Постанова

від 15.11.2016 по справі 922/1787/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 922/1787/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної Академії аграрних наук України на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 22.09.16 у справі№922/1787/16 господарського судуХарківської області за позовомПриватного підприємства "Люкс Агро Трейд" доДержавного підприємства "Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної Академії аграрних наук України простягнення заборгованості за участю представників від: позивачаСімакова С.Г. (дов. від 10.05.16), відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Люкс Агро Трейд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної Академії аграрних наук України 830 185,25 грн. основного боргу, 184 638,75 грн. пені, 44 409,80 грн. інфляційних нарахувань, 14 905,99 грн. 3% річних на загальну суму 1 074 139,79 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу від 24.02.15 №240215 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.16 (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.), позов задоволено частково. Стягнуто 190 185,05 грн. основного боргу, 184 638,75 грн. пені, 14 905,99 грн. 3% річних. Припинено провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 640 000,20 грн. основного боргу. У задоволенні позову у частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму 44 409,80 грн. відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що станом на момент розгляду справи, відповідачем заборгованості за поставлений товар не сплачено, а тому нарахування позивачем основного боргу на суму 190 185,05 грн., пені на суму 184 638,75 грн. та 3% річних на суму 14 905,99 грн. Щодо інфляційних, то зважаючи на захищеність майнових інтересів позивача від знецінення коштів, передбачених п.2.5. договору, при тому судами задоволені відповідні вимоги позивача про стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці, стягнення додатково компенсації інфляційних втрат не вбачається можливим.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив їх скасувати, посилаючись на те, що судами проігнорований факт не узгодженості сторонами у додатках до договору грошового еквівалента ціни поставленого товару у доларах США/євро і ціна товару визначена у національній валюті - гривні, у зв'язку з чим донарахування позивачем курсової різниці є неправомірним. Крім того, скаржник вважає, що судами не перевірено правомірність нарахувань 3% річних та пені і не з'ясовано, чи включається до суми боргу за відповідний період кошти, які донараховані як курсова різниця.

Позивач надав відзив, у якому просив постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоворлення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.02.15 сторони уклали договір купівлі-продажу №240215 (а.с.8-9 т.1), відповідно п.п.6.1, 6.2 якого позивач передає товар згідно умов договору, а відповідач приймає товар (засоби захисту рослин, добрива, згідно п.1.1 договору).

Відповідно п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

У відповідності до додатку №1 поставлено товар на суму 207 099,00 грн. (сплачено своєчасно, видаткова накладна від 19.03.15 №3) (а.с.11-12 т.1).

Згідно додатку №2 поставлено товар на суму 506 106,00 грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 25 122,99 грн., на дату сплати склало 531 228,99 грн. (видаткові накладні від 29.04.15 №11 та 22.05.15 №16, акт донарахування ціни від 18.04.16) (а.с.13-16 т.1).

Згідно додатку №2 поставлено товар на суму 506 106,00 грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 25 122,99 грн., на дату сплати складає 531 228,99 грн. (видаткові накладні від 29.04.15 №11, від 22.05.15 №16, акт донарахування ціни від 18.04.16) (а.с.13-16 т.1).

У відповідності до додатку №3 поставлено товар на суму 785 815,20 грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 134 068,39 грн., на дату сплати склало 919 883,59 грн. (видаткові накладні від 22.05.15 №17, від 29.07.15 №33, від 14.09.15 №36, від 22.09.15 №37, акт донарахування ціни від 19.04.16) (а.с.17-22 т.1).

Згідно додатку №4 поставлено товар на суму 189 070,00 грн. (на дату складання додатку), що з урахуванням курсової різниці 30 993,67 грн., на дату сплати склало 220 063,67 грн. (видаткова накладна від 22.09.15 №39, акт донарахування ціни від 19.04.16) (а.с. 23-25 т.1).

Сплату за поставлений товар відповідач зобов'язаний був здійснити протягом дії договору, але не пізніше 30.09.15 Згідно п.5.3 договору визначено, що оплата товару проводиться у 100% від загальної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав та передав у власність відповідача зазначений товар на загальну суму 830 185,25 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач розрахунок за поставлений товар здійснив не у повному обсязі. Станом на дату подачі позову за даними позивача заборгованість складала 830 185,25 грн. основного боргу, 184 638,75 грн. пені, 44 409,80 грн. інфляційних, 14 905,99 грн. 3% річних, а всього 1 074 139,79 грн.

Зазначені порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача стали предметом розгляду даної справи.

Відповідач не заперечує факт поставки товару, його отримання та часткову оплату, що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння, станом на 31.12.15 заборгованість склала 740 000,20 грн. (а.с.10 т.2).

Під час розгляду справи у місцевому суді 17.06.16 відповідачем добровільно сплачено 50 000,00 грн. та 07.07.16 80 000,00 грн., що підтверджується виписками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з рахунку позивача (а.с.47,48 т.2). Також 01.08.16 року відповідач сплатив позивачу 410 000 грн., про що свідчить виписка ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з рахунку позивача (а.с.70 т.2).

Позивач зазначив, що 20.07.16 платіжним дорученням №3005 відповідач сплатив позивачу 100 000 грн., що відображено в акті звіряння взаємних розрахунків, складеному та підписаному позивачем (а.с.73 т.2).

Разом із тим, відповідач, у добровільному порядку повністю заборгованість за поставлений товар не сплатив та не надав суду доказів погашення боргу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем 640 000,20 грн. основного боргу після подачі позову, суди дійшли висновку про наявність підстав для припинення провадження у частині стягнення з відповідача 640 000,20 грн. основного боргу на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, через відсутність предмету спору.

Враховуючи неналежне виконання взятих відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар у строк, визначений додатками до договору купівлі-продажу від 24.02.15 №240215, непогашення відповідачем повністю суми основного боргу у добровільному порядку, суди визнали обгрунтованими підстави для стягнення з відповідача 190 185,05 грн. основного боргу.

Зважаючи на факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання суди погодилися з вимогами позову про стягнення з відповідача 3% річних на суму 14 905,99 грн., які нараховані за період з 01.10.15 по 11.05.16 та пені на суму 184 638,75 грн., нарахованої за період з 01.10.15 по 31.03.16.

Щодо відмови у задоволенні вимог по інфляційним, то суди попередніх інстанцій дійшли взаємозгоди, що підстави для їх задоволення відсутні, оскільки сторони у договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок ціни товару відносно курсу національної валюти - гривні до долара США. Індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти, а здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом долара США повністю врахував таке знецінення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів правомірними зважаючи на таке.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, умовами укладеного від 24.02.15 договору і зважаючи диспозитивність узгодженості із ними вимог ст.549 та п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, передбачено стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.

З'ясувавши, що свої зобов'язання за укладеним сторонами договором позивач виконав, а відповідач, отримавши товар за цим договором без заперечень та зауважень, власні грошові зобов'язання виконав частково і несвоєчасно (а саме не виконав на суму 190 185,05 грн.), попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині залишку основного боргу. Крім того, стягнуті пропорційно залишку основного боргу пеня та 3% річних. У частині інфляційних правомірно відмовлено, зважаючи на визначений у договорі інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, шляхом перерахунку вартості товару за курсом долара США, що повністю враховує таке знецінення.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують. Зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак згідно з ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевірка відповідних доводів перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначених згаданою статтею ГПК України.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідного господарства "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної Академії аграрних наук України залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.16 у справі №922/1787/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді М. М. Малетич

С. К. Могил