Постанова

від 28.07.2016 по справі 826/16428/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2016 року № 826/16428/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фамед Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000402202, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фамед Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Фамед Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000402202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 19.01.2015 № 94/26-56-22-01-03/37332452, щодо порушення ТОВ «Фамед Україна» вимог норм п. 198.2 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України документально та нормативно не підтверджуються. Натомість у позивача наявні всі необхідні та належним чином складені первинні та інші документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом (субпідрядною організацією - ТОВ «Леда Лайн Груп») у періоді, що перевірявся, та спростовують факти вчинення податкового правопорушення (завищення значення податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період серпень 2014 року на 152 308 грн.). З огляду на це, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях. В тексті своїх заперечень ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві вказала на законність та обґрунтованість висновків акта перевірки, та відповідно про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні 09.12.2015 за участю представників сторін суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 29.12.2014 по 13.01.2015 працівником ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 26.12.2014 № 287 і направлення від 29.12.2014 № 1505 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фамед Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з ТОВ «Леда Лайн Груп» за період серпень 2014 року, за результатами якої складений акт від 19.01.2015 № 94/26-56-22-01-03/37332452 (далі - акт перевірки).

З текстів поданої позовної заяви та акта перевірки вбачається, що працівник контролюючого органу був допущений до проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фамед Україна», та зауваження щодо законності призначення і проведення такої перевірки у позивача в межах даного спору відсутні.

Згідно висновків цього акта перевірки працівник податкової інспекції встановив, що в порушення норм п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Фамед Україна» завищило податковий кредит за звітний період серпень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 152 308 грн. Епізод даного правопорушення перевіряючий пов'язує з фактом неправомірного врахування позивачем при визначенні об'єктів оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання підрядних (будівельних) робіт у ТОВ «Леда Лайн Груп» на підставі договорів субпідряду від 10.02.2014 № Р1/211/317/14, від 25.09.2013 № Р1/150/234/13, від 25.03.2013 № Р1/094/148/13, від 26.04.2013 № Р1/046/165/13. Зокрема, в ході здійснення позапланової перевірки працівник ДПІ дійшов висновку про нереальність господарських операцій, здійснених між ТОВ «Фамед Україна» і ТОВ «Леда Лайн Груп».

Такі висновки перевіряючого мотивовані наступним: за результатами дослідження наданих до перевірки первинних документів (зокрема, «підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту)»), виписаних до актів приймання виконаних будівельних робіт, працівник контролюючого органу виявив, що витрати праці робітників-будівельників (одиниця виміру - людино - година) значно перевищує кількість працюючих на підприємстві ТОВ «Леда Лайн Груп» (4 особи за даними звіту про нарахування єдиного внеску на підприємстві за серпень 2014 року); відповідно до інформаційно - аналітичної системи ДФС України «Податковий блок» ТОВ «Леда Лайн Груп» має стан - 9 («направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»); ДПІ отримала від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 17.12.2014 № 327/26-55-22-09/37633367 стосовно ТОВ «Леда Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 37633357) за березень 2014 року, згідно якої вказано на порушення останнім вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, абз. «а», «б» п. 185.1 cm. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України. Зокрема, як зазначено у даній податкової інформації, аналізом звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з продажу робіт, послуг на адресу контрагента-покупця ТОВ «Фамед Україна», що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту, оскільки не встановлено придбання товарів, робіт, послуг по ланцюгу постачання; відповідно до проведеного аналізу ланцюга постачання за серпень 2014 року встановлено, що постачальники ТОВ «Леда Лайн Груп» - ПП «НП «Хіміч» і ТОВ «ШЕУ» мають ознаки «сумнівності», та фактично не могли надавати зазначений обсяг робіт (послуг) для ТОВ «Леда Лайн Груп».

Таким чином, працівник відповідача врахувавши зазначену інформацію, та те, що у ТОВ «Леда Лайн Груп» відсутні трудові ресурси та виробничі потужностей, а на підприємстві ТОВ «Фамед Україна» в штаті були власні працівники будівельних професій (близько 36 осіб), дійшов висновку про удаваність договорів субпідряду, укладених між позиваче і ТОВ «Леда Лайн Груп» з метою приховування реальної мети направленої на отримання податкової вигоди.

