Ухвала

від 15.06.2010 по справі 2а-388/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

15 червня 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Франовської К.С.,

суддів Худякова А.М., Товянської О.В.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову судді Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , -

встановила:

Позивач ОСОБА_2звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив визнати неправомірними дії відповідача в частині невиплати йому в повному обсязі коштів, передбачених ст. ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 (далі- Закон № 796-Х11), та стягнути з відповідача недовиплачені грошову допомогу у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особі, що постійно проживає на території радіоактивного забруднення (ст..37 Закону №796-Х11) за період з 1 грудня 2008 року по 1 грудня 2009 року в сумі 2226 грн.30 коп. та доплату до заробітної плати, як працюючому на радіоактивно забрудненій території за період з 1 червня 1999 року по 2 квітня 2001 року, з 1 липня 2001 року по 2 червня 2003 року, з 1 березня 2004 року по 1 грудня 2005 року та з 1 липня 2007 року по 1 квітня 2009 року в сумі 21437 грн.60 коп.

В обгрунтування позову зазначав, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, працює і проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на пільги і компенсації, передбачені Законом № 796-Х11. Проте відповідач, всупереч Закону № 796- XI 1,який пов»язує соціальні виплати із мінімальною заробітною платою, нараховує та виплачує йому такі виплати у твердих розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Постановою Олевського районного суду від 22 січня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації в частині виплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв»яку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та доплати до заробітної плати не у відповідності із ст..ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 2226 грн.30 коп грошової допомоги по ст..37 Закону № 796-Х11 та 21437 грн.60 коп.. доплати до зарплати в порядку ст..39 цього ж Закону.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову про відмову у позові з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відповідач, зокрема, вказує на те, що діяв правомірно, нараховуючи позивачу соціальні виплати, керуючись Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також зазначає, що Управління праці та соціального захисту не є розпорядником коштів, не має відповідних рахунків для перерахування коштів для соціальних виплат, а окрім того, на думку відповідача, суд першої інстанції не врахував, що Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки не передбачалось бюджетне фінансування виплат у визначених Законом розмірі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні посиленого радіологічного контролю- в розмірі 30% від. мінімальної зарплати.

Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що громадянам, які працюють у зоні посиленого радіологічного контролю виплачується доплата в розмірі однієї мінімальної зарплати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, постійно проживає ум.Олевську , яке віднесено до. зони посиленого радіологічного контролю і працює у цьому ж місті (7,13,14), та має право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як свідчать довідки на а.с.7-16 позивачу виплачувалась грошова допомога в порядку ст..37 Закону в розмірі 1 грн. 60 коп. і доплата до зарплати в сумі 5грн.20 коп., тобто, не у передбачених Законом розмірах, а у твердих сумах, встановлених Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року.

Із змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних зарплат на 1999-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування мінімальної зарплати з метою реалізації норм ст..ст.37,39 Закону № 796-Х11.

Встановлений постановою КМУ №836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв»язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення,

- протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

' >

відповідності із ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації на користь ОСОБА_3 30104 грн.50 коп. доплати до зарплати в порядку ст..39 цього ж Закону .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову про відмову у позові з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, зокрема, вказує на те, що діяв правомірно, нараховуючи позивачу соціальні

виплати, керуючись Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також зазначає, що

Управління праці та соціального захисту не є розпорядником коштів, не має відповідних ^

рахунків для перерахування коштів для соціальних виплат, а окрім того, на думку відповідача,

суд першої інстанції не врахував, що Законами України «Про Державний бюджет» на

відповідні роки не передбачалось бюджетне фінансування виплат у визначених Законом

розмірі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення виплачується доплата в розмірі двох мінімальних зарплат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 , працював у Хочинській сільраді - в зоні гарантованого добровільного відселення та має право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як свідчать довідки на а.с.3 позивачу виплачувалась доплата до зарплати в сумі 10 грн.50 коп., тобто, не у передбачених Законом розмірах, а у твердій сумі, встановленій Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року.

Із змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних зарплат на 1996-2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування мінімальної зарплати з метою реалізації норм ст.. 39 Закону № 796-Х11.

Встановлений постановою КМУ №836 у 1996 році розмір допомоги громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, - протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме стаття 39 Закону № 796- XI1 та законодавство щодо розмірів мінімальних зарплат, а не Постанова КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав громадян.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції щодо застосування норм . матеріального права, є правильними.

Що стосується доводів відповідача про відсутність бюджетних асигнувань на виплату коштів, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то слід мати на увазі наступне.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст..1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005рік

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації відхилити.

Постанову Олевського районного суду від 22 січня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному . порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.