Рішення

від 07.06.2016 по справі 902/333/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2016 р. Справа № 902/333/16

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика"

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Центр"

про стягнення 7776,11 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 10.03.16р.)

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" 7776,11 грн., в тому рахунку 354,15 грн. 3% річних, 7421,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважного представника у судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.04.2016р. та про відкладення розгляду справи від 19.05.2016р. направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою, вказаною в позовній заяві, а саме: вул. Ватутіна, 1, м. Вінниця, 21011. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 23, 44). Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представників позивача, відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у їх відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

26.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Корсика" (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Центр" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №260001 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предметом даного договору є товар, найменування, кількість та вартість якого зазначена в рахунках-фактурах, що видаються на замовлення партії товару.

Згідно п. 1.2. Договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити товар, отриманий по видатковій накладній згідно рахунку-фактури, яка видається для Покупця в кожному окремому випадку отримання товару.

В розділі 2 Договору сторони погодили, що товар відпускається продавцю на підставі видаткової накладної згідно рахунка-фактури; умови постачання - самовивіз товару покупцем зі складу продавця; право власності на товар у покупця виникає з моменту його отримання уповноваженим представником покупця або передачі транспортній організації для перевезення; оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в строк, визначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар за якістю, асортиментом та кількістю; оплатити товар в розмірах і терміни, установлені договором.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.03.2016р. по справі № 902/102/16 в позові про стягнення заборгованості за договором № 260001 в частині стягнення 4000,00 грн. основного боргу відмовлено. Провадження у справі у частині стягнення 2009,99 грн. основного боргу припинено по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позов в частині стягнення 5230,97 грн. пені залишено без розгляду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відповідач станом на 22.02.2016р. погасив суму боргу за договором № 260001 від 26.01.2015р. зокрема 15.05.2015р. - 1000 грн., 29.05.2015р. - 1000 грн., 05.06.2015р. - 6000 грн., 15.06.2015р. - 2000 грн., 24.11.2015р. - 3000 грн., 15.01.2016р. - 2000 грн., 20.01.2016р.- 2000 грн., 22.02.2016р. - 2009,99 грн., що стверджується банківськими виписками (а.с. 28-35).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення річних, інфляційних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань по оплаті основного боргу у сумі 7776,11 грн. за загальний період з 27.01.2015р. по 22.02.2016р.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або приймання товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6 Договору сторони, згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних стверджуються рішенням суду у справі № 902/102/16 від 17.03.2016р., договором купівлі-продажу № 260001 від 26.01.2015р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню в сумі 6880,40 грн. інфляційних втрат за загальний період з 28.01.2015р. по 22.02.2016р. відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі «Ліга Закон», та в межах заявлених позовних вимог в сумі 354,15 грн. 3% річних за загальний період з 28.01.2015р. по 22.02.2016р. на підставі ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 7234,55 грн., з яких:

інфляційні втрати - 6880,40 грн.;

3 % річних - 354,15 грн.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на послуги адвоката у сумі 2500 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги № б/н від 18.03.2016р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 № 1855 від 26.02.2010р., квитанцією до прибуткового касового ордера № 14/16 від 18.05.2016р., довіреністю № б/н від 10.03.2016р., а тому підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2325,89 грн. витрат на послуги адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1282,03 грн. судового збору та 2325,89 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 7234,55 грн.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Центр" (вул. Ватутіна, 1, м. Вінниця, 21011, ідентифікаційний код 31909628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Корсика" (вул. Гонти, 24-а, м. Вінниця, 21022, ідентифікаційний код 36967155) 354,15 грн. 3% річних, 6880,40 грн. інфляційних втрат, 1282,03 грн. судового збору та 2325,89 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 541,56 грн. відмовити.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 13 червня 2016 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Ватутіна, 1, м. Вінниця, 21011)