03.12.2015 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла спірне у справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0000402202, яким визначила ТОВ «Фамед Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 462 грн., в тому числі 152 308 грн. за основним платежем, 76 154 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000402202 було залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 15.04.2015 № 6405/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 23.06.2015 № 13084/6/99-99-10-01-01-25.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 та діяв до 01.12.2014, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фамед Україна» як генеральним підрядником і ТОВ «Леда Лайн Груп», в особі директора ОСОБА_2, були укладені однотипні договори субпідряду № Р1/094/148/13 від 25.03.2013, № Р1/046/165/13 від 26.04.2013, № Р1/150/234/13 від 25.09.2013 і № Р1/211/317/14 від 10.02.2014 за умовами яких ТОВ «Леда Лайн Груп» (субпідрядник) зобов'язувався за дорученням позивача забезпечити у відповідності до затвердженої замовником проектної документації та умов цих договорів виконання робіт згідно додатків А до відповідних договорів на об'єкті і за проектом, що вказані у п. 1 і 2 додатку А.

Згідно додатку А до договору № Р1/094/148/13 від 25.03.2013 предметом вказаного договору є роботи щодо будівництва комунікаційного тунелю, ділянка 3 за проектом «Будівництво оздоровчого комплексу» за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12. Роботи за цим договором виконуються з використанням матеріалів субпідрядника. У випадку необхідності матеріали, необхідні для виконання робіт за договором можуть надаватися субпідряднику генеральним підрядником у порядку, визначеному даним договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 7 770 320,83 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 295 053,47 грн.), що включає в себе вартість матеріалів та обладнання, робіт і допоміжних матеріалів. Строк виконання робіт - 180 календарних днів з моменту зарахування авансового платежу згідно графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору).

Згідно додатку А до договору № Р1/046/165/13 від 26.04.2013 предметом вказаного договору є роботи щодо будівництва каналізаційних очисних споруд за проектом «Будівництво оздоровчого комплексу» за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12. Роботи за цим договором виконуються з використанням матеріалів субпідрядника. У випадку необхідності матеріали, необхідні для виконання робіт за договором можуть надаватися субпідряднику генеральним підрядником у порядку, визначеному даним договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 1 532 255 грн. (в т.ч. ПДВ - 255 375,83 грн.), що включає в себе вартість матеріалів та обладнання, робіт і допоміжних матеріалів. Строк виконання робіт - 3 місяці згідно графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору).

Згідно додатку А до договору № Р1/150/234/13 від 25.09.2013 предметом вказаного договору є роботи щодо будівництва комунікаційного тунелю, ділянка № 4 за проектом «Будівництво оздоровчого комплексу» за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12. Роботи за цим договором виконуються з використанням матеріалів субпідрядника. У випадку необхідності матеріали, необхідні для виконання робіт за договором можуть надаватися субпідряднику генеральним підрядником у порядку, визначеному даним договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 2 960 527,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 493 421,33 грн.), що включає в себе вартість матеріалів та обладнання, робіт і допоміжних матеріалів. Строк виконання робіт - 90 календарних днів з дня підписання договору підряду згідно графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору).

Згідно додатку А до договору № Р1/211/317/14 від 10.02.2014 предметом вказаного договору є роботи щодо встановлення південних парадних сходів головного будинку будівлі А за проектом «Будівництво оздоровчого комплексу» за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12. Роботи за цим договором виконуються з використанням матеріалів субпідрядника. У випадку необхідності матеріали, необхідні для виконання робіт за договором можуть надаватися субпідряднику генеральним підрядником у порядку, визначеному даним договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 5 069 855,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 844 975,96 грн.), що включає в себе вартість матеріалів та обладнання, робіт і допоміжних матеріалів. Строк виконання робіт - 30 квітня 2014 року згідно графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору).

Крім того, між вказані сторони уклали усні угоди про поставку ТОВ «Леда Лайн Груп» матеріалів (бетонні суміші) на користь ТОВ «Фамед Україна», що оформлялися видатковими накладними.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними договорами підряду позивач надав суду копії наступних документів: додатків до договорів субпідряду - специфікацій робіт (обсягів) та графіків виконання робіт, відомостей про виконані роботи, виконавчих схем певних робіт, актів посвідчення прихованих робіт, сертифікатів, паспортів та інших документів про якість будівельних матеріалів, заявок на узгодження матеріалів (виробів, обладнання), актів відбору проб бетону, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за серпень 2014 року, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних на загальну суму 913 848,06 грн. (в т.ч. ПДВ), платіжних доручень про перерахування коштів за будівельні роботи на загальну суму 658 926,57 грн., установчих та реєстраційних документів ТОВ «Леда Лайн Груп» (статуту, протоколу загальних зборів учасників товариства, довідки форми № 4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість), ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серій АГ № 575787, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельною контролю у м. Києві ТОВ «Леда Лайн Груп», строком дії з 26.04.2011 по 26.04.2014.

