Постанова

від 18.12.2015 по справі 914/2363/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2015 р. Справа № 914/2363/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» б/н від 15.10.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015 р.

у справі № 914/2363/15

за позовом Приватного підприємства «ВЕЕМ» , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» , м. Львів

про стягнення 94 761,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 01.08.2014 року)

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність №1-02-09 від 02.09.2015р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі №914/2363/15 (суддя Долінська О.З.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» на користь Приватного підприємства «ВЕЕМ» 53 029,09 грн. основної заборгованості з орендної плати, 24 000,00 грн. - заборгованості з відшкодування земельного податку, 1 800,00 грн. - заборгованості з відшкодування податку з нерухомості, 4 056,18 грн. - заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015р., 3 859,00 грн. пені, 6 592,50грн. - 10 % штрафу, 124,19 грн. - інфляційних втрат (із врахуванням дефляції), 375,23 грн. 3% річних та 1876,64 грн. - понесених витрат на сплату судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; повернуто Приватному підприємству «ВЕЕМ» з державного бюджету судовий збір 181,49 грн. сплачений платіжним дорученням № 1968 від 08.09.2015 року.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо виконання Договору оренди нерухомого майна від 02.01.2015 року, зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у ТзОВ «Торговий дім АМС» утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано. Разом з тим, судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимог вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті за землю, заборгованості по сплаті комунальних послуг та заборгованості по сплаті податку на нерухомість.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.10.2015 року, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015р. у справі № 914/2363/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтоване, безпідставне, прийняте без повного з'ясування обставин справи, а висновки викладені у оскарженому рішенні не відповідають обставинам справи.

Свої доводи скаржник аргументує зокрема тим, що суд першої інстанції не перевірив підстав для стягнення збільшеної орендної плати та не навів розрахунку суми орендної плати, оскільки такі на думку скаржника, суперечать п. 5.2. Договору оренди нерухомого майна.

Поряд з цим скаржник покликається на те, що місцевим господарським судом не перевірено заявлену до стягнення суму відшкодування витрат на оплату за землю та невірно розраховано суму даного відшкодування. При цьому, скаржник вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 056,18 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015 року.

Разом з тим, скаржник зазначає, що Орендодавцем всупереч умов укладеного між сторонами Договору не було надіслано Орендарю рахунків на оплату орендної плати, земельного податку та податку на нерухомість.

Скориставшись своїм правом, Приватне підприємство «ВЕЕМ» подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі № 914/2363/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні 30.11.2015 року та 14.12.2015 року за згодою представників сторін оголошено перерву до 14.12.2015 року та 18.12.2015 року відповідно.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015р. у справі №914/2363/15 слід змінити, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 02 січня 2015 року між Приватним підприємством «ВЕЕМ» (Орендодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір) (а.с. 12-17), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, позначених у технічному паспорті цифрами № 3 - 1084,3 кв.м.; розташованих на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Липинсього, 50 а, загальною площею 900 м.кв. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору вступ Орендаря у користування приміщенням наступає з дня підписання ОСОБА_5 приймання-передачі об'єкта оренди в оренду.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що передача-приймання об'єкта оренди в оренду здійснюється сторонами на підставі ОСОБА_5 приймання-передачі об'єкта оренди в оренду. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду однією стороною і, відповідно, прийнятим другою стороною з дати підписання сторонами ОСОБА_5 приймання-передачі об'єкта оренди в оренду.

У відповідності до п. 5.1. Договору за даним Договором Орендар сплачує Орендодавцеві за користування об'єктом оренди щомісячну орендну плату за об'єкт оренди, що використовується Орендарем.

Згідно з п. 5.2. Договору загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за взаємною згодою сторін встановлюється в розмірі 19 125,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.3. Договору сторони обумовили, що розмір орендної плати в гривнях за кожен наступний місяць оренди, індексується на індекс інфляції попереднього місяця. Індекс інфляції встановлюється Державною службою Статистики України щомісяця і публікується в офіційних джерелах інформації.

Оплата комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, газопостачання) та плата за землю не входить до розрахунку орендної плати. Крім орендної плати, Орендар на підставі рахунків Орендодавця відшкодовує витрати Орендодавцю по сплаті за землю - пропорційно площі орендованого приміщення до загальної площі земельної ділянки, по сплаті комунальних послуг, які фактично споживаються Орендарем по факту надання таких послуг постачальними організаціями, на підставі показань відповідних лічильників (п. 5.4. Договору).

При цьому, п. 5.5. Договору передбачено, що Орендар відшкодовує Орендодавцю податок на нерухомість пропорційно займаної площі згідно виставлених Орендодавцем рахунків поквартально.

Згідно з п. 5.7. Договору орендна плата сплачується щомісячно Орендарем в національній грошовій валюті України - гривні до 5 (п'ятого) числа текучого місяця за текучий місяць, шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність в порядку, встановленому даним договором і чинним законодавством України.

У випадку неналежної або несвоєчасної сплати плати за користування приміщенням (орендної плати, експлуатаційних та постачальних відшкодувань), Орендар в залежності від строку прострочення, сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по орендній платі, експлуатаційних та постачальних відшкодуваннях - за прострочення від тридцяти днів від встановленого строку та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (п.п. 9.2.1. п. 9.2. Договору).

Згідно з п. 10.1. Договору даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Вищевказаний Договір укладено в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Як встановлено колегією суддів, при розробці та укладанні зазначених Договорів їх сторони керувалися ст. 6 та ст. 627 ЦК України, які вказують, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що 02 січня 2015 року на виконання п. 4.1. Договору оренди нерухомого майна, між сторонами складено ОСОБА_5 прийому-передачі (а.с. 18).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 103-106) позивач просить, зокрема, стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 53 029,09 грн. (за період травень - червень 2015 року), заборгованість по сплаті за землю у розмірі 24 000,00 грн. (за період травень - червень 2015 року), заборгованість по сплаті податку на нерухомість у розмірі 1 800,00 грн. (за період травень - червень 2015 року), комунальні послуги за червень у розмірі 4 056,18 грн., штраф та пеню передбачені п.п. 9.2.1. Договору у розмірі 8 288,50 грн. та 6 016,98 грн. відповідно, а також 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення сплати орендної плати у розмірі 601,70 грн. та 1 195,75 грн. відповідно.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а також перевіряючи доводи скаржника в частині покликання на те, що суд першої інстанції не перевірив підстав для стягнення збільшеної орендної плати та не навів розрахунку суми орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

З'ясовано, що умовами укладеного між сторонами Договору встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно Орендарем в національній грошовій валюті України - гривні до 5 (п'ятого) числа текучого місяця за текучий місяць, шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Разом з тим, у Договорі сторони обумовили те, що загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за взаємною згодою сторін встановлюється в розмірі 19 125,00 грн. в т.ч. ПДВ. При цьому, розмір орендної плати в гривнях за кожен наступний місяць оренди, індексується на індекс інфляції попереднього місяця.

Проте, Орендар належним чином не виконував умови укладеного між сторонами Договору, оскільки орендна плата Орендарем не вносилась.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по стягненню орендної плати за травень 2015 року та червень 2015 року (з врахуванням індексу інфляції за період з 05.01.2015 року по 05.05.2015 року та за період з 05.01.2015 року по 05.06.2015 року) у розмірі 53 029,09 грн. (26 226,06 грн. + 26 803,03 грн. = 53 029,09 грн.).

Відтак, покликання скаржника на те, що судом не перевірено підстав для стягнення збільшеної орендної плати судова колегія вважає голослівними.

Як з'ясовано в ході розгляду справи, згідно умов договору, сторони визначили, що Орендар на підставі рахунків Орендодавця відшкодовує витрати Орендодавцю по сплаті за землю - пропорційно площі орендованого приміщення до загальної площі земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2011 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством ВЕЕМ (Орендар) укладено Договір оренди землі (а.с. 112-116), відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка - кадастровий №4610137500:04:004:0032, загальною площею 0,6680 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. В.Липинського, 50-а.

При цьому, відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, на 18.02.2015 року (а.с. 117) розмір орендної плати за земельну ділянку м. Львів вул. В.Липинського, 50-а складає 389 128,70 грн. за рік або 32 427,39 грн. за місяць.

Таким чином, загальна площа земельної ділянки складає 0,6680 га (6680 м.кв.), а площа орендованого ТзОВ Торговий дім АМС приміщення складає 900 м.кв., що становить 13,4730% від загальної площі.

Відтак, провівши перерахунок нарахування Орендодавцем Орендарю витрат по сплаті за землю колегія суддів зазначає, що витрати Орендаря (ТзОВ Торговий дім АМС ) по сплаті за землю (за період травень - червень 2015 року) складають 10 485,46 грн. (32 427,39 * 13,4730% = 4 368,94 грн., 4 368,94 грн. * 20% (ПДВ) = 5 242,73 грн., 5 242,73 грн. * 2 = 10 485,46 грн.), а не 24 000,00 грн. як визначено господарським судом Львівської області.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з покликанням скаржника на те, що позивачем не обґрунтовано, а судом першої інстанції не перевірено заявлену до стягнення суму відшкодування витрат на оплату за землю.

Щодо заявленого до стягнення відшкодування Орендарем Орендодавцю податку на нерухомість, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5.5. Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю податок на нерухомість пропорційно займаної площі згідно виставлених Орендодавцем рахунків поквартально.

Згідно з Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим ухвалою 19-ої сесії 6-го скликання Львівської міської ради № 4269 від 29.01.2015 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 року № 664 Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (надалі - Положення) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

У відповідності до п. 6.4. Положення ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від зони розташування цих об'єктів нерухомості.

Як вбачається із Положення об'єкти нежитлової нерухомості (нерухоме майно), які розташовані у м. Львові на вул. В.Липинського, 50-а відносяться до третьої зони - периферійної, яка обмежена з внутрішньої сторони територією історичного ареалу (друга зона), з зовнішньої сторони - межами м. Львова.

Пунктом 6.6. Положення визначено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, які встановлено у розмірі 0,5 % для третьої зони.

При цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218,00 гривень.

Таким чином, для третьої зони розташування об'єктів нежитлової нерухомості слід застосовувати коефіцієнт 6,09 грн. (1 218,00 грн * 0,5% = 6,09 грн.).

Відтак, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу відшкодувань по сплаті податку на нерухомість колегія суддів зазначає, що витрати Орендаря (ТзОВ Торговий дім АМС ) по сплаті податку на нерухомість (за період травень - червень 2015 року) складають 1 096,20 грн. (900 кв.м. * 6,09 грн. = 5 481,00 грн., 5 481,00 грн. / 12 місяців = 456,75 грн., 456,75 грн. * 20% (ПДВ) = 548,10 грн., 548,10 грн. * 2 = 1 096,20 грн.), а не 1 800,00 грн. як визначено господарським судом Львівської області.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 056,18 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015 року, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки відповідно до заяви про збільшення позовних вимог (вхідний номер канцелярії господарського суду Львівської області № 4081/15 від 14.09.2015 року, а.с. 103-106), ПП ВЕЕМ просило стягнути з відповідача на користь позивача, зокрема, комунальні послуги за червень 2015 року у розмірі 4 056,18 грн.

Одночасно перевіряючи правильність стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015 року у розмірі 4 056,18 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно до рахунку-фактури № ВЕ-0000207 від 01 липня 2015 року (а.с. 31) ПП ВЕЕМ виставило ТзОВ Торговий дім АМС рахунок щодо відшкодування електроенергії за адресою вул. Липинського 50А за червень 2015 року у сумі 3 971,184 грн. та рахунок щодо відшкодування водопостачання та водовідведення за червень 2015 року у сумі 84,996 грн., що разом складає 4 056,18 грн. (3 971,184 грн. + 84,996 грн. = 4 056,18 грн.).

Таким чином, з огляду на викладене колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за червень 2015 року у розмірі 4 056,18 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2. п.п. 9.2.1. Договору у випадку неналежної або несвоєчасної сплати плати за користування приміщенням (орендної плати, експлуатаційних та постачальних відшкодувань), Орендар в залежності від строку прострочення, сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по орендній платі, експлуатаційних та постачальних відшкодуваннях - за прострочення від тридцяти днів від встановленого строку.

З аналізу положень Закону України Про житлово-комунальні послуги та положень Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 10.08.2004р. № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за №1046/9645 вбачається, що до експлуатаційних та постачальних відшкодувань (послуг) відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які належать до категорії житлово-комунальних послуг.

Таким чином колегія суддів зазначає, що до складових штрафу, передбаченого п. 9.2.1. Договору, слід віднести орендну плату та комунальні послуги. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за травень 2015 року та червень 2015 року (з врахуванням індексу інфляції за період з 05.01.2015 року по 05.05.2015 року та за період з 05.01.2015 року по 05.06.2015 року) складає 53 029,09 грн., а заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг за червень 2015 року складає 4 056,18 грн.

Тому, визначаючи розмір штрафу, передбаченого п. 9.2.1. Договору, колегія суддів вважає, що такий складає 5 708,52 грн. (53 029,09 грн. + 4 056,18 грн. = 57 085,27 грн., 57 085,27 грн. * 10% = 5 708,52 грн.), а не 6 592,50 грн. як визначено господарським судом Львівської області.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося вище, пунктом п.п. 9.2.1. п. 9.2. Договору передбачено, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати плати за користування приміщенням (орендної плати, експлуатаційних та постачальних відшкодувань), Орендар в залежності від строку прострочення, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 103-106) позивач просить, зокрема, стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 016,98 грн. (3 859,00 грн. за період з 05.05.2015р. по 05.08.2015р. + 2 157,98 грн. за період з 05.06.2015р. по 05.09.2015р.).

Таким чином, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу пені за період з 05.05.2015р. по 05.08.2015р. та з 05.06.2015р. по 05.09.2015р. колегія суддів зазначає, що загальна сума пені складає 8 067,26 грн., а не 3 859,00 грн. як визначено господарським судом Львівської області. Проте, враховуючи межі заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6 016,98 грн.

Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині сплати орендної плати, у встановлені договором строки, позивачу завдані збитки у вигляді втрат за рахунок інфляції та 3% річних.

Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що позивач у заяві про збільшення розміру позивних вимог (а.с. 103-106) просить, зокрема, стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 601,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 195,75 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відтак, провівши перерахунок нарахування 3% річних, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних у розмірі 405,35 грн. (200,47 грн. за період з 05.05.2015 року по 05.08.2015 року + 204,88 грн. за період з 05.06.2015 року по 05.09.2015 року), а не 375,23 грн. як визначено господарським судом Львівської області.

Разом з тим, щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., №265 «Про затвердження ОСОБА_4 розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

При цьому, порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» . Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Крім цього, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, здійснивши перерахунок нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат за період з 05.05.2015 року по 30.06.2015 року та з 05.06.2015 року по 30.06.2015 року, колегія суддів зазначає, що загальна сума інфляційних втрат складає 791,40 грн., а не 124,19 грн. як визначено господарським судом Львівської області.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що Орендодавцем всупереч умов укладеного між сторонами Договору не було надіслано Орендарю рахунків на оплату орендної плати, земельного податку та податку на нерухомість, колегія суддів вважає такі безпідставними та спростованими документальними доказами у справі, а саме описами вкладення у цінний лист та квитанціями про надіслання № 2503 та № 9066 (а.с. 166) оригінали яких оглянуті судовою колегією у засіданні Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 року.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі №914/2363/15 змінити, п. 2. резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі № 914/2363/15 викласти в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» (адреса: 79058, м. Львів, вул. Липинського, 50, корпус А, поверх 2, Ідентифікаційний код: 37613299) на користь Приватного підприємства «ВЕЕМ» (адреса: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 57, Ідентифікаційний код: 20816413) 53 029,09 грн. основної заборгованості з орендної плати, 10 485,46 грн. - заборгованості з відшкодування витрат по сплаті за землю, 1 096,20 грн. - заборгованості з відшкодування податку на нерухомість, 4 056,18 грн. - заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015 р., 6 016,98 грн. пені, 5 708,52 грн. - 10 % штрафу, 791,40 грн. - інфляційних втрат, 405,35 грн. 3% річних та 1 631,78 грн. - понесених витрат на сплату судового збору. .

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» б/н від 15.10.2015 року задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі №914/2363/15 змінити, виклавши п. 2. резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі № 914/2363/15 в наступній редакції:

п. 2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» (79058, м. Львів, вул. Липинського, 50, корпус А, поверх 2, ідентифікаційний код 37613299) на користь Приватного підприємства «ВЕЕМ» (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 57, ідентифікаційний код 20816413) 53 029,09 грн. основної заборгованості з орендної плати, 10 485,46 грн. - заборгованості з відшкодування витрат по сплаті за землю, 1 096,20 грн. - заборгованості з відшкодування податку на нерухомість, 4 056,18 грн. - заборгованості з відшкодування комунальних послуг за червень 2015 року, 6 016,98 грн. пені, та 5 708,52 грн. - 10 % штрафу, 791,40 грн. - інфляційних втрат, 405,35 грн. 3% річних та 1 631,78 судового збору.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2015 року у справі №914/2363/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ВЕЕМ» (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 57, ідентифікаційний код 20816413) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» (79058, м. Львів, вул. Липинського, 50, корпус А, поверх 2, ідентифікаційний код 37613299) 382 (триста вісімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

4. Повернути ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС» (79058, м. Львів, вул. Липинського, 50, корпус А, поверх 2, ідентифікаційний код 37613299) з Державного бюджету України 22,26 грн. зайво сплаченого судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 28.12.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.