Рішення

від 06.06.2016 по справі 922/891/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р.Справа № 922/891/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕП" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління" (м. Харків) про визнання права власності, за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові будівлі літ. П-1 площею 47,4 кв.м.; літ. Р-1 площею 389,6 кв.м., розташовані за адресою: вул. Біологічна, 19, за набувальною давністю. Свої позовні вимоги обґрунтовує безперервним володінням протягом 10 років спірним майном та положенням ст. 16, ст. 344 ЦК України.

У наданих письмових поясненнях, позивач зазначає, що ані акту на землю, ані договору оренди землі на даний час у нього немає. Право власності або користування не оформлено, оскільки відсутнє право власності на дві з трьох земельних ділянок. Докази оплати за будівлі не збереглися у зв'язку із давністю придбання. Доказом безперервного володіння протягом зазначеного часу є постійне місцезнаходження позивача за адресою будівель, а також надання будівель в оренду в період з 2004 та з 2007 по 2009 рік від свого імені. Доказом намагання позивача укласти договору належним чином є те, що одна із будівель за ініціативою позивача все ж була оформлена, проте, щодо інших відповідач весь час відклав належне оформлення договору через скрутне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 16.05.2016 р. строк розгляду спору був продовжений за заявою представника позивача за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України, на 15 днів - до 10.06.2016 р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується його підписом у повідомленні про наступне судове засідання від 16.05.2016 р.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач згідно зі ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з ЄДРПОУ від 25.04.2016 р., про що свідчить довідка підприємства зв'язку з відміткою про повернення поштового відправлення за закінченням терміну його зберігання.

Справа розглядається за наявним в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.05.2001 р. ТОВ «ЛіК-УПТК» (продавець) і ТОВ «ЛІК-ХАРКІВСЬКЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» (покупець) уклали договір №28/1 купівлі-продажу нерухомості (надалі - договір №28/1), за яким продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення загальною площею 935,8 кв.м., а саме: літ. А-1 площею 498,8 кв.м., літ. П-1 площею 47,4 кв.м. та літ. Р-1 площею 389,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19.

Відповідно до п. 1.3 договору №28/1 правовстановлюючими документами є: договір №Ф1-67/99 купівлі-продажу, посвідчений 23.07.99 р. біржею нерухомості і основних фондів «Україна», акт прийому-передачі.

31.01.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕП» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК-ХАРКІВСЬКЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» (продавець) в простій письмовій формі уклали договір №7 купівлі-продажу нерухомості (далі - договір №7), за яким продавець продав, а покупець купив нежитлові будівлі загальною площею 935,8 кв.м., а саме: літ. А-1 площею 498,8 кв.м., літ. П-1 площею 47,4 кв.м. та літ. Р-1 площею 389,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19.

Згідно п. 1.4 договору №7 правовстановлюючими документами є: договір купівлі-продажу №28/1 від 04.05.2001 р., акт прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.1 договору №7 сума продажу складає 101447,12 грн.

Згідно п. 2.2 договору №7 покупець зобов'язується здійснити повний розрахунок протягом 90 днів з моменту переходу товару у власність покупця шляхом безготівкового розрахунку по окремому графіку.

Пунктом 2.6 договору №7 передбачено, що передача об'єктів оформлюється актом прийому-передачі після повного розрахунку.

31.01.2004 р. по акту прийому-передачі продавець передав покупцю нежитлові приміщення.

Отже, з цього часу позивач почав використовувати спірні приміщення для ведення господарської діяльності.

Проте, при підписанні договору від 31.01.2004 р. позивачем та відповідачем не було враховано наступне.

01.01.2004 р. набув чинності Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України), який встановлював нові правила щодо укладення договорів купівлі-продажу нерухомих речей.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Не врахувавши положення чинного законодавства, сторони уклали договір №7 у простій письмовій формі.

Таким чином, договір №7 купівлі-продажу нерухомості від 31.01.2004 р. не створив юридичних наслідків для його сторін, а у ТОВ «ПЕП» право власності на спірні нежитлові будівлі не виникло. Проте, позивач продовжував користуватися будівлями.

Як зазначає у позовній заяві позивач, з метою удосконалення виробничого процесу 17.10.2005 р. ТОВ «ПЕП» уклало з Харківським філіалом дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» договір №У-05-822 на виконання робочого проекту: «Реконструкція виробничої бази ТОВ «ПЕП» по вул. Біологічній, 19 в м. Харкові». Однак, в подальшому виявилось, що укладений 31.01.2004 р. договір №7 не відповідає вимогам діючого законодавства і на його підставі у ТОВ «ПЕП» право власності на спірні нежитлові будівлі не виникло.

