Постанова

від 12.01.2007 по справі 11/302-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2007 р.                                                          

Справа № 11/302-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Криворученко О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 20.06.06 р. у справі

відповідачів -  1) Горбань

О.В., дов. №3-юр від 10.03.04 р. у справі; 2) Горбань О.В., дов. №3-юр від

06.03.06 р. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача

(вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від

07.11.06 р. у справі № 11/302-06

за позовом фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, с. Октябрське Грасноградського району Харківської

області

до 1) сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю "Знамя", с. Октябрьське

Красноградського району Харківської області, 2) ТОВ "Красноградське

джерело", с. Октябрське Красноградського району Харківської області,

про визнання самовільним захоплення земельної

ділянки,

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивач, звернулася до

господарського суду Харківської області з позовом про визнання самовільно

захопленими відповідачами, сільськогосподарським товариством з обмеженою

відповідальністю "Знамя" та товариством з обмеженою відповідальністю

"Красноградське джерело", земельних ділянок, які вони використовували

з другої половини травня до другої декади жовтня 2006р. без наявності на те

правових підстав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р.

у справі № 11/302-06 (суддя Черленяк М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області

від              07.11.2006р. не

погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить 

рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове

рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 

В обгрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що

відповідач, який є правонаступником колишнього КСП "Знамя", маючи

право на оренду певної частки земельних паїв зазначеного КСП, на свій розсуд

займає кращі земельні ділянки, в тому числі і спірну ділянку, вимушуючи позивача,

який уклав договори оренди землі   з

особами, які мають право на землю саме на спірній земельній ділянці, займати

брошені та необроблені землі. Також вказує на те, що оскільки позивачем

безспірно доведено, що відповідною організацією розпочато процес виготовлення

державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, то виходячи зі

змісту наказу Держкомзему НОМЕР_6 від 04.05.92 р. "Про затвердження

Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних

актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на

землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового

користування землею" то є очевидним той факт, що цьому процесу передувало

перенесення меж спірної земельної ділянки в натурі, а тому є невірним висновок

суду першої інстанції про те, що на час укладення позивачем договорів оренди на

спірну земельну ділянку, власники відповідних сертифікатів не мали державних

актів на право власності на цю ділянку та не було встановлено межі земельних ділянок. 

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну

скаргу.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його

представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують,

вважають оскаржуване позивачем рішення законним та обгрунтованим, просять

залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Посилаються, зокрема, на те, що у всіх орендодавців, з якими

позивач уклав договори оренди земельних ділянок, відсутні державні акти на

право власності на земельну ділянку, які відповідно до статті 126 Земельного

кодексу України є документами, що посвідчують право власності на земельну

ділянку. Також вказують на те, що всі орендодавці позивача мають лише

документи, що підтверджують право власності на невиділену в натурі земельну

ділянку, яка вимірюється в умовних гектарах, розташування якої в цих документах

не указано.

Крім того зазначають, що позивач не надавав господарському суду

першої інстанції належних та допустимих доказів того, що в указаний в позовній

заяві період часу орендодавці позивача мали право власності на земельні ділянки

з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 на полі НОМЕР_4, а тому позивач не

довів належним чином факту самовільного захвату земельних ділянок

відповідачами.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його

представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги також

заперечують, вважають оскаржуване позивачем рішення законним та обгрунтованим,

просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обгрунтування своєї позиції по справі посилаються, зокрема, на

те, що другий відповідач взагалі не використовує в своїй господарській

діяльності земельні ділянки з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 на

полі НОМЕР_4, у зв"язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також просить звернути увагу суду на те, що у всіх орендодавців, з

якими позивач уклав договори оренди земельних ділянок, відсутні державні акти

на право власності на земельну ділянку; що ці орендодавці мають лише документи,

що підтверджують право власності на невиділену в натурі земельну ділянку, яка

вимірюється в умовних гектарах, розташування якої в цих документах не указано;

що позивач не довів відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального

кодексу України факт самовільного зайняття відповідачами спірної земельної

ділянки.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення

представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим

господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та

процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не

підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без

змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським

судом першої інстанції, в користуванні першого відповідача знаходяться земельні

ділянки, що перебували в колективній власності КСП „Знамя" площею 2 206,

68 га на підставі договорів оренди, укладених ним з 497 власниками земельних

часток (паїв), у тому числі і спірна земельна ділянка.

У зв"язку з тим, що 14 членів КСП "Знамя" -

власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) виявили бажання

отримати земельні ділянки у власність в натурі, рішенням Октябрської сільської

ради Красноградського району від 12.12.2005 року було погоджено надання

Красноградською райдержадміністрацією дозволу на виділення в натурі земельних

часток (паїв) для цих осіб та запропоновано для виділення в натурі земельних

часток (паїв) земельну ділянку згідно викопіювання із схеми поділу земель

колективної власності КСП „Знамя".

24.03.2006 року Красноградська райдержадміністрація надала дозвіл

НОМЕР_5 на виділення в натурі вищевказаним особам земельних ділянок.

Між позивачем та 12 фізичними особами-власниками сертифікатів,

яким надано дозвіл на виділення земельних ділянок в натурі були укладені

договори оренди на земельну ділянку загальною площею 53, 28 га.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про порядок виділення в

натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток

(паїв)" для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних

часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) сільська, селищна,

міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень

зобов'язані забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених

пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про

проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу

земельних ділянок за два тижні до їх проведення, а також оприлюднити список

осіб які мають право на отримання земельної частки (паю) за 10 днів до початку

проведення розподілу земельних ділянок.

Статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що встановлення меж

земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складення

документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Земельні

ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються

межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про оренду землі"

невід"ємною частиною договору оренди є визначення меж земельної ділянки в

натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності

на земельну ділянку підтверджується державним актом, форма якого затверджується

Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що у всіх членів КСП

"Знамя" - власників сертифікатів , які виявили бажання отримати

земельну ділянку у власність в натурі та уклали договори оренди на земельні

ділянки з позивачем, на час укладення таких договорів оренди не було державних

актів на право власності на відповідні земельні ділянки, а земельні ділянки не

були виділені в натурі та не встановлено їх межі відповідно до вимог статті 11

Закону України  „Про порядок виділення в

натурі (на   місцевості) земельних

ділянок власникам земельних часток "паїв", а отже на момент укладення

вищезазначених договорів кожному з них належала лише посвідчена сертифікатом

ідеальна земельна частка (пай) в КСП "Знамя", розмір якої виражений в

умовних гектарах, встановити місцезнаходження відповідної земельної ділянки за

якою без виділення в натурі неможливо, а тому місцевий господарський суд дійшов

вірного висновку про передчасність та помилковість тверджень позивача, що саме

спірна земельна ділянка є предметом договорів оренди.

Ствердження позивача в апеляційній скарзі про те, що оскільки

відповідною організацією розпочато процес виготовлення державного акта на право

власності на спірну земельну ділянку, то виходячи зі змісту наказу Держкомзему

НОМЕР_6 від 04.05.92 р. "Про затвердження Інструкції про порядок

складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної

власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного

користування землею, договорів на право тимчасового користування

землею"   є очевидним факт, що цьому

процесу передувало перенесення меж спірної земельної ділянки в натурі, не може

вважатися обгрунтованим, оскільки відповідна землевпорядна документація, яка б

свідчила про перенесення меж спірної земельної ділянки в натурі відповідачем

суду першої інстанції не надавалась і в матеріалах справи відсутня.

Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального

кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Проте позивач, стверджуючи про наявність факту безпідставного

продовження користування першим відповідачем земельною ділянкою в контурах 53е

та 55е, обмежену земельними ділянками за кадастровими номерами з НОМЕР_7 по

НОМЕР_3 на полі 22 розпайованих земель колективної власності бувшого КСП

„Знамя" з другої половини травня до другої декади жовтня 2006р., не надав

доказів того, що особи, яких позивач вважає орендодавцями земельних ділянок з

цими кадастровими номерами  у вказаний

період часу мали право власності на ці земельні ділянки, а тому він не довів

факту самовільного захоплення відповідачами спірної земельної ділянки, у

зв"язку з чимі місцевий господарський суд цілком обгрунтовано відмовив в

задоволенні позову.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване

рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно

застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для

скасування цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 44, 101-105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р.

у справі № 11/302-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                           (підпис)                              

                                 Судді                           (підпис)                              

(підпис)