Ухвала

від 21.11.2016 по справі 918/1274/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 листопада 2016 року Справа № 918/1274/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіСтратієнко Л.В. суддівВовка І.В., Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" нарішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі№ 918/1274/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сістемз Імпекс" (METAL SYSTEMS IMPEKS LLP) про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року.

До касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру після 01 вересня 2015 року становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 4 Закону із позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У зв'язку із тим, що позов було подано до господарського суду 13 листопада 2015 року, а позивач просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року, то при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір як за вимогою немайнового характеру (зобов'язання вчинити дії) - 1 461,60 (120% від 1218,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року)), так і за вимогою майнового характеру (визнання права власності) - 13 519, 12 грн (120 % від (751 062,00 грн x 1,5%:100% = 11 265,93 грн)), а всього 14 980,72 грн.

Проте, касаційна скарга позивача судовим збором не оплачена, натомість ним було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що на момент подачі цієї касаційної скарги ТОВ "Селадон-Рось" не може здійснити оплату судового збору у зв'язку з тяжким фінансовим станом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з тим, в силу вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір", особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору.

Оскільки клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами, то відсутні правові підстави для відстрочки сплати судового збору у даному випадку, а отже у задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Також, разом із касаційною скаргою позивачем було подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових актів, однак, з огляду на невиконання скаржником вимог ст. 111 ГПК України, дане клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не підлягає розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що ухвалою Вищого господарського суду України від 13 жовтня 2016 року йому уже поверталася його касаційна скарга на підставі п. п . 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 (касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку та до скарги не додані докази сплати судового збору).

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" про відстрочення сплати судового збору відхилити.

Касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі № 918/1274/15 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось".

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова