Ухвала

від 23.11.2015 по справі 8/53-1103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" листопада 2015 р. Справа № 8/53-1103 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув скаргу б/н від 15.10.2015 року (вх. № 22401 від 21.10.2015р.) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» на дії Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ у справі

за позовом Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» , вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

За участі представників:

стягувача: не прибув

боржника: ОСОБА_1 - юриста, довіреність №5 від 20.01.2015 р.

органу ДВС: ОСОБА_2 - головного державного виконавця, довіреність №41012 від 24.09.2015р.

В судовому засіданні 09.11.2015 р. учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

15 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", в порядку ст. 121-2 ГПК України, звернулося до господарського суду із скаргою на дії органів ДВС, згідно якої просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_3, які полягають у винесенні постанови №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн;

- визнати недійсними та скасувати постанову державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_3 №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн.

Судове засідання для розгляду скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (вх. №22401 від 21.10.2015 р.) на дії органу ДВС у справі №8/53-1103, призначене вперше ухвалою суду від 22.10.2015 р. на 14:30 год. 09.11.2015 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:10 год. 23.11.2015 р., з викладених у відповідній ухвалі суду підстав.

В судове засідання 23.11.2015 р. повноважний представник позивача (стягувача) не прибув, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом в ухвалі від 09.11.2015 р. документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд з цим, згідно направлених останнім 09.11.2015 р. на електронну адресу суду заперечень за №31/13-4206 від 06.11.2015 р. (вх. №23616) на скаргу боржника на дії органу ДВС, постанову державного виконавця Першого відділу ДВС ТМУЮ від 25.06.2015 р. за №22756867 про поновлення виконавчого провадження вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, у задоволені скарги просив відмовити за безпідставністю.

Повноважний представник скаржника в судове засідання 23.11.2015 р. прибув, однак витребовуваних ухвалою суду від 09.11.2015 р. документів не надав. Поряд із цим, подану ним 21.10.2015 р. скаргу на дії органу ДВС б/н від 15.10.2015 р. (вх. №22401) підтримав в повному обсязі. Просить суд дії державного виконавця Першого відділу ДВС ТМУЮ щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.07.2015 р. по виконавчому провадженню №22756867 в розмірі 2003,21 грн визнати незаконними, а відповідну постанову недійсною. Вважає, що у державного виконавця не було жодних підстав для винесення оскаржуваної постанови, оскільки ніяких дій на примусове виконання рішення суду у даній справі ним не вчинялось, а стягнута рішенням суду сума боргу самостійно списана боржником у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, зауважує, що державним виконавцем 29.04.2013р., після подання стягувачем скарги на дії органу ДВС, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 8/53-1103 від 01.10.2010р. було відновлено лише в частині стягнення з боржника судових витрат в розмірі 432,00 грн, однак всі наступні постанови (про зупинення виконавчого провадження від 30.05.2013р., про поновлення виконавчого провадження від 20.01.2014р., про зупинення виконавчого провадження від 27.10.2014р., про поновлення виконавчого провадження від 25.06.2015р.) органом ДВС виносились щодо всієї стягнутої рішенням суду суми заборгованості.

Представник органу ДВС в судове засідання 23.11.2015 року прибув, заперечив проти доводів боржника, викладених у скарзі на дії органу ДВС, просить їх відхили в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на скаргу та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Стверджує, що дії державного виконавця щодо винесення постанов про поновлення виконавчого провадження від 25.06.2015 р. та про стягнення виконавчого збору від 28.07.2015 р. є правомірними та такими, що вчинені з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Поряд із цим, витребовуваних судом в ухвалі від 09.11.2015 р. документів не надав.

Розглянувши скаргу б/н від 15.10.2015 р. (вх. №22401 від 21.10.2015 р.) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» та долучені до неї документи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників боржника та органу ДВС, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року у справі №8/53-1103 позовні вимоги Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» , м. Тернопіль на користь Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ, 17 593 грн 17 коп. боргу за поставлений природний газ, 1 460 грн 23 коп. інфляційних втрат, 546 грн 76 коп. 3% річних та 432 грн в повернення сплачених позивачем судових витрат.

01 жовтня 2010 року господарським судом Тернопільської області, на підставі ст. 116 ГПК України, видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду у даній справі.

Наказ господарського суду від 01.10.2010 року стягувачем пред'явлено до примусового виконання до органу ДВС 19.11.2010 року.

