Ухвала

від 23.09.2015 по справі 2а-10445/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. Справа № 876/2717/15

Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Гудима Л.Я.,

за участі секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. у справі за позовом Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про зобов'язання скасувати акт, встановити відсутність компетенції та визнання протиправними дії, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 українсько-канадського підприємство «Студія Лева» звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова щодо зазначення в Акті порушення Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000р., який станом на час виникнення правовідносин втратив чинність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова щодо зазначення в Акті від 14.03.2011р. № 836/122/15-2/04957350 порушення Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, який станом на час виникнення правовідносин втратив чинність.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено виконання обов'язку зі сплати податкового боргу з податків, що не встановлені Податковим кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся із письмовим зверненням від 28.07.2011 року № 121 до Відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Львівській області управління внутрішньої безпеки ДПА України щодо правомірності прийняття вищевказаного акту перевірки.

29.08.2011 року ВВБ при ДПА у Львівській області УВБ ДПА України надано лист- відповідь № К39/27-014/1113 про розгляд вищевказаного звернення у якому зазначено, що службовою перевіркою встановлено, що на порушення вимог ст. 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ДПІ в Галицькому районі м. Львова в листі від 20.07.2011 року № 10778/15-116 неправомірно здійснено посилання на Закон України від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.37.3.4 п.37.3 ПКУ однією з підстав для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Таким чином, ПКУ не передбачено виконання обов'язку зі сплати податкового боргу з податків, що не встановлені таким Податковим кодексом.

Судом встановлено, що згідно Прикінцевих положень ПКУ Розділ ХІХ п.2 ПКУ - 1 січня 2011р. втратила чинність низка законів, що складали податкову систему України, зокрема, Закон «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, який встановлював обов'язок сплати податку, подачі звітності і Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, на основі яких був складений Акт про порушення податкового законодавства № 836/122/15-2/04957350 від 14 березня 2011р..

Враховуючи, що термін подання позивачем декларації по ПДВ за грудень 2010 року було встановлено з 01.01.2011р. до 20.01.2011р, тобто, в період, коли Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року вже втратив чинність, дії податкового органу щодо використання нормативного законодавства, що втратило чинність є неприпустимими.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. З врахуванням того, що на момент здійснення перевірки податкове законодавство України складалось з нормативно-правових актів прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу, покликання на нормативно-правовий акт, що втратив чинність, не допускається.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність покликання відповідача на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року у Акті від 14.03.2011р. № 836/122/15-2/04957350 щодо вдосконалення факту неподання позивачем податкової звітності та притягнення до відповідальності за таке неподання.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. у справі № 2а-10445/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_2