Постанова

від 16.06.2016 по справі 810/1762/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року 810/1762/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016 №0000852201 та №0000842201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, при винесенні оскаржуваних рішень, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що передбачені йому законодавством України, а висновки Акту перевірки ТОВ "Тріумф Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПП "Емекс" за серпень 2015 року (далі - Акт перевірки) є необґрунтованими, а тому просить суд задовольнити адміністративний позов та скасувати оскаржувані рішення.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце його проведення, не з'явились, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, а також заперечень, клопотань від нього не надходило.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить суд розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба в заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п. 78.1.4. п. 78.1 сі . 78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області від 14.04.2016 №229 та направлення на проведення перевірки від 14.04.2016 №158, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Корнієнком Максимом Вікторовичем, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тріумф Пак» (код ЄДРПОУ: 34600884) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Емекс" (код за ЄДРПОУ: 33220860) за серпень 2015 року.

У періоді, який перевірявся, ТОВ "Тріумф Пак" було платником: - податку на прибуток; податку на додану вартість: податку з доходів найманих працівників, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Тріумф Пак» у перевіряємий період мало взаємовідносини з ПП "Емекс" (код ЄДРПОУ: 33220860) за серпень 2015 року.

З Акту перевірки встановлено, що посадовими особами ТОВ «Тріумф Пак» (код за ЄДРПОУ 34600884) в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки надано первинні документи відносно взаємовідносин із ПП "Емекс" за серпень 2015 року, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість із відповідними додатками за серпень 2015 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, видаткові накладні та податкові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.

Згідно наданого до перевірки договору поставки від 09.06.2015 року №09/06/152АЕ, перевіряючими встановлено, що ПП «Емекс», юридична особа за законодавством України, який є платником податків на загальних підставах, далі за текстом «Постачальник», в особі директора Хадаєва Михайла Юрійовича, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ПП «Тріумф Пак», юридична особа за законодавством України, який є платником податків на загальних підставах, далі за текстом "Покупець" , в особі директора Маслова Володимира Михайловича, який діє на підставі Статуту, з цього боку, далі по тексту разом іменовані Сторони, а кожне окремо - Сторона, уклали господарський договір поставки (далі по тексту - Договір) на наступних умовах. Продавець зобов'язується своєчасно передавати, а Покупець зобов'язується приймати і вчасно оплачувати продукцію, іменовану надалі "Товар", на умовах даного Договору.

До перевірки надано податкові накладні виписані ПП "Емекс" на адресу ТОВ «Тріумф Пак», які зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним які включено до складу податкового кредиту за серпень 2015 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2015 року та відповідають даним податкової декларацій з ПДВ та додатку податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 року .

Розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Тріумф Пак» та податковими зобов'язаннями "Емекс" за серпень 2015 року відсутні.

В ході проведення перевірки встановлено, що вищезазначені товари частково придбані для подальшої реалізацій (піддон полегшений, європіддон, мішок поліетиленовий) та для власного виробництва (поліетилен ВТНЩ та гільза картонна).

Товари, які придбані у ПП «Емекс» реалізовані наступним покупцям:

1. ТОВ «Київ-Агом» (код за ЄДРП0У 38315155) на підставі рахунку-фактури від 11.08.2015 №Т-00001025 відвантажено мішок поліетиленовий в кількості 100 піт. Виписано видаткову накладну від 11.08.2015 №141 та податкову накладну від 11.08.2015 №136 на загальну суму 300.00 грн. в.ч. сума ПДВ 50.00 грн.;

2. ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" (код за ЄДРПОУ 31231634) на підставі рахунку-фактури від 17.08.2015 №1 -00001094 відвантажено європіддон в кількості 400 піт. Виписано видаткову накладну від 19.08.2015 №229 та податкову накладну від 19.08.2015 №247 на загальну суму 22401,60 грн. в.ч. сума ПДВ 3733,60 грн.

3. ТОВ «Фавор» (код за ЄДРПОУ 30759962) на підставі рахунку-фактури від 17.08.2015 Т-00001094 відвантажено піддон полегшений 1200x800 б/в в кількості 700 шт. Виписано видаткову накладну від 28.08.2015 №353 та податкову накладну від 28.08.2015 №358 на загальну суму 20328.00 грн. в.ч. сума ПДВ 3388,00 грн.

4. ТОВ "Виробнича компанія "Поліпласт" (код за ЄДРПОУ 30466728) на підставі рахунків-фактур від 28.07.2015 №Т-00000853 та від 06.08.2015 №Т-00000988 відвантажено піддон полегшений 1200x800 б/в в кількості 600 шт. Виписано видаткові накладні від 11.08.2015 №130 від 11.08 2015 №131, від 19.08.2015 №226 та податкові накладні від 07.08.2015 №127, від 25.08.2015 №391 на загальну суму 22802.40 грн. в.ч. cума ПДВ 3800,40 грн.

Разом з тим, «в ході проведення перевірки встановлено, що працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області складено узагальнену податкову інформацію від 22.12.2015 №1089/10-13-22-05/32220860 щодо ПП «ЕМЕКС» (ЄДРПОУ 33220860) за звітний період декларування ПДВ за серпень 2015р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за серпень 2015р.». З цієї інформації вбачається наступне.

Так, ДПІ проведено аналіз наявних трудових ресурсів ПП «ЕМЕКС» та зроблено висновок про необхідність для здійснення операцій купівлі-продажу «значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, бухгалтерів та ін..)». «... у зв'язку з відсутністю документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ПП «ЕМЕКС»...» В зв'язку з чим, на думку відповідача, «посадові особи ПП «ЕМЕКС» не могли фактично здійснювати господарські операції...».

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних за серпень 2015 перевіркою встановлено, що ПП «ЕМЕКС» придбавало піддони полегшені, поліетилену ВТНЩ, які в подальшому реалізувало позивачу, «аналізом придбаних товарів у ПП «ЕМЕКС» встановлено, що поліетилен ВТНЩ та гільза картонна придбавалась ТОВ «ТРІУМФ ПАК» для власних потреб».

Згідно зазначеного у Акті «аналізу», про нереальність здійснення господарських операцій, на думку відповідача, свідчать наступні факти:

- «відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів ПП «ЕМЕКС»»

- «відсутність інформації про транспортування товарів ПП «ЕМЕКС»»

- «відсутність інформації про власні або орендовані фонди ПП «ЕМЕКС»».

Виходячи з наведеного, відповідач прийшов до висновку, що контрагент позивача ПП «ЕМЕКС» «здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту...» та «ТОВ «ТРІУМФ ПАК» не здійснювало операцій з замовлення послуг та придбання ТМЦ у ПП «ЕМЕКС» за серпень 2015 та відповідно подальшої реалізації ТМЦ».

У зв'язку із викладеним, відповідачем у висновках Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Тріумф Пак» порушено:

- п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування при формуванні податкових зобов'язань при взаємовідносинах із ТОВ "Київ-Атом» (код за ЄДРПОУ: 38315155) у розмірі 50,00 грн., ПП "Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" (код за ЄДРПОУ: 31231634) у розмірі 3733,60 грн., ТОВ "Фавор" (код за ЄДРПОУ: 30759962) у розмірі 3388,00 грн., ТОВ "Виробнича компанія Поліпласт" (код за ЄДРПОУ: 30466728) у розмірі 3800,40 грн., які відбувались у серпні 2015 року і податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Емекс» (код за ЄДРПОУ: 33220860) у розмірі - 10816,60 грн.. які відбувались у серпні 2015 року.

- п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 566276.06 грн., в т.ч. за серпень 2015 року на суму 566276.06 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки відповідачем 19 травня 2016 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000842201 форми «Р» за порушення п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200 ПКУ, яким позивачу донараховано податку на додану вартість на суму 849 414,00грн., з яких 566 276,00грн. за основним платежем та 283 138,00грн. за штрафними санкціями.

- податкове повідомлення-рішення №0000852201 форми «Р1» за порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187., п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 ПКУ та не призводить до виникнення грошових зобов'язань за результатом перевірки, але свідчить про відсутність об'єктів оподаткування при формуванні податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Київ-Атом» у розмірі 50,00грн., ПП «Фармацевтична Фабрика «НВО ЕЛЬФА» у розмірі 3 733,60грн., ТОВ «Фавор» у розмірі 3 388,00грн., ТОВ «Виробнича компанія «Поліпласт» у розмірі 3 800,40 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП "Емекс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Крім того, Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача - ПП "Емекс", були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про не здійснення позивачем операцій з замовлення послуг та придбання ТМЦ у ПП «Емекс» за серпень 2015 є необґрунтованими.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При цьому, при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Крім того, суд звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вище наведений висновок ЄСПЛ повторно був зазначений у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних із визначенням суми податку на додану вартість, видаткових накладних, платіжних доручень, отриманих у межах взаємовідносин із ПП "Емекс", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 19 травня 2016 року № 0000852201 та № 0000842201.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" (код ЄДРПОУ 34600884) сплачений ним судовий збір в сумі 12471 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.