Постанова

від 11.07.2016 по справі 922/172/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа № 922/172/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 довіреність № 53 від 15.01.16 р.;

відповідача - ОСОБА_3 (директор); ОСОБА_4, довіреність № 10 від 10.02.16 р.,

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1477 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. у справі № 922/172/16

за позовом ОСОБА_1, м. Харків

до Фірми "Декарт" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Харківської міської ради, м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просила визнати недійсними рішення Зборів учасників фірми "Декарт" ТОВ від 12.06.2007 р. та рішення Зборів учасників фірми "Декарт" ТОВ від 22.11.2007 р., затверджених відповідними протоколами; скасувати державну реєстрацію Статуту фірми "Декарт" ТОВ від 20.06.2007 р. та Статуту фірми "Декарт" ТОВ від 13.12.2007 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2016 р. у справі № 922/172/16 до участі у справі в якості другого відповідача залучено ОСОБА_5 державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції.

29.02.2016 р. представник відповідача (ОСОБА_3В.) звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на приписи абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13.

15.03.2016 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну 1-го відповідача у справі, як неналежного, на належного відповідача - Фірму "Декарт" ТОВ.

15.03.2016 р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, а саме виключення вимоги про скасування державної реєстрації статутів, заявленої до другого відповідача (ОСОБА_5 державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції), та виключення другого відповідача - ОСОБА_5 державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції.

Також, 15.03.2016 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, а саме позовні вимоги доповнено вимогою про визнання недійсними Статутів фірми "Декарт" ТОВ у редакціях від 20.06.2007р. та від 13.12.2007р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2016 р. у справі № 922/172/16 задоволено клопотання позивача про заміну неналежного 1-го відповідача - ОСОБА_3 на належного відповідача - Фірму "Декарт" товариство з обмеженою відповідальністю. Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом та виключено з числа відповідачів ОСОБА_5 державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції.

Також ухвалою господарського суду від 15.03.2015 р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, якою позовні вимоги доповнені вимогою про визнання недійсними Статутів фірми "Декарт" ТОВ у редакціях від 20.06.2007 р. та від 13.12.2007 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. у справі № 922/172/16 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення Зборів учасників Фірми "Декарт" ТОВ (код ЄДРПОУ: 21174833) від 12.06.2007 р. та рішення Зборів учасників Фірми "Декарт" ТОВ (код ЄДРПОУ: 21174833) від 22.11.2007 р., затверджені відповідними протоколами. Визнано недійсними Статут Фірми "Декарт" ТОВ (код ЄДРПОУ: 21174833) від 20.06.2007 р. та Статут Фірми "Декарт" ТОВ (код ЄДРПОУ: 21174833) від 13.12.2007 р.

Стягнуто з Фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 - 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення мотивоване тим, що установчий документ Фірми "Декарт" TOB, а саме Статут у новій редакції, не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права і інтереси позивача, як учасника даного товариства на прийняття участі в його управлінні та господарській діяльності. Дані обставини є підставою для визнання недійсними редакцій Статуту Фірми "Декарт" ТОВ від 20.06.2007 р. та 13.12.2007 р, у зв'язку з внесенням до нього незаконних змін, а також рішень Зборів учасників від 12.06.2007 р. та 22.11.2007 р., на підставі яких такі зміни внесені, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Просить застосувати позовну давність, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі, та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

13.06.2016 р. (вх. 6043) представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме витребувати у відповідача копії квитанцій на які є посилання у тексті апеляційної скарги «виклики від ТОВ «Декарт» на ім'я ОСОБА_1, направлені засобами кур'єрської доставки, направлені для належного повідомлення позивача про чергові збори учасників товариства» (абз. 10 2-го арк. апеляційної скарги), та ін.

Колегія суддів, відмовила у задоволені заявленого клопотання з наступних підстав.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Отже, сторона яка звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Отже, зокрема, сторона вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є.

У клопотанні, яке має бути викладене письмово зазначається: який доказ слід витребувати; в якої особи доказ знаходиться; які обставини можуть бути встановлені цим доказом; яке значення для справи має витребуваний доказ; причини, що перешкоджають отриманню доказу; місцезнаходження доказу.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

До матеріалів справи та вищезазначеного клопотання позивачем не надано підтвердження того, що йому відмовлено відповідачем в отриманні документів, питання про які ставиться в клопотанні, або відсутня відповідь на запит позивача про отримання цих доказів.

13.06.2016 р. (вх. 6044) від представника позивача надійшло клопотання про виклик ОСОБА_6 для дачі пояснень або зобов'язання її надати на письмову вимогу суду письмові пояснення.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків. Однак, це не виключає можливість використання, як засобів установлення окремих фактичних даних (обставин), письмових та усних пояснень осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів, з огляду на поставлені в клопотанні питання та наявні в матеріалах справи докази, дійшла висновку про недоведеність заявником заявленого клопотання можливості встановлення на підставі наданих пояснень фактів, які будуть мати значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини даної справи у відповідності до положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України підлягають доведенню іншими способами доказування, визначеними чинним законодавством.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заявленого позивачем клопотання.

13.06.2016 р. (вх. 6045) від представника позивача надійшло клопотання про визнання недопустимими доказами по справі № 922/172/16 протоколи зборів учасників фірми «Декарт» ТОВ від 21.01.2011 р. та від 01.03.2011 р.

Заявлене позивачем клопотання про визнання доказів недопустимим колегією суддів апеляційної інстанції відхилено, як таке, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до статуту Фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 (позивач) є засновником цієї фірми.

Позивач зазначає, що при ознайомлені з редакцією статуту фірми "Декарт" TOB від 20.06.2007 р. (чинною на час подання позову до суду) виявлено, що у даній редакції статуту до п. 3.3. внесено зміни щодо розподілу часток у статутному фонді фірми "Декарт" TOB, про які її не повідомлено і не погоджено на засіданні Зборів учасників товариства. При підготовці до проведення та безпосередньо при проведенні Зборів учасників від 12.06.2007 р., а також Зборів учасників від 22.11.2007 р. Фірми "Декарт" TOB грубо порушено положення Статуту фірми "Декарт" TOB, а також чинного законодавства України щодо порядку організації та проведення Зборів учасників.

Збори учасників фірми "Декарт" TOB, які відбулися 12.06.2007 р., оформлені протоколом від 12.06.2007 р., згідно з яким на зборах присутні засновники Фірми "Декарт" ТОВ - ОСОБА_3 та ОСОБА_1. На момент проведення Зборів учасників фірми "Декарт" TOB кожному з вищезазначених учасників належав розмір частки голосів у відношенні 50% / 50%, згідно із попередньою редакцією статуту фірми "Декарт" TOB. Про даний факт у протоколі не зазначено.

До Порядку денного Зборів учасників від 12.06.2007 р. увійшли наступні питання:

1) Збільшення статутного фонду.

2) Внесення, у зв'язку з цим, змін до статуту товариства.

На зборах вирішено: по першому питанню учасниками Товариства прийнято рішення про збільшення Статутного фонду фірми "Декарт" ТОВ та встановлення його розміру на рівні 1000000,00 грн.; по другому питанню прийнято рішення про внесення відповідних змін до Статуту фірми "Декарт" TOB.

Також вирішено доручити виконання дій по державній реєстрації внесених змін - ОСОБА_7.

Державна реєстрація внесених до Статуту змін проведена 20.06.2007 р., у зв'язку з чим видано нову редакцію Статуту Фірми "Декарт" TOB.

Позивач зазначає, що в протоколі зборів учасників товариства від 12.06.2007 р., про розподіл розміру часток учасників у Товаристві зазначено не було, але такі зміни до статуту внесено.

22.11.2007 р. відбулися Збори учасників фірми "Декарт" TOB, які оформлені протоколом від 22.11.2007 р. Згідно з зазначеним протоколом, на Зборах учасників фірми "Декарт" TOB присутні засновники ОСОБА_3 та ОСОБА_1. У даному протоколі не зазначено про розмір частки, який належав кожному із учасників фірми "Декарт" TOB на момент проведення Зборів.

У Статуті фірми "Декарт" TOB (із внесеними змінами), що підтверджується державною реєстрацією від 20.06.2007 р. у п. 3.3. зазначено, що частка учасника ОСОБА_3 складає 65%, а частка учасника ОСОБА_1 складає 35%. Аналогічні положення містяться і в п. 3.3. запропонованої нової редакції Статуту фірми "Декарт" TOB станом на 22.11.2007 р.

До порядку денного цих Зборів включені наступні питання:

1) Зміна місцезнаходження фірми "Декарт" TOB.

2) Внесення змін до Статуту фірми "Декарт" TOB.

3) Викладення Статуту в новій редакції.

На зборах вирішено: по першому питанню учасниками Товариства прийнято рішення про зміну місцезнаходження Фірми "Декарт" TOB; по другому питанню прийнято рішення про встановлення наступного місцезнаходження Фірми "Декарт" TOB - місто Харків, вулиця Сумгаїтська, будинок 3.; по третьому питанню прийнято рішення про внесення відповідних змін до Статуту Фірми "Декарт" TOB.

Державна реєстрація внесених змін до установчих документів доручена ОСОБА_7.

Державна реєстрація внесених до Статуту змін проведена 13.12.2007 р., у зв'язку з чим видано нову редакцію Статуту Фірми "Декарт" TOB.

Позивач зазначає, що в ході проведення Зборів учасників від 12.06.2007 р. поставлено питання про збільшення Статутного фонду Фірми "Декарт" TOB, а в ході проведення Зборів учасників від 22.11.2007 р. поставлено питання про зміну місцезнаходження фірми "Декарт" TOB.

Зазначені питання вирішенні учасниками Товариства, про що свідчать зміни, внесені до установчих документів.

Проте, як зазначає позивач в редакції Статуту Фірми "Декарт" ТОВ від 20.06.2007 р. та від 13.12.2007 р., до Статуту також внесені зміни, які не затверджені Зборами учасників від 12.06.2007 р. та від 22.11.2007 р., а саме змінено частки у Статутному фонді учасників фірми "Декарт" TOB.

Так, частку ОСОБА_3 збільшено з 50% до 65%, а частку ОСОБА_1 зменшено з 50% до 35%.

Позивач зазначає, що про внесення таких змін до установчих документів її попереджено не було, а також про такі істотні зміни у співвідношенні часток Статутного фонду перед початком, а також в ході проведення голосування і розгляду питань, пов'язаних із внесенням змін до установчих документів на Зборах учасників здійснено не було. Про дані зміни не згадувалося і в жодному із порядків денних проведених Зборів учасників.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Статуту фірми "Декарт" TOB, вищим органом управління Товариства є Збори учасників Товариства. Учасники володіють кількістю голосів на Зборах учасників пропорційно розміру їх часток у Статутному фонді.

Згідно з положеннями п. п. 2. п. 6.8. Статуту фірми "Декарт" TOB, рішення з внесення змін до Статуту, зміни розміру Статутного фонду відносяться до виключної компетенції Зборів учасників Товариства.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що установчий документ Фірми "Декарт" TOB, а саме Статут у новій редакції, не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права і інтереси позивача, як учасника даного товариства на прийняття участі в його управлінні та господарській діяльності. Дані обставини є підставою для визнання недійсними редакцій Статуту Фірми "Декарт" ТОВ від 20.06.2007 р. та 13.12.2007 р, у зв'язку з внесенням до нього незаконних змін, а також рішень Зборів учасників від 12.06.2007 р. та 22.11.2007 р., на підставі яких такі зміни внесені, та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, у зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 167 ГК України , корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

З матеріалів справи вбачається, що до порядку Зборів учасників фірми «Декарт» ТОВ, що відбулися 12.06.2007 р., відповідно до протоколу (т. 1 а. с. 53) включені наступні питання:

1) Збільшення статутного фонду.

