Рішення

від 19.07.2016 по справі 914/394/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016р. Справа№ 914/394/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Фірма В«НафтогазбудВ» , м.Львів

до відповідача-1: Приватної Фірми В«ФРЕЙ-СЛВВВ» , м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«НафтогазбудмеханізаціяВ» , с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник; ОСОБА_2 - представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_3 - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, за клопотанням відповідача-2 в судових засіданнях проведено технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства В«Фірма В«НафтогазбудВ» до Приватної Фірми В«ФРЕЙ-СЛВВВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«НафтогазбудмеханізаціяВ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладений між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (правонаступник - ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») та Приватною Фірмою «ФРЕЙ-СЛВВ» та про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю В«НафтогазбудмеханізаціяВ» належне Публічному акціонерному товариству В«Фірма В«НафтогазбудВ» майна: нежитлові приміщення (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. «А-2»), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. «В-1»), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. «Б-1»), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. « 0-1»), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. «Д- 1»), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. «Н-1»), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. «М-1»), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. « 3-1»), сварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. «Ж-1»), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. «Л-1»), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. «К-1»), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. «Г-1»)), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.м.т.Запитів, вул.Київська, буд.№193.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач у позовній заяві зазначає, що у листопаді 2015р. ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» прийняло рішення про продаж належної йому нерухомості у с.м.т.Запитів Кам'янка-Бузького району Львівської області, а саме: ремонтно-механічної майстерні, зварювального цеху, складських приміщень та навісів. Проте, як зазначає позивач у процесі переговорів з потенційними покупцями нерухомості, останні виявили та повідомили ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», що згадані об'єкти нерухомого майна на сьогодні зареєстровані на праві власності за ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» (ЄДРПОУ 38379617, с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул.Леніна, буд.2Б) та були придбані вказаним товариством за договором купівлі-продажу від 31.12.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, серія та номер: 4840, а також, цим же нотаріусом, було внесено до державного реєстру запис про реєстрацію права власності на зазначену нерухомість. Позивач наголосив, що з початку 2015 року у ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» суттєво змінився склад керівних органів товариства, зокрема змінено і Голову правління, тому після отримання згаданої вище інформації було проведено ретельну перевірку архівів документації підприємства та виявлено договір від 09 жовтня 2003 року та копію відповідного акту приймання-передачі майна, за якими згадані вище об'єкти нерухомості були нібито продані та передані ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (попередня назва ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») Приватній Фірмі «ФРЕЙ-СЛВВ». Від імені ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» вказаний договір підписаний нібито колишнім Головою правління ОСОБА_5, який повідомив, що йому про цей факт нічого невідомо, а підпис на документі йому не належить. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що договір повинен бути визнаний недійсним з огляду на відсутність волевиявлення ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на його укладення та відсутність факту його наступного схвалення, а спірні об'єкти нерухомого майна витребувані у відповідача-2.

Ухвалою суду від 15.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.03.2016р. Ухвалами суду від 02.03.2016р. та від 22.03.2016р. розгляд справи відкладався.

05.04.2016р. представником відповідача-2 заявлявся (вх.№14678/16) відвід судді, в задоволенні якого ухвалою суду від 05.04.2016р. відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.

За клопотанням (вх.№1902/16 від 04.04.2016р.) представника позивача ухвалою суду від 05.04.2016р. провадження у справі №914/394/16 зупинено та призначено проведення судової почеркознавчої експертизи. У зв'язку із поверненням матеріалів справи із висновком за наслідками проведеної експертизи, ухвалою суду від 29.06.2016р. поновлено провадження у справі №914/394/16 та розгляд справи призначено на 06.07.2016р.

Ухвалами суду від 06.07.2016р. строк розгляду справи продовжувався та розгляд справи відкладався на 19.07.2016р. В судовому засіданні 19.07.2016р. оголошувалась перерва до 17год. 30хв.

18.07.216р. від позивача через канцелярію суду (вх.№30107/16) на виконання вимог ухвали суду подано пояснення №08/1236 від 14.07.2016р., в яких позивач повідомляє, що з моменту створення ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» і до червня 2009р. використовувалася печатка, відбиток якої виконаний на спірному договорі і акті, в подальшому, ця печатка була знищена в зв'язку з зміною товариством організаційно-правової форми з Закритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. Також повідомляє, що в зв'язку зі спливом часу, документів про знищення такої печатки не збереглося.

В судове засідання 19.07.2016р. представники позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просять суд позов задоволити. 19.07.2016р. представником позивача подано клопотання за вх.№30550/16 про долучення до матеріалів справи документів згідно додатків. Крім цього, представником позивача 19.07.2016р. за вх.№30549/16 подано заяву, в якій позивач повідомляє, що в наявності ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» є документи, що підтверджують обставини викладені у позові, а саме: електронна переписка з третьою особою з приводу купівлі-продажу нерухомості у смт. Запитів про яку йде мова в позові, з якої вбачається факт повідомлення іншою стороною ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про те, що таке майно вибуло з володіння позивача, а також інші документи подати які не є можливим, у зв'язку з відсутністю на робочому місці голови правління, а ці документи знаходяться у його кабінеті.

В судове засідання 19.07.2016р. відповідач-1 явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконано, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до єдиного реєстру судових рішень. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 19.07.2016р. не поступало.

19.07.2016р. через канцелярію суду (вх.№30442/16) від відповідача-2 подано додаткові письмові пояснення від 19.07.2016р. 19.07.2016р. через канцелярію суду (вх.№30466/16) від відповідача-2 подано заяву від 19.07.2016р. про застосування строків позовної давності.

В судове засідання 19.07.2016р. представник відповідача-2 з'явився, який просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у заяві (вх.№30466/16 від 19.07.2016р.) про застосування позовної давності та додаткових письмових поясненнях (вх.№30442/16 від 19.07.2016р.). 19.07.2016р. представником відповідача-2 подано клопотання за вх.№30551/16 про долучення до матеріалів справи акту прийому-передачі від 31.12.2013р.

В поясненнях від 19.07.2016р. (вх.№30442/16 від 19.07.2016р.) відповідач-2 зазначає, що позивачем не представлено доказів того, що останнім проводилися службові розслідування за фактом протиправного використання відбитку печатки товариства на примірнику договору купівлі-продажу майна від 09.10.2003 року та на акті прийому-передачі майна від тієї ж дати. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до правоохоронних органів з приводу незаконності використання печатки ЗАТ «Фірма «Нафтогазбуд» при укладенні договору від 09.10.2003р. та вжиття відповідних заходів правового реагування з боку відповідних органів. Тому на думку відповідача-2, з урахуванням відсутності доказів подальшого використання спірного майна в господарській діяльності позивача та визнання його представником обставин щодо використання справжньої печатки під час укладення договору купівлі-продажу від 09.10.2003 року, відсутні будь-які підстави стверджувати, що майно було відчужено поза волею власника, а спірний договір не відповідав волевиявленню продавця майна, відтак просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

09.10.2003р. між Закритим акціонерним товариством - фірма «Нафтогазбуд» (продавець) та Приватною фірмою В«ФРЕЙ-СЛВВВ» (покупець) укладено договір купівлі продажу ремонтно-механічної майстерні.

Відповідно до розділу 1 Договору від 09.10.2003р. продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на нижчевикладених умовах ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький р-н, смт.Запитів. Майно належить продавцеві на праві власності, що підтверджується листом Фонду державного майна України від 15.09.2002р. №10-21-1966 та переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендної будівельно-монтажної фірми «Нафтогазбуд». Перехід права власності на майно від продавця до покупця відбувається після підписання акту приймання-передачі майна та скріплення його печатками сторін.

Як вбачається із змісту оригіналу акту приймання -передачі ремонтно -механічної майстерні від 09.10.13р., який представлено позивачем для проведення експертних досліджень, ЗАТ - фірма «Нафтогазбуд - продавець в особі генерального директора ОСОБА_5 і Приватна фірма «Фрей-СЛВВ» - покупець в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту склали цей акт про наступне : продавець передав, а покупець прийняв у власність ремонтно-механічну майстерню (інвентарний номер 0201), що знаходиться за адресою :Львівська область Кам'янко- Бузький район, смт.Запитів ). У даному акті зазначено, стан майна-задовільний , що з моменту підписання даного акту,майно вважається переданим у власність покупця, що покупцем оплачено вартість майна згідно договору.

До позовної заяви, позивачем долучено також незасвідчену копію акта приймання-передачі нежитлових приміщень до договору купівлі-продажу приміщень від 09.10.2003р. в іншій редакції. Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Позивачем не представлено оригіналу даного акта від 09.10.2003р. приймання-передачі нежитлових приміщень до договору купівлі-продажу , також не представлено належно засвідченої копії даного документа , відтак даний документ є неналежним доказом та до уваги судом не приймається.

З тексту договору купівлі - продажу та акту приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.03р. вбачається, що від імені позивача проставлено підпис від голови правління - генерального директора ОСОБА_5, від імені відповідача проставлено підпис від - директора ОСОБА_6 Підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Позивачем долучено незасвідчену копію договору купівлі- продажу від 31.12.2013р. Згідно до його змісту, даний договір укладено 31.12.2013р. між Приватною фірмою В«ФРЕЙ-СЛВВВ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«НафтогазбудмеханізаціяВ» (покупець) та зареєстровано в реєстрі №4840, за яким продавець передає, а покупець приймає нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький р-н, смт.Запитів, вул.Київська, 193, а саме: ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 989,6 кв.м., склад, площею 291,2 кв.м., склад, площею 554,2 кв.м., склад, площею 74,8 кв.м., склад, площею 117,0 кв.м., склад, площею 89,0 кв.м., склад, площею 62,6 кв.м., склад, площею 303,0 кв.м., сварочний цех, площею 303,8 кв.м., гараж, площею 202,2 кв.м., навіс площею 84,0 кв.м., навіс площею 36,8 кв.м. Суду не представлено оригіналу даного договору купівлі-продажу від 31.12.2013р., до матеріалів справи не надано належно засвідченої копії даного документа, відтак, згідно вимог ст. 36 ГПК України, даний документ не є належним доказом.

Представником відповідача долучено факсову копію засвідчену представником відповідача акта приймання-передачі від 31.12.13р. відповідно до якого Приватна фірма «Фрей-СЛВВ» продавець передав та ТзОВ «Нафтобудмеханізація» прийняв нежитлові приміщення: за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький р-н, смт.Запитів, вул.Київська, 193, а саме: ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 989,6 кв.м., склад, площею 291,2 кв.м., склад, площею 554,2 кв.м., склад, площею 74,8 кв.м., склад, площею 117,0 кв.м., склад, площею 89,0 кв.м., склад, площею 62,6 кв.м., склад, площею 303,0 кв.м., сварочний цех, площею 303,8 кв.м., гараж, площею 202,2 кв.м., навіс площею 84,0 кв.м., навіс площею 36,8 кв.м.

Позивач зазначив, що головою правління - генеральним директором ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 09.10.2003р. та акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 09.10.2003р. не підписувався. Згідно нотаріально засвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №99 заяви від 09.02.2016р. гр.ОСОБА_5, підписи на договорі купівлі-продажу від 09.10.2003р. та акті приймання-передачі нежитлових приміщень від 09.10.2003р., які укладені між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (правонаступник - ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») та Приватною фірмою «ФРЕЙ-СЛВВ» йому не належать, та таких документів він не підписував.

З метою з'ясування даних обставин, ухвалою суду від 05.04.2015р. призначено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта №1989 від 17.06.2016 з врахуванням листа №3778 від 29.06.2016р. про технічну помилку (опечетку), здійсненого за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Львівської області від 05.04.2016, підписи від імені ОСОБА_5, розташовані в графах «Голова правління-генеральний директор» перед записом «ОСОБА_5Г.» на договорі купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ», акті приймання-передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.2003р., укладеного між ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» та «Фрей-СЛВВ» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з намаганням їх виконавця ретельно наслідувати справжні підписи ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, підпис у спірному договорі та акті приймання-передачі не відповідає дійсному підпису Голови правління-генерального директора ЗАТ фірма «Нафтогазбуд» ОСОБА_5Г.» , що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1989 від 17.06.2016р.

Оригінал договору купівлі-продажу та акт приймання передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.03р. містить печатку ЗАТ фірма «Нафтогазбуд», яка як зазначає позивач у письмових поясненнях вх.№30107/16 від 18.07.16р. використовувалась з моменту створення ЗАТ фірма «Нафтогабуд» і до червня 2009р. та в подальшому була знищена у зв'язку із зміною товариством організаційно-правової форми.

Доказів оплати за спірним договором від 09.10.03р. сторонами не представлено. Як вбачається із акту приймання-передачі від 09.03.03р. даний документ підписано зі сторони позивача іншою особою, а не Головою правління-генерального директора ЗАТ фірма «Нафтогазбуд» ОСОБА_5 З огляду на не подання доказів в підтвердження виконання спірного договору, відсутні і докази в підтвердження схвалення спірного договору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є законодавчо встановленою підставою для визнання такого правочину недійсним.

За приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, оскільки стороною позивача доведено, що позивач не мав наміру відчужувати спірне нерухоме майно, що відсутній підпис в договорі та акті приймання - передачі ремонтно-механічної майстерні від 09.10.03р. із сторони позивача, викладене свідчить про те, що волевиявлення учасника правочину - позивача по справі, не було вільним, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто в момент вчинення правочину не були дотримані вимоги ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог, щодо визнання правочину недійсним.

Відповідачем 2 подано заяву (вх.№30466/16 від 19.07.2016р.) про застосування строків позовної давності, в якій представник відповідача-2 просить суд застосувати строк позовної давностості та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Позивач у позовній заяві зазначає, що у листопаді 2015р. ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» прийнято рішення про продаж належної йому нерухомості та в процесі переговорів з потенційними покупцями нерухомості, останні виявили та повідомили ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», що спірні об'єкти нерухомого майна на сьогодні зареєстровані на праві власності за ТзОВ «Нафтогазбудмеханізація» та були придбані вказаним товариством за договором купівлі-продажу від 31.12.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, серія та номер: 4840, а також, цим же нотаріусом, було внесено до державного реєстру запис про реєстрацію права власності на зазначену нерухомість. Позивач наголосив, що з початку 2015 року у ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» суттєво змінився склад керівних органів товариства, зокрема змінено і Голову правління, тому після отримання згаданої вище інформації було проведено ретельну перевірку архівів документації підприємства та виявлено договір від 09 жовтня 2003 року та копію відповідного акту приймання-передачі майна, за якими згадані вище об'єкти нерухомості були нібито продані та передані ЗАТ-фірма «Нафтогазбуд» (попередня назва ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») Приватній Фірмі «ФРЕЙ-СЛВВ». Доказів на підтвердження викладених обставин позивачем не подано.

Абзацом 4 пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.13р. В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів В» роз'яснено, що господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника. Тому доводи позивача про зміну складу керівних органів товариства, зокрема і Голови правління судом до уваги не беруться.

Слід зазначити, що положеннями «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів від 11.08.1994, № 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 р. за N 202/4121( чинної на момент укладення договору) визначено, що законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. Проведення інвентаризації є обов'язковим: а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством; б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

Відтак, із вищенаведеного вбачається, що позивач міг довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила.

Окрім цього слід зазначити, що для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Постанова ВСУ від 19.08.2014 №3-59гс14.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.13р. В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, частиною п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не заявлено про поновлення пропущеного строку, не обґрунтовано поважних причин пропуску строку позовної давності та не подано документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи, подану відповідачем-2 заяву про застосування строків позовної давності, а також те, що право особи порушене, але строк позовної давності сплив, в задоволенні позовної вимоги про визнання спірного договору недійсним належить відмовити .

В главі 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387,388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки договір укладено без його волі, у подальшому ним не схвалено, а відтак майно вибуло поза його волею має бути витребувано від відповідача 2. Відтак, предметом розгляду даного спору, зокрема є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача - 2, яка є похідною від першої вимоги, про визнання договору недійсним. Доказів в підтвердження визнання недійсним договору купівлі - продажу укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 від 31.12.13р. суду не представлено. Оскільки, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним спірного договору від 09.10.03р., а також не подано інших доказів та не наведено інших обґрунтувань, щодо підставності позовної вимоги про витребування спірного майна, відтак, в задоволенні позовної вимоги про витребування майна, належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи, подані докази в їх сукупності, надані пояснення представників сторін, суд приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

У зв'язку із прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову, суд приходить до висновку про необхідність в порядку ст. 68 ГПК України скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 22.03.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34,36, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 року у справі №914/394/16, а саме зняти арешт з нежитлових приміщень (комплекс, який складається з ремонтно-механічної майстерні, площею 989,6 кв.м. (літ. В«А-2В» ), складу, площею 291,2 кв.м. (літ. В«В-1В» ), складу, площею 554,2 кв.м. (літ. В«Б-1В» ), складу, площею 74,8 кв.м. (літ. В« 0-1В» ), складу, площею 117,0 кв.м. (літ. В«Д-1В» ), складу, площею 89,0 кв.м. (літ. В«Н-1В» ), складу, площею 62,6 кв.м. (літ. В«М- 1В» ), складу, площею 303,0 кв.м. (літ. В« 3-1В» ), сварочного цеху, площею 303,8 кв.м. (літ. В«Ж-1В» ), гаража площею 202,2 кв.м. (літ. В«Л-1В» ), навісу площею 84,0 кв.м. (літ. В«К-1В» ), навісу площею 36,8 кв.м. (літ. В«Г- 1В» )), які знаходяться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт.Запитів, вул.Київська, буд.№193.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.07.2016р.

Суддя Іванчук С.В.