Рішення

від 17.05.2016 по справі 911/1060/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа № 911/1060/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до 1. Білоцерківської міської ради, Київська обл., м. Біла Церква

2. Малого приватного підприємства фірми «Лінко» , Київська обл., м. Біла Церква

про визнання рішення та договору недійсними, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення №90 від 25.07.2006)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.03.2016 заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі-відповідач 1) та Малого приватного підприємства фірми «Лінко» (далі-МППФ «Лінко» /відповідач 2) про:

- визнання недійсним та скасування п. 9.7. рішення Білоцерківської міської ради Київської області №928-40-VI від 28.03.2013, яким Малому приватному підприємству фірмі «Лінко» під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99 передано земельну ділянку в оренду загальною площею 0,7000 га, строком на 10 (десять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, з кадастровим номером земельної ділянки: 3210300000:07:016:0026;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за №26 від 10.04.2013, укладений між МППФ «Лінко» та Білоцерківською міською радою, який зареєстровано 26.07.2013 за №2023909 у реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області;

- зобов'язати ОСОБА_2 приватне підприємство фірму «Лінко» повернути до Білоцерківської міської ради Київської області земельну ділянку площею 0,7000 га, що знаходиться в м. Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026.

Відповідач 1 позов визнав повністю, що підтверджується поданою заявою та поясненнями представника Білоцерківської міської ради, наданими у судовому засіданні 10.05.2016.

Водночас, відповідач 2 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2016 порушено провадження у справі №911/1060/16, розгляд справи призначено на 18.04.2016.

Поряд з тим, у позовній заяві прокурором зазначено Білоцерківське міське управління юстиції у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі).

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами обставин щодо того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Білоцерківського міського управління юстиції, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18.04.2016 та 10.05.2016 розгляд означеної справи відкладався на 10.05.2016 та 17.05.2016 відповідно.

У судові засідання 18.04.2016, 10.05.2016 та 17.05.2016 представник відповідача 2 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Поряд з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа №1198/1-13 від 14.04.2016, Білоцерківська міська рада просила слухати дану справу без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 Білоцерківською міською радою було прийнято рішення №474-19-VI Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, функціональне призначення якої змінюється , відповідно до пп. 1, 2 та підп. 1.1. п. 1 якого вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, функціональне призначення якої змінюється Товариству з обмеженою відповідальністю Інтрегруп-ЛНД під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99 загальною площею 0,7000 га, терміном на 10 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, а також особі, зазначеній у підп. 1.1. п. 1 цього рішення, протягом шести місяців укласти у встановленому порядку договір оренди землі.

10.05.2012 на підставі вищезазначеного рішення між Білоцерківською міською радою та ТОВ Інтрегруп-ЛНД було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю Інтрегруп-ЛНД передано земельну ділянку за кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 під розміщення існуючої автостоянки, за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, загальною площею 0,7000 га.

Відповідно до п. 15 зазначеного правочину, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

В подальшому, 28.03.2013 Білоцерківською міською радою було прийнято рішення №928-40-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям , відповідно до підп. 1.36. п. 1, підп. 9.7. п. 9 якого скасовано підпункт 1.1. рішення міської ради від 26.01.2012 №474-19-VI Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, функціональне призначення якої змінюється та припинено договір оренди землі від 20.08.2012 №321030004000788, у зв'язку з поданням клопотання землекористувача, а також передано в оренду Малому приватному підприємству фірмі Лінко під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99, земельну ділянку загальною площею 0,7000 га, строком на 10 (десять), за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. (Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:07:016:0026)

10.04.2013 на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 №928-40-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям між Білоцерківською міською радою (далі-орендодавець) та МППФ Лінко (далі-орендар) було укладено договір оренди землі №26 (далі-договір оренди), відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 3210300000:07:016:0026 під розміщення існуючої автостоянки, за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, загальною площею 0,7000 га.

Відповідно до пп. 5 та 15 договору оренди останній укладено на термін 10 років, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

06.08.2013 договір оренди зареєстровано державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за №2023909.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі земельної ділянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі, 10.04.2013 відповідачу 2 було передано земельну ділянку по вул. Нєкрасова, 99.

Посилаючись на те, що рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 №928-40-VI прийнято з порушенням вимог ст. ст. 123, 134 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка була передана відповідачу 2 в оренду за відсутності розробленої, затвердженої технічної документації із землеустрою та без проведення земельних торгів, заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури просить суд, зокрема, визнати недійсним та скасувати п. 9.7 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №928-40-VI від 28.03.2013.

Звернення до суду із зазначеним позовом прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави, оскільки прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог закону суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, що закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Поряд з тим, звертаючись до суду в особі держави, як позивач, прокурор зазначив, що реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі здійснює центральний орган виконавчої влади - Державна інспекція сільського господарства України, повноваження щодо звернення до суду у якої відсутні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем 2 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

У відповідності до положень статей 13, 14, 19 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 12, 116, 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Однак, належних та допустимих доказів звернення відповідача 2 до міської ради із заявою про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки та, відповідно, прийняття Білоцерківською міською радою рішення про надання дозволу на розробку такої технічної документації суду не надано.

Крім того, відповідно до приписів ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття спірного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа Комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації №161 від 11.02.2016 на земельній ділянці загальною площею 0,7000 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0026, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, 19.01.2015 проінвентаризовано самочинно збудовану нежилу будівлю площею 15,1 м. кв., право власності на яку станом до 01.01.2013 не зареєстровано.

Водночас, згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 12.02.2016 №53172598 відомості про об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, відсутні.

До того ж, як слідує зі змісту договору оренди землі №26 від 10.04.2013, земельна ділянка була передана відповідачу 2 без будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Таким чином, оскільки на земельній ділянці, що була передана у користування відповідачу 2 відповідно до спірного рішення, було відсутнє будь-яке належне на праві власності МППФ Лінко нерухоме майно, беручи до уваги відсутність інших передбачених чч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України умов, що виключають проведення земельних торгів, суд дійшов висновку, що передання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:07:016:0026, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, мало здійснюватись лише за результатами проведення земельних торгів.

Проте, доказів проведення земельних торгів щодо надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:07:016:0026, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Нєкрасова, 99, суду не надано, у той час як і спірне рішення не містить жодних положень щодо проведення відповідних торгів.

Вищезазначені обставини свідчать, що рішення Білоцерківської міської ради №928-40-VI від 28.03.2013 в частині надання відповідачу 2 в оренду земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, позаяк земельну ділянку за відповідним рішенням було передано в оренду без надання дозволу на розроблення технічної документації спірної земельної ділянки та без проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтями 59, 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад і характер спірних правовідносин, оскільки земельну ділянку було передано відповідачу 2 в оренду без надання місцевою радою дозволу на розроблення технічної документації та без проведення земельних торгів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним та скасування підп. 9.7 п. 9 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №928-40-VI від 28.03.2013 з підстав його невідповідності вимогам статей 123, 134 ЗК України, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем, визнана відповідачем 1 та не спростована у встановленому порядку відповідачем 2.

Крім того, посилаючись на незаконність підп. 9.7. п. 9 рішення Білоцерківської міської ради Київської області та відсутність у договорі істотних умов, а саме: умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, позивач просить суд визнати недійсним укладений на підставі вказаного рішення договір оренди земельної ділянки №26 від 10.04.2013 з підстав статей 203, 215 ЦК України та ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Приписами статей ст. 202, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до пп. 2.1., 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі"). При цьому вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 15, ч. 3 ст. 16 Закону України Оренду землі України (у редакції, чинній на момент укладання спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Так, умовами договору оренди землі №26 від 10.04.2013 сторони погодили істотні умови такого правочину, а саме визначили: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Водночас, зі змісту договору оренди землі №26 від 10.04.2013 слідує, що положення останнього не містять умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Доказів же укладання відповідачами додаткових угод та внесення змін до спірного договору суду не надано.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи скасування підп. 9.7 п. рішення Білоцерківської міської ради Київської області №928-40-VI від 28.03.2013, на підставі якого було укладено спірний договір оренди, а також відсутність в положеннях останнього умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, як наслідок невідповідність такого правочину вимогам закону, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №26 від 10.04.2013 підлягає задоволенню з підстав її обґрунтованості та доказової підтвердженності.

Що ж до вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 повернути до Білоцерківської міської ради Київської області земельну ділянку площею 0,7000 га, що знаходиться в м. Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026, слід зазначити таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 236, ч. 1 ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пп. 2.5 та 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження.

Частиною 1 ст. 83 ЗК України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, місцезнаходження, стан та цільове призначення переданої в оренду відповідачу 2 земельної ділянки, суд дійшов висновку, що остання належить до земель комунальної власності у розмінні ст. 83 ЗК України, а тому повноваження щодо розпорядження означеними землями належать відповідному органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Білоцерківська міська рада.

З огляду наведеного, а також враховуючи визнання судом недійсним договору оренди №26 від 10.04.2013, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути до Білоцерківської міської ради Київської області земельну ділянку площею 0,7000 га, що знаходиться в м. Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів у рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 13, 14, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 21, 203, 215, 2016, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 116, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст.15, 16 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 59, 73 Закону України Про місцеве самоврядування , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати підпункт 9.7. пункту 9 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №928-40-VI від 28.03.2013, яким Малому приватному підприємству фірмі «Лінко» під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99 передано земельну ділянку в оренду загальною площею 0,7000 га, строком на 10 (десять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, з кадастровим номером земельної ділянки: 3210300000:07:016:0026.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №26 від 10.04.2013, укладений між ОСОБА_2 приватним підприємством фірмою «Лінко» та Білоцерківською міською радою, який зареєстровано 06.08.2013 за №2023909 у реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

4. ОСОБА_2 приватне підприємство фірму «Лінко» повернути до Білоцерківської міської ради Київської області земельну ділянку площею 0,7000 га, що знаходиться в м. Біла Церква по вул. Нєкрасова, 99, з кадастровим номером: 3210300000:07:016:0026.

5. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 6 735 (шість тисяч сімсот тридцять п'ять) грн 63 коп. судового збору.

6. Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «Лінко» (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30471785) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 6 735 (шість тисяч сімсот тридцять п'ять) грн 63 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.05.2016.

Суддя В.А. Ярема