Рішення

від 02.08.2016 по справі 922/1787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р.Справа № 922/1787/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_2 Трейд", м. Харків до Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Гонтарівка про стягнення 1.074.139,79грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 10.05.2016р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №235 від 11.07.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

03.06.2016р. ПП "ОСОБА_2 Трейд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ДГ "Гонтарівка" ІТ НААНУ, у якому просить суд стягнути з відповідача 830.185,25 грн. основного боргу, 184.638,75 грн. пені, 44.409,80 грн. інфляційних нарахувань, 14.905,99 грн. трьох відсотків річних, а всього 1.074.139,79 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 24.02.2015р. №240215 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховані три проценти річних, інфляційні втрати, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пеня, на підставі п. 8.2. договору.

Позивач підтримує позовні вимоги частково. В судовому засіданні представник позивача звернувся із клопотанням, в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу 640.000,20грн. у зв'язку з її сплатою, в решті просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує. Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити в позові, відзив на позов та витребуваних ухвалою суду документів не надав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між ДП "ДГ "Ґонтарівка" Інституту тваринництва НААН України (покупець) та ПП "ОСОБА_2 Трейд" (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 24.02.2015р. №240215 (т.I а.с.8-9), відповідно п.п.6.1, 6.2 Договору ПП "ОСОБА_2 Трейд" передає товар згідно умов Договору, а ДП В«ДГ В«ГонтарівкаВ» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук УкраїниВ» приймає товар (засоби захисту рослин, добрива, згідно п.1.1 Договору).

Відповідно п.2.1 Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

У відповідності до додатку №1 поставлено товар на суму 207.099,00грн. (сплачено своєчасно, видаткова накладна №3 від 19.03.2015р.) (т.I а.с. 11-12).

Згідно додатку №2 поставлено товар на суму 506.106,00грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 25.122,99 грн., на дату сплати складає 531.228,99грн. (видаткові накладні №11 від 29.04.2015р., №16 від 22.05.2015р., акт донарахування ціни від 18.04.2016р.) (т.I а.с. 13-16).

Згідно додатку №2 поставлено товар на суму 506.106,00грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 25.122,99 грн., на дату сплати складає 531.228,99грн. (видаткові накладні №11 від 29.04.2015р., №16 від 22.05.2015р., акт донарахування ціни від 18.04.2016р.) (т.I а.с. 13-16).

У відповідності до додатку №3 поставлено товар на суму 785.815,20грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 134.068,39 грн., на дату сплати складає 919.883,59грн. (видаткові накладні №17 від 22.05.2015р., №33 від 29.07.2015р., №36 від 14.09.2015р., №37 від 22.ю09.2015р., акт донарахування ціни від 19.04.2016р.) (т.I а.с. 17-22).

Згідно додатку №4 поставлено товар на суму 189.070,00грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 30.993,67 грн., на дату сплати складає 220.063,67грн. (видаткова накладна №39 від 22.09.2015р., акт донарахування ціни від 19.04.2016р.) (т.I а.с. 23-25).

Сплату за поставлений товар відповідач зобов'язаний був здійснити на протязі дії договору, але не пізніше 30.09.2015р. Згідно п.5.3 Договору визначено, що оплата товару проводиться у 100% від загальної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав та передав у власність відповідача зазначений Товар на загальну суму 830.185,25грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач розрахунок за поставлений товар здійснив не в повному обсязі. Станом на дату подачі позову за даними позивача заборгованість складала 830.185,25 грн. основного боргу, 184.638,75 грн. пені, 44.409,80 грн. інфляційних нарахувань, 14.905,99 грн. трьох відсотків річних, а всього 1.074.139,79 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі відсутній предмет спору.

В даному разі, як вбачається з матеріалів справи предмет спору відсутній в частині стягнення частини основного боргу у розмірі 640.000,20грн. у зв'язку зі сплатою її відповідачем позивачеві після подачі позову. Факт оплати підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників.

За таких обставин суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення частини основного боргу у розмірі 640.000,20грн.

Стосовно решти позовних вимог суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

З урахуванням наведених норм та на підставі встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно нараховані відповідачеві до стягнення 190.185,05 грн. основного боргу, 184.638,75 грн. пені, 14.905,99 грн. трьох відсотків річних.

Приходячи до висновку про обґрунтованість нарахування 190.185,05 грн. суд приймає до уваги те, що згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору, а п. 2.5 Договору купівлі-продажу від 24.02.2015р. №240215 визначено, що уразі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США), Продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого товару.

Згідно з п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 В«Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку В«Вплив змін валютних курсівВ» курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Оскільки сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними, а чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, з огляду на значне збільшення курсу продажу іноземних валют до гривні, позовна вимога про стягнення курсової різниці що пов'язана зі зміною курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті долар США (євро) - є підставною і підлягає задоволенню в сумі 190.185,05грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 44.409,80грн. інфляційних нарахувань, суд відмовляє з огляду на таке.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2015р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , зазначено у п. 3.1. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Приймаючи до уваги те, що майнові інтереси позивача від знецінення коштів наразі захищені валютним застереженням п.2.5. договору і судом задоволені відповідні вимоги позивача про стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці, стягнення додатково компенсації інфляційних втрат не вбачається можливим, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності і розумності цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України) і приводило б к безпідставному збагаченню позивача за рахунок відповідача. Відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та вимог в частині яких провадження у справі припинено - в сумі 15.445,94 грн. (1,5% від 1.029.729,99 грн.) та на позивача пропорційно сумі вимог в задоволенні яких судом відмовлено 666,14 грн. (1,5% від 44.409,80грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 11, 253-255, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 629, 692 ЦК України; ст.ст. 174, 175, 193, 230, 231 ГК України; ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, 102, код 01203834, р/р 260067036 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629) на користь Приватного підприємства "ОСОБА_4 Трейд" (61003, Україна, м. Харків, вул. Короленка, 23, оф.10; п/р 26002397504 у банку АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ід. код юридичної особи 38496634) заборгованість у сумі 190.185,05грн. основного боргу, 184.638,75грн. пені, 14.905,99грн. трьох відсотків річних.

3. Стягнути з Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, 102, код 01203834, р/р 260067036 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31215206783003) судовий збір у сумі 15.445,94 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 640.000,20 грн. основного боргу.

6. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 44.409,80 грн. відмовити.

Повне рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

/Справа №922/1787/16/