Як пояснив позивач в тексті позову, в охоплений документальною перевіркою період він як генеральний підрядник здійснював на замовлення ТОВ «Інвестіо» будівництво об'єкта нерухомості - оздоровчого комплексу за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12 згідно договору генерального підряду від 25.03.2011. Виконання робіт за даним договором генерального підряду здійснювалося з залученням третіх осіб - субпідрядників (в т.ч. ТОВ «Леда Лайн Груп»), що передбачалося безпосередньо самим договором. На підтвердження наведених обставин позивач додав до матеріалів позову копії договору генерального підряду від 25.03.2011 з додатками та доповненнями до нього, податкових накладних, витяг зі штатного розпису ТОВ «Фамед Україна» станом на 31.08.2014 та 30.01.2015.

Викликаний для допиту свідок ОСОБА_2 (директор ТОВ «Леда Лайн Груп») до суду не з'явився. Як зазначив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 помер.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив наступне. За даними актів приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостей ресурсів сумарні витрати трудових ресурсів субпідрядника становлять: 12 070,28 людино-годин - кошторисна вартість, 10 519,72 людино-годин - фактична вартість. При цьому, за даними звіту про нарахування єдиного внеску за серпень 2014 року кількість працівників на ТОВ «Леда Лайн Груп» становила 4 особи. Тобто, при розрахунку заробітної плати при нормованому робочому часі (8-годинному робочому дні) і 22 робочих днях в місяць отримуємо 176 людино-годин на одного працівника. Таким чином, задекларована чисельність працівників субпідрядника (4 особи) не відповідає відомостям про фактично використані трудові ресурси (більше 50-типрацівників) при будівництві об'єкта за даними актів форми КБ-2в. Документальних доказів залучення субпідрядником додаткових трудових ресурсів відповідної кваліфікації у вигляді письмового переліку всіх працівників ТОВ «Леда Лайн Груп», задіяних при виконанні підрядних робіт, листа ТОВ «Леда Лайн Груп» про призначення уповноваженого представника субпідрядника, оригіналу наказу ТОВ «Леда Лайн Груп» про призначення особи відповідальної за охорону праці на об'єктах, що згідно п. 9.5 ст. 9 договорів субпідряду мали передаватися генеральному підряднику (позивачу) до початку виконання підрядних робіт, - позивач до суду не подав та пояснень про причини відсутності таких документів не повідомив.

Також позивач не надав суду без обґрунтування поважності причин відсутності копії актів здавання виробничої документації, актів закінчення робіт, документальних доказів обміну між генеральним підрядником та субпідрядником проектною, тендерною та робочою документацією в ході виконання будівельних робіт (зокрема, у вигляді актів приймання-передачі), документів, що засвідчують кваліфікацію та допуск працівників субпідрядника до робіт підвищеної небезпеки (наявність таких документів у генерального підрядника передбачена умовами ст. 7 і 9 договорів субпідряду) .

Факт оприбуткування в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) за видатковими накладними субпідрядника, проведення повного розрахунку за результатами підрядних робіт за серпень 2014 року та/або обліку в бухгалтерському обліку сум кредиторської заборгованості перед субпідрядником позивач також документально не підтвердив.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що строк дії ліцензії субпідрядника серій АГ № 575787 на право виконання будівельних робіт закінчився ще в квітні 2014 року, про що позивач був обізнаний. Документальних доказів у вигляді документів офіційної ділового листування з питання поновлення та/або отримання субпідрядником у встановленому порядку ліцензії на право виконання будівельних робіт, як того вимагало чинне законодавство (ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» 20.05.1999 № 687-XIV ) та умови договорів субпідряду, позичав суду не пред'явив та про наявність таких не повідомив.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 № К-25801/08 зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг ).

В своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові накладні), як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Також оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних робіт у своїй господарський діяльності, а саме у межах виконання договору генерального підряду від 25.03.2011 із замовником ТОВ «Інвестіо», суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів погодження замовником будівництва кандидатури субпідрядника - ТОВ «Леда Лайн Груп» в порядку встановленому ст. 6 цього договору (зокрема, копій рішень тендерного комітету, заявок генерального підрядника на залучення субпідрядника та/або письмової інформації про субпідрядника, його кваліфікацію, наявні дозвільні документи та пропоновану вартість робіт, що мали надаватися отсаннім до тендерного комітету). У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за звітний період серпень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 152 308 грн. по господарських операціях з ТОВ «Лела Лайн Груп», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 03.02.2015 № 0000402202.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамед Україна» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамед Україна» решту суму судового збору у розмірі 4112,31 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя І.О.Іщук