Ухвала

від 05.10.2015 по справі 8/146-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.10.2015 Справа № 8/146-10

Господарський суд Сумської області у складі судді Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 14.09.2015 року про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню по справі № 8/146-10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми до відповідачів: 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Катана», м. Суми, про стягнення 338 586 грн. 12 коп.,

Представники сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_3 (довіреність № 726/12 від 27.12.2012року);

Від першого відповідача - не з'явився;

Від другого відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 січня 2011 року по справі № 8/146-10 позов задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Харківська, 22, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 32603265), як солідарних боржників на користь Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_2 АвальВ» в особі Сумської обласної дирекції (пл. Незалежності, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 21125295) 338 586 грн. 12 коп. заборгованості по кредитному договору, 3385 грн. 86 коп. державного мита та 236 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

31 січня 2011 року на примусове виконання судового рішення по справі № 8/146-10 був виданий відповідний судовий наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2011 року у справі № 8/146-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2011 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року та рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2011 року у справі № 8/146-10 залишено без змін.

16 вересня 2015 року до господарського суду надійшла заява б/н від 14.09.2015 року Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми, про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 8/146-10.

5 жовтня 2015 року позивач подав заперечення на заяву № 140-11-1-00/134 від 02.10.2015 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій зазначає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 05.10.2015 року позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Заявник в судове засідання не прибув.

Представник другого відповідача в судове засідання не прибув.

В обґрунтування вимог заявник зазначає про те, що 22.11.2011 року у справі № 5028/21/596/2011 Господарського суду Чернігівської області ФОП ОСОБА_1 було визнано банкрутом. ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», між іншими кредиторами також заявив свої кредиторські вимоги у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 Ухвалою від 14.08.2012 року у справі № 5028/21/596/2011 було затверджено реєстр конкурсних вимог кредиторів, у тому числі конкурсні вимоги позивача, до складу яких увійшла і грошова сума, стягнута судовим рішенням у справі №8/146-10 від 20.01.2011 року Господарського суду Сумської області. Ухвалою від 01.09.2015 року у справі №5028/21/596/2011 було затверджено звіт ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_1 та пунктом 4 резулятивної частини зазначеної ухвали було визнано вимоги кредиторів такими, що погашені.

Як вбачається з приписів статі 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно з приписами застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення).

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Статтею 53 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина передбачено статтями 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка була чинною на момент визнання суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина банкрутом, тобто від 22.09.2011 року).

Відповідно до ст. 49 вищевказаного Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Також приписами статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначена черговість задоволення вимог кредиторів громадянина - підприємця визнаного банкрутом.

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків із кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Тобто, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, що узгоджується з нормами ч. 3 ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В зв'язку з вищевикладеним, прийняття Господарським судом Чернігівської області 1 вересня 2015 року ухвали по справі № 5028/21/5962011, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 не припиняє його обов'язку по виконанню зобов'язань, а положення ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діє після набрання чинності змінами, внесеними Законом М4212-УІ від 22.12.2011 р.). не підлягають застосуванню до процедури банкрутства ФОП ОСОБА_1, який був визнаний банкрутом 22.11.2011 року, а тому посилання заявника на них як на підставу припинення зобов'язань, є безпідставними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.12.2013 року у справі № 6-125цс13, і, згідно зі статтею 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Стосовно припинення обов'язку другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Катана», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи №8/146-10 заява б/н від 14.09.2015 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню подана та підписана ОСОБА_1 Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є представником, керівником, чи іншою особою, уповноваженою вчиняти дії від імені та за дорученням ТОВ «Катана», а тому його заява про визнання наказу № 8/146-10, виданого Господарським судом Сумської області 31.01.2011 року про стягнення заборгованості з ТОВ «Катана» є безпідставною.

Згідно з приписів статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо:

- його було видано помилково;

- обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачами наказу господарського суду Сумської області по справі № 8/146-10 від 31.01.2011року.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 14.09.2015 року про визнання наказу від 31.01.2011 року по справі № 8/146-10 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 14.09.2015 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 8/146-10 - відмовити.

Суддя Н.П. Лугова