Постанова

від 22.06.2016 по справі 921/1239/14-г/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 921/1239/14-г/6

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» від 14 квітня 2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2085/16, 01-05/2113/16 від 28.04.2016 р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2015 року

у справі № 921/1239/14-г/6 (суддя Боровець Я.Я.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс», м. Київ,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів», смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області,

Про стягнення заборгованості за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року у розмірі 1 615 638,78 грн. та покладення судових витрат на відповідача.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 08.11.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - п/к за дорученням від 22.01.2016 р. № 21, ОСОБА_5 -адвокат (посвідчення № 675 від 24.02.2015 р.) - п/к за договором про надання правової допомоги від 13.05.2016 р.

Права та обов'язки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв і клопотань про відвід суддів - не надходило.

За клопотанням позивача здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 р. справу № 921/1239/14-г/6г/5 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: ОСОБА_6 - головуючий суддя, судді Орищин Г.В., Кузь В.Л. (том V, а.с. 120).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року поновлено апелянту встановлений для апеляційного оскарження строк по даній справі (том V, а.с. 122), ухвалою суду від 04.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» від 14 квітня 2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2085/16, 01-05/2113/16 від 28.04.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 01.06.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(том V, а.с. 124-125).

Розпорядженням № 242 керівника апарату суду від 31.05.2016 р., протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.05.2016 р. (том V, а.с. 159, 160), внесено зміни у склад судової колегії з розгляду справи № 921/1239/14-г/6 Господарського суду Тернопільської області, замість судді Кузя В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А. Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).

В судове засідання 01.06.2016 р. представник апелянта/позивача/ прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання, 01.06.2016 р., не прибув, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (том V, а.с. 161).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. розгляд справи № 921/1239/14-г/6 відкладено на 22.06.2016 р., про що представник апелянта був повідомлений під розписку (том V, а.с. 167) та апелянт і відповідач були повідомлені по-пошті (том V, а.с. 166/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 22.06.2016 р., прибув представник апелянта/позивача, через канцелярію суду за вх. № 01-04/4539/16 від 22.06.2016 р. подав письмові пояснення щодо правової природи договору, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання, 22.06.2016 р. прибули два представники відповідача, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали, просять суд взяти до уваги наданий ними відзив на позов, який було надано суду першої інстанції (том V, а.с. 42-45), стверджують, що вони ознайомилися з викладеним у письмових поясненнях апелянта від 21.06.2016 р. про правову природу договору, вважають висновок апелянта про те, що правочин укладений між ними за своєю правовою природою є договором підряду, надуманим, у судовому засіданні надали усні пояснення по суті заявленої апеляційної скарги, просять судове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 р. поновлено скаржнику встановлений для апеляційного оскарження строк по даній справі, ухвалою від 04.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу скаржника до провадження та судове засідання призначено до розгляду на 01.06.2016 р., про що було належним чином повідомлено сторін у справі (том V, а. с. 124-125) та про відкладення розгляду даної справи на 22.06.2016 р. у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства у господарських судах України (том V, а.с. 167, 166/зворот).

Позивач та відповідач по даній справі забезпечили участь повноважних представників у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 року у справі № 921/1239/14-г/6 (суддя Боровець Я.Я.) у задоволенні позову відмовлено повністю (том V, а.с. 100, 101-110).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14 квітня 2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2085/16, 01-05/2113/16 від 28.04.2016 р.)(том V, а.с. 126-134), просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги ).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, а висновки суду зроблені в мотивувальній частині рішення не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого прийняття рішення.

