Рішення

від 03.09.2015 по справі 917/1534/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.09.2015р. Справа № 917/1534/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, Полтава, Полтавська область,36008

до Підприємства "Медико-діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність", майдан Незалежності, 24, Полтава, Полтавська область,36003

про стягнення 11 362,69 грн. збитків

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 29-14/17 від 05.01.2015 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 7 від 02.03.2015 року

Рішення приймається після перерви, оголошеної представникам сторін в судовому засіданні 11.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 03.09.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 11 362,69 грн. збитків у вигляді не отриманих коштів за несплату вартості теплової енергії, спожитої на опалення нежитлового приміщення по майдану Незалежності, 24.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Так, зокрема, відповідач зазначав, що:

- відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, тобто, якщо б позивач дійсно надав послуги з опалення в кількості не обумовленій договором, то це саме він порушив вимоги ч.2 ст. 275 ГК України і саме його дії призвели б (були причиною) до завдання шкоди (наслідків) у вигляді безпідставно поставленої теплової енергії. Таким чином, на думку відповідача, причинно-наслідковим зв'язком в даному випадку можуть бути лише протиправні дії позивача, які б виразилися у порушенні ч.2 ст. 275 ГК України.

- з урахуванням рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2013р. у справі №18/2534/12 право позивача на оплату послуг наданих на підставі змін внесених до договору на підставі рішення суду, могло бути порушене лише з 16.12.2013 року;

- позивачем було направлено центру В«СпівдружністьВ» неналежним чином оформлений акт приймання - передачі теплової енергії №АВ-17381 від 14.11.2014р. на підставі договору від 01.12.2012р. №3331. В рахунку на оплату №АВ-10386 від 14.11.2014р. по договору №331 від 01.12.2011р., по місячно з листопада 2012р. по квітень 2013р. вказана кількість теплової енергії з посиланням, як підставу нарахування, на рішення суду від 27.11.2013р. у справі №18/2534/12. Але, посилання на дане рішення суду є безпідставним, адже ним не визначено обов'язку центру В«СпівдружністьВ» оплатити вартість послуг за вказаний період. Вказані послуги фактично і за умовами зазначеного договору не надавалась, адже рішення суду, які і зміни до договору набули чинності 16.12.2013 року. У зв'язку із зазначеними невідповідностями, акт підписаний не був і відповідачу листом від 24.11.2014р. за вих. .№ 38 та за вих..№41 від 18.12.2014р. було відмовлено в безпідставному проведенні оплати послуг, відповідно до п.12 Договору.

- після того, як позивач 03.09.2012р. без згоди центру В«СпівдружністьВ» зменшив опалювану площу іншого співвласника (ФСТ В«УкраїнаВ» ) приміщення, спірну площу вестибулю було відключено від опалення. Після нього, і до даного часу вестибуль залишається відключеним від опалення, а вартість послуг оплачується на підставі вже окремого лічильника та нової додаткової угоди №2 до договору від 07.11.2013р. Згідно додатку №1 до даного договору опалювальну площу відповідача встановлено: площа загального користування - 23,35 кв.м.; власна площа -340 кв.м.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

ПОКВШТ В«ПолтаватеплоенергоВ» (позивач) забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води нежитлові офісні приміщення відповідача розташовані в м. Полтава по майдану Незалежності, 24 згідно укладеного договору між теплопостачальною організацією та підприємством В«Медико-діагностичний науковий реабілітаційний центр В«СпівдружністьВ» (відповідач) на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3331 В«СВ» від 01.12.2011 року.

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- облік споживання теплової енергії на опалення проводиться по лічильнику (п. 16 договору);

- відповідно до п. 30 договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить В«СпоживачВ» , стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться за фактично використану кількість теплової енергії;

- загальна опалювальна площа будівлі під тепловим лічильником згідно з додатком № 1 до договору складає 1729,30 м .

- розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку, встановленому на об'єкті, в якому знаходиться декілька споживачів, проводиться пропорційно займаній площі кожного Споживача ( п. 22 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в квітні 2012 року йому стало відомо, що відповідачу фактично належить більша площа в будівлі, а тому було запропоновано внести зміни до діючого договору. Проте, відповідач відмовив у внесенні змін у договір в добровільному порядку, а тому такі зміни внесено на підставі рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/2534/12 від 27.11.2013. Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Підприємство «Медико-діагностичний реабілітаційний центр «Співдружність» фактично споживав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення загальною площею розташованого за адресою: майдан Незалежності, 24 протягом опалювального періоду 2012-2013 загальною площею 401,15 м2, що становило 22,85 % загальної площі будівлі, проте від внесення відповідних змін до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води ухилився.

Тому позивачем проведено донарахування за теплову енергію в розмірі 5,2 % від загальної вартості теплової енергії, спожитої на опалення всієї будівлі за показниками лічильника теплової енергії.

Отже, в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року відповідач фактично споживав теплову енергію на опалення приміщення у більшому обсязі, однак оплату за неї здійснював лише в межах нарахувань, визначених в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії, що виставлялися теплопостачальною організацією на підставі діючого договору без врахування збільшення обсягів (тобто до набрання рішенням суду законної сили).

Як вказує позивач, 14.11.2014 на адресу місця знаходження відповідача ним було направлено рахунок та два примірника акту приймання-передачі теплової енергії, в яких підприємством проведено донарахування різниці вартості теплової енергії, що не нараховувалась, проте споживалася підприємством-відповідача на опалення будівлі по майдану Незалежності, 24 в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року. Однак відповідач відмовився проводити оплату донарахованих сум з мотивів відсутності в цей період договірних відносин на проведення розрахунків в такому розмірі.

Дана обставина і стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Таким чином, позивач з посиланням на ст.ст.16,22 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 226 господарського кодексу України, Правила користування тепловою енергією та ін. просить суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача 11 362,69 грн. збитків у вигляді не отриманих коштів за несплату вартості теплової енергії, спожитої на опалення нежитлового приміщення по майдану Незалежності, 24.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачено актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачено цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до положень ст.1 Закону України " Про теплопостачання" у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні: споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Статтею 19 цього ж Закону унормовано, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 с. 24 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п. 1 ст. 2 Закону України № 2479-VI від 09.07.2010 р. "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (із змінами та доповненнями)). Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" встановлено, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках. Аналогічні приписи містяться у ст. 16 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями).

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг підприємству «Полтаватеплоенерго» тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлений згідно з постановою № 81 від 30.09.2011 року на рівні 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) з 1 жовтня 2011 року.

Саме такий тариф на теплову енергію діяв в період з листопада 2012 року - квітня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається наступне :

- відповідач порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності в частині ухилення від укладання договору на послуги теплопостачання житлового приміщення, який є обов'язковим у відповідності до вимог ст. 179 Господарського кодексу України, де передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. Пряма вказівка щодо обов'язку саме відповідача своєчасно укласти договір також передбачена статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги",

- зміни у договір № 3331"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.11р. були внесені рішенням господарського суду Полтавської області від 27.11.2013р. у справі №18/2534/12. Під час розгляду вказаної справи, судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на громадський будинок (нежитлових приміщень) по майдану Незалежності, 24 станом на 09.02.2005 розмір частки власності займаної площі підприємством «Медико-діагностичний науково-реабілітаційний центр «Співдружність» становить 6/25 - 22,85 % загальною площею 401,15 м.кв., тому суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення змін у договір у судовому порядку. Пропозиція про внесення змін у договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води направлена відповідачу в міжопалювальний період. Проте у зв'язку з ухиленням відповідача від внесення змін у договір в добровільному порядку, позивач змушений був звернутися до суду та судовий розгляд справи продовжувався майже рік.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №18/2534/12 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

- з початком опалювального періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року нарахування за відпущену теплову енергію підлягає тарифом, встановленим Постановою № 81 Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та не повинно суперечити вимогам Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.2011 р..

Тобто, у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року безоплатно споживав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення загальною площею розташованого за адресою: майдан Незалежності, 24 протягом опалювального періоду 2012-2013 загальною площею 401,15 м2, що становило 22,85 % загальної площі будівлі, чим завдав позивачу збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 11 362,69 грн., які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з протиправною поведінкою відповідача.

Заперечення відповідача необґрунтовані та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Щодо відключення вестибулю від опалення, яке за твердженням відповідача підтверджується листом ПП ОСОБА_3 вих. № 10 від 18.08.2015 року, то з даного листа не вбачається відключення опалювальних приладів відповідача від опалення саме в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, про що і вказано в листі.

Крім того, питання відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у багатоквартирних будинках регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, та Порядком відключення від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22.11.2005 року.

Так, відповідно пунктів 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3. Порядку відключення від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22.11.2005 року, ним визначається процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП. Для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії. Дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком. Вказаний порядок не дозволяє відключення від мереж централізованого теплопостачання окремого приміщення, до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (пункт 2.2.3.).

Від'єднання лише приладів опалення ще не свідчить про фактичне відключення споживача від мереж централізованого опалення (і не отримання ним теплової енергії), оскільки воно повинно відбуватися за технічної можливості такого відключення, яка визначається затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Доказів дотримання вказаних норм та правил відключення від мереж централізованого опалення відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що з урахуванням рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2013р. у справі №18/2534/12 право позивача на оплату послуг наданих на підставі змін, внесених до договору на підставі рішення суду, могло бути порушене лише з 16.12.2013 року, є безпідставними, оскільки предметом даного позову є стягнення саме збитків, завданих позивачу внаслідок отримання послуг з теплопостачання без договору, а не стягнення заборгованості за укладеним договором.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що якщо б позивач дійсно надав послуги з опалення в кількості не обумовленій договором, то це саме він порушив вимоги ч.2 ст. 275 ГК України і саме його дії призвели б (були причиною) до завдання шкоди (наслідків) у вигляді безпідставно поставленої теплової енергії, то, як вже зазначалось вище, саме відповідач порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності в частині ухилення від укладання договору на послуги теплопостачання житлового приміщення, який є обов'язковим у відповідності до вимог ст. 179 Господарського кодексу України, де передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. Пряма вказівка щодо обов'язку саме відповідача своєчасно укласти договір також передбачена статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги",

Розрахунок збитків здійснено позивачем відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію, а також з урахуванням того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг підприємству «Полтаватеплоенерго» тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлений згідно з постановою № 81 від 30.09.2011 року на рівні 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) з 1 жовтня 2011 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність повного складу правопорушення з боку відповідача, відсутність його вини у заподіянні збитків останнім не доведено, а тому наявні підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних ним позивачеві збитків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при пред'явленні даного позову зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн., покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись статтями 4 - 47, 22, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства "Медико-діагностичний науковий реабілітаційний центр "Співдружність" (майдан Незалежності, 24, Полтава, Полтавська область,36003, ідентифікаційний код 25167652) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" ( вул.Комарова, 2а, Полтава, Полтавська область,36008, ідентифікаційний код 03338030) 11 362,69 грн. збитків, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією