Постанова

від 14.02.2017 по справі 30/77

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 30/77

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Самусенко С.С.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року за скаргою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 30/77 господарського суду Львівської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 29182805,84 грн.,

за участю представників:

ВДВС: Гречух О.Я., дов. № 770/20.3-03 від 29.12.2016 року,

Стягувача: не з'явився,

Боржника: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Стягувач) у даній справі задоволено повністю, а саме: стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго", Боржник) 21738813,92 грн. основного боргу, 2230323,80 грн. пені, 944708,08 грн. 3% річних, 4268960,04 грн. інфляційних втрат, 25500,00 грн. держаного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом Львівської області 16.08.2010 року було видано відповідний наказ, який надійшов до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС).

26.01.2016 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС, у задоволенні якої, ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою, ЛМКП "Львівтеплоенерго" подало на неї апеляційну скаргу, однак, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року таку скаргу було повернуто, з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду від 06.12.2016 року ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року залишено без змін.

Разом з цим, 21.12.2016 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" повторно подало до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року із заявою про відновлення строку для такого оскарження.

Проте, ухвалою від 29.12.2016 року суддя Львівського апеляційного господарського суду відмовив ЛМКП "Львівтеплоенерго" у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 17.05.2016 року, а ухвалою від 29.12.2016 року Львівський апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго" на вказану ухвалу місцевого господарського суду без розгляду.

У поданій касаційній скарзі, ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року у даній справі та направити справу до цього ж суду для здійснення апеляційного провадження.

Заслухавши пояснення представника ВДВС, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

При цьому, частинами 1, 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Також, пунктом 4 ч. 2 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Водночас, частиною 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вимог вказаних вище норм процесуального права, апеляційний господарський суд, встановивши, що з ухвалою місцевого господарського суду від 17.05.2016 року про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС сторони і, зокрема, Боржник, були ознайомлені ще під час її оголошення у судовому засіданні, тоді як звертаючись вперше з апеляційною скаргою на вказану ухвалу ЛМКП "Львівтеплоенерго" не надало доказів на підтвердження направлення копії такої скарги іншій стороні у справі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", у зв'язку з чим, таку скаргу ухвалою апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року було повернуто без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, а повторно ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 17.05.2016 року тільки у грудні 2016 року, тобто - з пропуском встановленого законом строку для такого оскарження, із заявою про його відновлення, обґрунтовуючи таку тільки тим, що ухвалу апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року було оскаржено до Вищого господарського суду України, дійшов висновку про відсутність поважних причин для відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення та відмову у його відновленні, повернувши апеляційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго" без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

На думку колегії суддів касаційної інстанції висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ЛМКП "Львівтеплоенерго", на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, з дотриманням процесуальних норм, тоді як доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування ухвали апеляційного господарського суду, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року у справі № 30/77 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Самусенко С.С.

Плюшко І.А.