Так, апелянт/позивач в апеляційній скарзі стверджує, що між ТзОВ «РС-Автошляхбуд» (Перевізник - за договором) та ПАТ «Тернопільський КШБМ» (Замовник) 01.08.2012 р., а не 28.08.2012 р., було укладено Договір перевезення вантажу № 29/1, предметом якого є надання перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України. Обсяг перевезень вказується у заявці замовника. Обов'язком перевізника згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору було виділення технічно-справних автомобілів по марках і в кількості згідно заявки замовника, поданої в усній чи письмовій формі та забезпечення доставки вантажу для замовника і оформлення всієї належної документації згідно Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів. Замовник за вказаним договором зобов'язувався подавати перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження (п. 2.3. Договору), а також здійснювати оплату вартості послуг не пізніше 3-х банківських днів з моменту здійснення перевезення (п. 3.1. Договору перевезення). Скаржник, покликаючись на те, що факт перевезення вантажу був зафіксований в ТТН, які є в матеріалах справи, складання яких згідно договору було покладено на замовника, а також підтверджується реєстром перевезення вантажів автомобілями ТзОВ «НВО «Промвпровадження» та «Рокитнянського колективного автотранспортного підприємства 1066» для ТзОВ «РС-Автошляхбуд», що для проведення розрахунку ТзОВ «РС-Автошляхбуд» з «Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066» було підписано ОСОБА_3 № ОУ-0000197 здачі - приймання робіт на суму 50531,12 грн. та ОСОБА_3 № ОУ-0000199 здачі-приймання робіт на суму 50409,59 грн., а з ТзОВ «НВО «Промвпровадження» ОСОБА_3 № 23083 здачі-приймання робіт на суму 1 118518,07 грн., що відповідно до довідок № 11 від 01.04.2016 р. виданої «Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066» та довідки № 16 від 01.04.2016 р. виданої ТзОВ «НВО «Промвпровадження», ТзОВ «РС-Автошляхбуд» провів повний розрахунок за вказаними вище актами здачі-приймання робіт. Для розрахунку замовника з перевізником на підставі ТТН останнім було складено та підписано ОСОБА_3 надання послуг № 23083 на суму 50531, 12 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 23083 на суму 50409, 59 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 23083 на суму 1118518,07 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 12 на суму 150000, 00 грн., ОСОБА_3 надання послуг № 35 на суму 291180, 00 грн., які, зі сторони ТзОВ «РС-Автошляхбуд» підписані директором ОСОБА_7, а зі сторони ПАТ «Тернопільський КШБМ» директором ОСОБА_8, та містять в собі відомості щодо виду, об'єму, вартості виконаних робіт. Замовник підтвердив отримання послуг у повному обсязі та заявив, що до об'єму, якості та строків виконаних робіт (надання послуг) претензій не має.

Відтак, на думку скаржника, неналежне оформлення ТТН при наявності підписаних сторонами ОСОБА_3 надання послуг не звільняє відповідача від виконання обов'язку зі сплати за отримані послуги перевезення, а так як на виконання Договору перевезення вантажу ПАТ «Тернопільський КШБМ» 31.05.2013 р. згідно рах. б/н перерахував ТзОВ «РС-Автошляхбуд» 25000,00 грн. та 27.06.2013 р. згідно рах. 17 - 20000,00 грн., останній, частковою оплатою боргу, вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу за Договором перевезення вантажу від 01.08.2012 р., оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався, борг складає 1615638,78 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що 07.08.2013 р. між ТзОВ «РС-Автошляхбуд» та ТзОВ «ОСОБА_2 Плюс» було укладено Договір відступлення права вимоги № 07/08/2013 за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., на виконання ст.ст. 187, 201 ПК України ТзОВ «РС-Автошляхбуд» склало, зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та направило на адресу ПАТ «Тернопільський КШБМ» податкові накладні за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р. (за автопослуги) № 8 від 31.05.2013 р. на суму 150000,00 грн., № 28 від 31.07.2013 р. на суму 291180,00 грн., № 1 від 07.08.2013 р. на суму 1260000,00 грн., що загалом складає 1701180,00 грн., однак враховуючи розрахунок від 02.09.2013 р. № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на суму (33784,35 + 6756,87) 40541,22 грн.) загальна сума для формування податкового кредиту становить 1660638,78 грн., а як стало відомо пізніше, відповідач відобразив у своїй податковій звітності лише податкові накладні від 31.05.2013 р. № 8 на суму 150000,00 грн. та від 31.07.2013 р. № 28 на суму 291180,00 грн., а податкова накладна від 07.08.2013 р. № 1 на суму 1260000,00 грн. з урахуванням розрахунку коригувань від 02.09.2013 р. № 1 на суму 40541,22 грн. в звітності ПАТ «Тернопільський КШБМ» не відображена, що підтверджується листом ГУДФС в Тернопільській області від 27.01.2015 р., відтак на думку скаржника, місцевий суд, при постановленні рішення, помилково керувався тим, що податкові накладні, на які посилається позивач є неналежними доказами виконання зобов'язань, оскільки останні складені на підставі ОСОБА_3 наданих послуг, які є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в той самий день, коли такі ОСОБА_3 були складені, тобто у день виникнення зобов'язань. Податкова накладна має юридичну силу лише разом із належно оформленими первинними документами, що підтверджують факт отримання послуг, якими, за твердженнями апелянта, є акти надання послуг, що підписані повноважними особами та скріплені печатками підприємств.

Скаржник стверджує, що суд не врахував, що відповідач зареєстрував та відобразив у звітності податкові накладні від 31.05.2013 р. № 8 на суму 150000,00 грн. та від 31.07.2013 р. № 28 на суму 291180,00 грн., що в свою чергу є підтвердженням виконання зобов'язань за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р.

Апелянт також покликається на те, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р. № 363 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортні накладні - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного ба бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, таким чином при реєстрації та відображенні у звітності податкових накладних № 8 від 31.05.2013 р. та № 28 від 31.07.2013 р. ПАТ «Тернопільський КШБМ» підтвердило належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує факт одержання послуг з перевезення вантажів.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на помилковість висновку суду, що часткова оплата відповідачем 31.05.2013 р. в сумі 25000,00 грн. та 27.06.2013 р. в сумі 20000,00 грн. не відноситься до Договору перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., оскільки між ТзОВ «РС-Автошляхбуд» та ПАТ «Тернопільський КШБМ» було укладено всього один договір - Договір перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., на виконання якого велася переписка та розрахунки, а також складено ОСОБА_3 надання послуг № 23083 на суму 50531, 12 грн., 23083 на суму 50409, 59 грн., № 23083 на суму 1118518,07 грн., № 12 на суму 150000, 00 грн., № 35 на суму 291180, 00 грн. Відсутність у цих актах посилання на Договір перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., на думку скаржника, не є підставою вважати, що їх було складено за іншими правовідносинами.

ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531, 12 грн., № 23083 на суму 50409, 59 грн., № 23083 на суму 1118518,07 грн., у яких замовником зазначено ТзОВ «РС-Автошляхбуд», а виконавцем ПАТ «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів», тоді як у Договорі перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., ПАТ «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів» виступає замовником, а ТзОВ «РС-Автошляхбуд» - перевізником, то скаржник стверджує, що останні складені ПАТ «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів» в смт. Велика Березовиця, про що на них зазначено, відповідно, описка (помилка), була допущена ПАТ «Тернопільський КШБМ», про зазначену описку (помилку) позивачу стало відомо лише у суді, а так як зазначені ОСОБА_9 були складені на підставі наданих послуг за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р. ТзОВ «РС-Автошляхбуд» відповідачу, а також на основі ОСОБА_9 здачі-прийняття робіт № ОУ-0000197, № ОУ-0000199 підписаних між ТзОВ «РС-Автошляхбуд» та «Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066» та за ОСОБА_9 здачі-прийняття робіт № 23083 підписаного між ТзОВ «НВО «Промвпровадження» та ТзОВ «РС-Автошляхбуд», на підставі вищевказаних актів, ТзОВ «РС-Автошляхбуд» склало та зареєструвало податкову накладну № 1 від 07.08.2013 р.

За твердженнями скаржника ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531, 12 грн., № 23083 на суму 50409, 59 грн., № 23083 на суму 1118518,07 грн. є належними та допустимими доказами того, що саме ТзОВ «РС-Автошляхбуд» виступало виконавцем, а не Замовником автопослуг, а формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою відсутності здійснення господарських операцій.

Разом з тим, скаржник зазначає, що договір перевезення вантажу № 29/1 укладено власне 01.08.2012 р., а зазначення дати 28.08.2012 р. є помилкою, про яку стало відомо лише з постанови ВГС України від 04.11.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6, тому шляхом подання відповідної заяви, просить замість дати 28.08.2012 р. читати від 01.08.2012 р.

Згідно з викладеним у Письмових поясненнях (вх. № ЛАГС 01-04/4533/16 від 22.06.23016 р.) апелянт, зокрема, зазначає, що між ТзОВ «РС-Автошляхбуд» (Перевізник - за договором) та ПАТ «Тернопільський КШБМ» (Замовник) 01.08.2012 р. було укладено Договір перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 р., однак, зазначений Договір, за своїми ознаками, є договором підряду , хоча і має назву перевезення вантажу, і, як стверджує апелянт, цьому підтвердженням є: ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531, 12 грн., № 23083 на суму 50409, 59 грн., № 23083 на суму 1118518,07 грн., ОСОБА_9 надання послуг № 12 на суму 150000,00 грн., ОСОБА_9 надання послуг № 35 на суму 291180,00 грн., актом № 23083 здачі-прийняття робіт та реєстром перевезення вантажів автомобілями ТзОВ «НВО «Промвпровадження» для ТзОВ «РС-Автошляхбуд», а також ОСОБА_9 № ОУ-0000197, № ОУ-0000199 та реєстром перевезення вантажів автомобілями «Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066» підписаними та скріпленими печаткою останнього та ТзОВ «РС-Автошляхбуд», та інші обставини, які ним зазначено в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про cтягнення заборгованості за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року (з урахуванням заяви про виправлення описки в даті укладення договору 28.08.2012 р. читати, як 01.08.2012 р.) у розмірі 1 615 638,78 грн. та покладення судових витрат на відповідача (том І, а.с. 6-8).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 (суддя - Шумський І.П.) позов задоволено. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (вул. Микулинецька, 76 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, код 05398154), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (вул. Урицького, 1 м. Київ, код 37552645) - 1 615 638,78 грн. - боргу та 32 312,76 грн. - судового збору (том ІV, а.с. 90, 91-93).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 - залишено без змін (том ІV, а.с. 192, 193-198).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 р. (головуючий суддя Іванова Л.Б., суддя Гольцова Л.А, суддя Козир Т.П,) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 скасовано. Справу № 921/1239/14-г/6 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Скасовано заходи із зупинення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 921/1239/14-г/6 (том ІV, а.с. 266, 267-271).

Слід зазначити, що переглядаючи рішення господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у даній справі в касаційному порядку, Вищий господарський суд України у постанові від 04.11.2015 р., з посиланням на приписи ст.ст. 628, 516, 517 ЦК України, зазначив, що розглядаючи спір по суті, судами не з'ясовано та не надано оцінки умовам договору, а саме тим пунктам, в яких визначені обов'язки Замовника щодо оформлення заявок на послуги, що є визначальною умовою для формування замовлення на певний вид послуг та, відповідно до яких, можливо встановити обов'язок відповідача сплатити або відмовитись від оплати за надані послуги, оскільки при оформленні відповідних документів, Замовник мав би посилатись на реквізити договору та зазначати який вид послуг ним замовляється, що, в подальшому, стало б підставою для встановлення обставин, з якими пов'язано надання та прийняття послуг саме на виконання договірних зобов'язань. Крім того, не дослідженим залишилось питання складання належним чином оформлених транспортних накладних (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами), що, в силу вимог ст. 909 ЦК України, є обов'язковим для даного виду правовідносин між сторонами. Також зважаючи на вимоги чинного законодавства, боржник має отримати докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, що має підтверджуватись належним чином оформленим відповідним повідомленням з доказами його отримання боржником, проте суди, встановивши факт наявності обов'язку виконання відповідачем перед позивачем договірних зобов'язань не з'ясували обставин, які є обов'язковими для наявності підстав вимоги новим кредитором виконання обов'язку боржником.

Разом з тим, ВГС України у вищевказаній постанові зазначив, що висновки попередніх судів є помилковими щодо дати укладення Договору перевезення вантажу № 29/1, не 28.08.2012 р., не 01.08.2013 р., а саме: 01.03.2013 р.; що суди встановили наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на підставі поданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких відсутнє посилання на договірні відносини та дата оформлення яких фактично передує укладеному, як стверджують суди, договору від 01.08.2013 (акти від 31.05.2013, від 31.07.2013), але не обґрунтували якими умовами договору передбачено оформлення іншою стороною певного виду робіт саме на виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до частини першої ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При повторному розгляді даної справи, місцевим господарським судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (надалі - Перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (надалі - Замовник/відповідач) укладено Договір перевезення вантажу № 29/1 (надалі - Договір), предметом якого є надання Перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України (п. 1.1. Договору перевезення вантажу).

Позивачем в позовній заяві б/н від 30.10.2014 року (вх. № 1279 від 06.11.2014 року) зазначено дату укладення договору 28.08.2012 року (том І, а.с. 6-8).

Заявою від 10.12.2015 року (вх. № 25878 від 10.12.2015 року)(том V, а.с. 7-8) позивач просив виправити описку у позовній заяві про стягнення заборгованості за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року, а саме: в даті укладення договору «28.08.2012 року» читати, як 01.08.2012 року і долучив копію Договору № 29/1 перевезення вантажу від 01.08.2012 року (том V, а.с. 9-10).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору перевезення вантажу визначено, що Перевізник зобов'язався виділяти технічно-справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах; забезпечити доставку, збереження вантажу при транспортуванні і оформити всю належну документацію згідно вимог Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів, в свою чергу Замовник зобов'язався вчасно подати Перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження.

Відповідно до п. 2.4. Договору, Замовник (Відповідач) зобов'язався організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію.

За надані транспортні послуги Замовник (відповідач) зобов'язався здійснити оплату вартості послуг в термін не пізніше 3-х банківських днів з моменту здійснення перевезення (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.2. зазначеного правочину передбачено, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження до вивантаження в пункті, вказаному Замовником, в розмірі фактичної шкоди, якщо доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно п. 5.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання, діє до повного виконання обов'язків сторонами, і укладається на термін до 21.12.2013 року. Він може бути продовжений на наступний строк, якщо сторони побажають його продовжити.

Вказаний Договір укладено між сторонами (Перевізником та Замовником) у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки не доведено перед судом зворотнього.

У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту , крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

ОСОБА_10 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (частина 2 ст. 929 ЦК України).

Відносини по транспортно-експедиційному обслуговуванню, крім ЦК України, регулюються нормами транспортних статутів, зокрема, Статутом залізниць України та відповідними Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом, Статутом внутрішнього водного транспорту, Статутом автомобільного транспорту та, відповідно, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363.

Отже, Договір № 29/1 перевезення вантажу від 01 серпня 2012 року (том V, а.с. 9-10), предметом якого є надання Перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України, який укладено сторонами у письмовій формі, за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками є договором транспортного експедирування , і жодним чином не «договором підряду», як стверджує апелянт та про що зазначив у своїх письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції (вх. № ЛАГС 01-04/4533/16 від 22.06.2016 р.).

На правовідносини договору транспортного експедирування, в частині, які стосуються перевезення (вантажів, пасажирів, тощо) поширюються норми, які регулюють відносини перевезення, а тому зазначений вище правочин не є договором перевезення, в розумінні приписів ОСОБА_10 64 ЦК України, як помилково зазначив місцевий господарський суд. Однак зазначені обставини не є підставою для скасування рішення місцевого суду від 02.02.2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6, оскільки його резолютивна частина є правильною, хоча висновок щодо правової природи договору, викладений у мотивувальній його частині, є помилковим (постанова Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з умов вищезазначеного Договору, Перевізник виконує функції експедитора (надає послуги) в рамках укладеного договору перевезення; виділяє технічно справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки замовника; забезпечує доставку вантажу, тобто організовує безпосереднє перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним клієнтом (замовником); забезпечує збереження вантажу при транспортуванні і оформляє всю належну документацію згідно Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів; перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження до вивантаження в пункті, вказаному Замовником, в розмірі фактичної шкоди, якщо доведе, що це сталося не з його вини, що відповідає приписам ст. 934 ЦК України, зобов'язаний організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом вибраним замовником згідно заявки, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ст. 929 ЦК України), в той же час, замовник зобов'язаний вчасно подати перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження, організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію, що відповідає приписам ст. 933 ЦК України.

Слід зазначити, що договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями ОСОБА_10 65 ЦК України та договір перевезення вантажів (ОСОБА_10 64 ЦК України) є суть різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства (Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010р. № 11/237, від 22 листопада 2011р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012 р. у справі № 1/93/5022-1253/2011).

Застосування до правовідносин транспортного експедирування приписів ЦК України, які регулюють перевезення вантажу, не суперечить нормам ОСОБА_10 65 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши вищезазначений Договір, з урахуванням вказівок ВГС України, судом встановлено, що у цьому Договорі відсутнє застереження щодо неможливості заміни сторін у зобов'язанні та про необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора .

07 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (надалі іменується «Первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (надалі іменується «Новий кредитор»/позивач - по даній справі) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 07/08/2013 р. (надалі - Договір відступлення права вимоги)(том І, а.с. 26-27).

Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року, укладений між Первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (код ЄДРПОУ 05398154).

Згідно п. 2 Договору відступлення права вимоги, з моменту набрання чинності даним Договором до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" належного та реального виконання обов'язків, передбачених Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року, а саме, сплати грошових коштів у розмірі 1701180,00 грн. До Нового кредитора переходять права на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.

Пунктом 3 Договору відступлення права вимоги передбачено, що моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до Нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, протягом одного дня з дати підписання даного Договору, Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі відповіді документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно п. 6 Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданого за цим Договором права вимоги, але не відповідає за невиконання Публічним акціонерним товариством "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" свого обов'язку.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права вимоги від 07.08.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" (Первісним кредитором) адресоване відповідачу, в якому Первісний кредитор повідомляє, що відступив Новому кредиторові (позивачу) право вимоги грошових коштів за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року. В додатку до повідомлення зазначено 1) копія договору про відступлення права вимоги.

Повідомлення було надіслано відповідачу 22.08.2013 р. цінним листом № 0210505027080 /номер штрихкодового ідентифікатора/, що підтверджується описом вкладення встановленої форми (Ф.107)(том І, а.с. 40), з зазначенням працівником поштового зв'язку номеру поштового відправлення № 0221801544190, перевірено працівником поштового зв'язку відповідність вкладення, що підтверджується підписом останнього і проставлено відбиток календарного штемпеля « 22.08.13», що відповідає п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270 (правова позиція в цій частині викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 лютого 2016 р. по справі № 910/25276/15).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 02/10-13 (том І, а.с. 29) про сплату заборгованості за договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року у розмірі 1615638,78 грн., яка надсилалася відповідачу по-пошті, що підтверджується фіскальним чеком від 02.10.2013 р. № 2537, описом вкладення встановленої форми (Ф.107), з зазначенням працівником поштового зв'язку номеру поштового відправлення № 0221801544190 /штрихкодовий ідентифікатор/, перевірено працівником поштового зв'язку відповідність вкладення, що підтверджується підписом останнього і проставлено відбиток календарного штемпеля « 02.10.13», що відповідає п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідачем надіслано позивачу відповідь від 17.10.2013 р. № 436 (том І, а.с. 52) на претензію № 02/10-13 від 02.10.2013 року, в якій зазначено, що розглянувши дану претензію було прийнято рішення, що відповідно до чинного законодавства (п. 2 ст. 517 ЦК України), за відсутності підтверджуючих документів стосовно укладеного договору про відступлення права вимоги, відповідач не в змозі вирішувати з позивачем питань щодо відносин із ТзОВ "РС-Автошляхбуд".

Також, 20.12.2013 року відповідач надіслав позивачу лист № 532 (том І, а.с. 54) , в якому просив надати нотаріально засвідчену копію договору відступлення права вимоги та відповідний акт приймання передачі прав.

06.11.2014 року на адресу Господарського суду Тернопільської області за вхідним № 1279, від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" поступила позовна заява б/н від 30.10.2014 року до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" про стягнення з останнього заборгованості за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28.08.2012 року у розмірі 1615 638,78 грн. Позовні матеріали були надіслані до місцевого суду по-пошті (том І, а.с. 34).

Згідно положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначено вище у цій постанові, відповідно до п.п.1.1., 2.1., 2.2. Договору, Перевізник зобов'язався: надавати послуги автотранспорту по перевезенню вантажів, зокрема, виділяти технічно справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах; забезпечити доставку, збереження вантажу при транспортуванні і оформити всю належну документацію згідно вимог Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів.

В свою чергу, згідно п.п. 2.3., 2.4. Договору, Замовник (відповідач) зобов'язався: вчасно подати Перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження; організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію.

Відповідно до п. 3.7. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (з наступним змінами і доповненнями) (надалі - Правила перевезення), на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки додати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін.

Згідно п. 3.8. Правил перевезення, заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що обсяг перевезень вказується в заявці Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Перевізник зобов'язався надати послуги автотранспорту по перевезенню вантажів шляхом виділення технічно справних автомобілів по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах.

Таким чином, умовами Договору передбачено, що заявка на перевезення вантажів може подаватися як в усній так і в письмовій формах.

Місцевим судом встановлено, колегією апеляційного суду перевірено, що в матеріалах справи відсутні докази письмової форми заявки на перевезення вантажу, а відтак місцевий суд прийшов до правомірного висновку про не можливість встановити обсяги перевезень, які мав би здійснити Перевізник.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 1 Правил перевезення вантажів: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Порядок оформлення документів на перевезення визначені у розділі 11 Правил, згідно якого основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості неменше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні (далі за текстом - ТТН) серії 02 ААТ /Типова форма № 1-ТН/(том І, а.с. 105-116), згідно яких визначено вантажовідправником: ТзОВ "РС-Автошляхбуд", а вантажоодержувачем: ПАТ «Тернопілбьський КШБМ», тобто відповідача по даній справі, не відповідають вимогам розділу 11 Правил, оскільки не містять підписів відповідальної особи щодо одержання вантажу та печаток відповідача.

Зазначене вище стосується також ТТН, які знаходяться в матеріалах даної справи (том ІІ, а.с. 64-90, 126-191, 226-247; том ІІІ, а.с. 1-13, 15, 19, 23, 25, 27, , 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 105, 107, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170 - 172, 174, 177 - 178, 181-182, 185, 187, 189, 191, 193- 194, 197-198, 200, 203-204, 206, 209-210, 212, 214, 216-217, 219, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 237, 240-247; том ІV, а.с. 1-55; том V, а.с. 70-75).

Слід зазначити, що стосується товарно-транспортної накладної, то вона є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим .

Вимоги щодо складання ТТН викладені також ст. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР.

Накладна, оскільки не доказано протилежного, служить доказом виконання умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником. Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких міститься в наведеній нормі.

Аналогічні приписи містить ОСОБА_10 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1 ОСОБА_10 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.5 ОСОБА_10 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою .

Враховуючи вищенаведені норми та здійснивши аналіз змісту наявних в матеріалах справи видаткових та товарно-транспортних накладних, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що зазначені накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і ОСОБА_10 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції щодо перевезення вантажу, а рівно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за здійснення перевезень, однак не відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону, а саме: не містять підписів уповноважених осіб відповідача, як вантажоодержувача вантажу, та не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження існування заборгованості згідно Договору перевезення вантажу № 29/1.

Як на належні і допустимі докази отримання відповідачем послуг за Договором № 29/1 - позивач посилається на засвідчені обома сторонами ОСОБА_9 виконання (надання) цих послуг (робіт), а саме: ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн., ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 409,59 грн., ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 1 118 518,07 грн., ОСОБА_9 надання послуг № 12 на суму 150 000,00 грн., ОСОБА_9 надання послуг № 35 на суму 291180,00 грн.(том І, а.с. 14-16, 17-18, том V, а.с. 78, 79, 80, 81-83).

Проте, в ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн.(том І, а.с. 15), № 23083 на суму 50 409,59 грн. (том І, а.с. 14), № 23083 на суму 1118518,07 грн.(том І, а.с. 16 та том V, а.с. 78, 79, 80, 81-83) відсутнє посилання на будь-які договірні відносини, в т.ч. на Договір перевезення № 29/1.

Також, слід зазначити, що згідно ОСОБА_9 здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50 531,12 грн., № 23083 на суму 50 409,59 грн., № 23083 на суму 1118518,07 грн., Замовником зазначено «Товариство з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд", а Виконавцем ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", тоді як згідно Договору № 29/1 перевезення вантажу, Публічне акціонерне товариство "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" виступає «Замовником», а Товариство з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" - «Перевізником».

ОСОБА_9 надання послуг № 12 від 31.05.2013 року на суму 150 000,00 грн. (том І, а.с. 17, том V, а.с. 79) та № 35 від 31.07.2013 року на суму 291180,00 грн. (том І, а.с. 18, том V, а.с. 80) то слід зазначити, що умовами Договору перевезення вантажу № 29/1 не передбачено оформлення сторонами зазначених актів, а Перевізник зобов'язався оформити всю належну документацію згідно Правил перевезення вантажів в Україні.

Як зазначалось вище, Правилами перевезення вантажів передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, належними та допустимими доказами для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є саме належним чином оформлена товарно-транспортна накладна (ТТН), а не акт надання послуг.

Посилання апелянта/позивача в апеляційній скарзі на податкові накладні як належні докази здійснення перевезення вантажу не знаходить правових підстав, оскільки згідно із ст. 201.4 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця; при цьому відповідно до ст. 87.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів.

Отже, податкові накладні, на які посилається позивач (том V, а.с. 84, 85, 86, 87, том І, а.с. 95) не є свідченням здійснення (надання) послуг з перевезення вантажу, виходячи з того, що податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні виписуються як на підтвердження здійснення у звітному періоді факту оплати або передоплати надання послуг, так і на факт отримання послуг, в залежності від того яка подіє відбувається першою.

З огляду на специфіку податкових накладних та особливості заповнення, вони не можуть бути належним підтвердження реального факту здійснення господарської операції - надання послуг, оскільки податкові накладні також містять інформацію і про здійснення оплати чи передоплати послуг.

Податкова накладна має юридичну силу лише разом із належно оформленими первинними документами, що підтверджують факт отримання послуг.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 18.12.2012 р. у справі № 5011-14/3686-2012 та від 09.12.2015 р. у справі № 904/3669/15.

ОСОБА_9 твердження позивача про часткову сплату боргу відповідачем 31.05.2013 року в сумі 25 000,00 грн. та 27.06.2013 року в сумі 20 000,00 грн. (том V, а.с. 91-93), а відтак визнання боргу за Договором перевезення, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказані оплати, як вбачається з банківської виписки, здійснено: «Призначення платежу: Послуги автотранспорту згідно рах. б/н від 31.05.2013 р. в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.» (том V, а.с. 92) та «Послуги автотранспорту згідно рах. 17 від 31.05.2013 р. у т.ч. ПДВ 4333,33 грн.» (том V, а.с. 93/зворот), однак у них не міститься посилання саме на даний Договір перевезення.

Місцевим судом встановлено та колегією суддів перевірено, що в матеріалах справи відсутні рахунки б/н від 31.05.2013 року та № 17 від 31.05.2013 року, не надані такі документи апелянтом ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції та до апеляційної скарги - не долучалися, а отже суд не може дослідити на підставі чого вказані рахунки видавалися.

Відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, протягом одного дня з дати підписання даного Договору Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі відповідні документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

ОСОБА_9 дати укладення Договору перевезення вантажів № 29/1, з урахуванням вказівок викладених у постанові ВГС України, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначив дату укладення Договору перевезення вантажу № 29/1 - 28.08.2012 року, однак заявою (вх. № 25878 від 10.12.2015 року) просив виправити описку в позовній заяві, а саме: в даті укладення договору 28.08.2012 читати, як 01.08.2012 та додав до вказаного клопотання копію Договору № 29/1 перевезення вантажу від « 01» серпня 2012 р. (том V, а.с. 9-10).

Таким чином, позивач вважає, що Договір перевезення вантажу № 29/1 укладено - 01.08.2012 року, про що зазначив в апеляційній скарзі.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом Договору відступлення права вимоги є перехід від Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" до Нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" права вимоги за Договором перевезення вантажу № 29/1 від 28 серпня 2012 року.

Отже, право вимоги у позивача набулося, згідно Договору відступлення права вимоги, за Договором перевезення вантажу від 28.08.2012 року, а позовні вимоги обгрунтовуються Договором перевезення вантажу № 29/1 від 01.08.2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що так як право вимоги позивач набув згідно Договору відступлення права вимоги, за Договором перевезення вантажу від 28.08.2012 року, однак апеляційна скарга з вимогою скасувати рішення місцевого господарського суду від 02.02.2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 (том V, а.с. 126-134) обгрунтовується: Договором перевезення вантажу від 01.08.2012 року, та, навіть, Договором підряду № 29/1, згідно Письмових пояснень ТзОВ «ОСОБА_2 Плюс» від 21.06.2016 р. наданих апеляційному господарському суду - 22.06.2016 р. вхідний № 01-04/4533/16 (знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 11 Договору відступлення права вимоги, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами.

Апелянтом/позивачем не надано суду жодних доказів підписання між сторонами Договору відступлення права вимоги додаткових угод щодо зміни дати Договору перевезення вантажу з 28.08.2012 року на 01.08.2012 року та/або, що Договір відступлення права вимоги укладений на підставі Договору підряду № 29/1 від 01.08.2012 року.

Слід зазначити, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зробленим судом станом на 21.01.2015 року, державну реєстрацію Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-Автошляхбуд" припинено 08.04.2014 року за рішенням засновників.

Відповідно ст. 32, 33 ГПК України, та ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не надав суду всіх належних та допустимих доказів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Інші твердження апелянта/позивача, які зазначені ним в апеляційній скарзі та письмових поясненнях колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За положеннями статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін по справі, оглянувши та дослідивши зібрані місцевим судом та подані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, рішення Господарського суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02 лютого 2016 р. у справі № 921/1239/14-г/6 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

22.06.2016 р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст оформлено та підписано, з урахуванням святкових та вихідних днів, 29.06.2016 р.