2) Внесення, у зв'язку з цим, змін до статуту товариства.

До порядку Зборів учасників фірми «Декарт» ТОВ, що відбулися 22.11.2007 р. (т. 1 а. с. 54) відповідно до протоколу включені наступні питання:

1) Зміна місцезнаходження фірми "Декарт" TOB.

2) Внесення змін до Статуту фірми "Декарт" TOB.

3) Викладення Статуту в новій редакції.

Як зазначено вище та зазначає позивач її не попереджено про внесення істотних змін до установчих документів (статуту товариства), а також про зміни у співвідношенні часток статутного фонду перед початком, а також в ході проведення голосування і розгляду питань, пов'язаних із внесенням змін до установчих документів на Зборах учасників товариства здійснено не було. Про дані зміни не згадувалося і в жодному із порядків денних проведених Зборів учасників.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Статуту фірми "Декарт" TOB, вищим органом управління Товариства є Збори учасників Товариства. Учасники володіють кількістю голосів на Зборах учасників пропорційно розміру їх часток у Статутному фонді.

Згідно з положенямиь п. 2., п. 6.8. Статуту фірми "Декарт" TOB, рішення з внесення змін до Статуту, зміни розміру Статутного фонду відносяться до виключної компетенції Зборів учасників товариства.

Таким чином, внесення змін до статуту товариства стосовно зміни часток у Статутному фонді, можливе лише відповідно до рішення Зборів учасників такого товариства.

Як свідчать матеріали справи питання про зміну часток у Статутному фонді Фірми "Декарт" TOB до порядку денного Зборів учасників Товариства від 12.06.2007 р. та 22.11.2007 р. не включені, а отже внесення відповідних змін до установчих документів Фірми "Декарт" TOB без згоди всіх учасників товариства, свідчить про незаконність прийняття відповідних рішень.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи жодних дій зі сторони ОСОБА_1 стосовно відступлення своєї частки в Статутному фонді Фірми "Декарт" TOB у розмірі 15% на користь ОСОБА_3 не вчинено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частинами 2, статті 53 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Сторонами не надано будь-яких доказів, які б свідчили про бажання ОСОБА_1 продати чи іншим чином відступити свою частку в розмірі 15 % у статутному фонді товариства іншому учаснику товариства ОСОБА_3

При цьому, посилання відповідача на усну домовленість стосовно згоди позивача на передачу своєї частки статутного фонду товариства в розмірі 15 % іншому учаснику товариства ОСОБА_3 є недоречним, оскільки такий правочин не може бути вчинений в усній формі.

До того ж посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 підписала вище зазначені рішення зборів учасників товариства та першу сторінку Статутів фірми «Декарт» ТОВ, а також нотаріальне засвідчення підпису позивача на цих документах судом відхиляються, виходячи з наступного:

Як зазначено вище, на розгляд Зборів учасників від 12.06.2007 р. поставлені питання про збільшення Статутного фонду Фірми "Декарт" ТОВ, а в ході проведення Зборів учасників від 22.11.2007 р. поставлено питання про зміну місцезнаходження Фірми "Декарт" ТОВ.

Отже, підписуючи протоколи зборів та першу сторінку установчих документів, позивач засвідчувала, що вона погоджується із внесенням змін саме стосовно збільшення розміру Статутного фонду та зміни місцезнаходження Товариства, відповідно.

