Постанова

від 08.06.2016 по справі 817/334/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2016 р.Р і в н е 817/334/16 17год. 05хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т АН О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «П» № НОМЕР_1 від 04.01.2016, відповідно до якого підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42628015 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що висновки, описані фіскальним органом в акті перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству. Зокрема, у позивача були відсутні підстави для включення суми отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі 18051698,44 грн. до складу інших доходів за 2014 рік, оскільки ТОВ КУА «Прайм-Тайм» на момент надання позики було платником податку на загальних підставах. Крім того, як зазначили представники позивача, виробнича собівартість продукції підприємства не була завищена на вартість зворотних відходів протягом 2012-2014 років на суму 20683615,46 грн., оскільки підприємство зменшувало вартість готової продукції на суму склобою шляхом використання бухгалтерського запису, що є оберненим, але тотожним, до загальноприйнятого. І це не є порушенням з боку платника податку. Представники ПрАТ «Рокитнівський склозавод» вказали на той факт, що витрати на оплату наданих послуг ФОП ОСОБА_5 були включені позивачем до складу валових витрат цілком на законних підставах, тому що консультаційні послуги були надані підприємцем поза його робочим часом на посаді технічного директора ПрАТ «Рокитнівський склозавод», підтверджені належним чином оформленими документами.

Щодо віднесення до витрат вартості придбаних піддонів, листів, отриманого склобою від ТОВ «Укрсклотрейд» на суму 2716605 грн., то представники позивача пояснили суду, що контролюючий орган зробив висновок про неправомірність включення таких витрат до складу валових витрат лише на підставі акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд». Крім того, у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі № 817/1643/14, яке залишене в силі апеляційною та касаційною інстанціями, встановлений факт використання придбаного позивачем у ТОВ «Укрсклотрейд» товару у господарській діяльності, наявності реальних правовідносин між контрагентами та підтвердження таких господарських операцій належним чином оформленими документами.

Щодо віднесення до витрат вартості придбаного склобою від ТОВ «Перша Українська скляна компанія» на загальну суму 326362 грн., то представники ПрАТ «Рокитнівський склозавод» вказали про те, що фіскальним органом при перевірці не були взяті до уваги підтверджуючі господарські операції з контрагентом документи.

За таких обставин, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та безпідставним, а тому просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області проти позову заперечив, вказав на той факт, що в порушення вимог законодавства позивачем до складу інших доходів за 2014 рік не включено суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 18051698 грн., що залишилася неповерненою станом на 31.12.2014, отриманої від особи, яка мала право застосовувати ставку податку на прибуток нижче ніж встановлено пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України.

Крім того, представник фіскального органу зазначив, що підприємством не зменшено собівартість продукції на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, внаслідок чого завищено задекларовані показники у рядку 05.1 СВ декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 20674609 грн. На думку представника Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області, підприємством неправомірно віднесено до валових витрат вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_5, оскільки враховуючи обсяг робіт, зазначений у актах виконаних робіт, специфіки виробничого процесу, дана особа не могла виконувати одночасно свої посадові обов'язки технічного директора цього ж підприємства та роботи по ремонту склоформуючих машин, заміну механізмів.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд», то представник відповідача у судовому засіданні вказав на те, що такі відносини не носять в собі господарський характер, відсутнє реальне вчинення господарських операцій, оскільки звіркою з ТОВ «Укрсклотрейд» документально не підтверджено реальність господарських відносин з ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», у ТОВ «Укрсклотрейд» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Тому, контролюючий орган вважає, що позивач безпідставно завищив валові витрати по вказаних операціях на суму 2716605 грн.

Крім того, на думку відповідача, господарські відносини позивача з ТОВ «Перша Українська скляна компанія» не носять реального характеру та не підтверджені необхідними документами. Тому, представник відповідача просить суд в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «П» № НОМЕР_1 від 04.01.2016 відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що відповідно до направлень від 02.06.2015 №№78/22, 79/22, 80/22, 81/17, відповідно до плану-графіка на III квартал 2015 року, фахівцями Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка ОСОБА_4 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод», за результатами якої складено ОСОБА_1 «Про результати планової документальної перевірки ОСОБА_4 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» код ЄДРПОУ 00293462 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р. від 21.07.2015 №125/17-14/22/00293462 (далі - ОСОБА_1 перевірки від 21.07.2015) (т. І а.с.22-120).

На підставі ОСОБА_1 перевірки від 21.07.2015 фіскальним органом прийняте, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 форми «П» №0000492200 (т. І а.с. 121).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Рівненській області зі скаргою від 20.08.2015 №01-03/2499, в якій просив скасувати такі рішення повністю.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято рішення від 16.10.2015 №338/10с/17-00-10-04-04/173, яким податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 форми «П» №0000492200, форми «Р» №0000442200, форми «В1» №0000472200, форми «В4» №0000482200 залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

У подальшому, позивач звернувся зі скаргою від 29.10.2015 №01-03/3122 до ДФС України про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2015 форми «П» №0000492200, форми «Р» №0000442200, форми «В1» №0000472200, форми «В4» №0000482200, за результатами розгляду якої ДФС України вирішила провести на підприємстві документальну позапланову перевірку з питань, що стали предметом оскарження.

На виконання рішення ДФС України від 03.12.2015 №25845/6/99-99-10-01-01-25, фахівцями Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка ОСОБА_4 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод», за результатами якої складено ОСОБА_1 «Про результати позапланової документальної перевірки ОСОБА_4 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» код ЄДРПОУ 00293462 за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р. з питань, викладених у скарзі, поданої до ДФС України» від 18.12.2015 №255/17-14/22/00293462 (далі іменується - ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015).

На підставі ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015 фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016, що є предметом оскарження у даній справі, форми «П» №0000082200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42628015 грн. 00 коп. (т. І а.с.225).

Сарненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області зробила висновок про порушення ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» вимог законодавства, внаслідок чого було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в розмірі 42628015 грн., в тому числі в результаті:

1. невключення суми отриманої поворотної фінансової допомоги від ТОВ «КУА «Прайм-Тайм» в розмірі 18051698,44 грн. до складу інших доходів за 2014 рік;

2. завищення собівартості виготовленої продукції на суму вартості зворотних відходів на суму 20674609 грн.;

3. віднесення до витрат послуг, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на суму 858742 грн.;

4. віднесення до витрат вартості склобою, придбаних піддонів, листів від ТОВ «Укрсклотрейд» на суму 2716605 грн.;

5. віднесення до витрат вартості склобою, отриманого від ТОВ «Перша Українська скляна компанія» на суму 326362 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Щодо невключення ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» суми отриманої поворотної фінансової допомоги від ТОВ «КУА «Прайм-Тайм» в розмірі 18051698,44 грн. до складу інших доходів за 2014 рік, то судом встановлено наступне.

Між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» (Позичальник) та ТОВ «КУА «Прайм-тайм» (Позикодавець) укладено Договір безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі № 32 від 26.12.2014, відповідно до якого Позикодавець надає Позичальнику позику в сумі 50000000 грн. з метою створення та реалізації останнім програм по проведенню економічно доцільних господарських операцій (т. ІІ а.с.73).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача станом на 31.12.2014 по рахунку 60.1.1 «Короткострокові позики» обліковувалася заборгованість перед ТОВ «КУА «Прайм тайм» в розмірі 18051698,44 грн.

Згідно з твердженнями фіскального органу, ТОВ «КУА «Прайм тайм» мало право застосовувати ставку податку на прибуток в розмірі 10% (код пільги з податку на прибуток 11020294), оскільки згідно з інформацією системи ІС «Податковий блок» даним товариством подано Додаток ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до рядка 03 та рядків 06.4.13 та 06.4.14 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки, сума перевищення суми прибутків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, над сумою збитків від таких операцій оподатковується за ставкою, визначеною п.151.4 ст. 151 Податкового кодексу України. За таких обставин, відповідно до позиції контролюючого органу, позивач зобов'язаний був включити суму неповерненої станом на 31.12.2014 фінансової допомоги в розмірі 18051698,44 грн. до складу інших доходів за 2014 рік.

Однак, суд не погоджується з таким висновком Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до п.151.4 ст. 151 Податкового кодексу України ставка податку на прибуток становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного відповідно до пунктів 153.8 та 153.9 статті 153 цього Кодексу за операціями з цінними паперами та деривативами.

Дана редакція вказаної норми діяла до 03.08.2014, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VІІ, відповідно до якого пункт 151.4 статті 151 Податкового кодексу України виключений.

Тобто, з 03.08.2014 по 31.12.2014 операції з цінними паперами оподатковуються за основною ставкою податку на прибуток - 18 відсотків, відтак і на момент підписання Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги від 26.12.2014 № 32 та на момент отримання самої допомоги - 29.12.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Прайм тайм» було платником податку на прибуток на загальних підставах та не мало пільги з даного податку, про що було зазначено в пункті 10.4 Договору та підтверджено податковою декларацією ТОВ «КУА «Прайм тайм» з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та листом самого товариства (т. ІІІ а.с.6-11).

За таких обставин, безвідсоткова поворотна фінансова допомога, отримана ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» від ТОВ «КУА «Прайм тайм», яке є платником податку на прибуток за ставкою, не нижчою, ніж установлена пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України. Тому, у позивача були відсутні правові підстави для включення неповерненої суми поворотної фінансової допомоги до складу інших доходів на підставі пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Суд прийшов до висновку, що ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» правомірно обліковував заборгованість перед ТОВ «КУА «Прайм тайм», яка утворилася станом на 31.12.2014 у розмірі 18051698,44 грн., на рахунку 60.1.1 «Короткострокові позики», а твердження фіскального органу про заниження позивачем доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на вказану суму, є безпідставним та документально необгрунтованим.

Щодо висновку Сарненської ДПІ ГУ ДФС у Рівненській області про завищення позивачем собівартості виготовленої продукції на суму вартості зворотних відходів на суму 20674609 грн., то суд вказує на наступне.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, в тому числі прямих матеріальних витрат.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8. статті 138 ПК України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.13 ст.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО-16), собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі - П(С)БО-9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.

Згідно з п.11 П(С)БО-16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п.12 П(С)БО-16 прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті II цього Положення (стандарту).

Пунктом 5 П(С)БО-9 передбачено запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 8. П(С)БО-9 передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 25 П(С)БО-9). Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291:

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні....

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання), відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено Рахунок 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій із запасами підтверджена Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 (додаток 3 «Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій із запасами»):

Дт 23 Кт 20 Витрачено запаси у виробництво

Дт 20 Кт 23 Оприбутковано відходи виробництва

Дт 26 Кт 23 Оприбутковано готову продукцію, виготовлену на підприємстві

Дт 90 Кт 26 Списано собівартість продукції

Судом встановлено, що використання ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» запису Дт 23 Кт 20 (сторно) є тотожним запису Дт 20 Кт 23.

Записи, зроблені ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» Дт 23.8.2 Кт 20.1 сторно; Дт 23.8.4 Кт 20.1 сторно - свідчать про зменшення виробничої собівартості виготовленої продукції на вартість зворотних відходів.

Таким чином, в бухгалтерському обліку підприємства оприбуткування вартості готової продукції підприємство здійснює без вартості зворотних відходів ( Дт26 К23). Собівартість проданої готової продукції, як наслідок, також відображається без вартості зворотних відходів (Дт 90 Кт 26).

Даний факт підтверджений дослідженими судом документами, а саме: актами використання звареної скломаси для виготовлення скляних виробів за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 та Звітами бухгалтерських проведень (Бухгалтерськими довідками) з оприбуткування зворотних відходів за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 (т. ІІІ а.с.32-59).

За таких обставин, на переконання суду, позивачем зменшувалася виробнича собівартість виготовленої продукції на вартість зворотних відходів, а тому висновок фіскального органу про завищення ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» собівартості виготовленої продукції на суму вартості зворотних відходів в розмірі 20674609 грн., в тому числі за 2012 рік - 6866109 грн., за 2013 рік - 7104986 грн., за 2014 рік - 6703514 грн., є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наявні в матеріалах справи докази та передбачені законодавством норми.

Щодо віднесення до витрат вартості послуг, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на суму 858742 грн., то суд вказує наступне.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами за її наслідками первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому на підставі пп. «г» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку включаються до складу інших витрат, якщо вони отримані для забезпечення господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 17.12.2010 між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладений Договір про надання послуг № 1, відповідно до якого підприємець - виконавець зобов'язується надати консультаційні послуги з ремонту, монтажу і діагностики технологічного обладнання.

До вказаного Договору укладено Додаткову угоду № 1 від 31.12.2011, відповідно до чого дія Договору №1 від 17.12.2010 продовжена до 31.12.2012.

Крім того, 03.01.2013 між тими ж сторонами укладений Договір про надання послуг № 15, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності й керування. 31.12.2013 був укладений Договір №15/2014 щодо надання аналогічних послуг на 2014 рік (т. ІІІ а.с.156, 178-180, 211-213).

В період з ІІ кварталу 2012 року по ІV квартал 2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 надані послуги по консультуванню позивача: щодо ремонту склоформуючих машин, щодо діагностики інспекційних машин та їх налагодження по критичним бракам склотари, щодо тестування склопляшки нового зразка на загальну суму 848036 грн. (всупереч зазначеній в акті перевірки сумі 858742 грн.), що підтверджено належним чином оформленими актами приймання-передачі наданих послуг (т.ІІІ а.с.157-177, 181-210, 214-216).

Посилання фіскального органу на неможливість надання послуг по ремонту склоформуючих машин, заміни механізмів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 при одночасному перебуванні на посаді технічного директора ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

10.09.2007 ОСОБА_5, директора з питань виробництва було переведено на посаду технічного директора.

10.12.2008 ОСОБА_5 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Суд досліджуючи у судовому засіданні зміст посадової інструкції технічного директора ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» - ОСОБА_5, прийшов до висновку про те, що посадові обов'язки технічного директора не містять в собі перелік наданих послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Крім того, дані послуги стосувалися надання консультацій, а не виконання робіт по ремонту склоформуючих машин, як про це зазначають перевіряючі в акті перевірки.

Наявні в матеріалах справи табелі обліку використання робочого часу (т. ІV а.с.1-71), на які зсилається відповідач, і зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_5 в дні надання консультаційних послуг перебував на роботі, як технічний директор ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», не можуть свідчити про те, що в останнього була відсутня можливість надавати такі послуги в якості фізичної особи-підприємця відповідно до умов укладених договорів.

ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» є підприємством з безперервним циклом виробництва, тому консультаційні послуги щодо ремонту склоформуючих машин, щодо діагностики інспекційних машин та їх налагодження по критичним бракам склотари, щодо тестування склопляшки нового зразка надавалися за необхідності без будь-якого обмеження в днях та часі з метою недопущення безпідставного простою у роботі обладнання, та без впливу на безпосереднє виконання ОСОБА_5 посадових обов'язків технічного директора.

Тому, висновок фіскального органу про неможливість надання послуг в такому обсязі одночасно з виконанням посадових обов'язків технічного директора не підтверджений належними і допустимими доказами та спростовується фактичними обставинами справи.

За таких обставин, позивач обґрунтовано, правомірно та на підставі належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку відніс витрати по придбанню консультаційних послуг, які були використані у господарській діяльності позивача, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в розмірі 848036 грн. до складу валових витрат.

Крім того, суд зазначає, що всупереч наявним первинним документам, що підтверджують надання послуг вищевказаним підприємцем в розмірі 848036 грн., фіскальний орган в акті перевірки робить висновок про неправомірність віднесення до складу валових витрат по даних господарських операціях витрат в розмірі 858742 грн., включивши в дану суму витрати самого підприємця ОСОБА_5 в розмірі 10706 грн., понесені при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» (т. ІІІ а.с.218-221).

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат вартості склобою, придбаних піддонів, листів від ТОВ «Укрсклотрейд» на суму 2716605 грн., то суд вказує на наступне.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Так, судом встановлено, що між ТОВ ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Укрсклотрейд» склалися фінансово-господарські відносини на умовах домовленості відповідно до укладеного договору поставки №82 від 20.02.2012 року (доповнення до договору №2 від 03.05.2012року, №3 від 01.07.2012року, №4 від 02.07.2012 року) (т. ІІ а.с.103-116).

На виконання умов вищевказаного договору та доповнень до нього ТОВ «Укрсклотрейд» поставило товарно-матеріальні цінності - склобій змішаний очищений, листовий очищений , змішаний брудний, для ПрАТ «Рокитнівський скляний завод». Крім того, на виконання умов договору купівлі-продажу №101/04 від 01.12.2011 ТОВ «Укрсклотрейд» здійснено поставку піддонів, листів поліпропіленових гофрованих для позивача. В загальному, поставка згідно вказаних договорів здійснена на суму 2 716 605 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2012 року на суму 805671 грн., ІV кв. 2012 року на суму 1 658 453 грн., за 2013 рік на суму 252481 грн., що підтверджено видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 64, 63, 31. Відповідно, до складу валових витрат включений вищевказаний загальний розмір придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Укрсклотрейд».

Розрахунки між сторонами проводилися частково у безготівковому порядку та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до підписаних угод від 30.06.2012 (на суму 2512478,26 грн.), 30.09.2012 (на суму 1465822,10 грн.), 31.10.2012 (на суму 242308,06 грн.), 31.12.2012 (на суму 1744195,27 грн.).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося згідно вищевказаних договорів та проводилося за рахунок ТОВ «Укрсклотрейд», а саме автомобільним транспортом, що підтверджено товарно-транспортними накладними (наявність яких не заперечується відповідачем). Платником надані договори поставки, договори оренди транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Укрсклотрейд», які досліджувалися при перевірці перевіряючими, зауважень до змісту та форми у яких не було.

Крім того, суд встановив, що Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» є підприємство, діяльність якого полягає у виробництві склотари. Тому, поставка на підприємство - склобою, піддонів, листів поліпропіленових гофрованих від ТОВ «Укрсклотрейд» безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд», що були досліджені контролюючим органом при перевірках, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що було підтверджено представником Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області у судовому засіданні. Як вбачається з актів перевірки від 21.07.2015 та 18.12.2015, відповідачем детально описано господарські операції ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з ТОВ «Укрсклотрейд» з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента ТОВ «Укрсклотрейд» товару у власній господарській діяльності.

Висновки перевіряючих в актах перевірки ґрунтуються на тому, що наявні належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише необґрунтованими припущеннями.

Твердження перевіряючих про відсутність зміни реального стану позивача за наслідками правовідносин з ТОВ «Укрсклотрейд» ґрунтується на позиції, викладеній перевіряючими в акті Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» (код ЄДРПОУ 37962383) за період з 01.11.2011 по 31.07.2013 щодо господарських відносин з платниками податків», де зроблено висновки, що «оскільки на ТОВ «Укрсклотрейд» не встановлені достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників».

Актом констатовано, що «у ТОВ «Укрсклотрейд» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання робіт (товарів, послуг) у підприємств-постачальників та операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період з 22.01.2008 року по 30.06.2013 року в розумінні ст.22, п.п.48.5.1 п.48.5 ст.48, ст.134. п.138.1 ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Звіркою ТОВ «Укрсклотрейд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 по 31.07.2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки».

Суд не може погодитися з позицією відповідача, згідно з якою акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» є доказом безтоварності господарських операцій позивача з даним контрагентом за грудень 2011 року - лютий 2013 року, враховуючи наступне.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання валових витрат позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року по справі №826/2106/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 року, дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м.Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд», за результатами якої складено акт №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року - визнано протиправними (т. ІІ а.с.155-169).

Крім того, Сарненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області в актах перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зсилається на зміст та витяги з постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління у м. Києві від 07.02.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з питань правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд» за період з 01.11.2011 по 31.07.2013, де зазначено про відсутність реальності вчинення господарських відносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» (т. ІІ а.с.214-234), та на витяг з кримінального провадження №32013110000000246, де зроблений висновок про заниження ТОВ «Укрсклотрейд» суми податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що на підставі вказаної постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління у м. Києві від 07.02.2014 Сарненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області вже була проведена перевірка, оформлена актом № 198/22/00293462 від 22.04.2014 (т. ІІ а.с.8-72). Дії фіскального органу щодо коригування показників позивача з ПДВ в електронній базі даних податкової інспекції за наслідками перевірки, які стосувалися саме правовідносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» за період з 01.11.2011 по 31.07.2013, були визнані протиправними відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі № 817/1643/14, яка залишена без змін відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 № Л/800/50344/14 у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено (т. ІІ а.с.170-195).

Одночасно, як в постанові Рівненського окружного адміністративного суду, так і в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду зазначено, що ОСОБА_1 перевірки № 198/22/00293462 від 22.04.2014 констатовано, що позивачем для проведення перевірки було надані всі необхідні первинні документи та, що в акті перевірки, відповідачем детально описано господарські операції ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з TOB «Укрсклотрейд» з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента TOB «Укрсклотрейд» товару у власній господарській діяльності.

Крім того, кримінальне провадження №32013110000000246 (на яке посилається фіскальний орган в акті перевірки) було об'єднане в одне провадження та присвоєно номер № 32013110000000174, у якому проводилося досудове розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків за ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ «Укрсклотрейд», за результатом чого прийнято постанову від 25.07.2014 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України (т. ІІІ а.с.1-4).

Суд акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, суд вказує, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, які були підставою для формування валових витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Тому, в разі наявності в контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем та ТОВ «Укрсклотрейд» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем не доведено, що господарські операції між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Укрсклотрейд» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин, ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрсклотрейд» в загальній сумі 2716605 грн., в тому числі : ІІІ кв.2012 року в 805 671 грн. , ІV кв.2012 року в сумі 1 658 453 грн, 2013році 252 481грн., оскільки реально вчинені господарські операції підтверджені належним чином оформленими документами.

Щодо правомірності віднесення до валових витрат вартості склобою, отриманого від ТОВ «Перша Українська скляна компанія» на суму 326362 грн., то судом встановлено наступне.

Між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Перша українська скляна компанія» укладений договір №890 від 27.06.2014 з додатковими угодами №1 від 24.09.2014, №2 від 14.10.2014, № 3 від 29.10.2014,№4 від 03.11.2014, відповідно до чого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» склобій змішаний очищений.

На виконання умов договору ТОВ «Перша українська скляна компанія» здійснило поставку склобою на загальну суму 326362 грн., що підтверджено дослідженими під час перевірок видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, картками надходження товарно-матеріальних цінностей, зауважень до яких у перевіряючих не виникало (т. ІІ а.с.89-101).

Розвантаження поставленого ТОВ «Перша українська скляна компанія» склобою змішаного здійснювалося на території ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» власними силами, зокрема, вантажниками транспортного цеху.

Відповідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК не включаються до складу валових витрат «витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку».

Судом встановлено, що під час перевірки на підтвердження господарських операцій позивача з TOB «Перша українська скляна компанія» були надані всі необхідні первинні документи, зокрема, договір та додаткові угоди до нього, видаткові накладні, податкові акладні, акти вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, про що відповідачем зазначено в ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015, та інші підтверджуючі документи такі як: рахунки-фактури, приходні накладні, картки надходження товарно-матеріальних цінностей, лабораторні аналізи, картки складського обліку та комісійні акти по переробці сировини для приготування шихти, які в повній мірі містять відомості щодо надходження до позивача від TOB «Перша українська скляна компанія» склобою за кількістю та якістю, документальне оформлення яких відповідними актами передбачене Інструкціями П-6 та П-7, однак, дані документи не були взяті до уваги відповідачем.

В ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015, посадові особи відповідача наводять перелік документів, які визначені в ОСОБА_1 як відсутні, на підставі чого відповідачем зроблено висновок щодо неправомірності включення до складу витрат «витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами...». Зокрема, в ОСОБА_1 перевірки відповідач наводить наступний перелік документів, які визначені як відсутні: накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11). Позивачем оформлялись картки складського обліку матеріалів. До перевірки були надані, зауваження відсутні; товарно-транспортна накладна. ТТН до перевірки були надані, зауваження відсутні; акт про приймання матеріалів - складається якщо при оприбуткування запасів виявлено невідповідність якості та кількості запасів даним супроводжувальних документів. Позивачем дані ОСОБА_1 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів. При оприбуткуванні склобою від TOB «Перша Українська скляна компанія» якість та кількість склобою відповідала супроводжувальним документам; акт приймання матеріалів або комерційний акт - складається якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів. Позивачем дані ОСОБА_1 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів; закупівельний акт - складається при надходженні запасів від фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності на торгівельні підприємства та заклади ресторанного господарства. Позивачем дані ОСОБА_1 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів. Позивач не є торгівельним підприємством і не є закладом ресторанного господарства, а TOB «Перша Українська скляна компанія» не є фізичною особою; квитанція і товарний ярлик (форми № 1-ВТ, № 3-ВТ) - складається при надходженні запасів для реалізації на умовах комісії. Позивачем дані документи не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких документів. Позивач не придбавав запаси у TOB «Перша Українська скляна компанія» на умовах комісії і не реалізує запаси; лімітно-забірні картки - складаються при умові відпуску запасів у виробництво на основі встановлених лімітів. Позивачем дані картки не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких карток; акт-вимога на заміну - складаються при відпуску матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів. Позивачем дані картки не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких карток; накладна-вимога на відпуск матеріалів - складається при вибутті запасів для реалізації. Позивачем дані накладні не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких накладних (підприємство не реалізовує запаси); товарний звіт матеріально відповідальної особи - складається при вибутті проданих за готівку товарів. Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; акт про реалізацію готової продукції - складається на підприємствах ресторанного господарства. Позивачем дані ОСОБА_1 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів; реєстр реалізованих товарів - оформляється при продажі товарів, прийнятих на комісію.... Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; накладна-вимога на відпуск матеріалів - складається при вибутті запасів безоплатно. Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; акт уцінки - складається при уцінці запасів до чистої вартості реалізації.... Позивачем дані ОСОБА_1 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів.

Посилання контролюючого органу в ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015 на ненадання позивачем певних документів, таких як актів приймання матеріалів, закупівельних актів, квитанцій, лімітно-забірних карток і т.д., суперечить вимогам законодавства про необхідність підтвердження факту придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей певними документами, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Належним доказом передачі товару є якраз видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які є належними первинними документами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей. Вимога про підтвердження валових витрат, понесених на придбання товарів, іншими документами, є незаконною, оскільки встановлює додатковий перелік документів, які не передбачені податковим законодавством.

Тому, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості склобою, отриманого від ТОВ «Перша українська скляна компанія» в розмірі 326362 грн.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, акти перевірки, на підставі яких відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, містять припущення та не містять підтверджуючих доказів щодо невключення у склад інших доходів поворотної фінансової допомоги, щодо незменшення собівартості продукції на суму відходів; щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобов'язань, що відображені у договорах, накладних, актах приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортних накладних.

За наведених обставин, висновки Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 42628015 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є необгрунтованими та протиправними.

Тому, податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «П» № НОМЕР_1 від 04.01.2016 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати, здійснені позивачем та документально ним підтверджені.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "П" від 04.01.2016 №0000082200.

Присудити на користь позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1378 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.