ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2016 р. Справа № 925/482/16
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Косогорова І.Г. - за довіреністю;
від третіх осіб: ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явилися;
від ПАТ "Дельта Банк" - Нестерко І.О. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Логос" про визнання прав кредитора
ВСТАНОВИВ:
З урахуванням заяви про уточнення формулювання позовних вимог ( а.с. 25) позивач просить суд визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 права кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року по зобов'язаннях ТОВ "Торговий дім "Логос" за кредитним договором № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою б/номера від 05 вересня 2008 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 1 від 18 лютого 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 2 від 31 березня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 3 від 25 вересня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані виникненням спору між сторонами з даного питання та невизнанням відповідачем прав позивача, як кредитора ТОВ "Торговий дім "Логос" за договором про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року.
В ході розгляду справи представник позивача свої позовні вимоги підтримував повністю та просив їх задовольнити. В останнє засідання представник позивача не з'явився, суд надано додаткові документи, відмови від позову чи клопотання про відкладення розгляду справи не подано.
Учасники процесу просять розгляд справи проводити за відсутності представника позивача за наявними документами у справі, проти чого у суду заперечень немає.
Представник відповідача та третя особа ПАТ "Дельта Банк" вважають позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вважають, що належним кредитором у ТОВ "Торговий дім "Логос" за його кредитними зобов'язаннями є лише ПАТ "Дельта Банк".
Третіми особами до участі у справі залучені ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Фінансова компанія Домініон" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
За даними ЄДРПОУ (а.с. 109-110), щодо ТОВ "Фінансова компанія Домініон" внесено запис про припинення цього товариства за рішенням засновників з 05.10.2015 року.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається наступне:
Позивачка доводить, що вона, як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа набула прав кредитора стосовно відповідача у справі (ТОВ "Торговий дім "Логос") за його кредитними зобов'язаннями по кредитному договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами та на підставі укладеного із ТОВ "Фінансова компанія Домініон" договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року ( а.с. 10).
Спір між сторонами виник з тієї підстави, що відповідач в даний час не визнає кредиторських вимог позивачки і вимагає повернення попередньо сплачених їй коштів в сумі 1 317 000,00 грн. (листи від 20 та 25.04.2016 року а.с. 21, 23).
В ході розгляду справи третя особа ПАТ "Дельта Банк" заявив клопотання про припинення провадження у справі (а.с. 128) з підстав, що позивачка у спірних відносинах виступає виключно як фізична особа, а тому спір повинен розглядатися у суді загальної юрисдикції.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив, оскільки спір між сторонами є господарським, позивач у відносинах виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, виходячи з наступного:
Виходячи із відомостей свідоцтва про державну реєстрацію позивачки (а.с. 9), ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 04.11.1999 року.
У відповідності до ст. 50-52 ЦК України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа із повною цивільною дієздатністю. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Незважаючи на те, що договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія Домініон" (а.с. 10) позивачка уклала без зазначення свого статусу приватного підприємця, суд вважає, що цей договір позивачкою укладено як господарський та з метою здійснення підприємницької діяльності.
При цьому суд виходить з наступного:
Обставину укладення договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія Домініон" (а.с. 10) як договору в межах здійснення власної підприємницької діяльності підтверджує сама позивачка у позовній заяві.
Представник ПАТ "Дельта Банк", який вважає, що у вказаному договорі позивачка виступає лише як фізична особа, на запитання суду не зміг надати докази, які свідчать, що за договором від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія Домініон" позивачка придбала майнове право для свого приватного (індивідуального) користування як фізична особа, а не для здійснення підприємницької діяльності.
Як вказано вище, ст. 52 ЦК України встановлює відповідальність фізичної особи-підприємця за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. З цього випливає висновок, що для здійснення підприємницької діяльності фізична особа може використовувати будь-яке майно без спеціального його виділення із загальної маси свого майна саме для цієї мети.
Таким чином, у суду немає підстав вважати, що укладення ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія Домініон" (а.с. 10), яка на час укладення договору є офіційно зареєстрованим підприємцем, відбулося не в межах здійснення нею підприємницької діяльності, а із споживчою метою, тобто для забезпечення своїх індивідуальних потреб.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка, саме як фізична особа-підприємець вела листування із відповідачем та отримувала від нього кошти на свій банківський рахунок, оскільки у листах та у платіжних дорученнях на переказ коштів зазначено свідоцтво про державну реєстрацію позивачки як підприємця, її ідентифікаційний код та статус ФОП (а.с. 13-18).
З цих підстав клопотання представника ПАТ "Дельта Банк" про припинення провадження у справі з мотивів, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України через неналежний статус позивача, не підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є визнання права.
З цих підстав позивач просить суд визнати за собою права кредитора стосовно кредитних зобов'язань ТОВ "Торговий дім "Логос", що випливають із кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, для остаточного визначення свого правового статусу та досягнення правової певності, оскільки відповідач позивачку, як свого кредитора, не визнає, а належним кредитором вважає лише ПАТ "Дельта Банк".
В ході розгляду справи представник відповідача підтримав всі доводи третьої особи ПАТ "Дельта Банк" проти позовних вимог.
З пояснень сторін вбачається, що 30.05.2008 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ТОВ "ТД "Логос" було укладено кредитний договір № 11354266000, за яким відповідач став позичальником кредитних коштів в розмірі 300 000,00 доларів США. В подальшому між ПАТ "Дельта Банк" та АКІБ "Укрсиббанк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в т.ч. і по кредитному договору із ТОВ "ТД "Логос". Ці обставини відображено у постанові ВГСУ від 23.02.2016 року по справі № 925/1240/13 (а.с. 60,61) і не заперечуються учасниками процесу.
08.12.2014 року між третіми особами ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" було укладено договір про відступлення права вимоги ( а.с. 49), за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" набуло право вимоги до ТОВ "ТД "Логос" по його кредитними зобов'язаннях за кредитним договором № 11354266000 від 30.05.2008 року зі змінами та доповненнями.
За умовами п. 1.4. цього договору, загальна ціна відступлення права вимоги становить 1 300 000,00 грн., які підлягають сплаті Новим кредитором на користь Первісного кредитора.
В цей же день ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" уклала із позивачкою договір про відступлення права вимоги, за яким права вимоги щодо кредитних зобов'язань ТОВ "ТД "Логос" по його кредитних зобов'язаннях за кредитним договором № 11354266000 від 30.05.2008 року перейшли до позивачки.
Третя особа ПАТ "Дельта Банк" вважає, що саме йому належать права кредитора за вимогами до ТОВ "ТД "Логос" по кредитному договору № 11354266000 від 30.05.2008 року, оскільки договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" є нікчемним в силу положень ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що уповноваженою особою Фонду прийнято спеціальне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані із його недійсністю. А нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Постановою НБУ від 02.03.2015 року № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 68), а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію (а.с. 72).
Частиною 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2015 року у ПАТ "Дельта Банк" відбулося засідання комісії з перевірки правочинів та інших договорів за кредитними операціями, що призначена наказом № 67 від 11.03.2015 року.
Перевірка здійснювалася на виконання Наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" № 67 від 11.03.2015 року.
З протоколу засідання комісії № 49 від 11.08.2015 року (а.с. 81) вбачається, що комісія прийшла до висновку, що при укладенні та виконанні договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" було допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених НБУ, які полягають в наступному:
- при укладенні ПАТ "Дельта Банк" цього договору банк не визначився із реальним видом та обсягом прав що передаються, а тому банк фактично відмовився від власних майнових вимог;
- банк фактично здійснив відступлення права вимоги на суму 8 419825,62 грн. за ціною лише 1300000,00 грн., що свідчить про відмову банку від власних майнових вимог в розмірі 85% від права вимоги;
- при укладенні договору відступлення, банк взяв на себе зобов'язання, що стало однією з причин його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредиторами;
- при укладенні договору відступлення ПАТ "Дельта Банк" надав переваги ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", які не встановлені для цього товариства законодавством чи внутрішніми документами банку.
Комісія вирішила, що такі порушення свідчать про наявність підстав віднесення договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" до категорії нікчемних у розумінні п. 1,2,3,4 та 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
На запитання суду представник ПАТ "Дельта Банк" не зміг надати чіткого пояснення про те, яка ж конкретна підстава з переліку ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність вказаного договору і вважає, що договір є нікчемним за сукупним рядом ознак з цієї статті.
Суд відхиляє доводи представника ПАТ "Дельта Банк" про те, що якщо уповноважена особа Фонду прийняла рішення про нікчемність правочину, укладеного за участю банку, то це питання не підлягає обговоренню, переоцінці та перевірці його правомірності за нормами чинного законодавства, зокрема і з боку суду.
Суд виходить з того, що у відповідності до положень ЦК України нікчемність договору є оціночним поняттям.
За своїм змістом ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає такі підстави нікчемності правочинів, наявність яких підлягає доказуванню на відповідність цим ознакам. Ці підстави стосуються не форми договору, а змісту (в т.ч. і правового) цих правочинів, що слід оцінювати за
багатьма обставинами.
Суд не погоджується із доводами представника ПАТ "Дельта Банк" про те, що договір про відступлення прав вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" є нікчемним, оскільки за цим договором банк ніби відмовився від власних майнових вимог.
Ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить прямої вказівки про нікчемність укладених банком угод про відступлення прав вимоги.
Як вбачається із договору (а.с. 49), договір між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" від 08.12.2014 року є саме договором відступлення права вимоги за своєю назвою та юридичним змістом, проти чого учасники процесу не заперечують. Даний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів про протилежне в справу не подано.
У відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить визначення, що таке "відмова від власних майнових вимог" як підстава нікчемності укладеного банком договору в контексті даного Закону.
При цьому ч. 3 та 4 ст. 12 ЦК України визначають, що:
3. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Ці частини вказаної статті є повністю самостійними, а тому відмова від свого майнового права та передача майнового права іншій особі, є окремими діями суб'єкта, які тягнуть різні юридичні наслідки, та ніяк не можуть вважатися однією і тією ж правовою подією.
Тому, уклавши із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" 08.12.2014 року договір відступлення права вимоги, ПАТ "Дельта Банк" здійснив не відмову від власних майнових вимог, а за відплатним договором передав своє майнове право іншій особі, що за змістом ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не свідчить про нікчемність цього договору.
Суд погоджується із доводами представника ПАТ "Дельта Банк" про те, що у п. 3 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону може йти мова про здійснення банком відчуження чи передачу у користування або придбання (отримання у користування) майна або майнових прав , хоча про майнові права прямо у цьому пункті прямо не зазначено.
Однак, як слушно зауважив ПАТ "Дельта Банк", ст. 190 ЦК України до поняття майна відносить окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Однак суд приходить до висновку, що немає підстав вважати, що при укладенні договору від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" банк здійснив відчуження майна (майнових прав) за цінами, нижчими або
вищими від звичайних і це є ознакою нікчемності договору.
При цьому суд враховує таке:
У відповідності до п. 1.4. вказаного договору (а.с. 49), загальна ціна відступлення права вимоги за згодою сторін склала 1 300 000,00 грн. без ПДВ.
На вимогу суду представник ПАТ "Дельта Банк" не зміг надати суду підтверджуючих документів про те, як було визначено банком ціну відступлення та чому вона згодом стала вважатися такою, що є нижчою від звичайних цін за аналогічними договорами відступлення права вимоги.
Представник ПАТ "Дельта Банк" вказав, що дане питання було вирішено на кредитному комітеті, але мотиви прийняття цього рішення та чим керувалися при визначенні ціни відступлення, у документах банку інформація відсутня. Також відсутня інформація, з якими аналогічними цінами порівнювалася ціна відступлення за договором від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон".
Зі свого боку позивач подав у справу листування (а.с. 141-151) щодо намірів врегулювання питання часткового погашення кредитної заборгованості ТОВ "ТД "Логос" перед ПАТ "Дельта Банк", часткового прощення чи списання боргу і розірвання кредитного договору і договору поруки. Відповідачем по даній справі з ПАТ "Дельта Банк" обговорювалося питання про сплату в погашення боргу 900 000,00 грн. для припинення кредитного спору, при тому що вартість предмету іпотеки становить лише 795 577,00 грн. Зі свого боку ПАТ "Дельта Банк", повідомив представника відповідача про те, що за результатами проведення банком внутрішньої оцінки заставленого майна зроблено висновок про його вартість у розмірі 1 300 000,00 грн., а тому для банку сума сплати у розмірі 900 000,00 грн., є не зовсім прийнятною і він просить відповідача розглянути питання по сплату в рахунок боргу не менше ніж оцінена вартість заставленого майна (1300000,00 грн.).
Таким чином, ціна відступлення права вимоги за договором від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" з боку ПАТ "Дельта Банк" визначалася саме за визначеною банком вартістю заставного майна відповідача, з якого лише і можна було реально виручити кошти на погашення боргу ТОВ "ТД "Логос". Це в свою чергу не свідчить про явну заниженість ціни відступлення права вимоги.
При вирішенні аналогічного спору (постанова від 16 березня 2016 року по справі № 910/9175/15), Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що якщо позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірний договір про відступлення права вимоги, укладений на умовах, що значно гірші за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а також того, що вартість права вимоги, переданої за вказаним договором, є нижчою за звичайні ціни на права вимоги, що діяли на момент укладення спірного договору відступлення права вимоги, то немає законних і обґрунтованих підстав вважати, що договір про відступлення права вимоги є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" . За результатами вирішення цього спору судові інстанції не
погодилися із доводами позивача про те, що якщо вартість переданого права грошових вимог за спірним договором є значно нижчою від суми боргу за кредитним договором, то це є достатнім доказом нікчемності договору відступлення права вимоги від 08.09.14 в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
Крім того, представник ПАТ "Дельта Банк" не надав суду доказів про те, в чому полягало надання ТОВу "Фінансова компанія "Домініон" переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку при укладенні договору відступлення права вимоги від 08.12.2014 року, що згідно п. 6, 7 ч. 3 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначається як підстава нікчемності правочину .
Також не підтверджено доказами і твердження представника ПАТ "Дельта Банк", що саме укладення договору відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" призвело до неплатоспроможності банку, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначається як підстава нікчемності правочину .
Представник банку не може пояснити, чому для погашення кредитної заборгованості ТОВ "ТД "Логос" ПАТ "Дельта Банк" своєчасно не звертав стягнення на предмет застави та не продавав його для забезпечення свої платоспроможності.
На думку суду, для аналізу та доказування причин, що призвели до неплатоспроможності банку недостатньо вказати лише одну непогашену кредитну заборгованість свого клієнта. Для об'єктивного вирішення даного питання слід мати повну інформацію про розмір статутного фонду банку, розмір його кредитного портфелю, яку частину в ньому займають ризиковані кредитні операції, які результати роботи по стягненню заборгованості, реалізації заставного майна та інші фактори, що впливають на платоспроможність банку.
Такої інформації суду не подано, а тому уступка банком права вимоги за простроченою кредитною заборгованістю одного свого клієнта не може призводити до неплатоспроможності банку.
Таким чином, суд не погоджується із законністю та обґрунтованістю висновків ПАТ "Дельта Банк" та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність укладеного банком із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" 08.12.2014 року договору відступлення права вимоги.
За доводами представника ПАТ "Дельта Банк", банк зі свого боку після прийняття рішення про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" направило на адресу цього товариства повідомлення про нікчемність від 26.08.2015 року № 7460 (а.с. 99) та навіть повернуло цьому товариству 26.08.2015 року 1300000,00 грн. (а.с. 95), які були сплачені як вартість відступлення права вимоги.
Представник позивача заперечила проти достовірності таких дій ПАТ "Дельта Банк", оскільки насправді кошти в сумі 1300000,00 грн. були повернуті не на поточний рахунок ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", що вказаний у договорі про відступлення права вимоги № 26504002027565 (а.с. 51), а на внутрібанківський рахунок № 290980000025 (а.с. 95), з якого це товариство кошти самостійно зняти не може.
Крім того, за даними з ЄДР щодо ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" вже внесено запис про припинення цього товариства за рішенням засновників з 05.10.2015 року (а.с. 110) і з боку ПАТ "Дельта Банк" не надано доказів, що це товариство перед ліквідацією було офіційно проінформовано банком про повернення на його користь 1300000,00 грн. коштів для їх фактичного отримання та вирішення питання про припинення договірних стосунків.
Заперечення ПАТ "Дельта Банк" про те, що на час відступлення права вимоги 08.12.2014 року ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" ще саме не набуло права нового кредитора і не могло уступати свої права вимоги на користь позивачки у справі, саме по собі не свідчить про нікчемність договору між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та недійсність подальшого договору уступки права вимоги із позивачкою, бо таке прямо не передбачено чинним законодавством.
Позивачем надано суду лист від 24.02.2015 року № 18.2-139 про те, що ПАТ "Дельта Банк" засвідчує перехід до ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" всіх прав за договором уступки права вимоги від 08.12.2014 року (а.с. 124), а тому ПАТ "Дельта Банк" не повинно оспорювати правомірність дій ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" щодо набутих ним прав.
Таким чином, немає підстав вважати, що договір відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним згідно положень закону.
Не підтверджуються вимогами чинного законодавства і доводи представника ПАТ "Дельта Банк" про те, що з нікчемності договору відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" як наслідок випливає автоматична нікчемність і послідуючого договору уступки права вимоги між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та позивачкою у справі від 08.12.2014 року, оскільки такий наслідок не передбачено чинним законодавством.
Договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року, укладений позивачкою, є оспорюваним, а не нікчемним. Цей договір повинен визнаватися недійсним згідно положень чинного законодавства, однак доказів про це у справу не подано. Також відсутні й судові рішення про оцінку договору за участі позивачки як нікчемного.
Отже, зважаючи на чинність на даний час договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між позивачкою та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" (а.с. 10), дійсність якого та відповідність вимогам чинного законодавства презюмується (ст. 204 ЦК України), поки не буде доведено протилежного, права кредитора за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Торговий дім "Логос", в даний час належать позивачці у справі і тому позов підлягає до повного задоволення.
З цих підстав заперечення відповідача ТОВ "Торговий дім "Логос" проти прав кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та доводи про те, що належним кредитором є лише ПАТ "Дельта Банк", суд відхиляє як неправомірні та такі, що суперечать обставинам справи.
Суд відхиляє доводи представника ПАТ "Дельта Банк" про те, що суд повинен керуватися преюдицією щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" (а.с. 10), яка встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року по справі № 925/1240/13 та постановою ВГСУ від 23.02.2016 року (а.с. 58).
З постанови ВГСУ вбачається, що судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Торговий дім "Логос" про заміну сторони спору правонаступником (ПАТ "Дельта Банк" просили замінити на нового кредитора ОСОБА_3О.) з підстав, що договір відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" був віднесений до нікчемних в порядку п. 2 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У цих постановах немає висновку про нікчемність чи недійсність наступного договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між позивачкою та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон".
Водночас, роз'ясненням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги , суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
З тексту постанови ВГСУ від 23.02.2016 року у справі № 925/1240/13 (а.с. 64) вбачається, що про нікчемність договору відступлення права вимоги від 08.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" судом апеляційної інстанції зазначено при вирішенні ним клопотання ТОВ "ТД "Логос" про заміну сторони правонаступником із посиланням лише на рішення банку про віднесення договору до категорії нікчемних без оцінки правомірності таких висновків.
Тобто, дане питання про нікчемність договору у спорі не вирішувалося, бо розгляд клопотання про заміну сторони (процесуальне правонаступництво згідно ст. 25 ГПК України) не є вирішенням спору.
Суд не погоджується із доводами представників відповідача та третьої особи ПАТ "Дельта Банк" про те, що саме ПАТ "Дельта Банк" в даний час є законним кредитором ТОВ "ТД "Логос". Як встановлено судом з пояснень представника позивача, в даний час всі первинні документи, які засвідчують права вимоги до ТОВ "ТД "Логос", знаходяться у позивачки і були передані їй за актом приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги від 08.12.2014 року від ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" (а.с. 12). Представник ПАТ "Дельта Банк" повідомив, що банком не вирішується питання про повернення цих документів та суду взагалі не надано будь-яких доказів, які б засвідчували в даний час реалізацію прав кредитора з боку ПАТ "Дельта Банк" після прийняття ним рішення про нікчемність договору про відступлення права вимоги із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон".
На підставі викладеного, позивачці фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 належать права кредитора (які виникли у неї на підставі чинного на даний час та не оспореного договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року із ТОВ "Фінансова компанія "Домініон") щодо ТОВ "ТД "Логос" за кредитними зобов'язаннями цього товариства по кредитному договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, а тому позов підлягає до повного задоволення.
На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. Повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору проводиться лише за відповідною заявою платника в порядку ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 права кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року по зобов'язаннях ТОВ "Торговий дім "Логос" за кредитним договором № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою б/номера від 05 вересня 2008 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 1 від 18 лютого 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 2 від 31 березня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 3 від 25 вересня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" (ідентифікаційний код 30705409, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) --- 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 02 липня 2016 року
Суддя Н.М. Спаських
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 29.06.2016 |
Оприлюднено | 05.07.2016 |
Номер документу | 58682476 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Спаських Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні