Постанова

від 14.07.2016 по справі 914/3178/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 914/3178/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Васищака І.М., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.04.16 у справі№914/3178/13 господарського судуЛьвівської області за позовомВійськового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, Концерну "Військторгсервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" треті особиРегіональне відділення Фонду державного майна України, Фонд державного майна України провизнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та повернення їх у державну власність за участю представників від: прокуратуриКоркішка В.М. (посв. від 25.07.14), позивачівЗагуменного В.В. (дов. від 25.12.15), Фещенка І.В. (дов. від 01.01.16) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені, 3-х осібне з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.08 нежитлових приміщень, загальною площею 359,4 м 2 , які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська,14, а саме: А-1 - складське приміщення площею 147 м 2 , Б-1 - складське приміщення (підвал) площею 147 м 2 , В-1 - прохідна площею 7,7 м 2 , укладеного між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" та зобов'язання відповідача повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" вказані нежитлові приміщення.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду, господарський суд Львівської області (головуючий суддя Мороз Н.В., судді Петрашко М.М., Щигельська О.І.) 17.12.15 прийняв рішення, яким у позові прокурора відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Данко Л.С., судді: Орищин Г.В., Кузь В.Л.) 06.04.16 прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив повністю. При цьому, апеляційний суд виходи з того, що позивач, в інтересах якого прокурор пред'явив позов, а саме: Міністерство оборони України, дозволу на укладення спірного договору й відчуження спірного майна не давало, стороною цього договору не було. Єдиними даними про дату, коли позивач-1 міг довідатися про укладення вказаного вище договору, є дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наслідками прокурорської перевірки - 21.03.13, коли було виявлено факт укладення спірного договору без дотримання вимог закону, внаслідок чого прокурор звернувся з позовом до суду із зазначеним вище позовом, а саме: 13.08.13.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін. Скарга обґрунтована не застосуванням судами строку позовної давності до даних правовідносин, оскільки Міністерство оборони України довідалося та могло довідатися про порушення стверджувальних прав - 24.09.09 - з дати затвердження акту службового розслідування, проведеного відповідно до наказу Міністра оборони України від 21.08.09, №418, а прокурор, у будь-якому випадку з вересня 2009 року, оскільки перевірка законності реалізації нерухомого майна у 2008-2009 р.р. органами прокуратури здійснювалася ще у вересні 2009 року, що підтверджується листом Військової прокуратури Західного регіону від 02.09.09 №6/2154 та листом начальника філії "УТ ЗахОК" Концерну "Військторгресурс" від 21.09.09 №842.

Крім того, скаржник вказує на відсутність дефекту волі позивача - Міністерства оборони України, підчас відчуження оскаржуваного майна, оскільки згідно проведеної інвентаризації об'єктів нерухомого майна Концерну Військторгсервіс, вбачається обізнаність Міноборони та Концерну "Військторгресурс" про порушення стверджуваних прав, при цьому вживалися заходи до перевірки законності оскаржуваного правочину.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 12.11.04 державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" отримало дозвіл на відчуження приміщення складу площею 204,7 м 2 , холодильної камери площею 147,0 м 2 , прохідної площею 7,7 м 2 (разом 359,4 м 2 ) за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська,14, від Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України №140/6/1466/31. Надаючи дозвіл на відчуження вказаного приміщення, Начальник головного управління торгівлі Тилу Міноборони України ОСОБА_7 діяв на підставі повноважень наданих довіреністю Міністра оборони України від 04.10.04 №220/2071, із терміном дії до 01.10.07, якою уповноважило зазначену особу на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міноборони України, зокрема з правом надання від імені Міноборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на укладення договорів, які не заборонені чинним законодавством, з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання.

12.02.05 окремим дорученням Міністра оборони України повідомлялося, що зазначена довіреність вважається недійсною та таку відкликано. 17.02.05 ОСОБА_7 повернуто перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.04 №220/2071 (термін дії якої не закінчився) до адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

31.01.06 наказом Міністра оборони України №47 про реорганізацію Головного управління торгівлі Тилу Міноборони України припинено діяльність Головного управління торгівлі Тилу Міноборони України, а саме: реорганізовано його шляхом приєднання до Державного господарського об'єднання "Військторгсервіс", визначено останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міноборони України.

05.04.07 наказом Міністра оборони України №135 про реорганізацію Державного підприємства Міноборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" припинено діяльність Державного підприємства Міноборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", а саме: реорганізовано його шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс", визначено останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства Міноборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Згідно із довіреністю від 12.09.07 Концерн "Військторгсервіс" в особі генерального директора Концерну ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту Концерну, на підставі попередньої усної домовленості уповноважив начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М. укладати від імені Концерну "Військторгсервіс" будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна.

Згідно протоку від 12.09.08 №1081-н про хід публічних торгів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" стало переможцем публічних торгів, за результатами якого отримало право на укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 359,4 м 2 , що належить Концерну "Військторгсервіс" та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Татарбунарська,14 (остаточна ціна - 211 334,40 грн.).

25.09.08 за результатами публічних торгів між ДП об'єднанням "Концерн "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. від 12.09.07 за реєстровим №4165, (продавець) та ТОВ "Дует-СК" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за яким передано у власність ТОВ "Дует-СК" наступне майно - нежитлове приміщення загальною площею 359,40 м 2 , яке знаходиться у м. Львові по вул. Татарбунарській,14. Даний договір підписаний, скріплений печатками сторін та посвідчений державним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Докази реального перерахування коштів у рахунок оплати вищевказаного майна матеріали справи не містять.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та про зобов'язання повернути приміщення, з підстав, його укладення особою, яка не мала на момент вчинення правочину достатньої цивільної дієздатності.

Місцевим судом у позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, початок перебігу якого для позивача-1 розпочався 24.09.09 - з дати затвердження акту службового розслідування проведеного відповідно до наказу МОУ від 21.08.09 №418, а для прокурора у будь-якому випадку з вересня 2009 року, позивачу-2 (Концерн "Військторгсервіс") про оскаржуваний правочин було відомо у момент його вчинення.

Втім, апеляційним судом рішення скасоване, позов задоволений. При цьому апеляційний суд виходив з наступного. На час вчинення оспорюваного правочину (25.09.08) було відсутнє дійсне рішення (згода або дозвіл) суб'єкта управління державним майном, погоджене з Фондом державного майна України, на відчуження безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, що у силу ст.215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця обсягу цивільної дієздатності, з моменту його укладення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши висновки суду апеляційної інстанції вважає їх вірними і обґрунтованими.

Статтями 317 і 658 ЦК України встановлене право розпорядження і продажу товару його власником, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом.

Майно, яке є предметом оспорюваного договору, на момент його укладення було власністю держави в особі Міноборони України та знаходилося на праві господарського відання Концерну "Військторгсервіс".

Виходячи з приписів чинного законодавства, які діяли на момент укладення спірного договору (25.09.08) та були обов'язковими для застосування на момент укладення даного правочину, колегія суддів касаційної інстанції, погоджуючись висновком суду апеляційної інстанції, вважає, що лист-розпорядження від 12.11.04 начальника Головного управління торгівлі Тилу Міноборони України ОСОБА_7 "Про надання дозволу відчуження", який діяв на підставі довіреності Міноборони України від 04.10.04 №220/2071, наданого ДП Міноборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством не є такою згодою, бо цей документ виданий Головним управлінням тилу МОУ, і він у будь-якому випадку не може бути згодою Міністерства оборони України, зважаючи на таке.

Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову у наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову у погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа (п.8 Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений Постановою КМУ від 06.06.07 №803).

Відповідно до виданої начальнику Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерському Г.М. нотаріально посвідченої довіреності від 12.09.07 №4165, він був наділений повноваженнями, зокрема, укладати від імені Концерну будь-які договори щодо відчуження належного Концерну майна, лише за попередньою згодою органу управління майном, тобто Міноборони України. Проте, вказаної згоди/ дозволу Міноборони з боку власника, у розумінні визначених п.8 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.07 №803 та ст.ст.33-34 ГПК України матеріали справи не містять, при тому, що саме цей порядок визначав механізм та способи відчуження об'єктів державної власності на момент укладення оспорюваного договору.

А відтак, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку, що при укладенні спірного правочину Концерн "Військторгсервіс" не мав достатніх повноважень щодо відчуження майна, яке перебувало у державній власності, що у силу ст.215 ЦК України, є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Щодо підстав для застосування строку позовної давності слід вказати наступне.

Згідно штампа на конверті (а.с.61 т.1) прокуратурою центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надіслано позовну заяву у даній справі до Господарського суду Львівської області - 13.08.13.

Позови прокуратури, які пред'являються від імені держави, направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 ЦК України визначено, щодо початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (правова позиція щодо цього викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.14 у справі №5011-32/13806-2012, від 30.09.15 у справі №910/4626/14, від 25.03.15 у справі №11/163/2011/5003, від 18.11.15 у справі №917/2579/14, від 08.06.16 №6-3029цс15, у Висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2014 року).

Відтак, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положенням ч.1 ст.261 ЦК України.

Позивач, в інтересах якого прокурор пред'явив позов, а саме: Міноборони України, дозволу на укладення спірного договору й відчуження спірного майна не давало, стороною цього договору не було. Єдиними даними про дату, коли позивач-1 міг довідатися про укладення вказаного вище договору, є дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення (конкретній особі -ОСОБА_7 повідомлено про підозру, з підстав зазначених у витязі, які мають пряме відношення до спірних правовідносин і визначено правову кваліфікацію правопорушення за КК України - ст.364 ч.2 та ч.2 ст.423 - а.с.64 т.4) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наслідками прокурорської перевірки - 21.03.13, коли було виявлено факт укладення спірного договору без дотримання вимог закону.

Не зважаючи на те, що станом на час розгляду даної справи, вирок суду не постановлений, відсутні підстави для надсилання повідомлень прокурору або органу досудового розслідування відповідно до ст.90 ГПК України, внаслідок чого прокурор звернувся до суду із зазначеним вище позовом лише тоді, коли йому про це стало відомо - 13.08.13, а тому, на думку колегії суддів касаційної інстанції, заявником зазначених строків не пропущено, про що зазначено вище у цій постанові.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.16 у справі №914/3178/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. М. Васищак

Д. С. Кривда