Рішення

від 26.07.2010 по справі 2-179-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-179-10

2-179-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Очеретяного В.А.

при секретарях Юхименко Г.В., Драч Д.С.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника,

встановив :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є дружиною покійного ОСОБА_4, який внаслідок ДТП, що відбулась 16 квітня 2006 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 19 квітня 2006 року помер.

Після смерті чоловіка, 24 квітня 2006 року, в неї народився син ОСОБА_5, який внаслідок даної події залишився сиротою, без батьківської опіки та піклування, а сім'я втратила годувальника. Її малолітній син ніколи не буде мати жодної моральної та матеріальної підтримки зі сторони свого батька.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2007 року винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в результаті якого загинув її чоловік, визнаний відповідач ОСОБА_3 та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки та позбавлення права керувати транспортними засобами терміном на три роки.

Оскільки по вині ОСОБА_3 вона і її дитина втратили годувальника, перебувають на даний час у важкому матеріальному становищі, вона наполягає на відшкодуванні шкоди, завданої смертю годувальника у вигляді щомісячних виплат впродовж терміну визначеного законодавством.

Згідно ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки, що припадала на нього самого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Середньомісячний заробіток потерпілого розраховується за правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я (ст.1197 ЦК України).

Відповідно п.1 ст.1197 ЦК України середньомісячний заробіток обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток є меншим п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку обчислюється виходячи з розміру п'ятикратної заробітної плати.

Покійний ОСОБА_4 до смерті на роботі офіційно оформлений не був, але повністю утримував їх сім'ю шляхом участі у підприємницькій діяльності свого батька ОСОБА_6, його середньомісячний заробіток у середньому складав 2100 грн. в місяць. Також, мінімальна заробітна плата в 2006 році складала 400 грн. в місяць, а в п'ятикратному розмірі це буде 2000 грн. Оскільки їх сім'я складалася з двох членів, враховуючи дитину, що народилася після смерті, відшкодуванню підлягає шкода в сумі 700 грн. щомісячно - третя частина середньомісячного заробітку, на утримання дитини.

Крім того, вона має право на відшкодування шкоди згідно п.4 ч.1 ст.1200 ЦК України, оскільки вона не працює та здійснює догляд за дитиною померлого у розмірі 700 грн. щомісячно.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила постановити рішення, яким стягувати з ОСОБА_3 на її користь збитки пов'язані з втратою годувальника, у вигляді щомісячних виплат, починаючи з дня винесення вироку 12 квітня 2007року: на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 700 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття сина та на її утримання по догляду за сином до досягнення ним чотирнадцятирічного віку у розмірі 700 грн. щомісячно.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в процесі розгляду кримінальної справи Бершадським районним судом він повністю розрахувався з потерпілими ОСОБА_6 (батьком померлого ОСОБА_2О.) та ОСОБА_2 (дружиною померлого ОСОБА_2О.) позивачкою по даній справі, про що вони написали відповідні розписки та заяви, в яких зазначали, що матеріальна та моральна шкода їм відшкодована повністю і в майбутньому з позовами до нього вони звертатись не будуть. На даний час позивачка ставить питання про стягнення з нього коштів на дитину до досягнення нею повноліття та на неї до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку. Вважає позов безпідставним і просив відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що позивачка є дружиною покійного ОСОБА_4, який внаслідок ДТП, що відбулась 16 квітня 2006 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 19 квітня 2006 року помер.

Після смерті чоловіка, 24 квітня 2006 року, в неї народився син ОСОБА_5, який внаслідок даної події залишився сиротою, без батьківської опіки та піклування, а сім'я втратила годувальника.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в результаті якого загинув чоловік позивачки, та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки та позбавлення права керувати транспортними засобами терміном на три роки.

Оскільки по вині ОСОБА_3 позивачка та її дитина втратили годувальника, то перебувають на даний час у важкому матеріальному становищі.

У відповідності до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років, дружині, ще не працює і здійснює догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки, що припадала на нього самого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що при розгляді кримінальної справи Бершадським районним судом Вінницької області про обвинувачення ОСОБА_3 по ч.2 ст.286 КК України, потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_2 11 квітня 2007 року отримано від ОСОБА_7 20000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що підтверджується їх розпискою та заявою суду ОСОБА_2 Зазначене відшкодування суд вважає відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, пов'язаної з фактом смерті сина, чоловіка, батька, що не може відноситись до майбутнього утримання дитини та дружини, що доглядає за нею, які втратили годувальника. Тому заперечення відповідача проти позову, суд вважає безпідставними.

Позивачкою не надано жодних доказів про те, що її померлий чоловік ОСОБА_4 допомагав своєму батькові у підприємницькій діяльності і мав заробіток 2100 грн. в місяць і таких доказів не встановлено судом.

Померлий ОСОБА_4 мав неповну середню освіту, не мав спеціальності та якоїсь кваліфікації, працевлаштований не був, тому суд вважає, що при обчисленні відшкодування шкоди треба виходити із мінімальної заробітної плати, яка на момент розгляду справи становить 888 грн.

Суд вважає безпідставним посилання позивачки на ст.1197 ЦК України щодо п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки цей порядок передбачений для визначення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором, а покійний ОСОБА_4 в трудових відносинах ні з ким не перебував.

Таким чином, виходячи із складу сім'ї позивачки три особи (враховуючи померлого чоловіка та дитину, що народилась після його смерті), дві із яких мають право на відшкодування шкоди у вигляді щомісячного утримання та розміру мінімальної заробітної плати 888 грн., щомісячному відшкодуванню підлягає шкода у розмірі 296 грн. на кожного (888 : 3 = 296).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 1166, 1187, 1200, 1202 ЦК України,

вирішив

Позов задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) гривень, щомісячно, починаючи з 7 квітня 2009 року і до повноліття дитини.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти на її утримання в розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) гривень, щомісячно, починаючи з 7 квітня 2009 року і до 24 квітня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір (державне мито) в сумі 51 гривня, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: В.А. Очеретяний