Рішення
від 30.06.2016 по справі 369/1052/16-ц
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1052/16-ц

Провадження № 2/369/1170/16

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Золота середина» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, посилаючись на те, що 01 квітня 2015 року о 13 год. 19 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/16928-semen-semenchenko-ot-obyichnogo-moshennika-do-zhivoj-legendyi.htm) розміщено статтю під назвою «Семен Семенченко: від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 1», автором якої вказано ОСОБА_2 (далі-Стаття № 1). 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв. на веб сайті Інтернет-видання «Обозреватель (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/52739-semen-semenchenko-vid-zvichajnogo-shahraya-do-zhivoi-legendi-chastina-2.htm) розміщено статтю під назвою «Семен Семенченко: від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2», автором статті також вказано відповідача.

Власником веб-сайту Інтернет-видання «обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (код ЄДРПОУ 32611564), місцезнаходження: 08170, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Незалежності, буд. 15).

У вказаних статтях міститься інформація про окремі факти з життя громадянина України ОСОБА_1 , які на думку автора статей, мали місце.

В Інтернет виданні «Ракурс», власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11 год. 05 хв. було опубліковано статтю під назвою « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 1 (режим доступу: http://ua.racurs.ua/800-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahray-do-jyvoyi-legendy далі - Стаття №1), автором якої вказано ОСОБА_2 .

Аналогічна стаття із зазначенням авторства вказаного відповідача була розміщена 01.04.2015 року о 13 год. 19 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/l6928-semen-semenchenko-ot-obyichnogo-moshennika-do-zhivoj-legendyi.htm).

03.04.2015 року о 09 год. 04 хв. в Інтернет-виданні «Ракурс» було розміщено статтю під назвою « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2», автором статті також вказано Відповідача-2 (режим доступу: http://ua.racurs.ua/802-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahray-do-jyvoyi-legendy-chastina-2., далі Стаття № 2).

03.04.2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу http://obozrevatel.com/blogs/52739-semen-semenchenko-vid-zvichajnogo-shahraya-do-zhivoi-legendi-chastina-2.htm)було розміщено аналогічну статтю під авторством Відповідача.

У вищевказаних статтях міститься інформація про окремі факти з життя громадянина України ОСОБА_1 , які на думку автора статей, мали місце.

У статті № 1 в Інтернет-виданні «Ракурс» (укр. мовою) та в Інтернет-виданні «Обозреватель» (рос. мовою) поширено наступну інформацію про позивача:

1.«Пройдисвіта звали ОСОБА_5 , 1974 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , 1983 року народження, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми».

«Подробиці бурхливої підприємницької діяльності ОСОБА_7 і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в ОСОБА_8 перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами».

« ОСОБА_9 звали ОСОБА_10 , 1974 года рождения, идентификационный номер НОМЕР_1 . Он вместе со своей женой ОСОБА_6 , 1983 года рождения, идентификационный код НОМЕР_2 , прятался от кредиторов, которым задолжал приличные суммы».

«Подробности бурной предпринимательской деятельности ОСОБА_11 и его боевой подруги нетрудно установить по многочисленным судебным решениям, вынесенным по искам как контрагентов, так и налоговых органов. Собственно, и в Макеевку Костя перебрался из родного Севастополя, скрываясь от кредиторов и налоговиков. Поэтому неудивительно, что путь нашего героя к депутатскому мандату был усеян отнюдь не розами».

Ця інформація не відповідає дійсності. У 2014 року Позивач дійсно змінив своє ім`я на « ОСОБА_1 ». До цього часу Позивач проживав під ім`ям « ОСОБА_12 » (1974 р. н., РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач як громадянин та як підприємець завжди виконував свої зобов`язання належним чином, ніколи не переховувався ні від кредиторів, ні від контрагентів, ні від податкових органів України, ні від будь-яких інших суб`єктів цивільних правовідносин. У статті Відповідач-1 не наводить жодних доказів, які б підтверджували факти будь-яких грошових заборгованостей Позивача перед контрагентами, факти переховування Позивача від кредиторів, податкових органів України чи-то громадян.

2. «Невідомо яким чином «відмазавшись» від армії, влітку 1992 року ОСОБА_7 поступає знову у вищий навчальний заклад на цей раз на факультет економіки та менеджменту Севастопольського національного технічного університету з заочною формою навчання. Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_7 , який працював барменом в барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, Грішін вийшов на волю в серпні 1996 року у зв`язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції».

«Неизвестно каким образом "отмазавшись" от армии, летом 1992 года Гришин поступает снова в высшее учебное заведение на этот раз на факультет экономики и менеджмента Севастопольского национального технического университета с заочной формой обучения. Но получить диплом снова было не суждено: через три года Гришин, который перебрался в Киев и работал барменом в баре "Оболонь'', был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений от незаконных валютных операиий до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом Киева. Гришин вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституиии».

Ця інформація не відповідає дійсності. Позивач ніколи не працював барменом ні у барі «Оболонь» у м. Києві, ні у будь-якому іншому закладі громадського харчування України. Відповідач-1 у статті не конкретизує, про який саме заклад громадського харчування під назвою «Оболонь» йде мова (не вказуючи ні його місцезнаходження, ні організаційно-правової форми).

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що Позивач, начебто, був затриманий органами слідства по обвинуваченню у вчинені злочинних діянь, які полягали у «незаконних валютних операціях», «приховування викраденого майна», не розкриваючи при цьому конкретних фактів, не зазначаючи при цьому конкретних статей Кримінального кодексу України, який діяв в той період.

Не відповідає також дійсності інформація про те, що Позивача 1996 році було засуджено вироком Ленінського районного суду м. Києва. Зазначаючи про факт засудження судом, Відповідач-1 не вказує дату обвинувального вироку суду, номер кримінальної справи та відповідну статтю Кримінального кодексу УРСР 1960 року, за якою, начебто, був засуджений Позивач.

Позивач звертав увагу і на те, що Ленінський районний суд м. Києва ніколи не виносив обвинувальних вироків щодо нього. На доведення цього факту ним здійснено запит з вимогою про надання відповідної інформації в Інформаційний центр Міністерства внутрішніх справ України та Державну пенітенціарну службу України.

У 1996 році, на який вказує Відповідач-1, Ленінського районного суду не існувало. Адже постановою Верховної Ради України № 2178-ХІІ від (16.03.1992 року Ленінський район міста Києва перейменовано на Старокиївський район Києва, і з того часу Ленінський районний народний суд міста Києва перейменований на Старокиївський районний суд міста Києва.

При цьому, у подальшому у Статті №1 в Інтернет виданні Відповідачами інформацію було «уточнено» і вказувалось про вирок Ленінського районного суду міста Севастополь, а не міста Київ.

Як зазначав позивач, із змісту поданої Відповідачем-1 інформації можна зробити висновок, що він був засуджений судом саме за злочини, об`єктивна сторона діяння яких полягає у здійсненні «незаконних валютних операцій», «приховуванні викраденого майна». Ця інформація також не відповідає дійсності. Жодним судом України не виносились обвинувальні вироки про притягнення до кримінальної відповідальності позивача за вчинення діянь, які характеризуються як «незаконні валютні операції», «приховування викраденого майна».

3. « Вийшовши на волю, ОСОБА_13 знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал инком юг»,за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора біла визнана банкрутом, а обурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності».

«Вернувшись в Севастополь, Константин снова взялся за старое, но в значительно больших масштабах. Для начала он зарегистрировал ООО "Универсал-инком-юг", при помощи которого собрал с доверчивых горожан 55 тыс, долл, под обещания вложить деньги в высокодоходные инвестиционные проекты. В июне 1999 года эта контора была признана банкротом, а обманутые вкладчики еще долгие годы обивали милицейские пороги, требуя привлечь Гришина к уголовной ответственности».

Ця інформація не відповідає дійсності. Позивач дійсно був одним із учасників ТОВ «Універсал-Інком-Південь» (код ЄДРПОУ 24875045, місцезнаходження: 99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського, буд. 10, кв. 3). Проте, окрім Позивача, учасниками даного Товариства були ще три особи.

Крім того, ТОВ «Універсал-Інком-Південь» ніколи не отримувало від громадян грошові кошти у розмірі 55 000 доларів США чи їх еквівалент у національній валюті під видом залучення інвестицій у будь-які проекти.

Стверджуючи про факт отримання Товариством грошових коштів у громадян, Відповідач-1 не наводить прізвищ конкретних громадян, суми, які були у них отримані, та на якій правовій підставі ці кошти отримувались. Крім того, стверджуючи про обман вкладників, Відповідач-1 не конкретизує у чому саме цей обман полягав та не наводить доказів такого обману із сторони Товариства (наприклад, обвинувального вироку суду щодо: посадових осіб ТОВ «Універсал-Інком-Південь» про притягнення до кримінальної відповідальності за шахрайство чи інші корисливі злочини проти власності).

Позивач наголошував, що ні він особисто, ні ТОВ «Універсал-Інком-Південь» не здійснювало залучення коштів громадян для здійснення інвестицій, і у будь-якому випадку не здійснювало обман громадян. Факт банкрутства ТОВ «Універсал-Інком-Південь» не містить жодного причинно-наслідкового зв`язку наведеним у статті твердженням Відповідача-1 про обман людей.

4. «Справи Грішіна пішли вгору й у 2000 році він навіть балотувався (щоправда, безуспішно) депутатом до Севастопольської міськради. До речі, балотувався ОСОБА_7 під проросійськими та прокомуністичними гаслами.»

«Свої фінансові справи ОСОБА_7 намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».

«Дела Гришина пошли вверх, и в 2000 году он даже баллотировался (правда, - безуспешно) депутатом в Севастопольский горсовет. Кстати, баллотировался Гришин под пророссийскими и прокоммунистическими лозунгами».

«Свои финансовые дела Гришин пытался поправить с помощью издательской деятельности, организовав выпуск двух пророссийских листков (газетами их назвать язык не поворачивается), призывавших к ликвидации Украины и восстановлению Советского союза, «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».

Ця інформація не відповідає дійсності. Відповідач-1 не наводить конкретних матеріалів та публікацій, які б свідчили про факт використання Позивачем проросійських та комуністичних гасел та закликів щодо ліквідації України як держави та відновлення Радянського Союзу. Позивач ніколи у своїй громадській діяльності, політичній кар`єрі та передвиборних кампаніях не використовував проросійські та комуністичні лозунги. А газети «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда», що були засновані Позивачем, не містили матеріалів, які закликають до ліквідації незалежності України.

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що за допомогою такої видавничої діяльності Позивач намагався «врегулювати свої фінансові справи», а саме шляхом організації випуску даних газет. Ця інформація також не відповідає дійсності, адже Позивач не був особисто засновником даних газет, а лише був редактором цих газет. До того ж, основною метою діяльності даних газет була боротьба з комуністичною ідеологією та відстоювання незалежності України, а не отримання прибутку, як про це зазначає Відповідач-1.

5. «От тільки ні в якій ОСОБА_14 насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню слідчого ізолятора».

«...ни в какой ОСОБА_15 на самом деле не было. Поскольку в этот период он знакомился с меню Лукьяновского СИЗО в столице Украины».

Відповідач-1 у редакції Статті № 1 від 01.04.2015 року стверджує, що Позивач перебував Лук`янівському СІЗО (Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України управління в м. Києві та Київській області).

Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки Позивач ніколи не утримувався у Лук`янівському СІЗО (Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України управління в м. Києві та Київській області) в жодному статусі (підозрюваний, обвинувачений) у рамках будь-яких кримінальних справ.

У подальшому Стаття № 1 була «уточнена» і на разі містить неправдиву інформацію перебування Позивача у слідчому ізоляторі, але без вказівки на його територіальність.

6. « ... кредитори на давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів

порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушували - наприклад, 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_7 в Сімферополі була відкрита справа №420675 за пограбування».

«...кредиторы не давали покоя, требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника. И возбуждали - например, 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_11 в Симферополе было открыто дело № 420675 за ограбление.

Ця інформація не відповідає дійсності. Так, Відповідач-1 зазначає, що щодо Позивача була порушена кримінальна справа за вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ст. 187 Кримінального кодексу України (грабіж). Проте, не зазначає, у провадженні якого саме органу слідства у м. Сімферополь знаходилась справа № 420675.

Позивач наголошував, що йому ніколи не повідомлялося про підозру (не пред`являлась постанова про притягнення як обвинуваченого) в рамках будь-яких кримінальних справ за вчинення діяння, передбаченого ст. 187 Кримінального кодексу України. Також судами України щодо Позивача не виносились обвинувальні вироки про притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею.

7. «... він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в ОСОБА_7 , як ми пам`ятаємо не було лише тюремні університети. Тому аферист пред`явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу.

«...он был принят по поддельным документам на двухгодичные курси по специальности «Драматургия и режиссура телевидения» в Центр дополнительного профессионального образования. Эти курсы предназначены для получения второого высшего образования, а первого у Гришина, как мы помним, не было только тюремные университеты. Поэтому он предъявил фальшивый диплом и таким образом был зачислен в учебное заведение.

Ця інформація не відповідає дійсності. Як зазначав позивач, він дійсно навчався на курсах, про які зазначає Відповідач-1, проте не подавав підробленого диплому чи будь-яких інших підроблених документів при вступу до даного навчального закладу. Відповідач 1не наводить будь-яких доказів, які б свідчили про даний факт (зокрема, обвинувального вироку суду України або Російської Федерації, за яким Позивач був би засуджений за статтею Кримінального кодексу, яка встановлює кримінальну відповідальність за підроблення документів).

У статті № 2 поширено наступну інформацію про Позивача:

1. «Грішин представлявся командиром військової частини підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину у своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч ОСОБА_16 . Але в більшості випадків ОСОБА_7 особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою.

Ця інформація не відповідає дійсності. Позивач ніколи не займався підробленням наказів про прийом на службу та посвідчень військовослужбовців, ніколи не підписував таких документів та не ставив на них печатки.

2.«Цих людей ОСОБА_7 використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів».

Ця інформація не відповідає дійсності. Позивач ніколи не організовував зйомки будь - яких рекламних кліпів та тим більше не заробляв на цьому грошових коштів. У Позивача немає у власності чи у користуванні автомобіля, який в суспільстві характеризується як «елітний». Даний факт підтверджується Декларацією Позивача про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

3.«... як резервісти ОСОБА_17 опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником ОСОБА_18 ».

Ця інформація не відповідає дійсності. Як зазначено вище, Позивач ніколи не займався підробленням наказів про прийом на службу та посвідчень військовослужбовців, ніколи не підписував таких документів та не ставив на них печатки.

4.«... так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на гранті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою - зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути, яку привласнив».

Ця інформація не відповідає дійсності. Позивач ніколи не отримував будь-яких коштів від громадянина на ім`я ОСОБА_19 , і не привласнював їх.

Крім того, як видно з наведеного вище, Відповідач-1 стверджує, що Позивач в зазначений період реально не перебував на фронті, а вів життя «світського лева». Ця формація не відповідає дійсності. Адже Позивач був активним учасником бойових дій в рамках Антитерористичної операції, мужньо захищав Батьківщину від іноземної агресії, ризикував життям та здоров`ям, зокрема, отримував поранення під час бойових дій, в зв`язку з чим проходив лікування.

До того ж, як відомо, Указом Президента України Петра Порошенка командир Батальйону ОСОБА_20 нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня за мужність і бойові заслуги, проявлені при визволенні міст Артемівськ, Попасна, Лисичанськ.

5.«... 8 місяців, проведені в Лук`янівському СІЗО №13, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».

«... тюремну баланду сьорбав ОСОБА_5 , 1974 року народження».

Ця інформація не відповідає дійсності. Як було зазначено вище, Позивач ніколи не утримувався в Лук`янівському СІЗО № 13 (Київському слідчому ізоляторі Державної - пенітенціарної служби України управління в м. Києві та Київській області).

6.«... сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви Грішін-Семенченко тупо привласнював».

«Отримавши 12 серпня повий внутрішній паспорт, ОСОБА_21 моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діаспорян у Сполучених Штатах».

Ця інформація не відповідає дійсності. Відповідач-1 не наводить у статті будь-яких доказів, які б підтверджували факти привласнення Позивачем грошових коштів, зібраних для потреб АТО.

Крім того, наведені статті містять ряд висловів, якими Відповідач-1 характеризує особу Позивача з негативної сторони, та які мають явно образливий характер. Судження Відповідача-1 висловлені в брутальній, принизливій формі, що принижу гідність, честь Позивача, а саме:

-«... раніше судимий аферист Грішін... » /«... ранее судимий аферист Гришин... »;

-«...виготовив шахраю фальшиві документи...»/«...изготовил мошеннику фальшивые документы...»;

-«Неохайна людина з немитим волоссям, у черевиках на босу ногу, з запахом перегару та в супроводі охоронця з опухлим від пиятики обличчям...» / «Неопрятный человек с немытыми волосами, в ботинках на босу ногу, с запахом перегара и в сопровождении охранника с опухшим от пьянства лицом… ».

-«...це те, як шахрай пояснював у автобіографії...»/«... это то, как мошенник объяснял в автобиографии...»;

-«...вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти -шахрая...» , «...требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника»;

-«...здибався з дрібним пройдисвітом з Макіївки. Пройдисвіта звали ОСОБА_5 , 1974 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ...» / «связался с мелким проходимцем из Макеевки. Проходимца звали ОСОБА_10 ,1974 года рождения, идентификационный номер НОМЕР_1 »;

-«...оскільки він є шахраєм по життю, причому шахраєм-невдахою...»/«...поскольку он является мошенником по жизни, причем мошенником-неудачником...»;

-«...доведений до відчаю від хронічного безгрошів`я дрібний донецький шахрай ОСОБА_22 »;

-«раніше судимий шахрай»;

-«Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах...»;

-«Тому шахрай міг отримати новий паспорт....»;

-«...допустили раніше судимого афериста на територію військової частини...»

Унаслідок поширення Відповідачами у статтях інформації мало місце порушення особистих немайнових прав Позивача на повагу до гідності і честі, та на недоторканість, ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила Позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, породила сумніви щодо дотримання Позивачем моральних засад та правових норм. Відповідно до ст.ст. 21,28, 32 Конституції України, ст.ст. 272, 275, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про інформацію» кожен має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту яких має право звернутись із позовом до суду.

Отже, Відповідачами було поширено недостовірну інформацію про нього, позивача у справі, яка порушує законні права останнього.

Як вбачається із вищевказаних статей, Відповідачі стверджують, що Позивач є:

а) недобросовісним підприємцем, який начебто займався обманом громадян та бізнес-партнерів, уникав виконання фінансових зобов`язань перед контрагентами та податковими органами;

б) людиною, яка протягом своєї діяльності начебто здійснювала підроблення документів;

в) людиною, яка начебто неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за корисливі злочини;

г) людиною, яка начебто шляхом обману привласнювала кошти, зібрані для потреб АТО;

г) громадським діячем та політиком, який у своїй політичній кар`єрі використовував проросійські політичні лозунги та заклики до ліквідації України як держави та відновлення Радянського Союзу.

Проте, наведена Відповідачами у статті № 1 та статті № 2 інформація не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У ч. 4 цієї ж статті встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

В абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказується, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку: викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного(презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 4 Постанови № 1 визначення понять гідності, честі чи ділової репутації міститься у чинному законодавстві, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єкті судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Отже, внаслідок поширення Відповідачем-1, Відповідачем-2 та Відповідачем-З недостовірної інформації було порушено його право на повагу до гідності, честі та недоторканності ділової репутації.

Вказані порушення прав Позивача виявляються, зокрема, в тому, що він, будучи активним учасником бойових дій на сході України, що відбуваються внаслідок агресії Російської Федерації, приймаючи участь у захисті Батьківщини від зовнішнього та внутрішнього ворога, здобув міцний авторитет в суспільстві, заслужив повагу значної кількості співвітчизників, тобто здобув собі певну позитивну ділову репутацію та честь.

Крім того, він є народним депутатом, поширення негативної та недостовірної інформації про нього значно впливає на його ділову репутацію як політичного та суспільного діяча, безпідставно зменшує число його прихильників серед потенційних виборців, що можуть довірити йому свій голос на виборах до органів влади.

Проте, Відповідачі, поширюючи недостовірну інформацію, принижують його в очах суспільства, що приводить до зміни ставлення до Позивача з боку деяких громадян України в різко негативний бік. Позивач постійно отримує на свою електронну адресу повідомлення із негативними відгуками про себе, гостру критику його дій, які на хибну думку Відповідачів, ним були вчинені.

Позивач звертав увагу суду і на те, що поширена Відповідачами недостовірна інформація та оціночні судження порушують навіть так звані межі допустимої критики щодо політика, які означені у § 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lingens v. Auslriа від 08.07.1986 року.

Згідно з п.п. 9. 12 Постанови № 1 належними Відповідачами у праві є ОСОБА_2 - автор статті № 1 та статті № 2, а також власник Інтернет-видання «Ракурс» - ОСОБА_3 та власник веб-порталу Інтернет-видання «Обозреватель» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина», на яких розміщено негативну та недостовірну інформацію, що порушує права Позивача на повагу до гідності та честі, а також на недоторканність ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З огляду на викладене вище, зокрема на те, що Відповідачі, нехтуючи встановленим законодавством обов`язком по перевірці достовірності поширюваної інформації, свідомо розповсюдили негативну та недостовірну інформацію про нього, позивача у справі, чим порушили права позивача на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, позивач ОСОБА_1 просив: 1. Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації наступну інформацію, автором якої є ОСОБА_2 , і яка розміщена 01.04.2015 року об 11 год. 05 хв. в Інтернет-виданні «Ракурс» http://ua.racurs.ua/800-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahraya-do-jyvoyi-legendy:

1.1.«Пройдисвіта звали ОСОБА_5 , 1974 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , 1983 року народження, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми».

1.2.«Подробиці бурхливої підприємницької діяльності ОСОБА_7 і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в ОСОБА_8 перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами».

1.3.«Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_7 , який працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_7 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв`язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції».

1.4.«Вийшовши на волю, ОСОБА_13 знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал-инком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора була визнана банкрутом, а обдурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності».

1.5.«До речі, балотувався ОСОБА_7 під проросійськими та прокомуністичними гаслами».

1.6.«От тільки ні в якій ОСОБА_14 насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню слідчого ізолятора».

1.7.«...кредитори на давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушували - наприклад, 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_7 в Сімферополі була відкрита справа №420675 за пограбування».

1.8.«Свої фінансові справи ОСОБА_7 намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».

1.9 «...він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти ( нині - Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в ОСОБА_7 , як ми пам`ятаємо, не було - лише тюремні університети. Тому аферист пред`явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу».

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, наступну інформацію, автором якої є ОСОБА_2 і яка розміщена 01.04. 2015 року о 13 год. 19 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» http://obozrevatel.com/blogs/16928-semen-semenchenko-ot-obyichnogo-moshennika-do-zhivoj-legendyi.htm:

2.1. «Проходимца звали ОСОБА_10 , 1974 года рождения, идентификационный номер НОМЕР_1 . Он вместе со своей женой ОСОБА_6 , 1983 года рождения, идентификационный код НОМЕР_2 , прятался от кредиторов, которым задолжал приличные суммы».

2.2.«Подробности бурной предпринимательской деятельности ОСОБА_11 и его боевой подруги нетрудно установить по многочисленным судебным решениям, вынесенным по искам как контрагентов, так и налоговых органов. Собственно, и в Макеевку Костя перебрался из родного Севастополя, скрываясь от кредиторов и налоговиков».

2.3.«Но получить диплом снова было не суждено: через три года ОСОБА_11 , который перебрался в Киев и работал барменом в баре «Оболонь», был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений - от незаконных валютных операций до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом ОСОБА_23 , ОСОБА_11 вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституции».

2.4.«Вернувшись в Севастополь, Константин снова взялся за старое, но в значительно больших масштабах. Для начала он зарегистрировал ООО «Унивсрсал-инком-юг». при помощи которого собрал с доверчивых горожан 55 тыс. долл. под обещания вложить деньги в высокодоходные инвестиционные проекты. В июне 1999 года эта контора была признана банкротом, а обманутые вкладчики еще долгие годы обивали милицейские пороги, требуя привлечь Гришина к уголовной ответственности».

2.5.«Кстати, баллотировался Гришин под пророссийскими икоммунистическими лозунгами».

2.6.«... ни в какой ОСОБА_15 на самом деле не было. Поскольку в этот период он знакомился с меню Лукъяновского СИЗО в столице Украины».

2.7.«... кредиторы не давали покоя, требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника. И возбуждали - например, 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_11 в Симферополе было открыто дело №420675 за ограбление».

2.8.«Свои финансовые дела Гришин пытался поправить с помощью издательской деятельности, организовав выпуск двух пророссийских листков (газетами их назвать язык не поворачивается), призывавших к ликвидации Украины и восстановлению Советского Союза, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».

2.9.«... он был принят по поддельным документам на двухгодичные курсы по специальности «Драматургия и режиссура телевидения» в Центр дополнительного

профессионального образования. Эти курсы предназначены для получения второго высшего образования, а первого у Гришина, как мы помним, не было - только тюремные университеты. Поэтому он предъявил фальшивый диплом и таким образом был зачислен в учебное заведение».

1.Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації наступну інформацію, автором якої є ОСОБА_2 , і яка розміщена 03.04.2015 року о 09 год. 04 хв. в Інтернет-виданні «Ракурс» http://ua.racurs.ua/802-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahraya-do-jyvoyi-legendy-chastyna -2 та 03.04.2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» http://obozrevatel.com/blogs/52739-semen-semenchenko-vid-zvichajnogo-shahraya-do-zhivoi-legendi-chastina-2.htm:

1.1. «Гришин представлявся командиром військової частини № НОМЕР_3 підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч ОСОБА_16 . Але в більшості випадків ОСОБА_7 особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».

1.2. «Цих людей ОСОБА_7 використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів».

1.3. «... як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником ОСОБА_18 ;

1.4. «... так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою - зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації Сергія Тарути, яку привласнив.

1.5. «... 8 місяців, проведені в Лук`янівському СІЗО №13, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».

1.6.«... тюремну баланду сьорбав ОСОБА_5 , 1974 року народження».

1.7.«... сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви Грішін Семенченко тупо привласнював».

1.8. «Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, ОСОБА_21 моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діаспорян у Сполучених Штатах».

4. Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в Інтернет-виданні «Ракурс» повідомлення наступного змісту:

«В Інтернет-виданні «Ракурс» «01» квітня 2015 року була опублікована стаття під назвою: « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 1». Серед інших твердження, що увійшли до статті, були твердження про те, що ОСОБА_4 під час підприємницької діяльності займався шахрайством, обманюючи громадян, ухилявся від виконання фінансових зобов`язань перед контрагентами, податковими органами, займався підробкою документів, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачувався органами слідства в вчиненні кримінального правопорушення (грабіж), використовував у своїй діяльності проросійські і комуністичні гасла, був засновником друкованих видань, які закликають до ліквідації України як держави і відновленню Радянського Союзу.

Повідомляємо, що дана інформація не відповідає дійсності. Редакція Інтернет-видання «Ракурс» не володіє будь-якими фактами, які підтверджують викладені твердження - громадянина ОСОБА_1 ».

5. Зобов`язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет- видання «Обозреватель» повідомлення наступного змісту: «На сайте «Обозреватель» «01» апреля 2015 года года была опубликована статья под названием: «Семен Семенченко: от обычного мошенника до живой легенды. Часть 1». Среди прочих утверджений, вошедших в статью, были утверждения о том, что ОСОБА_24 в предпринимательской деятельности занимался мошенничеством, обманывая граждан, уклонялся от выполнения финансовых обязательств перед контрагентами, налоговыми органами, занимался фальсификацией документов, неоднократно привлекался к уголовной ответственности, обвинялся органами следствия в совершении уголовного преступления (грабеж), использовал в своей деятельности пророссийские и коммунистические лозунги, был учредителем печатных изданий, призывающих к ликвидации Украины как государства и восстановлению

ОСОБА_25 , что данная информация не соответствует действительности. Редакция интернет-издательства «Обозреватель» не владеет какими-либо фактами, подтверждающими изложенные утверждения относительно гражданина ОСОБА_26 ».

6. Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в Інтернет - виданні «Ракурс» повідомлення наступного змісту:

«В Інтернет-виданні «Ракурс» «03» квітня 2015 року опубліковано статтю під назвою: « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2». Серед інших тверджень, які увійшли до статті, містились, твердження, що ОСОБА_4 шляхом обману привласнював у корисливих цілях отримані від громадян для потреб АТО кошти, на зібрані кошти придбав собі парк елітних автомобілів та вів розкішний образ життя, а також здійснював підроблення документів, які видавались військовослужбовцям.

Повідомляємо, що ця інформація не відповідає дійсності. Редакція Інтернет - видання «Ракурс» не володіє будь-якими фактами, які б підтверджували наведену в статті інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1 ».

7. Зобов`язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель» повідомлення наступною змісту :

«На сайті «Обозреватель» «03» квітня 2015 року опубліковано статтю під назвою: ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2». Серед інших тверджень, які увійшли до статті, містились, твердження, що ОСОБА_4 шляхом обману привласнював у корисливих цілях отримані від громадян для потреб АТО кошти, на зібрані кошти придбав собі парк елітних автомобілів та вів розкішний образ життя, а також здійснював підроблення документів, які видавались військовослужбовцям.

Повідомляємо, що ця інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет-видання «Обозреватель» не володіє будь-якими фактами, які б підтверджували наведену в статті інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1 ».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, суду надана заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначав представник позивача ОСОБА_1 у позовній заяві, 01 квітня 2015 року о 13 год. 19 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/16928-semen-semenchenko-ot-obyichnogo-moshennika-do-zhivoj-legendyi.htm) розміщено статтю під назвою « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 1», автором якої вказано ОСОБА_2 (далі-Стаття № 1). 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв. на веб сайті Інтернет-видання «Обозреватель (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/52739-semen-semenchenko-vid-zvichajnogo-shahraya-do-zhivoi-legendi-chastina-2.htm) розміщено статтю під назвою «Семен Семенченко: від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2», автором статті також вказано відповідача.

Власником веб-сайту Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (код ЄДРПОУ 32611564), місцезнаходження: 08170, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Незалежності, буд. 15).

У вказаних статтях міститься інформація про окремі факти з життя громадянина України ОСОБА_1 , яка, як стверджує позивач ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, є недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації.

В Інтернет виданні «Ракурс», власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11 год. 05 хв. було опубліковано статтю під назвою « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 1 (режим доступу: http://ua.racurs.ua/800-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahray-do-jyvoyi-legendy далі - Стаття №1), автором якої вказано ОСОБА_2 .

Аналогічна стаття із зазначенням авторства вказаного відповідача була розміщена 01.04.2015 року о 13 год. 19 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу: http://obozrevatel.com/blogs/l6928-semen-semenchenko-ot-obyichnogo-moshennika-do-zhivoj-legendyi.htm).

03.04.2015 року о 09 год. 04 хв. в Інтернет-виданні «Ракурс» було розміщено статтю під назвою « ОСОБА_4 : від звичайного шахрая до живої легенди. Частина 2», автором статті також вказано Відповідача. (режим доступу: http://ua.racurs.ua/802-semen-semenchenko-vid-zvychaynogo-shahray-do-jyvoyi-legendy-chastina-2., далі Стаття № 2).

03.04.2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» (режим доступу http://obozrevatel.com/blogs/52739-semen-semenchenko-vid-zvichajnogo-shahraya-do-zhivoi-legendi-chastina-2.htm)було розміщено аналогічну статтю під авторством Відповідача.

У вищевказаних статтях міститься інформація про окремі факти з життя громадянина України ОСОБА_1 , які на думку автора статей, мали місце.

Однак, вказана вище інформація, як стверджував представник позивача ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, є недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації.

Як зазначав представник позивача ОСОБА_1 , у 2014 року позивач ОСОБА_1 дійсно змінив своє ім`я на « ОСОБА_1 ». До цього часу позивач проживав під ім`ям « ОСОБА_12 » (1974 р. н., РНОКПП НОМЕР_2 ). Позивач як громадянин та як підприємець, завжди виконував свої зобов`язання належним чином, ніколи не переховувався ні від кредиторів, ні від контрагентів, ні від податкових органів України, ні від будь-яких інших суб`єктів цивільних правовідносин. У статті ОСОБА_2 не наводить жодних доказів, які б підтверджували факти будь-яких грошових заборгованостей ОСОБА_1 перед контрагентами, факти переховування його від кредиторів, податкових органів України чи-то громадян.

Також представник позивача ОСОБА_1 вказував, що позивач ніколи не працював барменом ні у барі «Оболонь» у м. Києві, ні у будь-якому іншому закладі громадського харчування України. Відповідач ОСОБА_2 у статті не конкретизує, про який саме заклад громадського харчування під назвою «Оболонь» йде мова (не вказуючи ні його місцезнаходження, ні організаційно-правової форми).

Крім того, ОСОБА_2 зазначав що позивач, начебто, був затриманий органами слідства по обвинуваченню у вчинені злочинних діянь, які полягали у «незаконних валютних операціях», «приховування викраденого майна», не розкриваючи при цьому конкретних фактів, не зазначаючи при цьому конкретних статей Кримінального кодексу України, який діяв в той період. Не відповідає також дійсності інформація про те, що позивач у 1996 році був засуджений судом, але, зазначаючи про факт засудження судом, відповідач ОСОБА_2 не вказує дату обвинувального вироку суду, номер кримінальної справи та відповідну статтю Кримінального кодексу УРСР 1960 року, за якою, начебто, був засуджений позивач ОСОБА_1 ..

Представник позивача звертав увагу і на те, що Ленінський районний суд м. Києва ніколи не виносив обвинувальних вироків щодо нього. На доведення цього факту ним здійснено запит з вимогою про надання відповідної інформації в Інформаційний центр Міністерства внутрішніх справ України та Державну пенітенціарну службу України. У 1996 році, на який вказує ОСОБА_2 , Ленінського районного суду не існувало. Адже постановою Верховної Ради України № 2178-ХІІ від (16.03.1992 року Ленінський район міста Києва перейменовано на Старокиївський район Києва, і з того часу Ленінський районний народний суд міста Києва перейменований на Старокиївський районний суд міста Києва.

При цьому, як зазначено в позові, у подальшому у Статті №1 в Інтернет виданні відповідачами інформацію було уточнено і вказувалось про вирок Ленінського районного суду міста Севастополь, а не міста Київ.

Як зазначав представник позивача, із змісту поданої ОСОБА_2 інформації можна зробити висновок, що він був засуджений судом саме за злочини, об`єктивна сторона діяння яких полягає у здійсненні «незаконних валютних операцій», «приховуванні викраденого майна», однак, ця інформація також не відповідає дійсності, оскільки жодним судом України не виносились обвинувальні вироки про притягнення до кримінальної відповідальності позивача за вчинення діянь, які характеризуються як «незаконні валютні операції», «приховування викраденого майна». Крім того, як стверджував представник позивача, ТОВ «Універсал-Інком-Південь» ніколи не отримував від громадян грошові кошти у розмірі 55 000 доларів США чи їх еквівалент у національній валюті під видом залучення інвестицій у будь-які проекти. Стверджуючи про факт отримання Товариством грошових коштів у громадян, ОСОБА_2 не наводить прізвищ конкретних громадян, суми, які були у них отримані, та на якій правовій підставі ці кошти отримувались. Крім того, стверджуючи про обман вкладників, ОСОБА_2 не конкретизує у чому саме цей обман полягав та не наводить доказів такого обману із сторони Товариства (наприклад, обвинувального вироку суду щодо: посадових осіб ТОВ «Універсал-Інком-Південь» про притягнення до кримінальної відповідальності за шахрайство чи інші корисливі злочини проти власності).

При цьому, представник позивача наголошував, що ні позивач особисто, ні ТОВ «Універсал-Інком-Південь» не здійснювало залучення коштів громадян для здійснення інвестицій, і у будь-якому випадку не здійснювало обман громадян. Факт банкрутства ТОВ «Універсал-Інком-Південь» не містить жодного причинно-наслідкового зв`язку наведеним у статті твердженням ОСОБА_2 про обман людей.

Представник позивача вказував, що ОСОБА_2 не навів конкретних матеріалів та публікацій, які б свідчили про факт використання позивачем проросійських та комуністичних гасел та закликів щодо ліквідації України, як держави, та відновлення Радянського Союзу, та стверджував, що позивач ніколи у своїй громадській діяльності, політичній кар`єрі та передвиборних кампаніях не використовував проросійські та комуністичні лозунги, а газети «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда», що були засновані позивачем, не містили матеріалів, які закликають до ліквідації незалежності України.

Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що за допомогою такої видавничої діяльності позивач намагався «врегулювати свої фінансові справи», а саме шляхом організації випуску даних газет, що також згідно тверджень представника позивача, ця інформація також не відповідає дійсності, адже позивач не був особисто засновником даних газет, а лише був редактором цих газет, і до того ж, основною метою діяльності даних газет була боротьба з комуністичною ідеологією та відстоювання незалежності України, а не отримання прибутку, як про це зазначав відповідач ОСОБА_2 ..

Також представник позивача ОСОБА_1 зазначав, що відповідач ОСОБА_2 у редакції Статті № 1 від 01.04.2015 року стверджував, що позивач перебував Лук`янівському СІЗО (Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України управління в м. Києві та Київській області), однак, ця інформація не відповідає дійсності, оскільки позивач ніколи не утримувався у Лук`янівському СІЗО (Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України управління в м. Києві та Київській області) в жодному статусі (підозрюваний, обвинувачений) у рамках будь-яких кримінальних справ.

У подальшому Стаття № 1 була «уточнена» і на разі містить неправдиву інформацію перебування позивача у слідчому ізоляторі, але без вказівки на його територіальність.

ОСОБА_2 зазначав, що щодо позивача була порушена кримінальна справа за вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ст. 187 Кримінального кодексу України (грабіж), проте не вказав, у провадженні якого саме органу слідства у м. Сімферополь знаходилась справа № 420675.

Представник позивача наголошував, що йому ніколи не повідомлялося про підозру (не пред`являлась постанова про притягнення як обвинуваченого) в рамках будь-яких кримінальних справ за вчинення діяння, передбаченого ст. 187 Кримінального кодексу України, і також судами України щодо позивача не виносились обвинувальні вироки про притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею.

Як вказував представник позивача, відповідач ОСОБА_2 не навів будь-яких доказів, які б свідчили про даний факт (зокрема, обвинувального вироку суду України або Російської Федерації, за яким позивач був би засуджений за статтею Кримінального кодексу, яка встановлює кримінальну відповідальність за підроблення документів), оскільки позивач ніколи не займався підробленням наказів про прийом на службу та посвідчень військовослужбовців, ніколи не підписував таких документів та не ставив на них печатки, а також ніколи не організовував зйомки будь - яких рекламних кліпів та, тим більше, не заробляв на цьому грошових коштів, та у нього немає у власності чи у користуванні автомобіля, який в суспільстві характеризується як «елітний», він ніколи не отримував будь-яких коштів від громадянина на ім`я ОСОБА_19 , і не привласнював їх та як у не привласнював грошових коштів, зібраних для потреб АТО, і тому вказана відповідачем інформація не відповідає дійсності.

Відповідно до листа Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень від 31 серпня 2015 року № 2/3/1-4912/25-15, відповідно до інформації, наданої Київським слідчим ізолятором управління ДПтС України в м. Києві та Київській області від 28 серпня 2015 року, ОСОБА_12 у період часу з 1991 року по 1996 роки по обліковим даним картотеки Київського слідчого ізолятора не значиться.

Згідно відповіді Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України від 16 вересня 2015 року № 16/4-169аз відомості про притягнення до кримінальної відповідальності або судимість щодо громадянина ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16 вересня 2015 року на інформаційному обліку МВС України не перебувають.

Відповідно до наданої відповіді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року в результаті проведеної перевірки наявних даних алфавітних покажчиків Ленінського районного суду м. Києва по кримінальним справам за 1991-1992 роки, а також даних алфавітних покажчиків Старокиївського районного суду м. Києва по кримінальним справам за 1992-1996 роки справи по обвинуваченню ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

У наданій відповіді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року зазначено, що згідно алфавітних покажчиків архіву Голосіївського районного суду м. Києва за період часу з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1996 року кримінальні справи відносно ОСОБА_12 в провадження Голосіївського районного суду м. Києва не надходили та судом не розглядались.

На запит відповідача ОСОБА_2 15 січня 2015 року Головним управлінням Національної гвардії України надано відповідь, що на службу у військовому резерві військової частини НОМЕР_3 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України громадянин ОСОБА_1 зарахований 11 серпня 2014 року. При прийнятті на службу відносно громадянина ОСОБА_1 проводилася перевірка через ІЦ МВС. При проведенні спеціальної перевірки фактів притягнення його до кримінальної відповідальності не встановлено. На цей час майор резерву ОСОБА_1 проходить службу у військовому резерві військової частини НОМЕР_3 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України. Наказом командира частини майор ОСОБА_1 з 24 листопада 2014 року увільнений від проходження зборової підготовки у зв`язку з виконанням обов`язків народного депутата України.

Відповідач ОСОБА_2 стверджував, що позивач в зазначений період реально не перебував на фронті, а вів життя «світського лева». Ця формація, на переконання представника позивача, не відповідає дійсності, адже позивач був активним учасником бойових дій в рамках Антитерористичної операції, мужньо захищав Батьківщину від іноземної агресії, ризикував життям та здоров`ям, зокрема, отримував поранення під час бойових дій, в зв`язку з чим проходив лікування, і до того ж, як відомо, Указом Президента України Петра Порошенка командир Батальйону ОСОБА_20 нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня за мужність і бойові заслуги, проявлені при визволенні міст Артемівськ, Попасна, Лисичанськ.

Крім того, як вказував представник позивача ОСОБА_1 , наведені статті містять ряд висловів, якими ОСОБА_2 характеризує особу ОСОБА_1 з негативної сторони, та які мають явно образливий характер, і судження ОСОБА_2 висловлені в брутальній, принизливій формі, що принижу гідність, честь позивача ОСОБА_1 , а саме: