Постанова

від 22.09.2016 по справі 922/1787/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 922/1787/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1Г (довіреність №1 від 10.05.2016 року),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №235 від 11.07.2016 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.2237Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016 року

за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_3 Трейд", м. Харків,

до Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва ОСОБА_4 аграрних наук України, с. Гонтарівка,

про стягнення 1074139,79 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "ОСОБА_3 Трейд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ДГ "Гонтарівка" ІТ НААНУ, у якому просить суд стягнути з відповідача 830185,25 грн. основного боргу, 184638,75 грн. пені, 44409,80 грн. інфляційних нарахувань, 14905,99 грн. трьох відсотків річних, а всього 1074139,79 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 24.02.2015р. №240215 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховані три проценти річних, інфляційні втрати, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пеня, на підставі п. 8.2. договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2016 року у справі № 922/1787/16 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва ОСОБА_4 академії аграрних наук України на користь Приватного підприємства "ОСОБА_5 Трейд" заборгованість у сумі 190185,05грн. основного боргу, 184638,75грн. пені, 14905,99грн. трьох відсотків річних. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 640000,20 грн. основного боргу. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 44409,80 грн. відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначає, зокрема, що при визначенні курсової різниці для донарахування ціни товару не потрібно зазначати ціну товару в еквіваленті долара США, оскільки формула перерахунку зміненої ціни передбачає лише: ціну товару в гривнях, курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на дату, яка передує оплаті, курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день укладання відповідного додатку. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.02.2015 року між ДП "ДГ "Ґонтарівка" Інституту тваринництва НААН України (покупець) та ПП "ОСОБА_3 Трейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №240215 (далі-договір) (а.с.8).

Предметом договору, відповідно до п.1.1, є товар, який належить продавцю на момент укладення договору, або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Всі видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору, загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору.

За умовами п.2.4 договору, сторони встановлюють ціну на товар у додатках до даного договору.

В п.2.5 договору зазначено, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару.

Пунктом 2.7 договору визначено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання даного товару.

Передача товару продавцем і прийняття товару покупцем оформлюється видатковою накладною, яка підписується представниками сторін, дата оформлення якої вважається датою передачі товару покупцю (п.3.2 договору).

Розділом 5 договору врегульовано порядок розрахунків.

Відповідно до п.5.1 договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору.

Вартість товару оплачується на поточний рахунок продавця в національній валюті, згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору (п.5.2 договору).

Оплата товару, відповідно до п.5.3 договору, проводиться наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець оплачує в строки, вказані в додатках до договору.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обох сторін, до повного виконання сторонами обов'язків за договором (п.11.1 договору).

24.02.2015 року сторони підписали додаток №1 до договору, в якій узгодили здійснити поставку товару на суму 207099 грн. (а.с.11).

Термін поставки товару, відповідно до п.3 вказаного додатку, 20 березня 2015 року.

Оплата за товар здійснюється на протязі дії даного договору. Остаточний розрахунок проводиться після передачі товару покупцю, згідно видаткових накладних, виписаних на підставі даного додатку з урахуванням доларового еквіваленту до ціни товару в строк до 30.09.2015 року (п.2 додатку №1).

На виконання умов договору та додатку №1, позивач поставив відповідачу товар на суму 207099 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 19.03.2015 року (а.с.12).

Позивач зазначає, що оплату за вказаний товар відповідач здійснив вчасно та в повному обсязі.

20.04.2015 року сторони підписали додаток №2 до договору, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на суму 506106 грн. (а.с.13).

Термін поставки товару за вказаним додатком - 31 травня 2015 року, а остаточний розрахунок повинен бути здійснений покупцем до 30.09.2015 року (п.п.2, 3 додатку №2).

На виконання умов договору та додатку №2 до нього, позивач поставив відповідачу товар на суму 506106 грн., про що свідчать видаткові накладні №11 від 29.04.2015 року та №16 від 22.05.2015 року (а.с.15,16).

Продавцем (позивачем) складено акт донарахування ціни товару відповідно до збільшення курсу долара, за яким курсова різниця складає 25122,99 грн., а з її врахуванням вартість ціни поставленого за додатком №2 товару складає 531228,99 грн. (а.с.14).

05.05.2015 року сторони підписали додаток №3 до договору, в якому узгодили поставку товару на суму 785815,20 грн. (а.с.17).

Термін поставки товару, відповідно до п.3 вказаного додатку, 30 вересня 2015 року, а остаточний розрахунок повинен бути здійснений покупцем до 30.09.2015 року (п.2 додатку №3).

На виконання умов договору та додатку №3 до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 785815,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №17 від 22.05.2015 року, №33 від 29.07.2015 року, №36 від 14.09.2015 року, №37 від 22.09.2015 року (а.с.19-22).

Продавцем (позивачем) складено акт донарахування ціни товару відповідно до збільшення курсу долара, відповідно до якого курсова різниця складає 134068,39 грн., а з її врахуванням загальна вартість ціни поставленого за додатком №3 товару складає 919883,39 грн. (а.с.18).

14.09.2015 року сторонами підписано додаток №4 до договору, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товару на суму 189070 грн. (а.с.23).

Термін поставки товару за вказаним додатком - 30 вересня 2015 року, а остаточний розрахунок повинен бути здійснений покупцем до 30.09.2015 року (п.п.2, 3 додатку №3).

На виконання умов договору та додатку №3 до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 189070 грн., про що свідчить видаткова накладна №39 від 22.09.2015 року (а.с.25).

Відповідно до акту донарахування ціни товару відповідно до збільшення курсу долара, складеного позивачем, курсова різниця складає 30993,67 грн., а з її врахуванням загальна вартість поставленого за додатком №4 до договору товару складає 220063,67 грн. (а.с.24).

Позивач зазначає, що грошові кошти за поставлений ним за договором та додатками до нього товар відповідач сплатив частково, в сумі 1048090 грн., що підтверджується випискою ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з рахунку позивача за період з 01.01.2015 року до 10.05.2016 року (а.с.27).

Відповідач направив позивачу лист №318 від 28.12.2015 року, в якому повідомив про те, що заборгованість в сумі 790000 грн. буде погашена в термін до 20.01.2016 року, оскільки на даний час у підприємства відсутні кошти, у зв'язку із різким зменшенням ціни на сільськогосподарську продукцію (а.с.31).

20.04.2016 року позивач направив відповідачу претензію №20/04 з вимогою в 3-х денний строк сплатити заборгованість в сумі 880185,25 грн. (а.с.32).

Позивач зазначає, що відповідач отримав претензію 27.04.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення, однак відповіді на претензію не надав (а.с.26 зворот).

В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач свої обов'язки з оплати товару виконав неналежним чином, грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 830185,25 грн. основного боргу, 184638,75 грн. пені, 44409,80 грн. інфляційних нарахувань, 14905,99 грн. трьох відсотків річних, а всього 1074139,79 грн.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзив не надав.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За умовами п.5.1 укладеного сторонами договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору.

В п.5.3 договору вказано, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець оплачує в строки, вказані в додатках до договору.

В додатках №1, №2, №3, №4 до договору визначено, що оплата за товар здійснюється на протязі дії даного договору. Остаточний розрахунок проводиться після передачі товару покупцю, згідно видаткових накладних, виписаних на підставі даного додатку з урахуванням доларового еквіваленту до ціни товару в строк до 30.09.2015 року.

Пунктом п.2.5 договору визначено, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару.

В додатках №№1, 2, 3, 4 до договору сторони узгодили, що ціна товару встановлюється у гривнях. Крім цього, сторони визначають еквівалент ціни товару в доларах США/євро. Ціна та загальна вартість товару змінюється у разі збільшення курсу продажу долару США/євро до гривні, що діє на дату, яка передує даті оплати, відносно валютного курсу продажу долару США/євро до гривні, що вказаний у даному додатку до договору.

Зміна ціни товару відбувається за наступною формулою:

Ц=Ц1* (К1/К2), де:

Ц - змінена ціна товару

Ц1- ціна товару в гривні, що вказана в додатку до договору;

К1-курс продажу долару США/євро (ринковий курс продажу) по відношенню до гривні на міжбанківському валютному ринку України на дату, яка передує даті оплати, яка вказана в даному додатку до договору;

К2- курс продажу долару США/євро (ринковий курс продажу) по відношенню до гривні, що діє на день укладення даного додатку до договору .

Під «курсом» у цьому договорі розуміється та використовується ринковий курс продажу долару США/євро по відношенню до гривні, зафіксований в момент закриття торгів на банківському валютному рику України. При цьому, сторони вирішили, що всю інформацію про курс вони отримують на веб сайті hptt//minfin.com.ua/currency/mb.

У разі зміни вказаного вище курсу, ціна товару змінюється автоматично, без підписання сторонами додаткових угод до договору. Продавець зобов'язаний скласти і надати покупцю акт донарахування ціни товару, в якому покладається на номер та дату видаткових накладних, за якими змінено ціна товару, відповідно до обмінного курсу долару США/євро по відношенню до гривні. Крім цього, в даному акті повинні бути вказані: найменування товару, кількість, первісна та змінена ціна товару, а також курс долара до гривні на момент узгодження ціни товару і на момент його фактичної оплати.

Таким чином, з моменту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач має право вимагати 100% оплату та у випадку збільшення курсу продажу долару США/євро до гривні, що діє на дату, яка передує даті оплати, відносно валютного курсу продажу долару США/євро до гривні, що вказаний у додатку до договору, вимагати сплати курсової різниці, що й було застосовано позивачем у розрахунку боргу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 1688090,20 грн. (ціна на дату підписання додатків до договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.12, 15, 16,19,20,21,22,25).

На підставі п.2.5 договору та п.1 додатків №1, №2, №3 та №4 до договору, позивачем складено акти донарахування вартості товару відповідно до збільшення курсу продажу долару США (а.с.14,18, 24), відповідно до яких курсова різниця загалом складає 190185,05 грн. (25122,99 грн. за видатковими накладними №11 від 29.04.2015 року, №16 від 22.05.2015 року; 134068,39 грн. за видатковими накладними №17 від 22.05.2015 року, №33 від 29.07.2015 року, №36 від 14.09.2015 року, №37 від 22.09.2015 року; 30993,67 грн. за видатковою накладною №39 від 22.09.2015 року).

Таким чином, вартість товару, поставленого відповідачу, з урахуванням курсової різниці, складає 1878275,25 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1048090 грн. що підтверджується випискою ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з рахунку позивача за період з 01.01.2015 року до 10.05.2016 року (а.с.27).

Однак, в строк до 30.09.2015 року, який визначений в додатках до договору, остаточний розрахунок за поставний товар відповідачем не було здійснено.

Отже, станом на день подання позову заборгованість відповідача склала 830185,25 грн.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором та додатками до них, видатковими накладними, розрахунками ціни позову).

Відповідач не заперечує факт поставки товару, його отримання та часткову оплату, що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння, відповідно якого станом на 31.12.2015 року заборгованість ДП "ДГ "Ґонтарівка" Інституту тваринництва НААН України перед ПП "ОСОБА_3 Трейд" складає 740000,20 грн. (а.с.10).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем в добровільному порядку сплачено 17.06.2016 року 50000 грн. та 07.07.2016 року 80000 грн., що підтверджується виписками ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з рахунку позивача (а.с.47,48).

Також 01.08.2016 року відповідач сплатив позивачу 410000 грн., про що свідчить виписка ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з рахунку позивача (а.с.70).

Позивач зазначив, що 20.07.2016 року платіжним дорученням №3005 відповідач сплатив позивачу 100000 грн., що відображено в акті звіряння взаємних розрахунків, складеному та підписаному позивачем (а.с.73).

Разом із тим, відповідач , в добровільному порядку повністю заборгованість за поставлений товар не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем 640000,20 грн. основного боргу після подачі позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження в частині стягнення з відповідача 640000,20 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи неналежне виконання взятих відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений додатками до договору купівлі-продажу №240215 від 24.02.2015 року, непогашення відповідачем повністю суми основного боргу в добровільному порядку, вказаної позивачем, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 190185,05 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п.4.1 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача (а.с.29), дійшла висновку про його правомірність та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14905,99 грн., які нараховані за період з 01.10.2015 року по 11.05.2016 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_4 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків перерахування платежів, передбачених договором або додатками, покупець, за письмовою вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів, є стягнення з відповідача пені в сумі 184638,75 грн., нарахованої за період з 01.10.2015 року по 31.03.2016 року.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 44409,80 втрат від інфляції.

Колегія суддів вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат, оскільки сторони в договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок ціни товару відносно курсу національної валюти - гривні до долара США. В такому випадку нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти (п 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року), а здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом долара США повністю врахував таке знецінення.

Аналогічна правова думка міститься також в постанові ВГСУ від 16.09.2014 р.у справі № 904/3739/14.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що необхідною умовою для застосування позивачем п.1 додатків до договору, в частині здійснення донарахування ціни неоплаченої частини товару у зв'язку із збільшенням курсу продажу долару США/євро до гривні, є визначення в додатках до договору еквіваленту ціни товару в доларах США. Апелянт зазначає, що в додатках до договору, сторони не узгоджували грошовий еквівалент ціни поставленого товару в доларах США/євро, а ціна товару визначена в національній валюті - гривні, у зв'язку з чим донарахування позивачем курсової різниці є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору. Суть цієї норми розкрита в статті 627 ЦК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Реалізуючи вказаний принцип цивільного законодавства, сторони в укладеному договорі купівлі-продажу та додатках до нього узгодили, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару. У разі зміни вказаного курсу, ціна товару змінюється автоматично, без підписання сторонами додаткових угод до договору.

В додатках до договору сторони передбачили формулу, за якою відбувається перерахунок ціни товару:

Ц=Ц1* (К1/К2), де:

Ц - змінена ціна товару

Ц1- ціна товару в гривні, що вказана в додатку до договору;

К1-курс продажу долару США/євро (ринковий курс продажу) по відношенню до гривні на міжбанківському валютному ринку України на дату, яка передує даті оплати, яка вказана в даному додатку до договору;

К2- курс продажу долару США/євро (ринковий курс продажу) по відношенню до гривні, що діє на день укладення даного додатку до договору .

Під «курсом» у цьому договорі розуміється та використовується ринковий курс продажу долару США/євро по відношенню до гривні, зафіксований в момент закриття торгів на банківському валютному рику України. При цьому, сторони вирішили, що всю інформацію про курс вони отримують на веб сайті hptt//minfin.com.ua/currency/mb.

Таким чином, розрахунок вартості товару здійснюється шляхом множення ціни товару на співвідношення курсу гривні відносно долара США на дату укладання додатку до договору до курсу гривні на дату, яка передує даті оплати.

Отже, застосування еквіваленту ціни товару в доларах США для здійснення перерахунку ціни товару формулою не передбачено.

Враховуючи наведене, посилання апелянта на відсутність у договорі та додатках до нього визначеного грошового еквіваленту в іншій валюті та, як наслідок, відсутність у позивача права на перерахунок вартості товару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сторони узгодили розмір та порядок визначення донарахування у зв'язку із зміною курсу долару США/євро.

Закріплення вказаного права в умовах договору не суперечить чинному законодавству України та повністю узгоджується з визначеним законодавством принципом свободи договору.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не здійснено перевірку правомірності нарахувань позивачем 3% річних та пені, а також не з'ясовано, чи включається в суму боргу за відповідний період кошти, які позивач донарахував відповідачу як курсову різницю.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що розрахунок позивача пені та 3% річних є арифметично правильним, позивачем вірно визначено період, з якого починається нарахування, а саме 01.10.2015 року, враховуючи, що відповідач повинен був здійснити оплату до 30 вересня 2015 року.

При цьому, розрахунки здійснено позивачем на суму заборгованості в розмірі 1230450,20 грн. станом на 01.10.2015 року без врахування курсової різниці вартості товару, що правомірно прийнято судом першої інстанції з огляду на принцип диспозитивності, що застосовується в цивільному, господарському процесі.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016 року у справі №922/1787/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.09.2016 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.