Рішення

від 23.07.2010 по справі 2-119-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-119-10

2-119-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:головуючого - судді Очеретяного В.А.

при секретарях Юхименко Г.В., Драч Д.С.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2" до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та стягнення заборгованості з плати за комунальні послуги,

встановив :

ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого приміщення в зв'язку із втратою права на користування житловою площею та стягнення заборгованості за комунальні послуги, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" від 18.02.2005 року згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ „Трест „Уманьпромжитлобуд" від 12.07.2004 року та акту № 4 прийому-передачі внеску учасника Товариства в статутний фонд ВАТ „Трест „Уманьпромжитлобуд" 01.03.2005 року передав в ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" будинок гуртожитку, розташований за адресою м.Умань вул. Піонтковського, 10. На підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 25.06.2005 року № 343 ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" 04.09.2006 року набув право власності на будівлю гуртожитку по вул. Піонтковського, 10 м.Умані та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Під час прийому-передачі вказаного об'єкта нерухомості ВАТ „Трест „Уманьпромжитлобуд" не було передано позивачу повного пакету документів від адміністрації про тимчасове надання людям жилої площі в гуртожитку, зокрема ордерів на тимчасове право користування жилою площею та договорів найму кімнат в гуртожитку.

Після отримання свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку, з врахуванням фінансово несприятливої ситуації, яка склалася на даний час у зв'язку із наявною заборгованістю по сплаті за комунальні послуги та систематичним не проживанням осіб в кімнатах, прийнятих ними в найом, у адміністрації товариства постало питання про систематизацію документів та проведення перевірки на предмет дійсності проживання осіб в гуртожитку.

В період 2006-2008 років позивачем комісійно проводилися перевірки у гуртожитку для встановлення осіб, які в даний час там проживають. При перевірках було складено акти про не проживання ОСОБА_2 3.1. в гуртожитку. Згідно вказаних актів в кімнаті № 2 02 було виявлено осіб, які не мають законних підстав для проживання, та встановлено, що оплату за користування даною жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вносять вказані особи від імені відповідача. Відповідач, порушуючи розділ III „Правил користування жилою площею в гуртожитку" не проживає в кімнаті 6 місяців та здає кімнату в піднайом для отримання доходу без укладення договору піднайму у письмовій формі і згоди адміністрації ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2".

В 2007 та 2008 роках відповідачка систематично не вносить плату за користування жилою прощею в кімнаті № 202 в гуртожитку і за комунальні послуги відповідно до тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених рішенням сорок дев'ятої сесії Уманської ради IV скликання і має борг в сумі 625,01 грн., що ставить під загрозу соціальну стабільність ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" і надання якісних послуг іншим мешканцям гуртожитку. Відповідач не є особою, яка працює в ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" або іншим суб'єктом господарювання, з яким укладені договори про надання жилої площі в гуртожитку для тимчасового проживання робітників, службовців у період роботи.

За даними позивача відповідач вибула більше двох років тому на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, надане її сім'ї для поліпшення житлових умов.

15 квітня 2008 року позивачем на адресу відповідача було направлено попередження № 11 про добровільне звільнення кімнати гуртожитку в зв'язку із втратою права користування нею та погашення заборгованості за комунальні послуги.

Адміністрація товариства залучає на роботу чимало працівників, при цьому орієнтується на працевлаштування молодих спеціалістів. При працевлаштуванні молодих спеціалістів, останніх цікавить якщо не приватне житло, то хоча б тимчасове помешкання. Для заохочення в працевлаштуванні молодих спеціалістів адміністрацією позивача було прийнято рішення про надання особам тимчасового помешкання для проживання. В ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" працюють особи, які терміново потребують поліпшення житлових умов, але в даний час формально володіючи власним гуртожитком адміністрація товариства не може забезпечити жодного працівника житлом, отримуючи лише збитки по утриманню даного гуртожитку, а саме: за рік в сумі близько 10-15 тис. грн. .

Тому просить виселити ОСОБА_2 з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення у зв'язку із втратою права на користування житлом та стягнути з неї на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 625,01 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ „Уманьпромжитлобуд- 2" ОСОБА_3 позов підтримав та від імені позивача звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що заборгованість відповідачки по оплаті за користування житловою площею в гуртожитку та за комунальні послуги станом на 01.12.2008 року становила 769,13 грн., але рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12.12.2009 року ця сума була зменшена до 519,72 грн. Відповідач в період з 12.02.2009 року по 12.12.2009 року збільшила свій борг на 620,46 грн., а тому загальна сума боргу становить 1140,18 грн., яку і просив стягнути з відповідачки, виселивши її з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що після закінчення в 1984 році денного відділення Тальнівського будівельного технікуму вона за направленням прибула, як молодий спеціаліст, на роботу в систему тресту „Уманьпромжитлобуд", і стала працювати майстром виробничого навчання в базовому училищі № 1 тресту „Уманьпромжитлобуд", яке готувало кадри будівельників для тресту.

