Ухвала

від 01.12.2015 по справі 25/41-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.12.15р. Справа № 25/41-09

Суддя Новікова Р.Г., при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання у справі

за позовом Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки

Представники:

Прокурор: Карюк Д.О., посв. №027559 від 29.07.14р.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Дніпродзержинський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з позовом про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. у справі №25/41-09, позовни вимоги було задоволено. На виконання зазначеного рішення 16.07.2009р. господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ про примусове виконання рішення.

Ухвалою суду господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2015р. у справі №25/41-09 змінено спосіб виконання рішення шляхом зміни резолютивної частини рішення із "Зобов'язати суб’єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 (м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 67/31) знести (демонтувати) малу архітектурну форму - павільйон для ремонту взуття, розташований по вул. Шепетова (район буд. № 46 по пр. Леніна та буд. № 3 по вул. Шепетова) в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області" на "Звільнити тимчасово зайняту фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (м. Дніпродзержинськ, проспект Леніна, 67-31, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Шепетова (район буд. № 46 по пр. Леніна та буд. № 3 по вул. Шепетова) у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, загальною площею 0,0040 га, шляхом знесення (демонтажу) малої архітектурної форми - павільйону для ремонту взуття і приведення даної земельної ділянки у попередній стан за його рахунок.".

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області було прийнято до розгляду та призначене судове засідання на 28.10.2015р.

У зв'язку з неявкою повноважного представника Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та ненадання ним витребуваних судом документів розгляд скарги відкладався.

03.11.2015р. на адресу суду надійшла заява про уточнення скарги від заявника, у якій останній виклав вимоги скарги на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання у наступній редакції:

"1. Розглянути скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.09.2015р., винесену Заводським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

3. Визнати дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно покладення на стягувача обов'язку залучення фахівців та спеціальної техніки для виконання робіт з демонтажу об'єкту та авансувати витрати незаконними.

4. Зобов'язати Заводський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції здійснити примусове виконання наказу №25/41-09 від 16.07.2009р."

18.11.2015р. представник прокуратури надав до суду лист, у якому не заперечує про задоволення скарги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання.

Дослідивши матеріали скарги та вислухавши пояснення представника прокуратури та позивача господарський суд встановив.

26.06.2015р. на підставі заяви Дніпродзержинської міської ради й оригіналу наказу постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинської міського управляння юстиції у Дніпропетровській області (далі - Заводський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу.

Постановлено боржнику добровільно виконати рішення в 7-денний строк, а в протилежному випадку воно буде виконано в примусовому порядку. Рішення в добровільному порядку боржником не виконано.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всі території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як сказано у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як зазначено у ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення у спосіб та у порядку, встановленому виконавчим провадженням і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.1 ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" наказ господарського суду підлягає виконанню державною виконавчою службою, - при цьому підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача (п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься у порядку, встановленому статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження", з обов'язковим наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду.

З наданих до справи доказів вбачається, що ВДВС дотримався цих приписів чинного законодавства при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік заходів примусового виконання рішень, до числа яких, зокрема, віднесено: вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З обставин справи відомо, що предметом за рішенням суду є зобов'язання звільнити самовільно зайняту відповідачем земельну ділянку з приведенням її у попередній стан за його рахунок.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

За ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строку розпочинає примусове виконання рішення.

За ст.1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше як в інтересах суспільства.

За ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захист права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Судом встановлено, що 16.09.2015р. старшим державним виконавцем Ляшенко О.Є. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка затверджена начальником Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_2

З постанови Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ вбачається, що підставою повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області №25/41-09 стягувачу без подальшого виконання є нездійснення стягувачем заходів для примусового виконання рішення суду, незважаючи на попереджнення державного виконавця про повернення йому виконавчого документу. При цьому державний виконавець керувався п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

У описовій частині постанови про повернення виконавчого документа від 16.09.2015р. державний виконавець посилається на акт державного виконавця від 15.09.2015р. та на лист від 07.07.2015р., у якому стягувачу запропоновано здійснити авансування витрат на проведення та організацію проведення виконавчих дій, не зазначивши при цьому ні відповідного рахунку, на який необхідно внести грошову суму, ні розміру суми авансового внеску, яка буде достатньою в цьому випадку, не надана також і калькуляція таких витрат.

Як вбачається із зазначеного листа, державний виконавець попереджав, що у разі відмови у здійсненні авансування витрат, виконавчий документ буде повернуто стягувачу відповідно до вимог п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд погоджується з доводами стягувача про те, що державний виконавець вже наперед визначив свою позицію щодо повернення виконавчого документа стягувачу у разі відмови здійснити авансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій.

Однак, приписи ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" містять не вимоги, а підстави, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу. Зокрема пункт 4 частини 1 зазначеної статті передбачає повернення виконавчого документа у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Законодавством визначено порядок вчинення виконавчих дій та джерела фінансування на їх вчинення.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого проваджений здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчою провадження.

Пунктом 2.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 № 74/5, передбачено, що у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій державний виконавець має право залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які в установленому законом порядку одержали ліцензії на: будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) проведення землевпорядних робіт.

Крім того, приписами статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що авансування витрат на виконавче провадження з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем здійснити шляхом внесення на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певної грошової суми для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, законом передбачено право стягувача Дніпродзержинської міської ради щодо авансування витрат, але не обов'язок.

Скаржником доведено той факт, що вчинення виконавчих дій та викладення у такий спосіб державним виконавцем подібних пропозицій є неправомірними та такими, що порушують права стягувача.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншим учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведеш виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи викладене, державним виконавцем, не використані надані йому права та не здійснено заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а тому скарга Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо повернення судового наказу по справі №25/41-09 від 16.07.2009р. стягувачу без виконання задовольнити.

Визнати дії Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно покладення на стягувача обов'язку залучення фахівців та спеціальної техніки для виконання робіт з демонтажу об'єкту та авансувати витрати незаконними.

Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.09.2015р., винесену Заводським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Зобов'язати Заводський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції здійснити примусове виконання наказу №25/41-09 від 16.07.2009р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_3