Постанова

від 27.10.2015 по справі 2а-10463/10/0870

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (далі - ДПІ) - Бойка Є.К., Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Метротел» до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Метротел» звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2010 року № 0000382307/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 190 306 грн 50 коп. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що позивач вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) не порушив. Крім того, господарсько-правові відносини ТОВ «Метротел» з контрагентами мають реальний характер, придбання послуг підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, у тому числі актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними документами, податковими накладними, виданими контрагентами, які зареєстровані в установленому законом порядку як платники ПДВ.

Як установив суд першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, згідно з направленнями від 22 вересня 2010 року №№ 692, 692/1 ДПІ провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Метротел» з питань дотримання діючого податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 22 жовтня 2010 року № 3098/23-08/34789990, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 126 871 грн, в тому числі за березень 2009 року в сумі - 26 887 грн, за квітень 2009 року - 23 286 грн, за травень 2009 року в сумі - 24 940 грн, за червень 2009 року в сумі - 24 215грн, за липень 2009 року в сумі - 27 543 грн. На підставі акту перевірки 15 листопада 2010 року відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 190 306 грн 50 коп., в тому числі 126 871 грн - за основним платежем та 63 435 грн 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позов ТОВ «Метротел» задовольнив.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що послуги з обслуговування використання каналу зв'язку були придбані позивачем для цілей господарської діяльності та використовувались в оподатковуваних операціях. Діяльність щодо надання інтернет-послуг є основним видом діяльності підприємства, саме від нього отримується дохід і сплачуються податки. Послуги, які надавались позивачу ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна», є необхідними для надання споживачам Інтернет-послуг в повному обсязі. Отже, порушень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не вбачається.

Придбання послуг позивачем підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, в тому числі податковими накладними, що спростовує наявність порушень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та норм Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІ V ).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що всі контрагенти позивача зареєстровані в установленому законом порядку як платники ПДВ і підтвердили свій статус наданням позивачу копій свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, вказані в повідомленні-рішенні порушення статті 7 Закону № 168/97-ВР не можуть бути віднесені до порушень податкового законодавства зі сторони позивача, а отже, висновки, наведені в акті перевірки, зроблено з порушенням податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 травня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня, 6 листопада 2014 року, 16 квітня 2015 року, які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цих рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій з відповідними контрагентами.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вищенаведених норм права щодо формування податкового кредиту, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996-ХІ V .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІ V ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

У справі, що розглядається, суди не дослідили, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький