Рішення

від 25.07.2016 по справі 922/1847/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 922/1847/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Харківській області. м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 2268 від 14.06.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 22.06.2016 року), ОСОБА_3 (дов. № б/н від 22.06.2016 року);

від 3-ої особи: ОСОБА_4 (дов. 25/4/56Д від 26.04.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 180 493, 20 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані проведенням Державною фінансовою інспекцією України ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2013 року по 31.07.2015 року, у зв'язку із чим складено акт від 03.11.2015 року № 05-21/138 у якому відображено порушення з боку відповідача, що призвели за завдання позивачеві матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 180 493, 20 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2016 року.

Ухвалою суду від 04.07.2016 року залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Харківській області та відкладено розгляд справи до 12.07.2016 року.

У судовому засіданні 12.07.2016 року в межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.07.2016 року, а з 14.07.2016 року до 25.07.2016 року.

01.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав заперечення вх. № 21448 проти позову у яких просить суд у позові відмовити повністю та додатково для відмови у позові просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності, встановлених статтею 863 Цивільного кодексу України та статтею 322 Господарського кодексу України та надав документи для долучення до матеріалів справи.

04.07.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 21586 про залучення документів до матеріалів справи та зазначає, що позивачем не подавався позов до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕлектропівденатоммонтажВ» про стягнення грошових коштів у сумі 180 493, 20 грн. що є предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно у провадженні господарського суду або іншого уповноваженого органу не має справи із такого спору між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав, а також немає рішення цих органів із такого спору.

12.07.2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 22801 про залучення документів до матеріалів справи та у якій зазначає, що згідно з приписами частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, мас відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. За твердженнями позивача, керуючись вимогою Державної фінансової інспекції України від 10.12.2015 року № 05-14/1655, зазначає, що в порушення пункту 6.4.4.1 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, при виконанні договорів від 18.09.2013 року № 80-4/4239-13, від 18.09.2013 року № 80- 4/4240-13 та від 04.08.2014 року № 80-4/2493-14 з реконструкції ВРП-750Кв ПС 750 ВОР В«ПівнічноукраїнськаВ» відповідачем завищено вартість виконаних робіт із улаштування щебеневого покриття на загальну суму 180 493,20 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на вищезазначену суму.

Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначає, що загальний строк позовної давності складає 3 роки. Вимога Державної фінансової інспекції України від 10.12.2015 року № 05-14/1655 отримана була отримана позивачем 22.12.2015 року, тому на думку позивача позовна заява подана у термін, передбачений чинним законодавством України (т. 3. а.с. 79-80).

12.07.2016 року 3-тя особа, через канцелярію суду надала пояснення вх. № 22839 у яких зазначає, що протягом періоду з 01.07.2013 року по 31.07.2015 року між позивачем та відповідачем укладено три договору на виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 15 457 477, 08 грн. При проведенні вибіркового контрольного обміру в порушення пункту 6.4.4.1. ДСТУ Б Д.1.1-1:2012 встановлено завищення товщини обсягів виконаних робіт по улаштуванню щебеневого покриття. Товщина щебеневого покриття встановлена за результатами вимірювання в 24-х шурфах. При перерахунку завищення вартості виконаних робіт сума становить 180 493, 20 грн. з ПДВ.

За твердженнями 3-ї особи, внаслідок допущених порушень, позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 180 493, 20 грн. У зв'язку із чим просить позов задовольнити у повному обсязі (т. 3. а.с. 87-90).

13.07.2016 року 3-тя особа, через канцелярію суду надала додаткові пояснення вх. № 23045 у яких зазначає, що при проведенні вибіркового контрольного обміру в порушення п.6.4.4.1 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 встановлено завищення товщини обсягів виконаних робіт по улаштуванню щебеневого покриття. Товщина щебеневого покриття встановлена за результатами вимірювання в 24-ох шурфах, середня товщина захисного покриття (щебеня) складає 18,9- 19,2 см, при включені в акти форми КБ-2В товщини „Улаштування одношарового щебеневого покриття „ - 20см, а саме: - акт форми КБ-2в №4 за листопад 2013 року на суму 427 068,02,00 грі (з ПДВ). Реконструкція ВРП -330 ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» (Договір від 18.09.2013 року № 80-4/4239-13) (комірка 82в); Улаштування одношарового щебеневого покриття в кількості 1270 м2 контрольним обміром підтверджується; товщина захисного покриття (щебеня) складає 18,9см. - акт форми КБ-2в № 4 за грудень 2013 року на суму 233 126,70 грн. (з ПДВ). Реконструкція ВРП -750 ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» (Договір від 18.09.2013 року № 80-4/4239-13 (комірка 82в)). Улаштування одношарового щебеневого покриття в кількості 695 контрольним обміром підтверджується; товщина захисного покриття (щебеня) складає 18,7см.; - акт форми КБ-2в № 4 за грудень 2013 року на суму 5 414 458,42, 00 грн. (з ПДВ). Реконструкція ВРП -750 ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» (Договір від 18.09.2013 року № 80-4/4239-13 (ВОР)). Улаштування одношарового щебеневого покриття в кількості 14530 м2 контрольним обміром підтверджується; товщина захисного покриття (щебеня) складає 19,2см.; - акт форми КБ-2в № 1 за жовтень 2014 року. Реконструкція ВРП - 750 ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» договір 04.08.2014 року № 80-4/2493-14 (комірка 110в). Улаштування одношарового щебеневого покриття в кількості 1270 м2 контрольним обміром підтверджується; товщина захисного покриття (щебеня) складає 19, 1см.; - акт форми КБ-2в № 4 за грудень 2014 року на суму 657 272,22 грн. (з ПДВ). Реконструкція ВРП -750 ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» (Договір від 04.08.2014 року № 80-4/2493-14) (комірка 112). Улаштування одношарового щебеневого покриття в кількості 695 м2 контрольним обміром підтверджується; товщина захисного покриття (щебеня) складає 18,9 см. Таким чином, при перерахунку завищення вартості виконаних робіт становить 180 493,20 гривень з ПДВ,

Фактичні дані контрольного обміру порівнюються із обсягами робіт, зазначеними у актах приймання і результати оформлюються актом, у якому фіксуються дані щодо відповідності фактичних обсягів та внесених до актів форми №КБ-2в (т. 3. а.с. 101-102).

14.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 23088 у яких зазначає, що 3-я особа - Державна фінансова інспекція в своїх поясненнях посилається на довідку перерахунку кошторисних робіт по актам КВ-2в за 2013-2014 рік за рахунок нібито завищення обсягів робіт по об’єкту В«Реконструкція ВРП-330 кВ ПС 750 В«ПівнічноукраїнськаВ» . За твердженнями відповідача, вказані цифри ДФІ не тільки нічим не обґрунтовано, а й взагалі не можуть бути підраховані. Захисне покриття з щебеню клалося на геотекстиль (нетканева синтетична основа), а потім на нього насипалося три фракції щебеню; - в основі (перший нижній шар щебеню) крупна фракція 40-70 мм; - в середині (другий шар щебеню) - середня фракція 10-20 мм; - гранвідсів третій шар щебеню зверху) - до 3 мм. Усі роботи прийняті замовником (позивачем) без зауважень, що свідчить про повноту та належну якість виконаних робіт, а також про відповідність між кількісними і ціновими показниками фактичним обсягам виконаних робіт. Також заперечує, що позивачу діями відповідача могло бути завдано збитків (т. 3, а.с. 109-110).

25.07.2016 року відповідач у судовому засіданні надав клопотання про долучення документі до матеріалів справи, яке було зареєстровано у канцелярію суду за вх. № 24281.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстави викладених у позовній заяві та наданих до суду документів.

Присутній у судовому засіданні представник 3-ї особи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував із підстав викладених у наданих до суду пояснення та документах. також зазначив що суми, на які претендує позивач, не можуть вважатися збитками, оскільки він не довів наявність всіх елементів правопорушення, не довів причинний зв’язок, а також не довів наявність у нього реальних збитків чи втраченої вигоди на день звернення до суду у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 18.09.2013 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж", (далі-відповідач,підрядник) було укладено договір № 80-4/4239-13 (т. 1, а.с. 14-18).

Відповідно до пункту 12.1, договір набуває чинності з моменту надання гарантії банку, підписання сторонами договору та скріплення печатками та діє до 31.03.2014 року, крім гарантійних зобов’язань, які діють повного їх виконання.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що підрядник зобов’язується виконати роботи, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна договору є твердою і становить разом з ПДВ 4 425 483, 94 грн. та визначається зведенням витрат (додаток № 2) який є невід’ємною частиною цього договору.

У пункті 4.1.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: шляхом здійснення замовником попередньої оплати від ціни договору впродовж 30 календарних днів з моменту підписання договору у розмірі 30 %, що становить 1 106 370, 98 грн., крім того ПДВ 20 % - 221 274, 20 грн., разом з ПДВ 1 327 645, 18 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються за мірою виконання робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, пропорційно виплаченої суми попередньої оплати протягом 30 календарних днів, та після реєстрації підрядником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України і надання їх замовнику протягом двох робочих днів від дати реєстрації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.1.3 договору).

Пунктом 5.1. сторони погодили, що роботи повинні бути виконані на протязі 122 календарних днів з моменту укладання договору.

Також, 18.09.2013 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж", (далі-відповідач,підрядник) було укладено договір № 80-4/4240-13 (т. 1, а.с. 165-173).

Відповідно до пункту 12.1, договір набуває чинності з моменту надання гарантії банку, підписання сторонами договору та скріплення печатками та діє до 31.03.2014 року, крім гарантійних зобов’язань, які діють повного їх виконання.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що підрядник зобов’язується виконати роботи, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна договору є твердою і становить разом з ПДВ 8 018 586,18 грн. та визначається зведенням витрат (додаток № 2) який є невід’ємною частиною цього договору.

У пункті 4.1.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: шляхом здійснення замовником попередньої оплати від ціни договору впродовж 30 календарних днів з моменту підписання договору у розмірі 30 %, що становить 2 004 646,54 грн., крім того ПДВ 20 % - 400 929, 31 грн., разом з ПДВ 2 405 575,85 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються за мірою виконання робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, пропорційно виплаченої суми попередньої оплати протягом 30 календарних днів, та після реєстрації підрядником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України і надання їх замовнику протягом двох робочих днів від дати реєстрації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.1.3 договору).

Пунктом 5.1. сторони погодили, що роботи повинні бути виконані на протязі 122 календарних днів з моменту укладання договору.

04.08.2014 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж", (далі-відповідач, підрядник) було укладено договір № 80-4/2493-14 (т. 2, а.с. 83-87).

Відповідно до пункту 12.1, договір набуває чинності з моменту надання гарантії банку, підписання сторонами договору та скріплення печатками та діє до 30.06.2015 року, крім гарантійних зобов’язань, які діють повного їх виконання.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що підрядник зобов’язується виконати роботи, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна договору є твердою і становить разом з ПДВ 3 013 406, 96 грн. та визначається зведенням витрат (додаток № 2) який є невід’ємною частиною цього договору.

У пункті 4.1.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: шляхом здійснення замовником попередньої оплати від ціни договору впродовж 30 календарних днів з моменту підписання договору у розмірі 30 %, що становить 753 351,74 грн., крім того ПДВ 20 % - 150 670,35 грн., разом з ПДВ 904 022, 09 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються за мірою виконання робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, пропорційно виплаченої суми попередньої оплати протягом 30 календарних днів, та після реєстрації підрядником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України і надання їх замовнику протягом двох робочих днів від дати реєстрації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.1.3 договору).

Пунктом 5.1. сторони погодили, що роботи повинні бути виконані на протязі 120 календарних днів з моменту укладання договору.

За твердженнями позивача, усі роботи за вищезазначеними договорами, підрядником (відповідачем) виконані якісно, в передбачений договорами строк, прийняті замовником (позивачем) без зауважень. Приймання зазначених у договорах № 80-4/4239-13 від 18.09.2013 року; № 80-4/4240-13 від 18.09.2013 року та № 80-4/2493-14 від 04.08.2014 року робіт, замовником відбувалося згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 та актів прийнятих робіт по формі КБ-2в та підписаних уповноваженими представниками. Після чого, позивачем були повністю оплачені ці роботи.

Вищезазначене не заперечується уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Державною фінансовою інспекцією України за період з 01.07.2013 року по 31.07.2015 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт № 05-21/138 від 03.11.2015 року.

В даному акті відображено порушення з боку відповідача, а саме в ході ревізії проведено зустрічну звірку в товаристві з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" з питань документального підтвердження, обсягу і якості операцій та розрахунків за період з 01.07.2013 року по 31.07.2015 року.

За результатами контрольного обміру було складено акт контрольного обміру (т. 3. а.с. 103-104). При проведенні вибіркового контрольного обміру в порушення пункту 6.4.4.1. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 встановлено завищення товщини обсягів виконаних робіт по улаштуванню щебеневого покриття. Товщина щебеневого покриття встановлена за результатами вимірювання в 24-ох шурфах. При перерахунку завищення вартості виконаних робіт становить 180 493, 20 грн. з ПДВ,

Внаслідок допущених відповідачем порушень, позивачеві завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 180 493, 20 грн.

29.01.2016 року позивачем на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору направлено претензію № 311/01-42 про повернення коштів у сумі 180 493, 20 грн. (т. 2, а.с. 236-237)

22.02.2016 року відповідачем було надано відповідь за № 12/1267 на претензію від 29.01.2016 року № 311/01-42 у якій відповідач зазначив, що надіслана претензія не містить формули розрахунку для вирахування суми 180 493, 20 грн. і не містить самого арифметичного розрахунку цієї суми; не містить посилань на конкретні норми законодавства України, які б могли бути підставою для обґрунтування саме такого розрахунку та не містить документального обґрунтування суми претензії. У зв’язку із чим претензія може бути розглянута лише після надання розрахунку суми претензії, підтвердженого документально (т. 2, а.с. 238).

27.04.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено лист № 1641/01-42 щодо надання інформації у якому позивач зазначає, що ДФІ України надало відповідь у якій зазначили, що фінансові порушення, зазначені у пункті 37-40 вимоги ДФІ України до ДП В«НЕК В«УкренергоВ» детально описані в акті від 03.11.2015 року № 05-21/135 та у довідці від 27.10.2015 року № 05-11/10, яка є додатком № 6 до зазначеного акта ревізії. Тому відповідно до вищезазначеного, з метою подальшої співпраці, не доведенням справи до суду та уникнення зайвих судових витрат, просить перерахувати кошти у розмірі 180 493, 20 грн. на рахунок Північної ЕС у строк передбачений чинним законодавством України (т. 2, а.с. 239).

Відповідачем 13.05.2016 року на адресу позивача направлено лист відповідь № 12/1556 на претензію, у якому відповідач зокрема зазначав, що не надано обґрунтованого розрахунку та копії акту ревізії у зв’язку із чим претензія від 29.01.2016 року за /№ 31101-42 є безпідставною, а також просив врахувати. Що конструкція верхнього шару захисного покриття в процесі експлуатації не передбачає утримання і відведення опадів, а основний шар щебеню фр. 40-70 мм працює як дренаж, тому природно, що за період експлуатації протягом 1-2 років дрібні фракції (фр.2-5 мм) вимиті опадами, внаслідок чого вони змістилися в нижні шари захисного покриття, що призвело до зменшення в загальній товщині захисного покриття за цей строк в середньому на 1-2 см. (т. 2. а.с. 240).

Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж" збитків у розмірі 180 493, 20 грн. на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно пунктів 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частин 1-3 статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем вищезазначені виконані роботи прийняти та підписані без жодних заперечень та зауважень. Отже, сторонами зобов’язання за договорами № 80-4/4239-13 від 18.09.2013 року; № 80-4/4240-13 від 18.09.2013 року та № 80-4/2493-14 від 04.08.2014 року виконані, прийняті та оплачені за цінами, узгодженими сторонами у повному обсязі, що підтверджується підписаними актами приймання робіт, які підписані без жодних зауважень та застережень та кошторисною документацією.

Позивач не заперечує що послуги, передбачені договором, були надані відповідачем у повному обсязі і у встановлені строки, також у позивача були відсутні претензії щодо обсягу і якості виконаних робіт та повністю здійснено розрахунок вартості наданих послуг, яка була визначена сторонами у договорах та кошторисній документації.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договорів в частині визначення ціни із підстав її завищення, чи про внесення відповідних зміни. Позивачем також не надано доказів на підтвердження перевищення кошторису.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Позивач, просить стягнути із відповідача збитки, а саме суму у розмірі 180 493, 20 грн. вартості завищення виконаних робіт.

В обґрунтування позивач посилається на проведення Державною фінансовою інспекцією України ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2013 року по 31.07.2015 року, у зв'язку із чим було складено акт від 03.11.2015 року № 05-21/138 у якому відображено про порушення з боку відповідача, що призвели за завдання позивачеві матеріальної шкоди (збитків) на вищезазначену суму.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Згідно частини 1 та 2 статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, після виконання договору не допускається. Про зменшення ціни роботи, в разі встановлення відступів від умов договору, сторонами має бути досягнута згода або спір з цього приводу може бути вирішеним у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони виконали умови вищезазначених договорів, належним чином, без жодних претензій та зауважень. Вищезазначене не заперечується сторонами.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (із змін. і доп.), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993 року (із змін. і доп.) окрім іншого передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.

Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак це не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач зазначає, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення перевірки Державною фінансовою інспекцією, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачеві збитки у сумі 180 493,20 грн.

При цьому позивач не заперечує належного та своєчасного виконання відповідачем робіт за договорами , що не перевищують узгодженої сторонами ціни договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012, а також Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 р. у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 р. у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 р. у справі № 924/560/13.

Таким чином, посилання позивача на виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Отже, складений державною фінансовою інспекцією України акт ревізії від 03.11.2015 року № 05-21/138 не може слугувати безумовним доказом на підтвердження порушення умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що акт ревізії не може бути належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та спричинення збитків позивачеві, оскільки він не є ані первинним документом, ані експертним висновком, в розумінні статей 42 Господарського процесуального кодексу України, який би на підставі проведених досліджень встановлював достеменні факти завищення вартості робіт та порушення ДБН, а тому не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності. Тому суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту понесення ним додаткових, не передбачених договором витрат із вини відповідача та не доведено завдання збитків протиправними діями відповідача.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності заявлених відповідачем у заяві від 01.07.2016 року вх. № 21448 суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Системний аналіз вказаних нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що підставою для застосування строку позовної давності є доведений факт порушення законного права або інтересу, що підлягають захисту.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача збитків у розмірі 180 493, 20 грн., суд прийшов до висновку про неможливість застосування строку позовної давності. У зв'язку із чим, заява відповідача вх. № 21448 від 01.07.2016 року в частині застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 180 493, 20 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, жодного з елементів складу правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати по сплаті судового збору покладаються в даному разі на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_5