Постанова

від 20.10.2015 по справі 23/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 23/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Прокопенко Б.О., Мельник А.В.;

від відповідача 2: не з'явився,

від Департаменту ДВС МЮ України: Руденко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2015р. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №23/165 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет»,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталіка"

про стягнення 11612916,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2015р. у справі №23/165 скаргу Відповідача 1 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що поштова кореспонденція, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження направлена державним виконавцем за адресою вул. Ушакова, 14 у м. Києві, що свідчить про вчинення державним виконавцем дій з дотриманням норм чинного законодавства. Виконавче провадження відкрито 25.12.2009, у той час як постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 11.02.2015, із чого слідує, що боржник Відповідач 1 не виконав добровільно рішення суду у строк більш ніж встановлений статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку із спливом строку на добровільне виконання рішення боржником, державним виконавцем 11.02.2015 правомірно накладений арешт на майно боржника та оголошена заборона на його відчуження про що і винесено оскаржувану постанову. Рішення суду має бути виконано, суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує покладення на державного виконавця обов'язку закінчити виконавче провадження, тому скарга ТОВ «Фернет» у частині зобов'язання державного виконавця закрити виконавче провадження задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого суду Відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2015р. у справі №23/165 скасувати та прийняти нову, якою скаргу Відповідача 1 задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що Відповідач 1 знаходиться за іншою адресою, тому рішення у справі та постанови державного виконавця мали бути направлені не за адресою місцезнаходження Відповідача 1. Державним виконавцем зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте зазначених вимог законодавства виконавцем не дотримано, а судом не прийнято до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2015р. апеляційну скаргу Відповідача 1 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.10.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача 1 та представника відділу державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. у справі №23/165 за позовом Позивача до Відповідачів про стягнення 11612916,59 грн. позов задоволено.

На виконання зазначеного рішення 02.11.2009р. видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва в якому була вказана адреса Відповідача: м. Київ, вул. Ушакова, 14, кв. 59.

24.12.2009р. Позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження разом з наказом господарського суду міста Києва.

25.12.2009р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Відповідачу 1 надано 7 денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення. Зазначена постанова направлена Відповідачу 1 за адресою, вказаною в наказі: м. Київ, вул. Ушакова, 14, кв. 59.

11.02.2015р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

11.02.2015р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

28.04.2015р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про розшук майна боржника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

З встановлених судом обставин вбачається, що в 2009р. господарським судом міста Києва ухвалене рішення про стягнення з Відповідачів на користь Позивача грошових коштів та на виконання зазначеного рішення видано наказ.

Наказ про примусове виконання рішення був пред'явлений Позивачем до державної виконавчої служби. Постановою державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження та надано Відповідачеві 1 строк для добровільного виконання рішення, проте Відповідачем 1 самостійно рішення суду не виконане, внаслідок чого виконавцем на наступний день після закінчення відповідних строків розпочато примусове виконання рішення. В подальшому в 2015р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також винесено постанову про розшук майна боржника. Таким чином, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в наказі господарського суду міста Києва №23/165.

В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач 1 зазначає, що підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов від 11.02.2015р. та від 28.04.2015р. є неповідомлення його про відкриття виконавчого провадження №16553969, так як направлення документів органами Державної виконавчої служби здійснювалось на адресу Відповідача 1 по вул. Ушакова,14, кв.59, у той час як Відповідач знаходиться за іншою адресою.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у наказі господарського суду міста Києва №23/165 зазначена резолютивна частина рішення, яке набрало законної сили, тому державний виконавець відповідно до ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно направив постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу, зазначену в наказі господарського суду міста Києва.

Апеляційним судом не приймаються доводи Відповідача 1 щодо неврахування місцевим судом підстави для закриття провадження та необґрунтованої відмови у задоволенні скарги в цій частині.

Відповідно до п.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні.

Завершальними стадіями виконавчого провадження є повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, враховуючи що рішення суду має бути виконано, суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує покладення на державного виконавця обов'язку закінчити виконавче провадження, а тому скарга Відповідача 1 у даній частині задоволенню не підлягає.

Крім того, Відповідач 1 посилається в своїй апеляційній скарзі на договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Позивач втратив право вимоги до Відповідача.

Проте, зазначене твердження не приймається апеляційним судом, оскільки сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник, вказані у виконавчому документі, при цьому Відповідачем 1 не подано суду доказів заміни сторони або визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет» на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2015р. у справі №23/165 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2015р. у справі №23/165 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала