Рішення

від 11.07.2016 по справі 904/4042/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.16р. Справа № 904/4042/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит", м. Дніпропетровськ

2. Публічного акціонерного товариства "Джерело Страхування", м. Дніпропетровськ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін", м. Дніпропетровськ

про солідарне стягнення 6507222,42 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 04 від 04.01.2016;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпропетровськ (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит", м. Дніпропетровськ (1-й відповідач), Публічного акціонерного товариства "Джерело Страхування", м. Дніпропетровськ (2-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін", м. Дніпропетровськ (3-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4000000,00 грн, 1233250,96 грн процентів, 1273971,46 грн пені, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем умов кредитного договору № 213/ЮКР/0, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 01.07.2013, з урахуванням договорів поруки № 213/ЮКР/0-П2, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 01.07.2013 та № 213/ЮКР/0-П3, укладеного між позивачем та 3-м відповідачем 01.07.2013.

07.07.2016 позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 213/ЮКР/0 від 01.07.2013.

1-й, 2-й та 3-й відповідачі відзиви на позов не надали, участь своїх повноважних представників не забезпечили у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідачів повернулися на адресу господарського суду рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про їх отримання.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

07.07.2016 1-й відповідач до суду подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами № 113-213/ЮКР-І-1/02-1, № 113-213/ЮКР-І-2/02-1 від 02.07.2013.

Судом розглянуто вказане клопотання, яке, на його думку, слід відхилити, оскільки з досліджених матеріалів не вбачається наявних підстав для неможливості розгляду цієї справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - позивач, кредитор або банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит" (далі - 1-й відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір № 213/ЮКР/0 (далі - кредитний договір).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 5 000 000,00 грн, зі сплатою 25 % річних в розмірі та порядку, визначеними даними договору (далі - кредит).

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, в редакції додаткового договору № 3 від 25.06.2015, за надання кредиту позичальник оплачує комісійну винагороду у розмірі 0,5% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1. договору. Комісійна винагорода нараховується в день укладання договору в національній валюті та сплачується на рахунок № 35481300000046, відкритий у ПАТ "Радабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 306500 протягом 2 робочих днів з моменту нарахування, але не пізніше дати отримання кредиту. За збільшення строку дії цього договору позичальник оплачує кредитору комісійну винагороду у розмірі 0,9% від суми кредиту, що сплачується на той же рахунок.

Кінцевий термін повернення кредиту встановлений у строк - 30.04.2015. Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п.п.7.7, 8.1 цього договору (п. 1.2 кредитного договору, в редакції додаткового договору № 5 від 31.03.2015).

Згідно із п. 6.1 кредитного договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту у повній сумі та сплату нарахованих процентів, комісійних винагород на умовах, передбачених цим договором. В порядку, передбаченому пунктами 3.4-3.5 цього договору, сплачувати проценти за кредит та в порядку, передбаченому пунктами 1.3 цього договору, - комісійні винагороди. Погасити не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, зазначеного в пункті 1.2 цього договору, заборгованість за кредитом.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 02.02.2013 № 1049.5048.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за період з 01.07.2013 по 13.05.2016, 1-й відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково в сумі 1 000 000,00 грн.

В забезпечення зобов'язання 1-го відповідача 01.07.2013 були укладені договори поруки:

№ 213/ЮКР/0-П2 (далі - договір поруки) між банком, 1-м відповідачем та 2-м відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Джерело Страхування" (далі - поручитель);

№ 213/ЮКР/0-П3 (далі - договір поруки) між банком, 1-м відповідачем та 3-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін" (далі - поручитель).

За умовами п. 1.1 обох договорів поруки предметом яких є зобов'язання поручителя перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 213/ЮКР/0 від 01.07.2013.

У разі прострочення позичальником своїх зобов'язань за основним договором:

- банк має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи позичальника або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення позичальником своїх зобов'язань за основним договором протягом 1-го робочого дня з моменту прострочення позичальником забезпеченого порукою зобов'язання;

- позичальник в день настання строку виконання зобов'язань повідомляє банк та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором (п. 2.1 договорів поруки).

Пунктом 2.2. договорів поруки сторони домовились, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу банку, то банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 обох договорів поруки поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги банка про прострочення позичальником забезпеченого порукою зобов'язання або листа позичальника, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості позичальника за основним договором (кредит, відсотки, комісії, штрафні санкції, пені та інше) на рахунок банка №3739.4.010000001 в ПАТ "АБ "Радабанк".

