставі ст. 116 ГПК України, видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду у даній справі.

30 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", в порядку ст. 121-2 ГПК України, звернулося до господарського суду із скаргою на дії органів ДВС, згідно якої просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_1, які полягають у винесенні постанови від 25.06.2015 р. у виконавчому провадженні №22756867 про поновлення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області №8/53-1103 та постанови №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн;

- визнати недійсними та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 25.06.2015 р. про поновлення виконавчого провадження №22756867 щодо стягнення з ПАТ "Тернопільміськгаз" в користь ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17 593 грн 17 коп. боргу за поставлений природний газ, 1 460 грн 23 коп. інфляційних втрат, 546 грн 76 коп. 3% річних;

- визнати недійсними та скасувати постанову державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_1 №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн.

Ч. 1 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 50, ч.ч. 2-4 ст. 51 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Приписами статті 121-2 ГПК України, сторонам надано десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС. При цьому законодавцем встановлено, що останній обчислюється протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визначити причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому поважними визнаються ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Про відновлення попущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала (ч.2 ст. 53 ГПК України).

Слід зазначити, що за вимогами Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті пред’явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не порушено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи не підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання (правова позиція викладена у п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р, з наступними змінами та доповненнями ).

Зі змісту поданої 30.09.2015 р. ПАТ "Тернопільміськгаз" до господарського суду Тернопільської області скарги б/н від 30.09.2015 р. на дії органу ДВС вбачається, що боржником оскаржуються дії державного виконавця при винесенні постанов та, відповідно, самі постанови від 25.06.2015 р. та від 28.07.2015 р. у виконавчому провадженні №22756867.

Відомості про дату отримання підприємством постанови від 25.06.2015 р. про поновлення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області №8/53-1103 або дату коли боржнику стало відомо про її існування у скарзі не наведено.

Поряд із цим, зі змісту долученого скаржником до матеріалів скарги листа ПАТ "Тернопільміськгаз" за №1244 від 28.07.2015 р., адресованого органу ДВС, вбачається, що постанови про поновлення виконавчих проваджень, зокрема і по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області за №8/53-1103, ним отримано 22.07.2015 р .

Таким чином, передбачений ст. 121 2 ГПК України строк на оскарження постанови державного виконавця від 25.06.2015 р. сплив 02.08.2015 року.

Відомості про отримання боржником постанови про стягнення виконавчого збору від 28.07.2015 р. або дату коли боржнику стало відомо про її існування у скарзі також не наведено, як, зокрема, і не долучено останньої до матеріалів справи.

Долучена ж скаржником до матеріалів скарги постанова про арешт коштів боржника в межах зведеного виконавчого провадження №36819395 від 29.09.2015 р., видрукувана ним 30.09.2015 р. з ЄДРВП, свідчить про факт обізнаності останнього про існування саме даного документа та не може бути розцінена судом з власної ініціативи як доказ, який свідчить про те, що саме 30.09.2015 р. боржнику стало відомо про існування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 28.07.2015 р.

Скаргу б/н від 30.09.2015 року заявником подано до суду лише 30.09.2015 року , про що свідчить наявний на скарзі відтиск штампу вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області про її одержання.

Клопотання про відновлення строку для подання скарги заявником не заявлено.

За даних обставин, скарга Публічного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" б/н від 30.09.20.15 р. на дії органів ДВС підлягає залишенню без розгляду.

Окрім того, в силу ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Частиною 1 пунктом 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів .

Належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів сторонам у справі, з дотриманням вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, є бланк опису вкладення, який згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою КМ України №270 від 05.03.2009р, з наступними змінами та доповненнями, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Разом з тим, Правилами надання послуг поштового зв'язку, передбачено, що підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення саме копії позовної заяви та доданих до неї документів сторонам у справі може бути лише бланк опису вкладення , завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком/квитанцією про відправлення.

В порушення вимог ст. 56 ГПК України скаржником до матеріалів скарги долучено лише описи вкладення б/н від 30.09.2015 року на ім'я стягувача та органу ДВС, які за відсутності розрахункового документа встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), не можуть буті прийняті судом як належні докази надіслання стягувачу та органу ДВС копії скарги та долучених до неї документів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 50, 51, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПАТ "Тернопільміськгаз" б/н від 30.09.2015р. (вх. 20838) на дії органу ДВС залишити без розгляду.

2. Ухвалу направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення сторонам у справі та Першому відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка, 1 м. Тернопіль.

Суддя І.М. Гирила