При цьому, про зміну часток ОСОБА_1 не повідомлено, також не погоджено цього питання на засіданні Зборів учасників Товариства, про що свідчать Протоколи Зборів від 12.06.2007 р. та 22.11.2007 р. Дані факти свідчать про незаконність внесення відповідних змін до Статуту, внаслідок якого позивача, як учасника товариства незаконно позбавлено 15% частки у Статутному фонді Фірми "Декарт" ТОВ.

Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Отже, внесення вищезазначених змін до установчих документів можливе виключно тоді, коли таке питання виносилося до порядку денного Зборів, в іншому випадку будь-яке інше самовільне внесення змін повинно визнаватися судом незаконним.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мала намір відчужити належну їй частку у статутному фонді товариства.

Відповідно до п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України . До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України , які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України .

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктом 2.14. зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" , статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства" , статтею 15 Закону України "Про кооперацію" .

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43 , 61 Закону України "Про господарські товариства" . Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до п. п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Відповідно до п. 3.3. Статуту Фірми «Декарт» ТОВ в редакціях від 20.06.2007 р. та 13.12.2007 р., статутний фонд розподіляється між учасниками товариства наступним чином:

ОСОБА_3 вносить до Статутного фонду грошові кошти в розмірі 650000,00 грн. Частка у товаристві складає 65 %,

ОСОБА_1 вносить до Статутного фонду грошові кошти в розмірі 350000,00 грн. Частка учасника в Товаристві складає 35 %.

Як свідчать матеріали справи, до питань порядку денного відповідно до протоколів зборів від 12.06.2007 р., 22.11.2007 р. не включено таких питань, як "Перерозподіл часток учасників товариства" та розміри часток, що перерозподіляються..

Проте, з матеріалів справи вбачається, що на підставі прийнятих 12.06.2007 р., 22.11.2007 р. на зборах учасників товариства рішень в статут товариства внесені зміни у п. 3.3 в частині зміни (перерозподілу) часток серед учасників товариства.

Колегія суддів зазначає, що такі зміни можуть бути внесені тільки на підставі рішення зборів товариства.

Пунктом 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" унормовано, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

При цьому суд враховує роз'яснення п. 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" про те, що підставами для визнання статуту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів учасників товариства. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

При цьому, зміни, до статуту від 20.06.2007 р. та від 13.12.2007 р., які внесені на підставі рішень від 12.06.2007 р. та 22.11.2007 р. відповідно, які стосуються збільшення статутного фонду, зміни місцезнаходження Фірми «Декарт» ТОВ та внесення їх до статуту Фірми «Декарт» ТОВ відповідають порядку денному та відомостям, що містяться у протоколах зборів учасників товариства і не можуть вважатися такими, що порушують права позивача щодо зміни розміру частки ОСОБА_1 у статутному фонді товариства, про які наголошено в позові і якими обґрунтовано позовні вимоги.

Проте, оскільки вищезазначені протоколи не містять відомостей про зміни розмірів часток засновників, не може вважатися такою, що досягнуто домовленості про такі зміни під час проведення зборів і тому відповідні зміни статуту не є правомірними.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не застосував позовну давність у зазначеній частині, з посиланням на необізнаність позивача щодо внесення певних змін у п. 3.3. Статуту товариства.

Але, посилання суду на незаконність рішень зборів є неправомірним, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню тільки в частині вимог, що стосується визнання недійсним пункту 3.3. статуту Фірми «Декарт» ТОВ. В іншій частині вимог про визнання недійсними рішень зборів позов не підлягає задоволенню.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не повністю відповідають фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування та задоволення позову в певній частині.

Керуючись ст. ст. 101 , 102 , п. 2 ст. 103 , п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 , ст. 105 ГПК України , судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2016 р. у справі № 922/172/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсними: пункт 3.3 Статуту Фірми «Декарт» ТОВ від 20.06.2007 р. та пункт 3.3 Статуту Фірми «Декарт» ТОВ від 13.12.2007 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю (61018, м.Харків, вул.Сумгаїтська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 21174833) на користь ОСОБА_1 (61023, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) - 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.