Згідно із п. 1.3. договорів поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань позичальника за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.

В порушення умов кредитного договору та договорів поруки відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі 1-му відповідачу кредиту за кредитним договором підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено факт порушення 1-м відповідачем умов кредитного договору та факт порушення 2-м та 3-м відповідачами умов договорів поруки щодо повернення простроченого кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Отже, обсяг відповідальності поручителя має відповідати обсягу відповідальності боржника.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У даному випадку договір поруки містить строк дії поруки після спливу 3 років з моменту настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором.

Водночас, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову (п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

За умовами кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту є 30.04.2015.

03.06.2015 позивач звернувся до відповідачів з вимогою про оплату заборгованості за кредитним договором.

У липні 2015 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 213/ЮКР/0 від 01.07.2013 з ТОВ "Інвесткредит", гр. ОСОБА_2, ПАТ "Джерело Страхування" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінгрін". Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2015 позов було задоволено, проте рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2015 було скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості з ТОВ "Інвесткредит", ПАТ "Джерело Страхування" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінгрін", оскільки вимоги щодо них неправомірно розглядалися в порядку цивільного судочинства.

Отримавши рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 позивач знов звернувся 22.04.2016 до відповідачів з вимогою про оплату заборгованості та протягом місяця (19.05.2016) пред'явив позов до господарського суду.

20.05.2016 1-й відповідач надіслав позивачу лист, у якому визнав заборгованість за кредитним договором повністю.

Отже, приймаючи до уваги, що у 1-го відповідача утворилася заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування ним за кредитним договором від 01.07.2013 № 213/ЮКР/0, то строк виконання грошового зобов'язання 2-м та 3-м відповідачами щодо солідарної відповідальності з повернення кредиту настав.

До того ж, відповідачі доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки не надали.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з 1-го, 2-го та 3-го відповідачів заборгованості за основною сумою кредиту на підставі договорів поруки від 01.07.2013 № 213/ЮКР/0-П2 та № 213/ЮКР/0-П3, якими забезпечено виконання кредитного договору № 213/ЮКР/0 від 01.07.2013, у сумі 4 000 000,00 грн, заборгованості по відсоткам за період з 25.02.2015 по 12.05.2016 в сумі 1 233 250,96 грн є обгрунтоованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату кредиту, нараховану за період з 02.03.2015 по 30.10.2015 у сумі 1 135 397,26 грн та пені за прострочення сплати процентів за період з 02.02.2015 по 30.10.2015 у сумі 138 574,20 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.ст. 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 9.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів, комісійних винагород за користування кредитом передбачених у п.п.1.2, 3.5, 6.4 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожний день прострочення. день усунення порушення не включається при розрахунку пені.

Відповідно до п.4.1 договорів поруки сторони передбачили, що у разі порушення поручителем вимог п.3.1.1 цих договорів, поручитель зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов'язання, за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши чинне законодавство суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні.

Разом з тим, у резолютивній частині рішення суд дані щодо сум заборгованості, які підлягають стягненню, зазначає згідно із поданою позовною заявою, враховуючи позицію, викладену у п. 9.13.1 постанові Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й та 3-й відповідачі не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го, 2-го та 3-го відповідачів задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти порівну на кожного з відповідачів, що дорівнює сумі 32 536,11 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 36494420), Публічного акціонерного товариства "Джерело Страхування" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 36018520) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 35607718) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Олександра Поля, 46, ідентифікаційний код 21322127) - 4 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 1 233 250,96 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 135 397,26 грн пені за прострочення сплати кредиту та 138 574,20 грн пені за прострочені проценти.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 36494420) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Олександра Поля, 46, ідентифікаційний код 21322127) витрати по сплаті судового збору у сумі 32 536,11 грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Джерело Страхування" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 36018520) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Олександра Поля, 46, ідентифікаційний код 21322127) витрати по сплаті судового збору у сумі 32 536,11 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінгрін" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Дмитра Яворницького (ОСОБА_3), буд. 22, ідентифікаційний код 35607718) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" (м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Олександра Поля, 46, ідентифікаційний код 21322127) витрати по сплаті судового збору у сумі 32 536,11 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.07.2016.

Суддя В.Д. Воронько