Ухвала

від 29.08.2011 по справі 2-5996/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-5996/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року Бабушкінський районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого -судді Циганкова В.О.

При секретарі -Лісоволенко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою „ЛекиВ» про стягнення грошових коштів та зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ЛекиВ» до ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним (виконавець за договором) та ТОВ фірмою „ЛекиВ» (замовник за договором) 11 травня 2011 року укладено договір про надання послуг щодо реєстрації права власності ТОВ фірми „ЛекиВ» на об'єкт нерухомого майна, а саме, прибудову літ.Г"-1, загальною площею 62,2 кв.м, яка прибудована до нежитлової будівлі літ.Г'-1, а також на перепланування на другому поверсі поз.10,11 у адміністративному корпусі літ.В-2 у вигляді улаштування пройомів у капітальній стіні, ганки літ. в,в', які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,3.

Згідно умов договору ТОВ фірма „ЛекиВ» зобов'язалася на протязі 5 банківських днів з дати підписання Договору сплатити грошові кошти. Для забезпечення сплати цих коштів, між ОСОБА_1 (кредитор за договором), ОСОБА_2 (поручителем за договором) та ТОВ фірмою „ЛекиВ» (боржник за договором) був укладений договір поруки. Свої зобов'язання за договором про надання послуг ТОВ фірма „ЛекиВ» не виконала. У зв'язку з цим позивач вимагає стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та послався на обставини викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що договір поруки припинив свою дію. Представник відповідача також не підтримав позовних вимог, в заперечення надав зустрічний позов, в якому просить визнати за ним право власності на спірне майно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав у повному обсязі зустрічні позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в зустрічному позові.

Відповідач за зустрічним позовом -ОСОБА_1 -просила прийняти рішення щодо зустрічного позову на розсуд суду згідно норм діючого законодавства.

Третя особа за зустрічним позовом -ОСОБА_2 - против задоволення зустрічного позову не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, а вимоги, викладені у зустрічному позові підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засідання між ОСОБА_1 та ТОВ фірмою „ЛекиВ» 11 травня 2011 року укладено договір про надання послуг щодо реєстрації права власності ТОВ фірми „ЛекиВ» на вказані вище об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,3.

Згідно Договору про надання послуг ТОВ фірма „ЛекиВ» зобов'язалася на протязі 5 банківських днів з дати підписання Договору сплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000, 00 гривень. Для забезпечення сплати цих коштів, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ фірмою „ЛекиВ» був укладений договір поруки.

Відповідно Договору поруки, Поручитель приймав на себе зобов'язання перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Боржником зобов'язань по сплаті Кредитору грошових коштів у сумі 10 000,00 гривень.

З метою виконання умов Договору про надання послуг представник ТОВ фірма „ЛекиВ» передав ОСОБА_1 технічну документацію на нежитлові приміщення.

Згідно технічного паспорту від 01.06.2011 р. встановлено самовільне переобладнання нерухомого майна, а саме, прибудування до будівлі літ. Г I -1, прибудову літ.Г II -1, загальною площею 62,2 кв.м., улаштування пройомів у стінах на другому поверсі поз.10,11 приміщення літ.В-2 та збільшення розмірів ганків літ.в,в 1 . Зазначені перебудови підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору про надання послуг передбачено, що замовник виплачує виконавцю винагороду на протязі 5-ти днів з моменту підписання договору за здійснення виконавцем реєстрації нерухомого майна.

Відповідно Договору поруки, Поручитель приймав на себе зобов'язання перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Боржником зобов'язань по сплаті Кредитору грошових коштів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила відмову від виконання договору про надання послуг. ОСОБА_2 пояснив свою відмову щодо виконання обов'язків за договором поруки, припиненням дії договору поруки. Представник ТОВ фірми „ЛекиВ» пояснила несплату грошових коштів за договором про надання послуг відмовою позивача виконати свої обов'язки по договору та провести реєстрацію прав власності нерухомого майна.

В порушення зазначених норм права та умов договору про надання послуг, позивач за первісним позовом відмовилася від виконання своїх обов'язків за цим договором. Посилання позивача на відсутність у відповідача за первісним позовом документів, що свідчать про введення спірного приміщення в експлуатацію як на підставу невиконання своїх обов'язків є неправомірними.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про неправомірності вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 11.05.2011р. та договором поруки від 11.05.2011 р.

Стосовно права власності позивача за зустрічним позовом на спірні приміщення судом встановлено.

Згідно свідоцтва на право власності від 13.01.1999 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма В«ЛекиВ» є власником будівлі операторської з мийкою літ.А-1, А 1 -1, загальною площею 145,8 кв.м., №1 -резервуарний парк, №2- 4 колонки, №3 -навіс, №4-очисні споруди, №5-маслоуловлювач, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,3.

Згідно свідоцтва про право власності від 02.01.2003 року ТОВ фірма В«ЛекиВ» є власником будівлі станції технічного обслуговування літ.А-1, загальною площею 426,8 кв.м., кафе літ.Б-1, загальною площею 76,0 кв.м., ганку літ.б, адміністративного корпусу літ.В-2, загальною площею 318,7 кв.м., ганків літ.в,в 1 , які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул ОСОБА_3 Заводська,3.

Право користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане вище нерухоме майно, підтверджується договором оренди від 05.12.2001 року, укладеним на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2408 від 25.10.2001 року В«Про передачу земельної ділянки по вул.ОСОБА_3 Леніна,3 в оренду ТОВ фірмі В«ЛекиВ» , по фактичному розміщенню автозаправної станції з мийкоюВ» та договором оренди від 09.12.2002 року, укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №270/4 від 06.11.2002 року.

Судом встановлено, що як законний власник нерухомого майна, ТОВ фірма „ЛекиВ» переобладнало нерухоме майно, без отримання на це належного дозволу.

У відповідності до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Згідно наданих документів, судом встановлено, що 24 червня 2011 року ВАТ „Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництваВ» (ліцензія Серія АВ №516332, дата видачі 07 березня 2007 р., строк дії ліцензії з 07 березня 2007 р. по 07 березня 2012р.) було проведено дослідження і оцінку технічного стану будівельних конструкцій адміністративного корпусу (літ.В-2,в,в 1 ) та прибудови (літ.Г 11 -1) к операторської з мийкою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд.3.

Згідно даного обстеження та технічного висновку існуюче планування та технічний стан конструкцій будівлі адміністративного корпусу (літ. літ.В-2,в,в 1 ) та прибудови (літ.Г 11 -1) к операторської з мийкою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд.3 не завдає негативного впливу на конструкції, не обмежує нормальну експлуатацію споруд.

Конструктивне рішення споруд не суперечать вимогам державних стандартів та будівельних норм.

Розміщення будівель не суперечать вимогам ДБН 360-92 „Містобудівництво. Планування та забудова міських та селищних поселеньВ» .

Протипожежні та санітарні заходи виконані у відповідності з діючими нормативами.

Вертикальне планування ділянки землі біля споруд, які обстежувались відповідають вимогам нормативних документів.

Будівля адміністративного корпусу (літ.В-2,в,в 1 ) та прибудова (літ.Г 11 -1) к операторської з мийкою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд.3 можуть експлуатуватися без обмежень за своїм функціональним призначенням.

У відповідності до ч.5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У ході судового розгляду встановлено, що жодних звернень, нарікань чи скарг з приводу самовільно переобладнання нежитлових приміщень від будь - яких осіб не надходило.

Згідно статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.328 ЦК України передбачено, що право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання його права власності на спірний об'єкт підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» під державною реєстрацією речових прав розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст.4 Закону право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст.19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, в тому числі, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.20 Закону документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

При урахуванні судом технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій та на підставі ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єкта полягає у визначенні готовності об'єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність приміщень до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, дані приміщення з усіма їх складовими частинами є прийнятими до експлуатації та не потребують складання актів прийняття до експлуатації.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають покладенню на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ЛекиВ» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ЛекиВ» до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«ЛекиВ» (юридична адреса: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Каменська буд. 40, код ЄДРПОУ 21942447) на нерухоме майно, прибудову літ.Г"-1, загальною площею 62,2 кв.м, яка прибудована до нежитлової будівлі літ.Г'-1, а також на перепланування на другому поверсі поз.10,11 у адміністративному корпусі літ.В-2 у вигляді улаштування пройомів у капітальній стіні, ганки літ. в,в', які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,3.

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«ЛекиВ» (юридична адреса: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. вул. Каменська буд. 40, код ЄДРПОУ 21942447) на нерухоме майно-прибудову літ.Г"-1, загальною площею 62,2 кв.м, яка прибудована до нежитлової будівлі літ.Г'-1, а також на перепланування на другому поверсі поз.10,11 у адміністративному корпусі літ.В-2 у вигляді улаштування пройомів у капітальній стіні, ганки літ. в,в', які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська,3 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єктів в експлуатацію

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відсутніми в судовому засіданні особами -за днем вручення копії цього рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: В.О.Циганков