Рішення

від 30.05.2016 по справі 918/1274/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 918/1274/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Конончук С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" (METAL SYSTEMS IMPEX LLP)

про визнання права власності та зобов'язання вчинення дій,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність № 07/09 від 07.09.2015 р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 15.04.2016 р.

В судовому засіданні 30 травня 2016 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" (METAL SYSTEMS IMPEX LLP) та Костопільського районного управління юстиції про визнання за позивачем права власності на будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3", загальною площею 2978,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Фабрична, будинок 2К, а також про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 11427672, проведеної 1 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, індексний номер рішення: 24957455.

Позовні вимоги обґрунтовані вибуттям з власності позивача поза його волею вищенаведеного нерухомого майна на підставі ухвали господарського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року у справі № 918/717/13, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, оскільки наведена ухвала суду була у встановленому законом порядку скасована судом апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2015 року зазначену позовну заяву від 13 жовтня 2015 року № 13/10 прийнято до розгляду суддею Політикою Н.А. та порушено провадження у справі № 918/1274/15, розгляд якої було призначено на 30 листопада 2015 року. Крім того, даною ухвалою в порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 статті 65 ГПК України, з числа відповідачів було виключено Костопільське районне управління юстиції, оскільки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" у його позовній заяві не було пред'явлено будь-яких вимог до вказаного органу.

16 листопада 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про забезпечення позову від 13 жовтня 2015 року № 14/10 (т. 1, а.с. 40-43), в якій останній просив накласти арешт на спірний об'єкт нерухомого майна - будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3", загальною площею 2978,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Фабрична, будинок 2К, шляхом заборони будь-кому вчиняти реєстрацію, перереєстрацію права власності стосовно вказаного нерухомого майна, а також заборони ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, пошкодження, знищення, розбирання, внесення до статутного капіталу юридичних осіб цієї нерухомості.

Ухвалою суду від 18 листопада 2015 року вищезазначену заяву позивача було задоволено. Накладено арешт на дану нерухомість, заборонено будь-кому вчиняти реєстрацію, перереєстрацію права власності стосовно вказаного нерухомого майна, а також заборонено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, пошкодження, знищення, розбирання, внесення до статутного капіталу юридичних осіб зазначеної будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки.

У судовому засіданні 30 листопада 2015 року у зв'язку з необхідністю витребування у Реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області реєстраційної справи щодо спірної нерухомості оголошувалася перерва до 7 грудня 2015 року.

Ухвалою суду від 7 грудня 2015 року розгляд справи, з урахуванням приписів Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазької конвенції 1965 року), було відкладено на 16 травня 2016 року, а провадження у справі - зупинено до вищенаведеної дати.

У той же час позивач з наведеною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 7 грудня 2015 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року оскаржувану ухвалу господарського суду Рівненської області від 7 грудня 2015 року в частині зупинення провадження у справі до 16 травня 2016 року скасовано, в іншій частині ухвали - апеляційне провадження припинено, а справу № 918/1274/15 передано на розгляд господарському суду Рівненської області.

21 січня 2016 року разом з супровідним листом Рівненського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року № 01-32/918/1274/15/154/16 матеріали справи № 918/1274/15 повернуто до господарського суду Рівненської області.

16 травня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява відповідача від 16 травня 2016 року про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів (т. 1, а.с. 167). Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 16 травня 2016 року оголошувалася перерва до 30 травня 2016 року. Слід також зазначити, що в даному судовому засіданні представник відповідача відмовився від поданого ним клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів та просив не розглядати його по суті.

До початку призначеного судового засідання від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від 30 травня 2016 року, в якому останній повідомив про те, що цивільні права позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" не порушувались та не піддавались сумніву. Відтак, останнє, з огляду на приписи статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" в задоволенні його вимог.

У судовому засіданні 30 травня 2016 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявної у матеріалах справи копії витягу про державну реєстрацію прав від 18 травня 2012 року, виданого комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (т. 1, а.с. 20), власником будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Фабрична, будинок 2К, на момент видачі даного документа було ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на підставі договору виділу нерухомого майна від 21 березня 2012 року № 512.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" заборгованості за договором підряду від 16 квітня 2011 року в сумі 829 308 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 травня 2013 року порушено провадження у справі № 918/717/13 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

12 червня 2013 року до господарського суду Рівненської області представник відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" подав заяву про затвердження укладеної між сторонами мирової угоди, а також текст самої мирової угоди від 12 червня 2013 року, підписаної представниками сторін.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року у справі № 918/717/13 було затверджено дану мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, а провадження у справі - припинено.

За умовами даної мирової угоди ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" визнало заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 в сумі 829 308 грн. 40 коп.

У тексті даної мирової угоди сторони ствердили, що заборгованість виникла внаслідок невиконання зобов'язань ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" по проведенню розрахунків за договором підряду від 16 квітня 2011 року за виконані будівельно-монтажні роботи за адресою: місто Костопіль, вулиця Фабрична, будинок 2-К, а саме: ремонт покрівлі, облаштування промплощадки, виконання електромонтажних робіт для підключення обладнання, виконання освітлення цеху, бетонування підлоги та виконання фундаментів під виробниче обладнання, встановлення вікон та виконання інших робіт для забезпечення роботи виробничого цеху ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на суму 2 102 864 грн. 47 коп.

Також сторони цієї мирової угоди дійшли згоди, що ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" в рахунок погашення боргу в сумі 829 308 грн. 40 коп. перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 передає йому у власність належну вищенаведеній юридичній особі будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2978,3 кв. м. за адресою: Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Фабрична, будинок 2К, та визнає його право власності на вказане майно.

Сторони також дійшли згоди, що вартість зазначеної будівлі фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. В« 1-3В» загальною площею 2 978,3 кв. м. складає 829 308 грн. 40 коп.

У вказаній мировій угоді, затвердженій господарським судом Рівненської області, також було вказано, що з моменту її затвердження право власності ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на вказане у цій мировій угоді майно припиняється, державна реєстрація анульовується. У той же час Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 погоджується прийняти у власність дану будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки, право власності на яку в даної особи виникає з моменту набрання чинності цією мировою угодою. Також згідно даної мирової угоди ОСОБА_1 обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" зобов'язалося провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав та усунути будь-які перешкоди, зокрема забезпечити виключення з Державного реєстру прав записів про заборони відчуження нерухомого майна, якщо такі виникнуть на момент виконання цієї мирової угоди.

Сторони цієї мирової угоди також заявили, що ні в процесі укладання мирової угоди, ні в процесі її виконання, не будуть і не можуть бути порушені їх права та права третіх осіб.

Судом встановлено, що право власності на вищенаведене майно 8 липня 2013 року було зареєстровано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) серія та номер: 3762589, виданого 9 липня 2013 року. Дана реєстрація була здійснена на підставі вищенаведеної ухвали господарського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року у справі № 918/717/13, якою було затверджено укладену між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 мирову угоду в цій справі.

З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому право власності на спірну будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2 978,3 кв. м. було у встановленому законом порядку набуто Приватним підприємством "Сабатіні" на підставі передачі цього майна ОСОБА_6 до статутного капіталу наведеної юридичної особи.

Державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за Приватним підприємством "Сабатіні" була проведена 5 серпня 2013 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень серія та номер: 4788991, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_8

12 лютого 2014 року право власності на вищенаведену будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. "1-3" загальною площею 2 978,3 кв. м. було у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_9 у зв'язку з виходом останнього з числа власників приватного підприємства "Сабатіні" та виділом відповідної частки в майні цієї юридичної особи. Факт реєстрації права власності ОСОБА_9 на спірне нерухоме майно підтверджується відповідним рішенням про реєстрацію прав та їх обтяжень серія та номер: 10849931, виданим 12 лютого 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_8

В той же час у зв'язку з укладенням між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" (покупець) договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, серія та номер: 974, виданий 1 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, право власності на цей об'єкт нерухомості 1 жовтня 2015 року було зареєстровано за відповідачем (номер запису про право власності: 11427672).

Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах даної справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 21-23).

Відтак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів скасування ухвали суду від 26 червня 2013 року у справі № 918/717/13, якою було затверджено укладену між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 мирову угоду (за якою спірну нерухомість було передано у власність останнього), саме на час проведення вищезазначених реєстраційних дій, зокрема, реєстрації за цією особою права власності на вищезгадане майно, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними у встановленому законом порядку вищевказаних правочинів, за якими це майно в результаті було передано кінцевому набувачу - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс", суд дійшов висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем цього майна.

У той же час судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року у справі № 918/717/13 про затвердження укладеної між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 мирової угоди (за якою останній набув у власність спірне нерухоме майно) та припинення провадження у справі було скасовано. Вказана постанова суду апеляційної інстанції на час розгляду даної справи набрала законної сили та не була скасована.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13 та від 30 вересня 2014 року у справі № 43/440-6/231).

Судом встановлено, що у даній справі має місце випадок, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України, а саме: майно вибуло з володіння позивача не з його волі на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.

Обґрунтовуючи даний позов, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" посилалося на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, у зв'язку з чим останнє, враховуючи невизнання відповідачем права власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на це майно, має право на визнання за ним такого права власності у судовому порядку на підставі статей 388 та 392 ЦК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що даний позов може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі, а також у разі втрати таким власником правовстановлюючих документів на майно. При цьому, відповідачем у такому позові є третя особа, яка або заявляє про свої права на річ, або не пред'являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Судом встановлено, що у відзиві ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" на позовну заяву від 30 травня 2016 року, а також його представник у судовому засіданні 30 травня 2016 року, повідомили про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна. У той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем оспорюється чи не визнається право власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на спірну будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. В« 1-3В» загальною площею 2 978,3 кв. м. в розумінні статті 392 ЦК України. Також у вказаному відзиві відповідача відсутні і посилання на те, що останній є дійсним власником цього майна, що може опосередковано свідчити про заперечення ним прав позивача на дане майно, а викладена лише правова позиція про добросовісність набуття зазначеної нерухомості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" та фактичне володіння нею.

Відтак, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" не було доведено належними та допустимими доказами факту вчинення відповідачем дій, які б могли свідчити про оспорювання чи невизнання останнім права власності позивача на спірне нерухоме майно, що виключає правомірність вищезазначених позовних вимог до вказаного відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності правових підстав для визнання права власності на нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України за відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем такого права, викладена у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2012 року у справі № 3-145гс11.

Крім того, статтею 392 ЦК України також передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у разі, зокрема, втрати ним документа, який засвідчує його право.

Водночас позивачем не було надано суду жодних доказів втрати правовстановлюючого документа на спірне майно, а також і доказів звернення до відповідних реєструючи органів із заявою про реєстрацію за ним права власності на будівлю фанерувального цеху та цеху машинної обробки літ. В« 1-3В» загальною площею 2 978,3 кв., у тому числі у зв'язку з набранням чинності постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 918/717/13, якою було скасовано ухвалу господарського суду Рівненської області від 26 червня 2013 року у цій справі, на підставі якої спірне майно вибуло з володіння позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що посилання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" на статтю 392 ЦК України як на підставу своїх вимог (в частині, що передбачає, зокрема, можливість визнання права власності у разі втрати правовстановлюючого документа), є необґрунтованими.

Беручи до уваги відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 11427672, проведеної 1 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, індексний номер рішення: 24957455, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про визнання права власності.

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Зважаючи на все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, зокрема, заперечення чи невизнання останнім права власності позивача на спірне нерухоме майно, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось", у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2016 року.

Суддя Політика Н.А.