Як молодому спеціалісту, в 1987 році їй було надано житло у вигляді кімнати № 202 в будинку № 10 по вул. Піонтковського м.Умані, в так званому гуртожитку, хоча уже на той період, в 1987 році, і до цього даний будинок не був гуртожитком, а був будинком для малосімейних, так як не мав ні однієї ознаки гуртожитку.

Кімната № 202 по вул. Піонтковського, 10 після 3-річної її роботи в системі тресту „Уманьпромжитлобуд" була їй надана не тимчасово, як це вказує в позові позивач, а для постійного проживання, що у точній відповідності зі ст.132 ЖК України не дає права позивачу на її виселення, оскільки без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни.

Ні до однієї категорії працівників, які можуть бути виселені згідно ст.132 ЖК України вона не належить, так як проживає в кімнаті № 202 по вул. Піонтковського, 10 вже 23 роки, а звільнилася з роботи в училищі в 1995 році, коли почався занепад навчального процесу та матеріальної бази, молоді працівники - випускники училища тресту стали непотрібні і трест не став виділяти кошти на їх підготовку, а сам трест, щоб уникнути банкрутства, став акціонерним товариством, а тому підстави для виселення її згідно ст.132 ЖК повністю відсутні, а якщо і керуватися вказаною статтею, то для пред'явлення позову до неї пропущений строк позовної давності, бо він починається з часу припинення трудових відносин.

Вона не підлягає виселенню згідно ст.116 ЖК України, оскільки не руйнувала житло, а навпаки восени 2007 року зробила ремонт не тільки в своїй кімнаті, а і в місцях загального користування будинку, що підтверджують свідки - жителі будинку № 10 по вул. Піонтковського, приміщення, займане нею, використовує сугубо за призначенням, не порушує правил проживання та не робить неможливим проживання іншим мешканцям будинку і при цьому до неї не приймалося ніяких мір громадського впливу, а також приміщення № 202 нею зайнято не самоуправно, а на законних підставах.

Більш того, позивач надав суду повністю фіктивні акти, так як в акті від 08 лютого 2008 року позивач вказав, що вона „використовує кімнату № 202 не за призначенням, а саме в ній не проживає із 11.03.2008 року", що свідчить про фальсифікацію акту, бо як можливо було 8 лютого 2008 року знати, що буде 11 березня 2008 року. Акти від 05 липня 2006 року і 29 вересня 2006 року є близнюками - буква в букву, кома в кому і крапка в крапку, тільки на одному від 05 липня 2006 року дата набрана на комп'ютері, а в акті від 29 вересня 2006 року дата вказана від руки прописом, що свідчить повністю про фальсифікацію обставин справи і крім того акти складені одними й тими працівниками ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" і в акти не включено ні сусідів, ні понятих, що свідчить про їх недостовірність.

Коли вона поселилася на спірну жилу площу, то був власником будинку трест „Уманьпромжитлобуд", а в результаті реорганізації тресту став власником інший вже підприємець ОСОБА_4, який потихеньку став відбирати житло в людей, які, працюючи на будовах та підприємствах тресту, отримали в установленому законом прядку житло, а зараз в системі тресту не працюють, бо немає самого тресту, а ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" - це фірма, яка скупила за безцінь майно тресту і сама нічого не будує, а тільки перепродує, як і кімнати, які вдається відібрати, то тут же продає іншим особам, хоча згідно ст.132 ЖК України зміна власника гуртожитку не позбавляє громадян, які проживають в ньому, права користування цим гуртожитком і виселення їх може бути проведено тільки в судовому порядку і з наданням другого жилого приміщення.

Довідка Уманського відділу ЧООБТІ про належність їй на праві свідоцтва про право на спадщину частки в квартирі АДРЕСА_1, де вона не прописана і за певних обставин не може проживати, не може слугувати підставою виселення її з кімнати 202 по вул. Піонтковського, 10, де вона постійно мешкає 23 роки.

В кімнату № 202 по вул. Піонтковського, 10 вона поселилася по ордеру, виданому адміністрацією тресту „Уманьпромжитлобуд" і при поселенні ордер був зданий в домоуправління тресту, оскільки без цього вона не могла отримати ключі від кімнати та прописатися. І рішення адміністрації тресту та профкому, і ордер знаходяться в архівах домоуправління, які на твердження позивача згоріли. Нею надані розрахункові книжки про оплату комунальних послуг, які видані їй бухгалтерією домоуправління тресту „Уманьпромжитлобуд" із штампами банку про оплату комунальних послуг, що свідчить про наявність договору найму на кімнату № 202 між нею та домоуправлінням тресту.

Той факт, що вона постійно проживає в кімнаті № 202 по вул. Піонтковського, 10, зареєстрована в ній, відноситься до цього житла як до свого постійного місця проживання є беззаперечним в тому, що вона систематично сплачує комунальні послуги, і довідкою головного бухгалтера позивача ОСОБА_5 підтверджена оплата послуг по 1 грудня 2008 року, але оплата проведена не в тій сумі, яку прагне отримати з неї позивач - це вже питання зовсім іншого аспекту і не права користування житлом, а право захисту прав споживача, які їй надані Законом України „Про оплату комунальних послуг", де вказано, що сплачувати вона повинна тільки фактично надані послуги, а не міфічні, нічим не обґрунтовані, тобто фактично не надані.

Просила відмовити у її виселенні та стягнути з неї на користь позивача заборгованість за фактично надані комунальні послуги в сумі 475,25 грн.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, згідно акту № 4 прийому - передачі внеску учасника товариства в статутний фонд ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" від 01.03.2005 року ВАТ „Трест„Уманьпромжитлобуд" передав в ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" будинок гуртожитку, розташований за адресою м.Умань вул. Піонтковського, 10, загальною площею 2289,7 кв.м., вартістю 116900 грн. На момент передачі ніяких обтяжень на вказаний об'єкт нерухомості не існувало, вартість об'єкта відповідала звіту про проведення незалежної оцінки 01.10.2004 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2006 року, виданого відділом житлового господарства виконкому Уманської міської ради будівля гуртожитку по вул. Піонтковського, 10 м.Умані Черкаської області знаходиться в приватній власності ТОВ „Уманьпромжилобуд-2".

Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що позбавлена можливості надати суду ордер на вселення в гуртожиток, оскільки при поселенні він здається адміністрації.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що внаслідок пожежі 28 лютого 2008 року знищені документи архіву і надати ордер на поселення відповідачки в гуртожиток не має можливості. Факт пожежі підтверджений довідкою Уманського райуправління ГУ МНС України в Черкаській області № 473 від 28 березня 2008 року.

Із довідки Уманського професійного ліцею № 377 від 04 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 в 1984 році прибула на роботу в Уманське ПТУ-1 за направленням, як молодий спеціаліст. В червні 1987 року їй, як молодому спеціалісту, було надано житло базовим підприємством „Трест „Уманьпромжитлобуд", у вигляді кімнати № 202 по вул. Піонтковського, 10 м.Умані, згідно ордера для постійного проживання з постановкою на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в Уманському професійному ліцеї майстром і є головою профспілки. В період 1984-1988 років вона була головою профспілки Уманського ПТУ-1 і добре пам'ятає, як у 1984 році ОСОБА_2 прийшла на роботу і в 1987 році їй була надана кімната № 202 по вул. Піонтковського, 10, згідно ордера, який вона особисто перевіряла. В той час поселитись в гуртожиток без ордера було неможливо. „Трест „Уманьпромжитлобуд" був базовим підприємством Уманського ПТУ-1.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 вселилась до гуртожитку на законних підставах і протягом 20 років до неї ніхто ніяких претензій, з приводу безпідставного її проживання в гуртожитку, ніхто не пред'являв.

Відповідно до довідки Уманського професійного ліцею № 378 від 04 листопада 2009 року ОСОБА_2 02 квітня 1984 року по направленню, як молодий спеціаліст із Тальнівського будівельного технікуму, поступила на роботу майстром виробничого навчання в технічне училище № 1 базового підприємства „Трест „Уманьпромжитлобуд", а 05 грудня 1988 року переведена на роботу в СМУ-3 „Тресту „Уманьпромжитлобуд", що також підтверджено трудовою книжкою відповідачки.

Згідно довідки ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" № 73 від 21.05.2008 року всклад сім'ї ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_2, входить вона сама.

Відповідно до довідки Уманського відділку ЧООБТІ № 3197 від 24.10.2008 року за даними ЧООБТІ за ОСОБА_2 в м.Умані зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується як свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.06.2002 року так і ухвалою Уманського міськрайсуду від 05.11.2004 року.

Згідно попередження ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" № 11 від 15.04.2008 року ОСОБА_2 пропонувалося погасити заборгованість на 01.03.2008 року в сумі 507,41 грн. по сплаті за користування жилою площею в гуртожитку та за комунальні послуги в гуртожитку за адресою вул. Піонтковського, 10 кім. 202 м.Умані. Крім цього, в попередженні було вказано про те, що в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 підстав на право користування жилою площею в гуртожитку (кімнатою № 202), у відповідності до чого вона проживає безпідставно, та вказана кімната здається нею в піднайом без погодження із адміністрацією товариства (використовується не за призначенням), ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" просило звільнити кімнату для поселення молодих працівників товариства, які потребують тимчасового житла.

Суд критично оцінює акти перевірок проживаючих у відомчому гуртожитку ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" за адресою вул. Піонтковського, 10 м.Умані від 05.07.2006 року, 29.09.2006 року та 08.02.2008 року, згідно з якими ОСОБА_2 використовує кімнату 202 не за призначенням та особисто в ній не проживає з 05.07.2006 року.

Так, наказом директора ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" ОСОБА_4 від 16.01.2006 року № 3 „Про посилення контролю за проживанням в відомчих гуртожитках" для перевірки проживання в відомчих гуртожитках згідно договорів найму житла призначено комісію у складі: голова - заступник директора ОСОБА_7, члени комісії - головний бухгалтер ОСОБА_8 та заступник директора ОСОБА_9 Акти перевірок від 05.07.2006 року та 29.09.2006 року складені за участю двох осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_10, який ніякого відношення до комісії не мав, де були два інші члени комісії, призначені наказом, невідомо. Акт від 29 вересня 2006 року є точною копією акту від 5 липня 2006 року, де лиш від руки прописом зазначена дата, але в ньому написано, що „станом на „05" липня 2006 року в даній кімнаті наймач не проживає", хоч перевірка, згідно з датою акту, проводилась 29 вересня 2006 року. За таких обставин, вказані акти суд не може визнати належними та допустимими доказами.

Акт від 08 лютого 2008 року взагалі сфальсифікований, оскільки згідно з датою перевірка проводилась 08 лютого 2008 року, а в акті зазначено, що ОСОБА_2 використовує кімнату № 202 не за призначенням і в ній особисто не проживає з 11 березня 2008 року, станом на 11 березня 2008 року в даній кімнаті наймач не проживає, тобто описані події, які ще, згідно з датою виготовлення акту, не настали. Суд не може прийняти зазначений акт як доказ.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що з його участю перевірки в гуртожитках проводились в 2006 та 2008 роках. При перевірках ОСОБА_2 двічі була вдома, а двічі її не було.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснили, що проживають в гуртожитку по вул. Піонтковського, 10 більше 20 років. ОСОБА_2 також більше 20 років проживає в гуртожитку, нікуди не виїжджала, приймає участь та своїми силами організовує ремонти в гуртожитку.

В судовому засіданні не здобуто доказів, які б підтверджували наявність обставин, викладених в ст.116 ЖК України, і давали б підстави для виселення ОСОБА_2 та таких не надано позивачем.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не підлягає виселенню і на підставі ст.132 ЖК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вона на законних підставах вселилась в гуртожиток, власники, в тому числі і позивач, приймали від неї оплату за проживання та комунальні послуги, що підтверджує наявність договору на користування житловою площею. Відповідачка понад 20 років проживає в гуртожитку, а тому не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість за комунальні послуги перед позивачем в сумі 1140,18 грн.

Відповідач визнала борг частково, пояснивши, що позивачем не надаються всі послуги, за які він намагається стягнути оплату, та надала суду розрахунок по оплаті за комунальну послуги, які реально надаються позивачем, згідно з яким її заборгованість становить 475,25 три.

Позивачем не надано суду будь яких доказів, які б підтверджували надання комунальних послуг в повному об'ємі та спростовували б розрахунок заборгованості, наданий відповідачем.

На підставі викладеного суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за комунальні послуги в сумі 475,25 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" судові витрати в сумі 40,55 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 64, 67, 68, 116, 132, 191 ЖК України,

вирішив :

Позов задоволити частково.

Відмовити у виселенні ОСОБА_2 з кімнати № 202 гуртожитку, розташованого по вул. Піонтковського, 10 м.Умані Черкаської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Уманьпромжитлобуд-2" заборгованість з плати за комунальні послуги в сумі 475 гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Уманьпромжитлобуд-2" судові витрати в сумі 40 гривень 55 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: В.А. Очеретяний