Постанова

від 07.12.2016 по справі 921/1239/14-г/6

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 921/1239/14-г/6

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Козир Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Груп Плюс" на рішення та постановуГосподарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі№ 921/1239/14-г/6 Господарського судуТернопільської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голден Груп Плюс" доПублічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" простягнення 1615638,78 грн за участю представників:

позивача: Руденко А.О., дов. від 08.11.2015;

відповідача: Стадник В.О., договір від 05.12.2016; Трей О.В., дов. від 06.12.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 у справі №921/1239/14-г/6 (суддя - Шумський І.П.) позов задоволений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Давид Л.Л., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 у справі №921/1239/14-г/6 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі №921/1239/14-г/6 скасовано, а справу №921/1239/14-г/6 направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 у справі №921/1239/14-г/6 (суддя - Боровець Я.Я.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Данко Л,С., судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 у справі №921/1239/14-г/6 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "РС-Автошляхбуд" (Перевізник) та ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" (Замовник) укладено договір перевезення вантажу № 29/1, предметом якого є надання Перевізником послуг автотранспорту по перевезенню вантажів в межах митної території України.

Позивачем в позовній заяві від 30.10.2014 зазначено дату укладення договору 28.08.2012 , але в заяві від 10.12.2015 позивач просив виправити описку в позовній заяві про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу від 28.08.2012 № 29/1, а саме: в даті укладення договору "28.08.2012" читати, як 01.08.2012 і долучив копію договору перевезення вантажу від 01.08.2012 № 29/1.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору визначено, що Перевізник зобов'язався виділяти технічно-справні автомобілі по марках і в кількості згідно заявки Замовника, поданої в усній чи письмовій формах; забезпечити доставку, збереження вантажу при транспортуванні і оформити всю належну документацію згідно вимог Правил перевезення вантажів в Україні та інших нормативних актів, в свою чергу Замовник зобов'язався вчасно подати Перевізнику заявку про кількість, вантажопідйомність, марку, місце та час подання автомобілів, місце завантаження та вивантаження.

Відповідно до п. 2.4 договору, Замовник зобов'язався організувати навантажувально-розвантажувальні роботи та оформити всю належну документацію.

За надані транспортні послуги Замовник зобов'язався здійснити оплату вартості послуг в термін не пізніше 3-х банківських днів з моменту здійснення перевезення (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження до вивантаження в пункті, вказаному Замовником, в розмірі фактичної шкоди, якщо доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з п. 5.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання, діє до повного виконання обов'язків сторонами, і укладається на термін до 21.12.2013. Він може бути продовжений на наступний строк, якщо сторони побажають його продовжити.

В матеріалах справи, як встановили попередні судові інстанції, наявні двосторонні акти на загальну суму 1660638,78 грн, які підписані ТОВ "РС-Автошляхбуд" та ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" без будь-яких застережень.

Також, до матеріалів справи надані позивачем товарно-транспортні накладні серії 02 ААТ /Типова форма № 1-ТН/, згідно яких визначено вантажовідправником: ТзОВ "РС-Автошляхбуд", а вантажоодержувачем: ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів".

07.08.2013 між ТОВ "РС-Автошляхбуд" (Первісний кредитор) та ТОВ "Голден Груп Плюс" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 07/08/2013, за умовами якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором перевезення вантажу від 28.08.2012 № 29/1, укладений між Первісним кредитором та ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів".

Згідно п. 2 договору, з моменту набрання чинності даним договором до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" належного та реального виконання обов'язків, передбачених договором перевезення вантажу від 28.08.2012 № 29/1, а саме, сплати грошових коштів в сумі 1701180,00 грн. До Нового кредитора переходять права на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.

Пунктом 3 договору передбачено, що моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за договором, визначеним у п. 1 цього договору, до Нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 4 договору, протягом одного дня з дати підписання даного договору, Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі відповіді документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з п. 6 договору, Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" свого обов'язку.

Про відступлення права вимоги Первісний кредитор надіслав відповідачу повідомлення від 07.08.2013, яким повідомив, що ТОВ "РС-Автошляхбуд" відступило ТОВ "Голден Груп Плюс" право вимоги грошових коштів за договором перевезення вантажу від 28.08.2012 №29/1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2013 №07/08/2013, укладеним Первісним та Новим кредиторами.

В подальшому, ТОВ "Голден Груп Плюс" звернулось до відповідача з претензією від 02.10.2013 № 02/10-13 про сплату заборгованості за договором від 28.08.2012 № 29/1 на суму 1615638,78 грн і оскільки відповідачем зазначені кошти не були перераховані позивачу, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1615638,78 грн заборгованості за договором перевезення вантажу від 28.08.2012 № 29/1.

Суди дослідили, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.01.2015, державну реєстрацію ТОВ "РС-Автошляхбуд" (Первісного кредитора) припинено 08.04.2014 за рішенням засновників.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (з наступним змінами і доповненнями), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Порядок оформлення документів на перевезення визначені у розділі 11 Правил, згідно якого основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості неменше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна (ТТН) є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи ТТН, суди попередніх інстанцій встановили, що вони не відповідають вимогам розділу 11 Правил, оскільки не містять підписів відповідальної особи щодо одержання вантажу (вантажоодержувача) та печаток відповідача, а тому не можуть бути визнані належними доказами існування заборгованості за договором перевезення вантажу №29/1.

Що стосується актів виконання (надання) послуг (робіт), а саме: акт здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531,12 грн, акт здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50409,59грн, акт здачі-приймання робіт № 23083 на суму 1118518,07 грн, акт надання послуг № 12 на суму 150000,00 грн, акт надання послуг № 35 на суму 291180,00 грн, то суди першої та апеляційної інстанції дослідили, що в актах здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531,12 грн, № 23083 на суму 50409,59 грн, № 23083 на суму 1118518,07 грн відсутнє посилання на будь-які договірні відносини, в т.ч. на договір перевезення № 29/1.

Згідно актів здачі-приймання робіт № 23083 на суму 50531,12 грн, № 23083 на суму 50409,59 грн, № 23083 на суму 1118518,07 грн, Замовником зазначено "ТОВ "РС-Автошляхбуд", а Виконавцем ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", тоді як згідно договору № 29/1 перевезення вантажу, ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" виступає "Замовником", а ТОВ "РС-Автошляхбуд" - "Перевізником".

Відносно актів надання послуг № 12 від 31.05.2013 на суму 150000,00 грн та № 35 від 31.07.2013 на суму 291180,00 грн, то умовами договору перевезення вантажу № 29/1 не передбачено оформлення сторонами зазначених актів, а Перевізник зобов'язався оформити всю належну документацію згідно Правил перевезення вантажів в Україні.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на норми зазначеного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу, що належними та допустимими доказами для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є саме належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, а не акт надання послуг, тому, враховуючи наведене вище, суди обґрунтовано не взяли до уваги перелічені акти, як доказ надання та прийняття відповідних послуг в межах правовідносин даної справи.

При цьому, суди, надавши оцінку договору про відступлення права вимоги №07/08/2013 вірно встановили, що предметом зазначеного договору є перехід від Первісного кредитора - ТОВ "РС-Автошляхбуд" до Нового кредитора - ТОВ "Голден Груп Плюс" права вимоги за договором перевезення вантажу від 28.08.2012 № 29/1, тоді, як позовні вимоги обґрунтовуються договором перевезення вантажу від 01.08.2012 № 29/1.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що ним отримано копії оскаржуваних процесуальних документів, які підписані секретарями судових засідань, що, на переконання позивача, свідчить про не підписання оригіналів документів відповідними суддями, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 2.6.10 та 2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ.

Інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Груп Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі №921/1239/14-г/6 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР