Вирок

від 13.05.2010 по справі 1-618/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-618/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Головань І.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утримані неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 08.09.2009 року приблизно о 00 год. 40 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по вул. Сосюри, 3 у м. Києві, помітив ОСОБА_3, який сидів на зупинці громадського транспорту та дрімав. У ОСОБА_3 з правої сторони знаходилася сумочка і в цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на викрадення з неї майна.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та тим, що потерпілий ОСОБА_3 дрімає, відкрив блискавку сумочки, звідки викрав мобільний телефон «Нокіа-1255» CDMA, вартістю 175 гривень, на рахунку грошей не було. Однак, у подальшому ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину хотів іти, але у цей час він був помічений потерпілим ОСОБА_3, який почав вимагати зупинитися. ОСОБА_2 усвідомлюючи, що його дії стали помітними потерпілому ОСОБА_3, з викраденим майном почав тікати, однак, маючи реальну змогу розпорядитися вказаним майном на власний розсуд, приблизно через 15 метрів був затриманий працівниками міліції.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав повністю та пояснив, що 7 вересня 2009 року о котрій годині не пам'ятає, пам'ятає, що було вже темно та пізно, він сидів на маршрутній зупинці. Тоді він дуже багато випив і був п'яним. Пам'ятає, що коли сидів на зупинці, він помітив потерпілого, у якого він забрав телефон. Даний чоловік сидів на лавочці та дрімав. Він вийняв з його сумочки мобільний телефон і почав відходити, так як у нього не було свого мобільного телефону і йому потрібно було подзвонити. Пам'ятає, що потерпілий почав його наздоганяти, а потім його затримали працівники міліції і доставили до Дніпровського РУ в м. Києві.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 в умисних діях, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 186 КК України.

З висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 10 від 12 січня 2010 року вбачається, що підсудний під час вчинення злочину, через наявний у нього психічний розлад, не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто визнається обмежено осудним, але не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с. 51-54).

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи та те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 106), перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра (а.с. 107), має другу групу інвалідності (а.с. 104), офіційно не працюючого, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 105), раніше не судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття підсудного у вчиненому злочині та визнання його обмежено осудним.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ у справі - CDMA мобільний телефон «Нокіа 1255» CODE: 0541521D012QN, який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути його власнику ОСОБА_3

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ у справі - CDMA мобільний телефон «Нокіа 1255» CODE: 0541521D012QN, який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути його власнику ОСОБА_3

Судові витрати не понесені.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя