Рішення

від 21.02.2012 по справі 19/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/191 21.02.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

До Відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «НОВА»

Про стягнення 71 232,85 грн.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю.

Судді Літвінова М.Є.

ОСОБА_1

Представники:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 670-12 від 20.12.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 2 від 04.01.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «СК «НОВА»про стягнення боргу в розмірі 71 232,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.10.2011 року.

В судовому засіданні 14.10.2011 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до відзиву позов не визнав в повному обсязі.

07.11.2011 по справі оголошено перерву до 23.11.2011 року.

23.11.2011 року представником позивача подано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 07.12.2011 року, розгляд справи продовжено відповідно до ст.. 69 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва, ОСОБА_4 від 07.12.2011 року розгляд справи передано на колегіальний розгляд, у складі головуючого судді Шаптала Є.Ю., судді Літвінової М.Є., Мандичева Д.В..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 23.01.2012 р.

23.01.2012 року по справі оголошено перерву до 10.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року продовжено строк вирішення спору відповідно до ст.. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 21.02.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2004 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Геліос», правонаступником всіх прав та обов'язків є Товариство з додатковою відповідальністю «РОСНО Україна», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»та Закритим акціонерним товариством «Паливо-енергетична страхова компанія», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»уклали Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10.401\05\45-ФП.

Згідно з умовами Договору ретроцесії ТОВ «Альянс Україна» було перестраховано частину ризиків у ВАТ «СК «НОВА»відповідно до Ковер-ноту факультативного непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитку № 9988.0006502 від 15.11.2006 року, за яким ТОВ «Альянс Україна»передав у перестрахування ризики за оригінальним договором добровільного страхування наземного транспорту № 200.0008258 від 16.10.2006 року, за яким Страхувальником є ОСОБА_5, перестраховик ВАТ СК «НОВА», Страховик ТДВ «РОСНО Україна».

26.05.2007 року із застрахованим транспортним засобом Lexus RX 350, 2006 року випуску, д\н АА 5175 ВХ, сталася подія, що мала ознаки страхового випадку за ризиком викрадення.

Відповідач був повідомлений листом від 29.05.2007 року, вих.. № 1585\05 про страховий випадок за ризиком викрадення.

Згідно страхового акту № 013461 від 18.11.2008 року позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 366 122,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18119 від 27.11.2008 року.

Відповідно до листа від 13.01.2009 року, вих.. БХ-29\01, відповідач був повідомлений про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування.

Частка відповідача у виплаті страхового відшкодування, що підлягає сплаті, за ковер-нотом № 9988.0006502 від 15.11.2006 року, склала 66 122,40 грн..

Відповідно до ч. 1 п. 7.1 Договору ретроцесії перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 банківських днів після одержання від перестрахувальника визначено пакету документів, або протягом 7 робочих днів з дня надання перестрахувальником необхідних документів письмово повідомити про відмову в оплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшення її частини (п. 7.4 Договору ретроцесії).

Листом від 23.04.2009 року, вих.. № 2136\0\3-09, відповідач відмовився від виконання зобов'язань за ковер-нотом № 9988.0006502.

01.12.2010 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих.. № Н-1841\12 про погашення розміру заборгованості. Однак відповіді від відповідача не надійшло.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконаної частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про страхування»страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Ст.. 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування -страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З пунктом 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України відповідач як страховик за договором перестрахування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування»відповідач страховик (за договором перестрахування) зобов'язаний при настанні здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 п. 7.1 Договору ретроцесії перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 банківських днів після одержання від перестрахувальника визначено пакету документів, або протягом 7 робочих днів з дня надання перестрахувальником необхідних документів письмово повідомити про відмову в оплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшення її частини (п. 7.4 Договору ретроцесії).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач посилається на той факт, що сума страхового відшкодування сплачена позивачем за оригінальним договором страхування, укладеного з ОСОБА_5, розрахована невірно та він відповідальності за договором перестрахування не несе.

Суд не погоджується з зазначеними посилання відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.3 Договору ретроцесії від 27.01.2004 року, укладеного з відповідачем, передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за Правилами страхування) Страховика, що уклав договір страхування. Договір добровільного страхування наземного транспорту № 200.0008258 від 16.10.2006 року укладався на підставі Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) ТДВ «РОСНО Україна», правонаступником якого є ТДВ «Альянс Україна», № 206\06 від 01.03.2006 року та Програми добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Згідно п. 11.11 Правил страхування при визначенні суми страхового відшкодування у розрахунок приймаються наступні показники: у разі незаконного заволодіння та Повної конструктивної загибелі транспортного засобу - страхова сума. Розмір страхового відшкодування дорівнює страховій сумі за вирахуванням франшизи, несплачених Страхувальником сум чергових страхових платежів, сум отриманих від інших страховиків, за аналогічними договорами страхування цього транспортного засобу, сум, отриманих від третіх осіб, відповідальних за заподіяний збиток, якщо такі суми були одержані до моменту виплати страховго відшкодування та виплачених раніше сум страхового відшкодування, якщо інше не передбачено особливими умовами Договору страхування.

Відповідно до п. 5.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 200.0008258 від 16.10.2006 року зазначені аналогічні положення, що й п. 11.11 Правил страхування.

Згідно копії Договору купівлі-продажу автомобіля № 029\2006 від 05.10.2006 року ОСОБА_5 придбав автомобіль Lexus RX 350, 2006 року випуску, д\н АА 5175 ВХ за ціною 393 680,00 грн., що також підтверджується видатковою накладною № ПА-0000039 від 12.10.2006 року, податковою накладною від 12.20.2006 року. № 1.

Відповідно до страхового акту № 013461 від 18.11.2008 року позивач виплатив страхове відшкодування у зв'язку з викраденням застрахованого транспортного засобу у розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи у розмірі 7% від страхової суми: 393 680,00 грн. - 27 557,60 грн. = 366 122,40 грн.

Відповідач прийняв у перестрахування ризики за оригінальним договором страхування зі страховою сумою у розмірі 393 680 грн. Відповідно до ковер-ноту факультативного непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитку № 9988.0006502 від 15.11.2006 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу частку страхового відшкодування у розмірі, що перевищує власне утримання позивача 300 000,00 грн., тобто 66 122,40 грн.

Суд дійшов висновку, що позивач правильно розрахував суму відшкодування та правомірно вимагає свою частку страхового відшкодування.

Щодо поданого в якості належного доказу, експертного висновку №13\03, на підставі якого заперечує ту частину збитку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору ретроцесії, перестраховик має право брати безпосередню участь у розслідуванні причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування і брати участь в ухваленні рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику. При цьому письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути заявлено перестрахувальникові протягом усього терміну розслідування за страховим випадком.

Отже між сторонами внаслідок укладення Договору ретроцесії, було врегульовано заходи врегулювання збитків.

Тому, замовлення відповідачем експертного дослідження без відома позивача є порушенням з боку відповідача встановленого порядку врегулювання страхового випадку.

Крім того, відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд ДТЗ оцінювачем, експертом э початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані ДТЗ: його комплектність, укомплектованість, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень, пробіг за одометром і інші показники, необхідні для оцінки майна.

В експертному дослідженні оцінки транспортного засобу експерт ОСОБА_6 зазначає наступне: «при осмотре установлено визуальное соответствие идентификационного номера и номера двигателя данням, указанным в регистрационных документах. На основании внешнего визуального осмотра транспортного средства установлено следующее: транспортное средство на ходу и его техническое состояние соответствует сроку эксплуатации и пробегу».

Однак, як встановлено судом автомобіль експертом не досліджувався та не оглядався, оскільки автомобіль до зазначено часу знаходиться у розшуку, зазначений факт не спростовується і відповідачем, що відображено у додаткових поясненнях на позовну заяву, де відповідач зазначив, що транспортний засіб до цього часу знаходиться у розшуку, тому можливості візуально його оглянути не має.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що експертний висновок ґрунтується лише на припущеннях та не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.. 34 ГПК України та не приймається судом до уваги.

За таких обставин, факт порушення договірних зобов'язань відповідачем судом встановлено.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 5 110,45 грн..

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.3.6 Договору ретроцесії за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань перестраховик зобов'язаний на вимогу перестрахувальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04107, м. Київ, вул.. Багговутівська, 8\10, код ЄДРПОУ 32253696) суму боргу в розмірі 66 122 (шістдесят шість тисяч сто двадцять дві) грн. 40 коп., пеню в сумі 5 110 (п'ять тисяч сто десять) грн.. 45 коп., 712 (сімсот дванадцять) грн. 33 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя Д.В. Мандичев

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.02.2012