Постанова

від 11.07.2016 по справі 922/3652/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа №922/3652/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

прокурора - Ногіної О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015р.,

2-го позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №491 від 31.12.2015р.,

4-ої третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 11.08.2015р.,

17-ої третьої особи - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 22.02.2016р.,

інші учасники процесу - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх.№1321Х/1-41 від 06.05.2016р.) , на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. у справі №922/3652/15,

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі:

1. Дергачівської районної державної адміністрації,

2. Фонду державного майна України,

до 1. Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води",

2.Пересічанської селищної ради Дергачівського району,

3.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця",

4.Публічного акціонерного товариства "Точприлад",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. ОСОБА_7, 5. ОСОБА_8, 6. ОСОБА_9, 7. ОСОБА_10, 8. ОСОБА_11, 9. ОСОБА_12, 10. ОСОБА_13, 11. ОСОБА_14, 12. ОСОБА_15, 13. ОСОБА_16, 14. ОСОБА_17, 15. ОСОБА_18, 16. ОСОБА_19, 17. ОСОБА_20, 18. Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області,

про визнання недійсними рішень, договорів оренди, державної реєстрації договорів оренди, зобов'язання передати земельну ділянку та зобов'язання внести запис, -

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2015р. Заступник прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води", Пересічанської селищної ради Дергачівського району, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" та Публічного акціонерного товариства "Точприлад" про:

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005р. про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006р. про припинення права постійного користування Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району;

- визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06.04.2006р. за №040669300001;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 16,5525 га., який зареєстровано 06.04.2006р. за №040669300001 в Державному реєстрі земель;

- визнання недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 04.06.2009р. про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5959 га. Публічному акціонерному товариству "Точприлад"; визнання недійсним договору оренди землі між Пересічанською селищною радою та Публічним акціонерним товариством "Точприлад" щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., (кадастровий номер 6322056501:00:000:0128), яка знаходиться за адресою: вул. Санаторій "Бермінводи" №17, с. Березівське, Дергачівського району, який зареєстровано 29.02.2012р. за № 632205654000314;

- визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га., який зареєстровано 29.02.2012р. за №632205654000314 в Державному реєстрі земель;

- зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Точприлад" передати Дочірньому підприємству "Санаторій "Березівські мінеральні води" земельну ділянку площею 0,5959 га. (кадастровий номер 6322056501:00:000:0128), про що скласти акти прийому-передачі;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 06.04.2006р. за № 040669300001 про право оренди Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо земельної ділянки площею 16,5525 га;

- зобов'язання Реєстраційну службу Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису від 29.02.2012р. за №632205654000314 про право оренди Публічного акціонерного товариства "Точприлад" щодо земельної ділянки площею 0,5959 га на підставі статей 21, 82, 122, 142 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що Пересічанська селищна рада, приймаючи вказані рішення та укладаючи спірні договори з Публічним акціонерним товариством "Точприлад" та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням норм земельного законодавства України, позаяк, селищна рада не є органом, до компетенції і повноважень якого віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, зокрема, щодо припинення та надання в оренду земельних ділянок, а відтак прийняті рішення та укладені договори оренди є незаконними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. по справі №922/3652/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хотенець П.В., суддя Суярко Т.Д., суддя Макаренко О.В. ) в задоволенні позову відмовлено з підстав спливу позовної давності на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Прокуратура Харківської області звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. по справі №922/3652/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. апеляційну скаргу Прокурора Харківської області задоволено частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015 року по справі №922/3652/15 скасовано.

Позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005р. про припинення права постійного користування ДП В«Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району.

Визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006р. про припинення права постійного користування ДП В«Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району.

Визнано недійсним договір оренди землі між Пересічанською селищною радою та ДП "Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га, який зареєстрований 06.04.2006р. за №040669300001.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог та приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин, за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.Таким чином, погодження на вилучення земельних ділянок без відповідної згоди Фонду державного майна України були надані керівником санаторія незаконно й як наслідок, рішення відповідних рад про припинення права користування земельними ділянками прийняті на підставі незаконних відмов.

12.04.2016р. Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. у справі №922/3652/15 господарського суду Харківської області скасував, справу направив на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу задовольнив частково.

Вищий господарський суд України, визнав висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та вказав, що під час розгляду даної справи для визначення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах за позовом поданим прокурором в інтересах держави на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України важливим є з'ясування та встановлення обставин коли органи прокуратури дізнались про незаконне отримання земельних ділянок та невідповідність оспорюваних рішень ради та договорів оренди приписам законодавства. Також, Вищий господарський суд вказав, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.06.2016р.

Пересічанська селищна рада на виконання ухвали суд від 10.05.2016р. надіслала (вх.5385 від 27.05.2016р.) завірену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка долучена до матеріалів справи.

Дочірне підприємство "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" надало відзив на апеляційну скаргу (вх.6031 від 13.06.2016р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р., з метою повного, всебічного, об'єктивного встановлення фактичних обставин справи, у зв'язку із необхідністю надання учасниками судового процесу додаткових пояснень з питань, які виникли в судовому засіданні розгляд справи було відкладено.

Прокуратура Харківської області надала письмові пояснення у справі (вх.6894 від 11.07.2016р.), які долучені до матеріалів справи.

Дергачівська районна державна адміністрація надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№6888 від 11.07.2016р.), в якому зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора з підстав, викладених раніше; просить розглядати справи за відсутності уповноваженого представника.

Пересічанська селищна рада та ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березовські мінеральні води" надали заяви (вх.№6874 та №6895 від 11.07.2016р.), в яких просять розглянути справу за відсутності уповноважених представників.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, відповідна інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Харківського апеляційного господарського суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Згідно з п. 3.12 вказаної вище постанови, неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвали суду направлялись рекомендованою кореспонденцією, а явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акта на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, виданого 26.11.1997р. на підставі рішення Пересічанської селищної ради №254 від 14.10.1997р. Дочірнє підприємство "Санаторій "Березівські мінеральні води" було постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га. Даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005р., на підставі статті 142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року на підставі статті 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки загальною площею 16,5525 га. на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Також, даним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006р. вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га. передано в оренду Дочірньому підприємству "Санаторій "Березівські мінеральні води" із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

На виконання вказаного рішення від 28.02.2006р. між Пересічанською селищною радою Дергачівського району та Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" укладено договір оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га, які знаходяться за адресою с. Березівське Дергачівського району. Договір зареєстровано 06.04.2006 року за № 040669300001 у Державному реєстрі земель.

Згідно інформації відділу Держземагентства у Дергачівському районі від 19.05.2015р. №20.18.-10-07-1701/0-15 встановлено, що запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6 щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води" скасований на підставі вказаних рішень Пересічанської селищної ради.

Також, Пересічанською селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 04.06.2009р. укладено договір з Публічним акціонерним товариством "Точприлад" щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,5959 га. (кадастровий номер 6322056501:00:000:0128), яка знаходиться за адресою вул. Санаторій "Бермінводи" №17, с. Березівське Дергачівського району, Договір зареєстровано 29.02.2012р. за №632205654000314 у Державному реєстрі земель.

Окрім цього, Пересічанською селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 09 жовтня 2012 року укладено договір з ОСОБА_20 щодо оренди земельної ділянки оздоровчого призначення площею 0,3904 га. (кадастровий номер 6322056501:00:000:0050), яка знаходиться за адресою вул. Санаторій "Бермінводи" № 19, с. Березівське Дергачівського району. Договір зареєстровано 29 грудня 2012 рокуза № 632205654001063.

Додатково встановлено, що Пересічанською селищною радою рішеннями LXXII сессії V від 30 вересня 2010 року безоплатно передано у власність громадянам ОСОБА_14С, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, 16 земельних ділянок по 0,1 га. кожному на території Пересічанської селищної ради із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою вул. Джерельна, с. Березівське Дергачівського району Харківської області. На підставі рішень Пересічанської селищної ради від 30 вересня 2010 року вказаними громадянами отримані державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1 га. кожна для дачного будівництва.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Березівські мінеральні води", який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01.11.1999р. за № 4058835Ю0010494, вказане підприємство створене Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Засновниками Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

Так, на виконання постанови ОСОБА_21 Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_21 охорони здоров'я Української РСР" від 23.04.1960р. №606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати ОСОБА_21 охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01.05.1960р. у відання Українській республіканській ОСОБА_21 профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській ОСОБА_21 охорони здоров'я Української РСР увійшов і санаторій "Березівські мінеральні води".

Постановою Верховної ОСОБА_21 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_21 України "Про передачу підриємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991р. №1452-XII Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-XII майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Отже, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.

Після розпаду Союзу РСР правонаступником Української республіканської ОСОБА_21 профспілок стала ОСОБА_21 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, є Федерація професійних спілок України.

22.11.1991р. постановою президії ОСОБА_21 Федерації незалежних професійних спілок України "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991р. між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" .

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ОСОБА_21 народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. №971 зареєстровано акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця".

Таким чином, на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_21 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_21 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виходячи зі змісту наведених вище норм, припинення права постійного землекористування Дочірнім підприємством "Санаторій "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок зроблено Верховним судом України у постанові від 25.11.2014р. по справі №3-99гс14 за заявою Генеральної прокуратури України до Лівадійської селищної ради Автономної Респуьліки Крим, ДП "Санаторій "Курпати" та АТ "Укрпрофоздоровниця"

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що лише Дергачівська районна державна адміністрація мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населенного пункту с. Березівське Дергачівського району та в подальшому розпоряджатися вказаними землями - є правомірним.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що третьою особою ОСОБА_7 та ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березовські мінеральні води" ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" було надано заяву про застосування строків позовної давності.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Апелянт, заперечуючи проти рішення суду першої інстанції про відмову в позові за спливом позовної давності посилався на те, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Тому, на думку апелянта, згідно зі статтею 261 Цивільного Кодексу України перевірці підлягає факт обізнаності саме Фонду державного майна України та Дергачівської районної адміністрації.

Однак, колегія суддів зазначає, що в даній справі було прийнято постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2016р., в якій зазначено, що під час розгляду даної справи для визначення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах за позовом поданим прокурором в інтересах держави на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України важливим є з'ясування та встановлення обставин коли органи прокуратури дізнались про незаконне отримання земельних ділянок та невідповідність оспорюваних рішень ради та договорів оренди приписам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, колегія суддів, досліджуючи правомірність застосування судом першої інстанції строків позовної давності з'ясовує коли ж саме органи прокуратури дізнались про порушене право.

Так, в матеріалах справи містяться копії: запиту №04-29-923 вих-10 від 12.11.2010р., за підписом старшого радника юстиції Міжрайонної природоохоронної прокуратури, відповіді управління держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за підписом в.о. начальника, запиту №2313/10 від 23.11.2010р., за підписом молодшого радника юстиції Прокуратури Дергачівського району, відповіді управління держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за підписом в.о. начальника від 26.11.2010р.

Зі змісту запиту вбачається, що обставини надання земельних ділянок Пересічанською селищною радою Дергачівського району були предметом перевірок з боку органів прокуратури ще в 2010 році, надані відповіді містили інформацію аналогічну тій, що міститься в документах долучених до матеріалів справи. З огляду на вказане, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання прокурора про те, що порушення були виявлені лише 2015 році.

Отже, враховуючи визначені в главі 19 Цивільного кодексу України строки, позовна давність на момент звернення до суду (23.06.2015р.) - сплинула.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що прокурор звернувся до суду з вимогами після спливу встановленого строку позовної давності, що в силу статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2015р. у справі №922/3652/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18 липня 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий