Ухвала

від 01.08.2016 по справі 503/1146/16-ц

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кодимський районний суд Одеської області

Провадження №2/503/560/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016 року м. Кодима, Одеської області

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сопільняк О.М., розглянувши відповідно до ч.1 ст.153 ЦАК України розглянувши заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення від спадкування, визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування спадщини померлого ОСОБА_7, визнання за ОСОБА_2 права на спадкування спадщини померлого ОСОБА_7 та визнання за ними обома права приватної власності на спадкове майно померлого ОСОБА_7 у рівних долях.

Одночасно з позовною заявою, позивачами подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, а також грошові кошти на банківських рахунках приватного малого підприємства «Крокус» (код ЄДРПОУ 22506591, м.Кодима, вул.Соборна, 35 Одеської області);

-зобов'язання відділу ДВС Кодимського районного управління юстиції в Одеській області провести опис майна приватного малого підприємства «Крокус», опечатати це майно та передати на зберігання Кодимській міській раді Одеської області;

-заборонити Кодимській районній державній нотаріальній конторі Одеської області вчиняти будь-які дії щодо оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого 11 грудня 2015 року, у тому числі видавати свідоцтва про право на спадщину та (або) відмовляти у видачі свідоцтва.

29 липня 2016 року у справі за вказаним позовом відкрито провадження.

Вивчивши подану позивачами заяву про забезпечення позову, прийшов до такого висновку.

Умови та порядок забезпечення позову передбачені ст.151 ЦПК України. Так, згідно ч.ч.1 та 3 зазначеної статті суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи щодо забезпечення позову, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.1 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Згідно ч.ч.1-3 ст.152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги, повинен бути співрозмірним та стосуватися лише предмету спору.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Окрім усунення відповідачів, які відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України є спадкоємцями померлого ОСОБА_7 за законом першої черги, від права на спадкування належної померлому спадщини, позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним право на спадкування спадщини померлого разом із спадкодавцями тієї черги, яка має право на спадкування після смерті спадкодавця.

При цьому, про яку чергу спадкоємців за законом йде мова, у позові не вказано.

Зазначаючи про те, що він є спадкоємцем спадщини померлого за законом четвертої черги, позивач ОСОБА_2А не надав до суду жодних доказів цього.

Окрім цього, позовна заява та долучені до неї письмові документи не містять відомостей про те, до якої черги спадкоємців померлого ОСОБА_7 відноситься позивач ОСОБА_1

Так, у позові зазначено, що з 10 жовтня 1992 року позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_7, що відповідно до ст.1261 ЦК України може бути підставою для її віднесення до спадкоємців померлого за законом першої черги.

Однак, при відкритті провадження у справі шляхом моніторингу автоматизованої системи документообігу суду, здійсненого з метою встановлення наявності у провадженні суду цивільних справ щодо спору між цими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, встановлено, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 17 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був розірваний (справа №1514/751/12).

При цьому, вказане судове рішення у відповідності з вимогами ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Таким чином, не зазначення позивачами правових підстав визнання їх спадкоємцями спадкового майна померлого ОСОБА_7 та не зазначення ними відповідних доказів, перешкоджає задоволенню їхньої заяви про забезпечення вказаного позову у спорі із спадкоємцями померлого першої черги за законом, оскільки не підвереджує їхнього права пред'являти вимогу про усунення відповідачів від спадкування (абз.4 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Заявляючи вимогу про арешт належного ПМП «Крокус» рухомого і нерухомого майна, позивачі не зазначили, яке саме майно підлягає арешту, його місце розташування, назва тощо.

При цьому за змістом п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України арешту підлягає майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Окрім цього, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученого до позову, вбачається, що відповідач ОСОБА_6 є підписантом і не наділений повноваженнями вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна підприємства та змінювати його частку.

Отже, позивачами не доведено обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду про задоволення їхнього позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову обраними ними шляхом (способом) - шляхом накладення арешту на майно ПМП «Крокус» (рухоме, нерухоме, грошові кошти).

Водночас, суд вважає необхідним задовольнити заяву позивачів у частині забезпечення їхнього позову шляхом заборони Кодимській районній державній нотаріальній конторі Одеської області на час розгляду справи вчиняти будь-які дії щодо оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки заявленим до суду позовом позивачі мають намір усунути відповідачів від спадкування спадщини померлого ОСОБА_7 та отримати право на її успадкування, що за умови задоволення їх вимог та одночасної видачі нотаріусом відповідачам свідоцтв про право на спірну спадщину може ускладнити виконання рішення, яке може бути ухвалене в цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення від спадкування, визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення від спадкування, визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно шляхом заборони Кодимській районній державній нотаріальній конторі Одеської області вчиняти будь-які дії щодо оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого 11 грудня 2015 року, у тому числі видавати свідоцтва про право на спадщину та (або) відмовляти у їх видачі.

У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти приватного малого підприємства «Крокус» (код ЄДРПОУ 22506591, м.Кодима, вул.Соборна, 35 Одеської області), їх опис, опечатування та передачу на зберіганні третій особі - відмовити.

Копію ухвали направити до Кодимської державної нотаріальної контори.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_8