Ухвала

від 06.11.2015 по справі 30/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА          

06.11.2015 р.                                                                       Справа№ 30/77

Суддя Н.Мороз,

Розглянувши матеріали скарги: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

про

- визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015р. та визнання недійсною постанови від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854, 18 грн.;

- визнання незаконними дій ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854,18 грн.;

- визнання незаконними дій ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. та визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555).

Встановив:

03.11.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про: 1) визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015р. та визнання недійсною постанови від 17.06.2015р. (ВП№ 21775393) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854, 18 грн.; 2) визнання незаконними дій ВПВР департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015р. про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854,18 грн.; 3) визнання незаконними дій ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. та визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. (ВП № 48981555) по справі №30/77 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м.Київ до відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго», м.Львів про стягнення 29182805,84 грн.

Розглянувши подану скаргу та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність її повернення повторно, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у п.п. 2, 4 ч. 1 цієї статті і за необхідності – зазначених у ч. 2, 3 ст. 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в п.п. 3-5 ч. 7 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження».

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, п.п. 1-3, 5, 6, 9 ч. 1 ст. 63, ст. 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-1, ГПК тощо.

Згідно ч.1. ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Відтак, до господарського суду оскаржують саме дії чи бездіяльність органів державної виконавчої щодо виконання рішень, ухвал чи постанов винесених господарським судом та в десятиденний строк з дня коли особі стало відомо про вчинення оскаржуваної дії.

Як зазначає заявник в скарзі, ЛМКП «Львівтеплоенерго» про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р. та про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. з виконання постанови про стягнення виконавчого збору дізналося лише 19.10.2015р. у зв'язку з надходженням останньої. Про винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. підприємство дізналося 20.10.2015 року з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Скаржником долучено до скарги як докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. та постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р. копію поштового конверту із штемпелем про відправку, як документи, що підтверджуються день, коли ЛМКП «Львівтеплоенерго» стало відомо про вчинення оскаржуваних дій.

Проте, суд повторно звертає увагу скаржника на те, що додана копія поштового конверту із штемпелем про відправку не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки зазначений документ долучений скаржником в нечитабельній якості, що унеможливлює дослідити та встановити дату отримання скаржником оскаржуваної постанови, тобто день коли скаржнику стало відомо про вчинення оскаржуваних дій.

Суд інформує скаржника, що належним доказом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. та постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015р. може бути оригінал поштового конверту із штемпелем про відправку, який надасть змогу суду встановити дату отримання скаржником оскаржуваної постанови, тобто день коли скаржнику стало відомо про вчинення оскаржуваних дій.

Відповідно до п.5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначенння доказів, що підтверджують позов; законодавство на підставі якого подається позов.

Відповідно до п.4 ч.1. ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Пунктом 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, недодержання вимог ст. 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, позовна заява повертається позивачу без розгляду, якщо не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, а також доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Всупереч зазначеному, скаржником повторно не додано документів, які підтверджують викладених в скарзі обставини, зокрема, оскаржуваної постанови ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015р. (ВП №21775393) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854, 18 грн.

Таким чином, неподання скаржником до суду належних доказів, що підтверджують викладених в заяві обставини є підставою для її повернення на підставі п.3 ст.63 ГПК України.

Як вбачається з долучених до скарги документів, постановою державного виконавця від 08.10.2015р. закінчено виконавче провадження ВП №21775393 з виконання наказу (дублікату) господарського суду Львівської області №30/77 від 16.08.2010р. у зв'язку з повним виконання рішення господарського суду. Дана постанова в судовому порядку не оскаржувалась.

При цьому, скаржником оскаржуються до господарського суду дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015р. про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854, 18 грн.; дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015р. (ВП № 48981555) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854,18 грн.; дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.10.2015р. з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 2 920 854,18 грн. (ВП № 48981555). Тобто, як випливає з заявлених скаржником вимог до господарського суду Львівської області оскаржуються дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби та винесені рішення (постанови) після закінчення виконавчого провадження.

Однак суд зазначає, виходячи з аналізу законодавчих норм, положень статті 121-2 ГПК та приписів Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", до господарського суду оскаржуються рішення (постанови тощо) прийняті органами ДВС, їх посадовими особами в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів, а не рішень та вчинення дій інших посадових осіб, після закінчення виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 54, 57, п.3 ст. 63, ст.86, ст.121-2 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Скаргу ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 29.10.2015р. №09-9117 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнання постанов недійсними на 29 арк. повернути скаржнику без розгляду.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного правопорушення.          

Суддя                                                                                           Мороз Н.В.