Постанова

від 27.05.2009 по справі 32/227

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 р. № 32/227

Вищий господарськи й суд України у складі колегі ї суддів:

головуючого Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн е подання заступника Прокурора м. Києва

на рішення господарського суду м. К иєва від 23.05.2008 р.

у справі № 32/227

за позовом Відкритого акціонерног о товариства "Автотранссерві с"

до 1) Головного управління зе мельних ресурсів Виконавчог о органну Київської міської ради (Київської міської держ авної адміністрації),

2) Київської міської ради

про визнання права на земель ну ділянку

в судовому засіданні вз яли участь представники:

прокуратури: Громадський С.О., прокурор відділу ГПУ, посв. № 76 від 10.02.2005 р .

позивача: - не з'явились;

відповідача-1: - не з'явились;

відповідача-2: Тхорик С.М., дов. № 225-КР-532 від 18.05.2009 р.;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 р. Відкрите а кціонерне товариство "Автотр анссервіс" (далі - Товариств о) звернулось до господарськ ого суду м. Києва з позовною з аявою, у якій просило визнати його право на оренду земельн ої ділянки на вул. Кіквідзе, 17, у Печерському районі м. Києва згідно з проектом відведенн я та висновками, які містятьс я в ньому, який погоджений в по рядку, встановленому рішення м Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 "Про врегулювання п роцедури передачі в користув ання земельних ділянок в м. Ки єві", вважати укладеним між ни м та Київською міською радою (далі - Рада) договір оренди з емельної ділянки для експлуа тації та обслуговування буді вель і споруд автотранспортн ого підприємства на вул. Кікв ідзе, 17, у Печерському районі м . Києва у редакції, яка підписа на ним та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового догово ру оренди землі, затверджено го Постановою Кабінету Мі ністрів України від 03.03.2004 р. № 220 , визнати переданою відпові дну земельну ділянку на умов ах, викладених у вказаному до говорі, з моменту набрання чи нності судовим рішенням, зоб ов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавч ого органу Київської міської ради (Київської міської держ авної адміністрації) (далі - Управління) зареєструвати за значений договір оренди земе льної ділянки з усіма додатк ами, що є його невід'ємними час тинами у встановленому поря дку.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало, посилаючись на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського код ексу України та Закону Украї ни "Про оренду землі", тим, що во но має право на оренду земель ної ділянки по вул. Кіквідзе, 17, у Печерському районі м. Києв а, оскільки є власником розта шованої на ній будівлі, та вчи нило необхідні дії для одерж ання цієї ділянки в оренду, пр оте Рада відповідного догово ру оренди з ним не уклала, у зв 'язку з чим Управління такого договору не зареєструвало.

Рішенням господарського с уду м. Києва від 23.05.2008 р. (суддя Хр ипун О.О.) позовні вимоги Това риства задоволено. Рішення п рийнято з мотивів, наведених Товариством у позовній заяв і.

В апеляційному порядку ріш енням господарського суду м. Києва від 23.05.2008 р. не переглядал ось.

Заступник Прокурора м. Києв а звернувся до Вищого господ арського суду України з каса ційним поданням, у якому прос ить рішення господарського с уду м. Києва від 23.05.2008 р. скасува ти та передати справу на нови й розгляд до господарського суду м. Києва. Викладені у кас аційному поданні вимоги заст упник Прокурора м. Києва обґр унтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного судового ріше ння місцевий господарський с уд порушив ст. 43 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, не врахував ст. ст. 2, 16 Зак ону України "Про оренду землі ", ст. ст. 9, 116, 123 Земельного кодекс у України, ст. ст. 13, 19, 142 - 144 Конст итуції України.

Сторони по справі не скорис тались правом, наданим ст. 1112 Г осподарського процесуально го кодексу України, та відзив ів на касаційне подання заст упника Прокурора м. Києва до В ищого господарського суду Ук раїни не надіслали, що не пере шкоджає касаційному перегля ду судового акту, який оскарж ується.

Розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали справи, перевіривши правиль ність юридичної оцінки встан овлених фактичних обставини справи, застосування господ арським судом першої інстанц ії норм матеріального та про цесуального права при прийня тті рішення, колегія суддів В ищого господарського суду Ук раїни вважає, що касаційне по дання заступника Прокурора м . Києва підлягає задоволенню , враховуючи наступне.

