Постанова

від 29.09.2016 по справі 925/482/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р. Справа№ 925/482/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2;

ОСОБА_3-представник;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьо особи-1: Мостепанюк В.І.- представник;

Від третьо особи-2: не з'явився;

Від третьо особи-3: Сотнікова І.В. - представник.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2016

у справі № 925/482/16 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фізичної особи підприємниця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Логос"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Домініон";

3) Фонда гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання прав кредитора

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулася з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Логос" про визнання за позивачем прав кредитора за кредитними зобов'язаннями відповідача, що випливають із кредитного договору № 11354266000 від 30.05.2008 зі змінами та доповненнями.

Позовні вимоги обґрунтовані виникненням спору між сторонами з даного питання та невизнанням відповідачем прав позивача, як кредитора ТОВ "Торговий дім "Логос" за договором про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 залучено третіми особами до участі у справі ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Фінансова компанія Домініон".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.06.2016 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.06.2016 позовні вимоги фізичної особи - підприємниця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Логос" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Домініон", 3) Фонда гарантування вкладів фізичних осіб про визнання прав кредитора задоволено в повному обсязі.

Рішенням визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 права кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 року по зобов'язаннях ТОВ "Торговий дім "Логос" за кредитним договором № 11354266000 від 30 травня 2008 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою б/номера від 05 вересня 2008 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 1 від 18 лютого 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 2 від 31 березня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року, додатковою угодою № 3 від 25 вересня 2009 року до кредитного договору № 11354266000 від 30 травня 2008 року.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у справі №925/482/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016.

05.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи-3 надійшли пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

12.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу та від представника третьої особи-1 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання, призначеному на 13.09.2016, представники позивача, відповідача та третьої особи-2 не з'явилися.

Представником третьої особи-1 в судовому засіданні 13.09.2016 подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на 29.09.2016.

22.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення в яких позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 29.09.2016, представник позивача надав пояснення по суті спору, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні, призначеному на 29.09.2016, представники третьої особи-1 та третьої особи-3 надали пояснення по суті спору, та просили задовольнити апеляційну скаргу.

29.09.2016 представники відповідача та третьої особи-2 у вказане судове засідання не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи-2.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2008 між АКІБ "Укрсиббанк" та ТОВ "ТД "Логос" було укладено кредитний договір № 11354266000, за яким відповідач став позичальником кредитних коштів в розмірі 300 000,00 доларів США. В подальшому між ПАТ "Дельта Банк" та АКІБ "Укрсиббанк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в т.ч. і по кредитному договору із ТОВ "ТД "Логос". Ці обставини відображено у постанові ВГСУ від 23.02.2016 року по справі № 925/1240/13 (а.с. 60,61) та не заперечуються учасниками процесу.

08.12.2014 між третіми особами ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" було укладено договір про відступлення права вимоги ( а.с. 49), за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" набуло право вимоги до ТОВ "ТД "Логос" по його кредитними зобов'язаннях за кредитним договором № 11354266000 від 30.05.2008 року зі змінами та доповненнями.

За умовами п. 1.4. цього договору, загальна ціна відступлення права вимоги становить 1 300 000,00 грн., які підлягають сплаті Новим кредитором на користь Первісного кредитора.

В цей же день ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" уклала із позивачкою договір про відступлення права вимоги, за яким права вимоги щодо кредитних зобов'язань ТОВ "ТД "Логос" по його кредитних зобов'язаннях за кредитним договором № 11354266000 від 30.05.2008 року перейшли до позивачки.

Пунктом 1.6. Договору відступлення визначено, що право вимоги до Нового кредитора переходить виключно після повної сплати останнім на користь Первісного кредитора ціни відступлення права вимоги за Основним договором, зазначеної ви. 1.4. цього Договору.

Відповідно до Договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Домініон", за своєю правовою природою є реальним, що підтверджується пунктами 1.3. та 1.6. Договору, відповідно до яких набуття прав нового кредитора можливе лише після повної сплати останнім ціни Договору.

Перерахування суми в рахунок сплати ціни відступлення за Договором надійшов 18.02.2015, тобто після 08.12.2014 року - дати укладення іншого Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором між ТОВ "ФК "Домініон" та ОСОБА_2, що свідчить про відсутність у Фінансової компанії прав нового кредитора станом на 08.12.2014 року, адже остання була позбавлена права розпоряджатися будь-яким чином правами вимоги за кредитом, в тому числі і відчужувати на користь третіх осіб, що свідчить про відсутність у ТОВ "ФК "Домініон" на момент вчинення Договору відступлення необхідного обсягу цивільної дієздатності та є підставою його недійсності з урахуванням вимог частини першої статті 215 ЦК України та частини другої статті 203 ЦК України.

За доводами апелянта, саме йому належать права кредитора за вимогами до ТОВ "ТД "Логос" по кредитному договору № 11354266000 від 30.05.2008, оскільки договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" є нікчемним в силу положень ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що уповноваженою особою Фонду прийнято спеціальне рішення.

Висновок, щодо нікчемності Договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014 викладений Київським апеляційним господарським суд у справі №925/1240/13 за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, викладений у постанові від 30.06.2016.

Згідно з абзацом 1 підпункту 2.6. пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/1240/13 за позовом АТ "Дельта Банк" до ТОВ "ТД "Логос" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, за результатами розгляду якої позовні вимоги Банку задоволено частково, зокрема стягнуто із Боржника на користь Кредитора суму грошових коштів у розмірі 2 682 520,42 грн.

Проте як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції розпочав з самого початку встановлювати обставини нікчемності, досліджувати та оцінювати відповідні докази, які в силу преюдиціальності вже встановлені іншими судами в ході розгляду інших справ між тими ж самими сторонами та не потребували доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, судом першої інстанції не враховано роз'яснення, викладені в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади", згідно з якими за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини яка в силу приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, відповідно до якої одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справа: Sovtransavto Holding v. Ukraine,no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Аналогічної правова позиція Верховним Судом України у постанові від 25.11.2015 року у справі №6-172цс15 та Вищим господарським судом України, висновки якого містяться у постанові від 24.05.2016 у справі №910/28021/15.

Тому, доводи та аргументи позивача щодо наявності у нього прав нового кредитора за Кредитним договором, укладеним між Банком та ТОВ "ТД "Логос", є безпідставними, а вимоги не підлягають задоволенню, адже не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, та мають преюдиціальне значення для спірних правовідносин, однак суд першої інстанції зазначені обставини проігнорував, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2016 у справі № 925/482/16 є необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає задоволенню, в позові слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2016 у справі № 925/482/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2016 у справі № 925/482/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 1515,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/482/16 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська