Ухвала

від 24.11.2015 по справі 922/5715/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" листопада 2015 р.Справа № 922/5715/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі Вознюк С.

розглянувши заяву позивача - ТОВ "Садко-Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№43764 від 29.10.2015 р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко-Україна", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендмастер", м. Харків , 2. Шенгхенг Інвестмент Корпорейшн ЛТД, Лідівіль, Беліз Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Харківська митниця Державної фіскальної служби України, м. Харків про визнання права на знак для товарів і послуг за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №57 від 12.10.2015 р., ОСОБА_1 директор

1-го відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 06.11.2015 р.

2-го відповідача - не з'явився

3-ї особи - ОСОБА_4, довіреність №20-70-24-03/00-1/4200 від 08.06.2015 р.,

ОСОБА_5, довіреність №20-70-10/00-1/1463 від 25.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

19.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Садко-Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною завою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендмастер" (1-го відповідача) та Шенгхенг Інвестмент Корпорейшн ЛТД, Лідівіль, Беліз (2-го відповідача) про визнання за позивачем права попереднього користувача на безоплатне вільне продовження користування знаку для товарів і послуг, який охороняється Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №193437, шляхом зберігання товару із зазначеним нанесенням такого знака з метою пропонування для продажу, пропонування такого товару для продажу, продаж такого товару, імпорт (ввезення), в тому числі на безперешкодне здійснення фактичних та юридичних дій, необхідних для митного оформлення такого імпорту, застосування такого знаку в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

29.10.2015 року позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№43764), в якій просить суд заборонити Харківській митниці Державної фіскальної служби України (3-й особу у даній справі) вчиняти дії з призупинення митного оформлення товарів, маркованих знаком для товарів і послуг В«БРТВ» , який охороняється Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №193437, які ввозяться на територію України для отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Садко-УкраїнаВ» (код ЄДРПОУ 31939296), а також порушувати пов'язані з цим справи про порушення митних правил, вилучати, знищувати такі товари або змінювати маркування на таких товарах та їх упаковці.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до ст. ст. 399-403 Митного кодексу України Харківська митниця Державної фіскальної служби України має право призупинити митне оформлення товарів на підставі даних митного реєстру; призупинити митне оформлення товарів за ініціативою органу доходів і зборів; порушити справу про порушення митних правил та вилучення товару, митне оформлення яких призупинено; знищити товар, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності за умови відсутності обмежень, встановлених відповідно до рішень інших уповноважених державних органів; змінити маркування на товарах та їх упаковці.

Позивач вважає, що у разі невжиття заходу до забезпечення Харківська митниця Державної фіскальної служби України буде діяти так, як це передбачено Митним кодексом України, незважаючи на те, що позивач має право попереднього користувача щодо знаку для товарів і послуг В«БРТВ» , а товари, митне оформлення яких призупинено, по суті не є контрафактними.

Позивач також зазначив, що на даний час вже триває вчинення Харківською митницею Державної фіскальної служби України дій, які унеможливлюють здійснення позивачем права попереднього користувача щодо знаку для товарів і послуг В«БРТВ» , який в Україні охороняється за Свідоцтвом №193437.

Так, Харківською митницею Державної фіскальної служби України було призупинено митне оформлення належних позивачеві товарів за митною декларацією №9807100000/2015/021469, що підтверджується листом вих. №20-70-24-03/00-3/6498 від 03.09.2015 р., складено Протокол про порушення митних правил №454/80700/15 від 06.08.2015 р. та продовжено строк призупинення митного оформлення, що підтверджується листом вих. № 20-70-24-03/00-31/6603-1 від 08.09.2015 р. та вих. №20-70-24-03/00-41/69307 від 22.09.2015 р.

На підставі викладеного, позивач вважає вимоги, викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розумними, обґрунтованими, співмірними та адекватними існуючим обставинам.

Позивач також зазначив, що вжиття запропонованого заходу до забезпечення позову жодним чином не заважає відповідачам здійснювати і захищати свої права інтелектуальної власності, в тому числі, і в суді. Позивач також вважає, що вжиття запропонованого заходу до забезпечення позову унеможливить виникнення витрат, пов'язаних із зберіганням товарів, митне оформлення яких призупинено, а також мінімізує збитки позивача, спричинені безпідставним призупиненням митного оформлення товарів і відповідно іншим учасникам судового процесу не будуть пред'являтися вимоги про відшкодування таких збитків (якщо для того не буде інших підстав), в чому такі інші учасники мають бути зацікавлені.

Таким чином, на думку позивача, вжиття передбаченого цією заявою заходу до забезпечення позову буде відповідати збалансованості законних інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Позивач також зазначив, що предметом розгляду даної справи є спір про визнання за позивачем права попереднього користувача на безоплатне вільне продовження користування знаку для товарів і послуг, який охороняється Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №193437. Вказане право включає в себе, зокрема, право імпортувати (ввозити) товари із вказаним вище знаком, в тому числі безперешкодно здійснювати фактичні та юридичні дії, необхідні для митного оформлення такого імпорту, шляхом зберігання товару із зазначеним нанесенням такого знака з метою пропонування для продажу, пропонування такого товару для продажу, продаж такого товару, імпорт (ввезення), в тому числі на безперешкодне здійснення фактичних та юридичних дій, необхідних для митного оформлення такого імпорту. В свою чергу, призупинення митного оформлення таких товарів з реальною перспективою їх наступного знищення, безумовно, суттєво порушуватиме право, визнання якого вимагається у позові, та спричинятиме збитки позивачу.

Таким чином, позивач просить вжити заходів до забезпечення позову для запобігання порушенню прав попереднього користувача і вважає, що є достатні підстави вважати, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому позивач вважає, що невжиття заходу до забезпечення позову по цій справі призведе до ще більшого порушення права попереднього користувача, визнання і захист якого є предметом спору по цій справі.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні та у письмових запереченнях (вх.№46972 від 23.11.2015 р.) заперечує проти заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні просить суд розглянути заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову на розсуд суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову" роз"яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, в пункті 1 даної Постанови зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом розгляду даної справи є спір про визнання за позивачем права попереднього користувача на безоплатне вільне продовження користування знаку для товарів і послуг, який охороняється Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №193437, шляхом зберігання товару із зазначеним нанесенням такого знака з метою пропонування для продажу, пропонування такого товару для продажу, продаж такого товару, імпорт (ввезення), в тому числі на безперешкодне здійснення фактичних та юридичних дій, необхідних для митного оформлення такого імпорту, застосування такого знаку в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2015 р. Харківська митниця Державної фіскальної служби України в порядку ст. 400 Митного кодексу України призупинила митне оформлення товарів, маркованих знаком для товарів і послуг "БРТ", які поставлялися позивачу за митною декларацією №807100000/2015/021469 та склала Протокол про порушення митних правил №454/80700/15 від 06.08.2015 р. (а.с. 85-92).

Позивач у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову просить суд заборонити Харківській митниці ДФС України (3-й особі у даній справі) вчиняти дії з призупинення митного оформлення товарів, маркованих знаком для товарів і послуг В«БРТВ» , який охороняється Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №193437, які ввозяться на територію України для отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Садко-УкраїнаВ» (код ЄДРПОУ 31939296), а також порушувати пов'язані з цим справи про порушення митних правил, вилучати, знищувати такі товари або змінювати маркування на таких товарах та їх упаковці.

Вирішення цього питання фактично вимагає від господарського суду надання правової оцінки діям Харківської митниці щодо їх правомірності або неправомірності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.

Зі змісту п. 1 Положення про Харківську митницю ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 27.08.2014 р. № 79 "Про затвердження положень про територіальні органи ДФС у Харківській області", зі змінами і доповненнями внесеними наказом Державної фіскальної служби України від 21.08.2015 р. №632, Харківська митниця ДФС є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС України. Харківська митниця ДФС є органом доходів і зборів, забезпечує реалізацію повноважень ДФС у зоні своєї діяльності та є правонаступником усіх прав і обов'язків Харківської митниці Міндоходів.

Відповідно до п. 3 Положення про Харківську митницю ДФС основними завданнями митниці є: забезпечення реалізації політики у сфері державної митної справи та боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за знаходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів.

Відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, Харківська митниця ДФС України (3-я особа у даній справі) є субєктом владних повноважень, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

На правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму поширюється юрисдикція адміністративних судів (ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про заборону Харківській митниці Державної фіскальної служби України вчиняти дії, зазначені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, за своєю суттю є вимогою похідною від публічно-правового спору про оскарження рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про зупинення митного оформлення товарів, який є підвідомчим адміністративним судам України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даного спору є вимоги про визнання права попереднього користувача на знак для товарів та послуг "БРТ", тобто про визнання майнового права на знак для товарів та послуг "БТР". Втім, у заяві про забезпечення позову йдеться про заборону митниці вчиняти дії щодо рухомого майна (товарів), які поставлялися за митною декларацією №807100000/2015/021469, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 67 ГПК України, відповідно до яких позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються саме предмета спору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 32-34, 43, 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. cт. 11, 12, 15 Митного кодексу України, ст. ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко-Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№43764 від 29.10.2015 р.) відмовити.

Суддя ОСОБА_6