Місцевим господарським су дом на підставі матеріалів с прави встановлено, що Товари ство є власником адміністрат ивно-виробничого комплексу, розташованого за адресою: м. К иїв, вул. Кіквідзе, 17, що підтве рджується свідоцтвом про пра во власності від 03.06.1997 р., проте у нього відсутні будь-яки доку менти, які б свідчили про наяв ність права власності або ко ристування земельною ділянк ою, розташованій за тією ж адр есою.

Відповідно до частини перш ої ст. 30 Земельного кодексу Ук раїни від 18.12.1990 р., чинного на мом ент одержання Товариствам у власність адміністративно-в иробничого комплексу, розташ ованого за адресою: м. Київ, ву л. Кіквідзе, 17, при переході пра ва власності на будівлю і спо руду разом з цими об'єктами пе реходить у розмірах, передба чених статтею 67 цього Кодексу , і право власності або право к ористування земельною ділян кою без зміни її цільового пр изначення і, якщо інше не пере дбачено у договорі відчуженн я - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відве дення.

Таким чином, до Товариства п ерейшло право власності або право користування земельно ю ділянкою у розмірах, передб ачених статтею 67 цього Земель ного кодексу України від 18.12.1990 р., без зміни її цільового приз начення, на якій розташовани й адміністративно-виробничи й комплекс за адресою: м. Київ , вул. Кіквідзе, 17, якщо інше не б уло передбачено у договорі в ідчуження вказаного комплек су (за наявності такого догов ору).

Згідно з частиною першою ст . 22 Земельного кодексу Україн и від 18.12.1990 р., право власності на землю або право користуванн я наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаці ями меж земельної ділянки в н атурі (на місцевості) і одержа ння документа, що посвідчує ц е право.

П. 34 частини першої ст. 26 Зако ну України "Про місцеве самов рядування в Україні" передба чає, що питання регулювання з емельних відносин (у тому чис лі надання земельної ділянки в оренду (користування) або у власність) вирішується виклю чно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Ст. ст. 17, 18, 19 Земельного кодек су України від 18.12.1990 р. встановл ювалось, що придбання, переда ча земельних ділянок у власн ість та у користування здійс нюється на підставі рішення органу місцевого самоврядув ання - відповідної ради.

З наведених норм законодав ства України випливає, що роз порядження землями територі альних громад міста, у тому чи слі - вирішення питань про н адання земельних ділянок в о ренду (користування) або у вла сність, віднесено до винятко вої компетенції відповідної ради, яка реалізує її шляхом п рийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях, тоб то, право Товариства на одерж ання в оренду (користування) а бо у власність земельну діля нку за адресою: м. Київ, вул. Кі квідзе, 17, підлягало оформленн ю (набувалось) у порядку, перед баченому ст. ст. 17, 18, 19 Земельног о кодексу України від 18.12.1990 р., то бто, за наявності рішення Рад и.

Між тим, в порушення зазначе ного, Товариство не оформило відповідного права на земел ьну ділянку за адресою: м. Киї в, вул. Кіквідзе, 17.

З 01.01.2002 р. набрав чинності Земе льний кодекс України від 25.10.2001 р., який частково змінив поряд ок оформлення права оренди (к ористування) земельною ділян кою та права власності на зем ельну ділянку.

Частиною першою та другою с т. 120 Земельного кодексу Украї ни від 25.10.2001р. передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду , переходить право власності на земельну ділянку, на якій в они розміщені, без зміни її ці льового призначення, у розмі рах, встановлених договором. Якщо договором про відчужен ня житлового будинку, будівл і або споруди розмір земельн ої ділянки не визначено, до на бувача переходить право влас ності на ту частину земельно ї ділянки, яка зайнята житлов им будинком, будівлею або спо рудою, та на частину земельно ї ділянки, яка необхідна для ї х обслуговування. Якщо житло вий будинок, будівля або спор уда розміщені на земельній д ілянці, наданій у користуван ня, то в разі їх відчуження до набувача переходить право ко ристування тією частиною зем ельної ділянки, на якій вони р озміщені, та частиною ділянк и, яка необхідна для їх обслуг овування.

Відповідно до частин першо ї та другої ст. 125 Земельного ко дексу України від 25.10.2001 р. у реда кції, чинній на момент виникн ення спірних правовідносин, право власності та право пос тійного користування на земе льну ділянку виникає після о держання її власником або ко ристувачем документа, що пос відчує право власності чи пр аво постійного користування земельною ділянкою, та його д ержавної реєстрації. Право н а оренду земельної ділянки в иникає після укладення догов ору оренди і його державної р еєстрації.

Згідно з частиною першою ст . 124 Земельного кодексу Україн и від 25.10.2001 р. у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача в ор енду земельних ділянок, що пе ребувають у державній або ко мунальній власності, здійсню ється на підставі рішення ві дповідного органу виконавчо ї влади або органу місцевого самоврядування шляхом уклад ення договору оренди земельн ої ділянки.

Тобто, у зв'язку з набранням чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. Товариство не втратило права на одержан ня у користування або у власн ість земельну ділянку за адр есою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, п роте таке право підлягає офо рмленню у порядку, встановле ному вказаним кодексом, а сам е, перш за все, - на підставі р ішення відповідного органу м ісцевого самоврядування, яки м у даному випадку є Рада.

Таким чином, оскаржуване рі шення господарського суду м. Києва, яким, зокрема, визнано укладеним між Товариством т а Радою договір оренди земел ьної ділянки для експлуатаці ї та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства на вул. Кіквідз е, 17, суперечить зазначеним ви ще правовим нормам та є поруш енням виключного, передбачен ого Конституцією України, пр ава органу місцевого самовря дування (у даному випадку - Р ади) на здійснення ним від іме ні Українського народу права власності та управління зем лями, яке підлягає захисту.

При цьому колегія суддів Ви щого господарського суду Укр аїни вважає за необхідне заз начити, що господарський суд першої інстанції при виріше ні спору помилково посилався на норми Господарського код ексу України, оскільки відпо відно до частини першої ст. 4 Г осподарського кодексу Украї ни земельні відносини не є пр едметом регулювання цього Ко дексу, а згідно з частиною дру гою ст. 2 Земельного кодексу У країни земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і ро зпорядження землею.

Крім того, вирішуючи спір та зобов'язуючи Управління зар еєструвати договір оренди зе мельної ділянки для експлуат ації та обслуговування будів ель і споруд автотранспортно го підприємства на вул. Кікві дзе, 17, укладеній між Радою та Т овариством, з додатками, госп одарський суд м. Києва не врах ував того, що на момент зверне ння Товариства з позовною за явою зазначений договір ще н е був укладеним, у зв'язку з чи м між Товариством та Управлі нням не виникали спірні прав овідносини з приводу відмови Управління у реєстрації цьо го договору, що свідчить про в ідсутність відповідного пре дмету спору.

Місцевий господарський су д при вирішенні спору виклад еного вище не врахував, у зв'яз ку з чим не надав відповідної оцінки доказам та обставина м даної справи.

Згідно з роз'ясненнями Плен уму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови в ід 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення ", рішення є законним тоді, кол и суд, виконавши всі вимоги пр оцесуального законодавства і всебічно перевіривши всі о бставини справи, вирішив спр аву у відповідності з нормам и матеріального права, що під лягають застосуванню до дани х правовідносин.

Відповідно до частини перш ої ст. 11110 Господарського проце суального кодексу України пі дставами для скасування або зміни рішення місцевого чи а пеляційного господарського суду або постанови апеляцій ного господарського суду є п орушення або неправильне зас тосування норм матеріальног о чи процесуального права.

Оскільки передбачені проц есуальним законом (ст. 1117 Госпо дарського процесуального ко дексу України) межі перегляд у справи в касаційній інстан ції не дають їй права встанов лювати або вважати доведеним и обставини, що не були встано влені в рішенні суду чи відхи лені ним, вирішувати питання про достовірність того чи ін шого доказу, про перевагу одн их доказів над іншими, збират и нові докази або додатково п еревіряти докази, колегія су ддів Вищого господарського с уду України вважає, що рішенн я господарського суду м. Києв а від 23.05.2008 р. підлягає скасуван ню, а справа - передачі на нов ий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду спр ави місцевому господарськом у суду необхідно врахувати в икладене, всебічно і повно з'я сувати і перевірити всі факт ичні обставини справи, об'єкт ивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її роз гляду і вирішення спору по су ті, і, в залежності від встанов леного, прийняти обґрунтован е і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11 111 Господарського процесуаль ного кодексу України, Вищий г осподарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання зас тупника Прокурора м. Києва за довольнити.

Рішення господарського су ду м. Києва від 23.05.2008 р. у справі № 32/227 скасувати.

Справу передати на новий ро згляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя В.І. Шаргало