22.11.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22756867 з примусового виконання наказу №8/53-1103 від 01.10.2010 року та визначено боржнику семиденний строк, - до 29.11.2010 року, для її добровільного виконання.

30.11.2010 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №22756867 до зведеного виконавчого провадження №23503123. Разом з тим, оскільки Товариство (боржник у справі) внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", державним виконавцем 30.11.2010 р. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

30.12.2011 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, на підставі ст. 49 п. 14 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій), винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання судового наказу від 01.10.2010 р. №8/53-1103, яку позивачем було оскаржено до господарського суду Тернопільської області.

Поряд із цим, 29.04.2013 року на підставі постанови про перевірку виконавчого провадження №22756867 від 25.04.2013 р. державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження №22756867 з примусового виконання наказу господарського суду №8/53-1103 від 01.10.2010 року в частині стягнення судових витрат в сумі 432 грн .

30.05.2013 р. державним виконавцем, на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ПАТ "Тернопільміськгаз" включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості у встановленому законом порядку, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеної Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

20.01.2014 р. органом ДВС винесено постанову, якою виконавче провадження №22756867 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області №8/53-1103 від 01.10.2010 р. поновлено.

27.10.2014 р., у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення розрахунків у паливно-енергетичному комплексі" №571-VII від 03.07.2014 р. змін до п. 3.4 ст. 3 Закону України №2711- VII від 23.06.2005 р., в частині продовження терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК до 01 січня 2016 р., державним виконавцем, на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

25.06.2015 р. державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження №22756867 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області №8/53-1103 від 01.10.2010 р., у зв'язку із внесенням змін до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

28.07.2015 р. органом ДВС винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 70,00 грн, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 003,21 грн.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» (боржник за виконавчим документом/скаржник у даній справі) дії державного виконавця Першого відділу ДВС ТМУЮ щодо винесення постанови від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 003,21 грн вважає неправомірними, а саму постанову - незаконною та просить її скасувати. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- за період з 22.11.2010 р. по 30.12.2011 р. державним виконавцем не вчинялися будь-які дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду;

- державний виконавець, відновлюючи 29.04.2013 р. виконавче провадження в частині стягнення судових витрат, з врахуванням того, що строк добровільного виконання припинився в силу дії Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не довів до відома боржника строк для його добровільного виконання, а відтак такий строк не закінчився в силу закону;

- визначена державним виконавцем у постанові про стягнення судового збору сума (2 003,21 грн) обрахована без врахування наявної на момент винесення оскаржуваної постанови суми боргу, що підлягає до стягнення в примусовому порядку (432 грн).

Відповідно до приписів статті 4 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Положеннями ч.5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів ст. 115, 116 ГПК України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Умови і порядок виконання судових рішень, що підлягають примусовому виконанню виконавчими органами регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом та вказується дата виконання (ст. 17, ч. 2 ст. 25 Закону "Про виконавче провадження", п.3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження (п.5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове його виконання. Тобто, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення після спливу строку встановленого для добровільного виконання та ненадання повідомлення протягом трьох днів про його виконання.

П. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ № 512/5 02.04.2012 та зареєстрованої в МЮУ 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, надалі - Інструкція, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону, чинній до 05.04.2015р. , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом

Поряд з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 (набрав чинності 05.04.2015р.) внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ч. 1 ст. 28 даного Закону викладено в іншій редакції , а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Також, ч. 1 ст. 28 даного Закону доповнено положеннями наступного змісту : "виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Водночас, до прийняття вказаної вище норми, Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г наведена позиція про те, що сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії спрямовані на примусове виконання (заходи примусового виконання рішення).

Тобто, Верховним Судом України висловлена позиція про те, що виконавчий збір підлягає до стягнення, зокрема, за умови вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Правовий аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що зазначене законодавче положення не може бути застосоване судом до спірних правовідносин, оскільки відповідні правовідносини, а саме винесення органом ДВС постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 003,21 грн мали місце після внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" - 28.07.2015р., а, відповідно, і не пов'язані з правом державного виконавця на стягнення з боржника виконавчого збору та початком примусового виконання судового рішення.

Відтак, в даному випадку твердження скаржника про те, що за період з 22.11.2010 р. по 30.12.2011 р. державним виконавцем не вчинялися будь-які дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, а, відповідно, у останнього були і відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, на думку суду, є помилковими, оскільки ґрунтуються на нормах чинного законодавства, яке існувало до виникнення спірних правовідносин. Дані твердження скаржника були б правомірними у випадку винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору до внесення змін в статтю 28 Закону України "Про виконавче провадження". Поряд з цим, із зазначених вище процесуальних дій державного виконавця в межах виконавчого провадження №22756867 вбачається, що постанова про стягнення з боржника (скаржника у даній справі) виконавчого збору органом ДВС до внесення змін до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція Закону, чинна з 05.04.2015р.) не виносилась.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.01.2015 р. у справі №921/205/13-г та постанові Вищого господарського суду України №20/358 від 22.09.2015 р.

Не заслуговують на увагу, на думку суду, як підстава для скасування постанови органу ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору, і твердження скаржника про те, що державний виконавець, відновлюючи 29.04.2013р. виконавче провадження в частині стягнення судових витрат не довів до відома боржника строк для його добровільного виконання, оскільки в силу приписів чинного законодавства строк для добровільного виконання судового рішення встановлюється державним виконавцем лише при відкритті виконавчого провадження, а його відновлення є лише продовженням виконання державним виконавцем вимог виконавчого документа на забезпечення процесуальних гарантій стягувача, спрямованих на повне та правильне виконання судового рішення.

Поряд із цим, приписами чинного законодавства, зокрема, ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено, що виконавчий збір, який підлягає стягненню з боржника становить 10% від суми, що підлягає стягненню.

Так, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що стягнута рішенням господарського суду у справі № 8/53-1103 від 13.09.2010 року, на виконання якого 01.10.2010 р. видано відповідний наказ, заборгованість ВАТ "Тернопільміськгаз" в сумі 20 032, 16 грн була списана боржником згідно протоколу № 1 від 19.09.2011 року засідання комісії зі списання заборгованості за спожитий природний газ.

30.12.2011 року Державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, на підставі ст. 49 п. 14 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій), винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання судового наказу від 01.10.2010 р. №8/53-1103.

Поряд із цим, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 р. встановлено правомірність списання заборгованості на суму 19 600,16 грн (17 593 грн 17 коп. - борг за поставлений природний газ, 1 460 грн 23 коп. - інфляційні втрати, 546 грн 76 коп. - 3% річних) та, відповідно, безпідставність включення до суми списання стягнутих рішенням суду на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" судових витрат в розмірі 432 грн.

29.04.2013 року державним виконавцем було відновлене виконавче провадження №22756867 по примусовому виконанню наказу суду №8/53-1103 від 01.10.2010 р. в частині стягнення судових витрат в сумі 432 грн.

Таким чином, станом на день винесення спірної постанови (28.07.2015 р.) заборгованість боржника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за наказом господарського суду Тернопільської області №8/53-1103 від 01.10.2010 р., яка підлягала стягненню органом ДВС в примусовому порядку, становила 432 грн.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що державний виконавець, приймаючи 28.07.2015р. постанову про стягнення з боржника виконавчого збору не врахував суму, яка підлягає до стягнення в примусовому порядку згідно судового наказу (432 грн), всупереч приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає розмір судового збору та порядок його обрахування, визначив останній із загальної суми боргу, яка стягнута судовим рішення (20 032,16 грн), та, як наслідок, припустився помилки щодо встановлення його розміру.

Поряд з цим, враховуючи, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" повноваженнями щодо визначення розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника в межах виконавчого провадження, наділені державні виконавці, суд не вправі встановлювати такий розмір в залежності від результатів розгляду скарги.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року за № 9 зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи наведене вище, суд вважає доводи ПАТ "Тернопільміськгаз" щодо неправомірності дій державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ при винесенні 28.07.2015 р. постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 003,21 грн правомірними, а скаргу такою, що підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу б/н від 15.10.2015 року Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» на дії Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ задовольнити.

2. Визнати доводи Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» , викладені у скарзі б/н від 15.10.2015 року, про неправомірність дій державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_3, які полягають у винесенні постанови №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн правомірними.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_3 №22756867 від 28.07.2015 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ТернопільміськгазВ» виконавчого збору у розмірі 2 003,21 грн.

4. Ухвалу направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення сторонам у справі та першому відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка,1, м. Тернопіль.

Суддя І.М. Гирила