З метою належного оформлення права власності 21.02.2006 р. між ТОВ «ЛІК-ХБУ» (продавець) та ТОВ «ПЕП» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (надалі - договір купівлі-продажу), за яким продавець продав у власність покупця нежитлову будівлю літ. А-1. загальною площею 498,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна. 19, а покупець прийняв у власність цю нежитлову будівлю і сплатив за неї обумовлену цим договором грошову суму.

Цей договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 1453 та право власності на придбане за цим договором нерухоме майно було зареєстровано 22.05.2008 р. КП «ХМБТІ» у реєстру за номером 2754 (реєстраційний номер об'єкту 5256594), що підтверджується копіями витягу з Державного реєстру правочинів №2104746 від 21.02.2006 р. та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.05.2008 р.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу ця нежитлова будівля належить продавцю на підставі договору №28/1 купівлі-продажу нерухомості від 04.05.2001 р., акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 07.04.2001 р., зареєстрованих у КП «ХМБТІ» 05.11.2001 р. за реєстровим №2754.

Відповідно до п. З договору купівлі-продажу балансова вартість відчужуваної нежитлової будівлі становить 84539 грн.

Проте, як пояснює позивач у позові, у зв'язку з тим, що ТОВ «ПЕП» ще у 2004 році сплатило за три нежитлові будівлі 101447,12 грн., у договорі від 21.02.2006 р. було зазначено саме цю суму.

16.02.2007 р. ТОВ «ПЕП» повторно уклало з Харківським філіалом дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» договір №У-07-805 на створення (передачу) науково-технічної продукції, предметом якого є складення висновку про технічний стан конструкцій нежитлових приміщень та можливості їх реконструкції під виробничу базу з переробки деревини та виготовлення столярних виробів по вул. Біологічній, 19 в м. Харкові.

В подальшому позивачем було укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір №18 від 24.07.2008 р. на проектування зовнішньої мережі водопроводу, а також з ПП «Фінансово-правовий консалтинг» договір №31-ДЗ від 19.11.2008 р. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19.

Як стверджує позивач у позові, протягом усього зазначеного часу він продовжував користуватись придбаними об'єктами нерухомого майна.

Згідно з виконавчою зйомкою земельної ділянки нежитлові будівлі літ. А-1, літ. П-1, літ. Р-1 знаходяться на відокремленій земельній ділянці, мають одну під'їзду дорогу.

10.02.2009 р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі №Б-50/14-09 про банкрутство ТОВ «ЛІК-ХБУ». Справа про банкрутство відповідача триває до теперішнього часу, відкрито ліквідаційну процедуру, підприємство знаходиться в стані припинення, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 25.04.2016 р.

Як зазначає позивач у позові, спірні нежитлові будівлі не увійшли до ліквідаційної маси, на балансі відповідача не обліковуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Згідно з ст. 398 ЦК України право володіння припиняється у разі:

1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

- Добросовісність володіння. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, то він втратив інтерес до цього майна. Статтею 3 ЦК України встановлена презумпція добросовісності.

- Відкритість володіння. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

- Безтитульність володіння. Давнісне володіння передбачає його безтитульність уже на момент початку перебігу строку набувальної давності, оскільки для законного володільця набуття права власності за набувальною давністю неможливе.

- Безперервність володіння. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Строк набувальної давності починає свій перебіг з моменту заволодіння нерухомим майном. У випадку, коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, - строк набувальної власності відлічується з моменту спливу строку позовної давності.

Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна - упродовж 10 років, а для рухомого майно - 5 років).

У даному разі усі ці ознаки присутні.

Так, позивач був упевнений у правомірності заволодінням майном, оскільки у 2004 році уклав договір купівлі-продажу з відповідачем (добросовісність набуття). На час отримання спірних нежитлових приміщень ТОВ «ПЕП» вважало, що отримало ці нежитлові приміщення за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на них. Проте, через відсутність правильного розуміння сторонами вимог нового законодавства, не був посвідчений нотаріально, а отже не є дійсним, не створив правових наслідків для його сторін (безтитульність володіння). Про відкритість володіння свідчать договори, які перелічені у позовній заяві, а також договори оренди від 01.08.2007 р., 09.01.2008 р., 01.04.2009 р., укладені з фізичними та юридичними особами, відповідно до яких ТОВ «ПЕП» надавало в оренду нежитлові приміщення та територію біля нежитлових приміщень по вул. Біологічній, 19. Фактичне безперервне володіння приміщеннями здійснюється з 2004 року, тобто, понад 10 років.

Отже, у суду наявні підстави для визнання права власності на спірне майно за ТОВ «ПЕП».

Відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-ІV (зі змінами та доповненнями) та підпункту 10 пункту 37 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р. (зі змінами та доповненнями), документом та підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідач не надав будь-яких заперечень та доказів на їх обґрунтування.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕП» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 19. код ЄДРПОУ 32565377) право власності на нежитлові будівлі літ. П-1 площею 47,4 кв.м., літ. Р-1 площею 389,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19, за набувальною давністю.

Повне рішення складено 13.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3